Мозаїки та фрески Софії Київської
київське видавництво “Мистецтво”, 1975 рік
звісно, з 1970-х рр. в науці вже з’явилася ціла низка нових фактів про історію безцінних мозаїк та фресок Софії Київської, тому це видання цікаве перш за все своїм візуальним оформленням. У книзі зібрано близько 50 якісних фотографій 1970-х рр. інтер’єру та екстер’єру святині, фресок та мозаїк
авторкою вступної статті та упорядницею видання була археологиня, дослідниця та довголітня працівниця Софійського заповідника Ірма Тоцька (1935-2013)
тираж видання - 40,000 примірників
#вечірня_читанка
київське видавництво “Мистецтво”, 1975 рік
звісно, з 1970-х рр. в науці вже з’явилася ціла низка нових фактів про історію безцінних мозаїк та фресок Софії Київської, тому це видання цікаве перш за все своїм візуальним оформленням. У книзі зібрано близько 50 якісних фотографій 1970-х рр. інтер’єру та екстер’єру святині, фресок та мозаїк
авторкою вступної статті та упорядницею видання була археологиня, дослідниця та довголітня працівниця Софійського заповідника Ірма Тоцька (1935-2013)
тираж видання - 40,000 примірників
#вечірня_читанка
❤40
до слова, минулого року ми писали про те як українські та британські вчені об’єднали зусилля для збереження фресок Софії Київської
розписи на стінах храму створили приблизно у 1000 році. 10 років тому куратори та дослідники, які працювали у приміщеннях собору, помітили, що на фресках почали з’являтися темні плями. Аби розробити ефективний план боротьби з цим явищем було розпочато спільний українсько-британський проєкт. З'ясувалося, що плями — це результати життєдіяльності колоній мікроорганізмів, які живуть на стінах храму
попри війну зараз інтернаціональна операція порятунку фресок триває
розписи на стінах храму створили приблизно у 1000 році. 10 років тому куратори та дослідники, які працювали у приміщеннях собору, помітили, що на фресках почали з’являтися темні плями. Аби розробити ефективний план боротьби з цим явищем було розпочато спільний українсько-британський проєкт. З'ясувалося, що плями — це результати життєдіяльності колоній мікроорганізмів, які живуть на стінах храму
попри війну зараз інтернаціональна операція порятунку фресок триває
esthète gazeta
УКРАЇНСЬКІ ТА БРИТАНСЬКІ ВЧЕНІ ОБ’ЄДНАЛИ ЗУСИЛЛЯ ДЛЯ ЗБЕРЕЖЕННЯ УНІКАЛЬНИХ ФРЕСОК 11 СТОЛІТТЯ
Науковцям Національної академії наук України та британського Музею природознавства (Natural History Museum) вдалося встановити причину руйнування фресок Софійського собору у Києві, які датують 1000 роком нашої ери. процес дослідження причин руйнування фресок…
🔥21❤15👍1
Forwarded from Український Арт Дайджест від [esthète] Газети
«Пророк Ілля в колісниці»
друга пол. 19 ст.,
з церкви села Великий Ключів (Коломия)
друга пол. 19 ст.,
з церкви села Великий Ключів (Коломия)
❤36
2 серпня - день св. пророка Іллі
як казала бабуся адміна: по Іллі - то й по теплі
як казала бабуся адміна: по Іллі - то й по теплі
😢20❤11
Святий Ілля на колісниці, Роман Петрук
(постійна експозиція Музею Модернізму у Львові)
натхнення для своїх архетипних груботесаних дерев’яних скульптур Роман Петрук черпав із народної іграшки та обрядових предметів. «У моєму селі на Старий новий рік ходили по хатах діти з такими саморобними іграшками з вербових паличок. Були там різні персонажі: дід, баба, молодий, молода… Я колись купив собі той цілий набір… Мені сподобалася пластика дерева, вона вже є закладена в його суті…, її потрібно лиш трохи проявити», - згадує митець
кінетичну енергію росту дерева Роман Петрук влучно й органічно переносить в образи своїх скульптур. Його дерев’яні возики наче рвуться вперед, слідом за ростом гілки… Митець концентрує увагу на природній красі матеріалу, на його необробленій основі та випадкових дефектах, а сам лише доточує чи дописує деякі деталі, щоб досягти пластичної виразності твору. Тож головною тут завжди залишається кінетика натуральної форми
(постійна експозиція Музею Модернізму у Львові)
натхнення для своїх архетипних груботесаних дерев’яних скульптур Роман Петрук черпав із народної іграшки та обрядових предметів. «У моєму селі на Старий новий рік ходили по хатах діти з такими саморобними іграшками з вербових паличок. Були там різні персонажі: дід, баба, молодий, молода… Я колись купив собі той цілий набір… Мені сподобалася пластика дерева, вона вже є закладена в його суті…, її потрібно лиш трохи проявити», - згадує митець
кінетичну енергію росту дерева Роман Петрук влучно й органічно переносить в образи своїх скульптур. Його дерев’яні возики наче рвуться вперед, слідом за ростом гілки… Митець концентрує увагу на природній красі матеріалу, на його необробленій основі та випадкових дефектах, а сам лише доточує чи дописує деякі деталі, щоб досягти пластичної виразності твору. Тож головною тут завжди залишається кінетика натуральної форми
❤24
Малювання на склі
Каталог виставки з фондів Національного музею у Львові та збірок львівських колекціонерів, 1990
виставка 1990 року у Національному музеї у Львові (НМЛ) — по суті, перша в Україні виставка ікон на склі, маловідомої та малодослідженої на той момент сторінки українського народного мистецтва, такого масштабу. Її присвятили 75-річчю експозиційної діяльності НМЛ
проєкт представив 33 твори народного мистецтва з фондів Музею, а також речі з приватних збірок, зокрема Івана Гречка (55 предметів), Ярослава Лемика (11 предметів), Богдана Сороки (4 предмети), Галини Гронської, Андрія Цибка та Тараса Лозинського (по 1 предмету)
“Це (співпраця інституції та колекціонерів) дало можливість у всій красі та силі показати фантастично-яскраве багатство палітри українських народних майстрів у цій ділянці”, - писала про проєкт Віра Свєнціцька, мистецтвознавиця та довголітня працівниця Національного музею у Львові
малювання на склі було відоме ще в античному Римі та Візантії. В 17-18 ст. воно відродилося в осередках виробництва гутного скла деяких європейських країн у формі невеликих жанрових образків світського змісту, мальованих на склі з розрахунком на вжиток в інтер’єрах. А в 19 ст. традиція малювання на склі продовжила своє життя в народній творчості Австрії, Баварії, Мадярщини, Чехії, Словаччини, Польщі, Румунії та України — в Галичині, передусім у південно-східній її частині — на Покутті, Гуцульщині, Буковині
“виставка українського малювання на склі вводить відвідувача у чарівний світ творчої уяви народних майстрів, сповнений поетичності, незвичайної простоти, лаконічності та водночас експресії художнього вислову”, - йдеться у каталозі проєкту
каталог виставки вийшов тиражем у 1000 примірників і зараз вважається букіністичною рідкістю
#вечірня_читанка
Каталог виставки з фондів Національного музею у Львові та збірок львівських колекціонерів, 1990
виставка 1990 року у Національному музеї у Львові (НМЛ) — по суті, перша в Україні виставка ікон на склі, маловідомої та малодослідженої на той момент сторінки українського народного мистецтва, такого масштабу. Її присвятили 75-річчю експозиційної діяльності НМЛ
проєкт представив 33 твори народного мистецтва з фондів Музею, а також речі з приватних збірок, зокрема Івана Гречка (55 предметів), Ярослава Лемика (11 предметів), Богдана Сороки (4 предмети), Галини Гронської, Андрія Цибка та Тараса Лозинського (по 1 предмету)
“Це (співпраця інституції та колекціонерів) дало можливість у всій красі та силі показати фантастично-яскраве багатство палітри українських народних майстрів у цій ділянці”, - писала про проєкт Віра Свєнціцька, мистецтвознавиця та довголітня працівниця Національного музею у Львові
малювання на склі було відоме ще в античному Римі та Візантії. В 17-18 ст. воно відродилося в осередках виробництва гутного скла деяких європейських країн у формі невеликих жанрових образків світського змісту, мальованих на склі з розрахунком на вжиток в інтер’єрах. А в 19 ст. традиція малювання на склі продовжила своє життя в народній творчості Австрії, Баварії, Мадярщини, Чехії, Словаччини, Польщі, Румунії та України — в Галичині, передусім у південно-східній її частині — на Покутті, Гуцульщині, Буковині
“виставка українського малювання на склі вводить відвідувача у чарівний світ творчої уяви народних майстрів, сповнений поетичності, незвичайної простоти, лаконічності та водночас експресії художнього вислову”, - йдеться у каталозі проєкту
каталог виставки вийшов тиражем у 1000 примірників і зараз вважається букіністичною рідкістю
#вечірня_читанка
❤25
до слова, художник Альбін Ґавдзинський у своїх творах докладно задокументував будівництво Каховської ГЕС — почитати та подивитися більше можна у нашому матеріалі
❤33👍5
Олег Мінько (1938-2013)
🔹 «Автопортрет», 1978
🔹«В майстерні художника», 1959
🔹«Чоловік з коником», 1967
🔹«Хата», 1986
🔹«Жокей», 1985
🔹 «Автопортрет», 1978
🔹«В майстерні художника», 1959
🔹«Чоловік з коником», 1967
🔹«Хата», 1986
🔹«Жокей», 1985
❤31
3 серпня 1938 року у Макіївці народився художник Олег Мінько. Переїхавши з Донеччини, він майже усе життя прожив у Львові
Навчався у Львівському інституті прикладного і декоративного мистецтва у класах Романа Сельського та Карла Звіринського. З 1982 року працював у тому ж інституті викладачем кафедри художнього ткацтва
Олег Мінько тяжів до нових форм образотворення, прагнучи уникати шаблонів соцреалізму. Його сучасники казали, що він не розміняв свій талант на дрібне підлабузництво
творчість Олега Мінька, як і плеяди його колег - художників-постмодерністів (а навчався він з Іваном Марчуком, Романом Петруком, Любомиром Медвідем) повністю розвінчує міф про «суцільний реалізм» українського живопису радянської доби
«Часто закидають, що мої роботи сумні. Вони спонукають думати, а думки - про те, що людині болить. Все моє життя в картинах. І якщо хтось у моєму живописі знайде відповідь для себе, значить, моя творчість буде потрібна ще комусь, крім мене. І я радітиму з того», - говорив художник
з 1990 року персональні виставки Олега Терентійовича проходили у Лондоні, Хельсінкі, Брюсселі, Копенгагені та Вашингтоні. Серія його робіт стала частиною постійної експозиції Музею Модернізму у Львові
Навчався у Львівському інституті прикладного і декоративного мистецтва у класах Романа Сельського та Карла Звіринського. З 1982 року працював у тому ж інституті викладачем кафедри художнього ткацтва
Олег Мінько тяжів до нових форм образотворення, прагнучи уникати шаблонів соцреалізму. Його сучасники казали, що він не розміняв свій талант на дрібне підлабузництво
творчість Олега Мінька, як і плеяди його колег - художників-постмодерністів (а навчався він з Іваном Марчуком, Романом Петруком, Любомиром Медвідем) повністю розвінчує міф про «суцільний реалізм» українського живопису радянської доби
«Часто закидають, що мої роботи сумні. Вони спонукають думати, а думки - про те, що людині болить. Все моє життя в картинах. І якщо хтось у моєму живописі знайде відповідь для себе, значить, моя творчість буде потрібна ще комусь, крім мене. І я радітиму з того», - говорив художник
з 1990 року персональні виставки Олега Терентійовича проходили у Лондоні, Хельсінкі, Брюсселі, Копенгагені та Вашингтоні. Серія його робіт стала частиною постійної експозиції Музею Модернізму у Львові
👍14❤10