1 серпня 1929 року у Харкові народилася українська скульпторка-керамістка Ольга Рапай

мати Ольги – Зінаїда Йоффе, відома філологиня, дослідниця українських діалектів. Батько – поет, драматург та романіст Перец Маркіш. Вітчим скульпторки – відомий мовознавець Борис Ткаченко. В 1937 році його звинуватили в українському буржуазному націоналізмі та стратили, а матір засудили до 10 років заслання. Розуміючи невідворотність власного арешту, Зінаїда встигла передати доньку батькові.

в 1949 році Переца Маркіша також арештують та за три роки розстріляють. На той час Ольга вже повернулася до Києва та навчалася на скульптурному факультеті Художнього інституту. Її заарештували восени 1952 року. Студентку п’ятого курсу забрали прямо із занять з ліплення практично без речей. Вирок – 10 років заслання в Казахстані (звільнена у 1954 р.).

потому Ользі Рапай вдалося поновити навчання, захистити диплом. Вона працювала на Київському експериментальному кераміко-художньому заводі, де 11 років створювала фарфорову пластику, портретні бюсти, дитячі набори, сувеніри. Моделі мисткині випускали на Городницькому, Коростенському фарфорових заводах, на Полонському заводі художньої кераміки.

Ольга Рапай є авторкою більш ніж 5 000 рельєфів, панно та скульптур. Мешканцям Києва вона відома монументально-декоративними роботами на Будинку торгівлі, в інтер’єрах Республіканської бібліотеки для дітей, Інституті фізіології ім. О.О. Богомольця, Інституті ботаніки ім. М.Г. Холодного та Будинку художніх колективів на бульварі Шевченка

до слова, зараз у Києві триває виставка робіт Ольги Рапай "Сила крихкості"

Мозаїки та фрески Софії Київської
київське видавництво “Мистецтво”, 1975 рік

звісно, з 1970-х рр. в науці вже з’явилася ціла низка нових фактів про історію безцінних мозаїк та фресок Софії Київської, тому це видання цікаве перш за все своїм візуальним оформленням. У книзі зібрано близько 50 якісних фотографій 1970-х рр. інтер’єру та екстер’єру святині, фресок та мозаїк

авторкою вступної статті та упорядницею видання була археологиня, дослідниця та довголітня працівниця Софійського заповідника Ірма Тоцька (1935-2013)

тираж видання - 40,000 примірників

#вечірня_читанка

Малювання на склі
Каталог виставки з фондів Національного музею у Львові та збірок львівських колекціонерів, 1990

виставка 1990 року у Національному музеї у Львові (НМЛ) — по суті, перша в Україні виставка ікон на склі, маловідомої та малодослідженої на той момент сторінки українського народного мистецтва, такого масштабу. Її присвятили 75-річчю експозиційної діяльності НМЛ

проєкт представив 33 твори народного мистецтва з фондів Музею, а також речі з приватних збірок, зокрема Івана Гречка (55 предметів), Ярослава Лемика (11 предметів), Богдана Сороки (4 предмети), Галини Гронської, Андрія Цибка та Тараса Лозинського (по 1 предмету)

“Це (співпраця інституції та колекціонерів) дало можливість у всій красі та силі показати фантастично-яскраве багатство палітри українських народних майстрів у цій ділянці”, - писала про проєкт Віра Свєнціцька, мистецтвознавиця та довголітня працівниця Національного музею у Львові

малювання на склі було відоме ще в античному Римі та Візантії. В 17-18 ст. воно відродилося в осередках виробництва гутного скла деяких європейських країн у формі невеликих жанрових образків світського змісту, мальованих на склі з розрахунком на вжиток в інтер’єрах. А в 19 ст. традиція малювання на склі продовжила своє життя в народній творчості Австрії, Баварії, Мадярщини, Чехії, Словаччини, Польщі, Румунії та України — в Галичині, передусім у південно-східній її частині — на Покутті, Гуцульщині, Буковині

“виставка українського малювання на склі вводить відвідувача у чарівний світ творчої уяви народних майстрів, сповнений поетичності, незвичайної простоти, лаконічності та водночас експресії художнього вислову”, - йдеться у каталозі проєкту

каталог виставки вийшов тиражем у 1000 примірників і зараз вважається букіністичною рідкістю

#вечірня_читанка