28 липня 1940 року народився Іван Остафійчук. Сьогодні Іван Васильович відзначає своє 83-річчя
його творчість не раз протистояла викликам часу. Митцеві довелося жити в обставинах обструкції тоталітарного режиму, але ні жорсткі ідеологічні межі, ні переслідування, ні допити у студентські роки не зруйнували моральних основ його світогляду і не перетворили самого художника на пасивного споглядача чи учасника ідейно заангажованої радянської мистецької спільноти. Навпаки, його пошуки художньо-образної мови, які відбувалися за цих умов, призвели до виразного протистояння тодішнім нормам і мали виразні національні ознаки
особистість Івана Остафійчука формувалась в оточенні національно свідомих та прогресивних митців і активістів: Охріма Кравченка, В’ячеслава Чорновола, Михайла Гориня, Леопольда Левицького, Романа Сельського, Романа Турина та інших. Згодом знайомство в Києві з Георгієм Якутовичем і Григорієм Гавриленком, вимушена еміграція спершу до Югославії, а потім до Канади наприкінці 1980-х проявилися вже новими особливостями мислення і формальними змінами мови графіки та живопису Остафійчука
у 1992 році Іван Остафійчук повернувся в Україну. Творча манера художника зазнала чергових змін. Він віддає перевагу живописним працям. У них ще помітнішими стають вияви експресіонізму, захоплення творчістю знаменитого Едварда Мунка, австрійських і німецьких експресіоністів, модерністів. Ця стилістика вповні відповідає емоційним реакціям митця на виявлення історичної правди про трагічні події в Україні
знайомлячись із хронологією творчості Івана Остафійчука, з тематикою та ідейним змістом його творів, важко виокремити певні етапи. Перебуваючи в постійному творчому пошуку, художник працює циклами, які різняться технічними прийомами та засобами вираження, проте об’єднані властивим авторові інтелектуальним складником і балансом метафізичного відчуття комплексності світу та спокійного, в міру раціоналізованого способу творення довершених естетичних композицій
твори художника і надалі органічно адаптують модерні тенденції світового мистецтва й одночасно зберігають те, що найважливіше для нас сьогодні, – національну ідентичність, менталітет і душу українського народу
його творчість не раз протистояла викликам часу. Митцеві довелося жити в обставинах обструкції тоталітарного режиму, але ні жорсткі ідеологічні межі, ні переслідування, ні допити у студентські роки не зруйнували моральних основ його світогляду і не перетворили самого художника на пасивного споглядача чи учасника ідейно заангажованої радянської мистецької спільноти. Навпаки, його пошуки художньо-образної мови, які відбувалися за цих умов, призвели до виразного протистояння тодішнім нормам і мали виразні національні ознаки
особистість Івана Остафійчука формувалась в оточенні національно свідомих та прогресивних митців і активістів: Охріма Кравченка, В’ячеслава Чорновола, Михайла Гориня, Леопольда Левицького, Романа Сельського, Романа Турина та інших. Згодом знайомство в Києві з Георгієм Якутовичем і Григорієм Гавриленком, вимушена еміграція спершу до Югославії, а потім до Канади наприкінці 1980-х проявилися вже новими особливостями мислення і формальними змінами мови графіки та живопису Остафійчука
у 1992 році Іван Остафійчук повернувся в Україну. Творча манера художника зазнала чергових змін. Він віддає перевагу живописним працям. У них ще помітнішими стають вияви експресіонізму, захоплення творчістю знаменитого Едварда Мунка, австрійських і німецьких експресіоністів, модерністів. Ця стилістика вповні відповідає емоційним реакціям митця на виявлення історичної правди про трагічні події в Україні
знайомлячись із хронологією творчості Івана Остафійчука, з тематикою та ідейним змістом його творів, важко виокремити певні етапи. Перебуваючи в постійному творчому пошуку, художник працює циклами, які різняться технічними прийомами та засобами вираження, проте об’єднані властивим авторові інтелектуальним складником і балансом метафізичного відчуття комплексності світу та спокійного, в міру раціоналізованого способу творення довершених естетичних композицій
твори художника і надалі органічно адаптують модерні тенденції світового мистецтва й одночасно зберігають те, що найважливіше для нас сьогодні, – національну ідентичність, менталітет і душу українського народу
👍9🔥2
Forwarded from Український Арт Дайджест від [esthète] Газети
Іван Остафійчук
Аркан. 1965 р. Лінорит
Музики. 1968 р. Лінорит
Серія "Довбуш". 1973 р.
Аркан. 1965 р. Лінорит
Музики. 1968 р. Лінорит
Серія "Довбуш". 1973 р.
❤38🔥2
"Тарас Шевченко. Садок вишневий коло хати"
київське видавництво "Веселка", 1985
книга зібрала вірші та уривки з поем Кобзаря, які, на думку редакторів видавництва, особливо відгукувалися молодому поколінню читачів
видання ілюстроване гравюрами Олександра Івахненка. У 1970-80-х рр. художник створив чимало акварелей та офортів до творів видатних українських письменників, але особливу увагу приділяв постаті Тараса Шевченка
книгу друкували на львівській книжковій фабриці "Атлас". Тираж видання - 450,000 примірників
#вечірня_читанка
київське видавництво "Веселка", 1985
книга зібрала вірші та уривки з поем Кобзаря, які, на думку редакторів видавництва, особливо відгукувалися молодому поколінню читачів
видання ілюстроване гравюрами Олександра Івахненка. У 1970-80-х рр. художник створив чимало акварелей та офортів до творів видатних українських письменників, але особливу увагу приділяв постаті Тараса Шевченка
книгу друкували на львівській книжковій фабриці "Атлас". Тираж видання - 450,000 примірників
#вечірня_читанка
❤36
Forwarded from Український Арт Дайджест від [esthète] Газети
30 липня 1884 року у Лодзі народилася українська мисткиня польського походження Софія Налепинська-Бойчук
вона вчилася в художній школі Ціонглінського в Петербурзі і в студії Холоші в Мюнхені, в Академії Рансона в Парижі, але познайомившись у Парижі з українським малярем Михайлом Бойчуком, одружившись і ставши його ученицею, в історію мистецтва Софія Налепинська-Бойчук ввійшла як "бойчукістка", послідовниця творчого методу і школи свого чоловіка Михайла Бойчука
Софія Налепинська-Бойчук працювала в галузі станкової та книжкової графіки, переважно в техніці гравюри на дереві. Всі її твори вирізняються високою графічною культурою та увагою до промовистих деталей
з 1922 року майстриня очолила ксилографічну майстерню Київського інституту пластичних мистецтв, а згодом(1925-1929) стала професоркою перейменованого на КХІ закладу
Софію Налепинську-Бойчук спіткала жахлива доля: 1937 р. за справою Михайла Бойчука її засудили до смертної кари та розстріляли
/за матеріалами NAMU/
вона вчилася в художній школі Ціонглінського в Петербурзі і в студії Холоші в Мюнхені, в Академії Рансона в Парижі, але познайомившись у Парижі з українським малярем Михайлом Бойчуком, одружившись і ставши його ученицею, в історію мистецтва Софія Налепинська-Бойчук ввійшла як "бойчукістка", послідовниця творчого методу і школи свого чоловіка Михайла Бойчука
Софія Налепинська-Бойчук працювала в галузі станкової та книжкової графіки, переважно в техніці гравюри на дереві. Всі її твори вирізняються високою графічною культурою та увагою до промовистих деталей
з 1922 року майстриня очолила ксилографічну майстерню Київського інституту пластичних мистецтв, а згодом(1925-1929) стала професоркою перейменованого на КХІ закладу
Софію Налепинську-Бойчук спіткала жахлива доля: 1937 р. за справою Михайла Бойчука її засудили до смертної кари та розстріляли
/за матеріалами NAMU/
❤33😢4
Forwarded from Український Арт Дайджест від [esthète] Газети
"Дівчата з книжкою", 1927
Софія Налепинська-Бойчук
Софія Налепинська-Бойчук
❤59
Альфонс Муха. Плакати
Каталог виставки у Львівському музеї етнографії та художнього промислу, 1989
у фондових збірках Музею етнографії та художнього промислу у Львові є чимала колекція ужиткової європейської графіки, але впродовж радянських часів вона практично не експонувалася. Ймовірно, у зв’язку з поступовим послабленням політичного гніту, вкінці 1980-х рр. музейники вирішили вперше у такому широкому обсязі показати найцінніші графічні твори кінця 19 початку 20 століття на спеціальній виставці
для показу тоді відібрали серію творів датованих 1890-1900 роками одного з провідних майстрів європейського плаката Альфонса Мухи. Львів’яни та гості міста мали змогу побачити плакати театральних вистав “Жісмонда” (1894) та “Дама з камеліями” (1896) з портретом Сари Бернар, афіші паризького “Салону ста” (1896 і 1897), рекламні банери популярних європейських брендів, наприклад, “Nestle”, рекламний плакат залізниці “Монако — Монте-Карло”, ілюстрований календар “Зодіак”
загалом на виставці, згідно з каталогом, було представлено понад два десятки робіт Альфонса Мухи
але виставка 1989 року — не перший показ творів Мухи у Львові. Роботи видатного плакатиста львів’янам були відомі вже з кінця 1890-х років, завдяки виставкам і публікаціям у пресі. В останні роки 19 ст. і на початку 20 ст. їхній вплив можна помітити у творчості львівських митців — в ужитковій графіці, декоративно-прикладному мистецтві, архітектурній орнаментиці. 1897 року кілька робіт Альфонса Мухи виставлялися у львівському Промисловому музеї (нині — Музей етнографії та художнього промислу), 1900 року афіші митця були на виставці “Товариства прихильників красних мистецтв”
“Муха завжди залишається великим майстром — чи коли малює афішу, яка рекламує бісквіти та лікери, чи коли сповіщає нову роль Сари Бернар”, — пише про митця львівська преса на початку 20 ст.
#вечірня_читанка
Каталог виставки у Львівському музеї етнографії та художнього промислу, 1989
у фондових збірках Музею етнографії та художнього промислу у Львові є чимала колекція ужиткової європейської графіки, але впродовж радянських часів вона практично не експонувалася. Ймовірно, у зв’язку з поступовим послабленням політичного гніту, вкінці 1980-х рр. музейники вирішили вперше у такому широкому обсязі показати найцінніші графічні твори кінця 19 початку 20 століття на спеціальній виставці
для показу тоді відібрали серію творів датованих 1890-1900 роками одного з провідних майстрів європейського плаката Альфонса Мухи. Львів’яни та гості міста мали змогу побачити плакати театральних вистав “Жісмонда” (1894) та “Дама з камеліями” (1896) з портретом Сари Бернар, афіші паризького “Салону ста” (1896 і 1897), рекламні банери популярних європейських брендів, наприклад, “Nestle”, рекламний плакат залізниці “Монако — Монте-Карло”, ілюстрований календар “Зодіак”
загалом на виставці, згідно з каталогом, було представлено понад два десятки робіт Альфонса Мухи
але виставка 1989 року — не перший показ творів Мухи у Львові. Роботи видатного плакатиста львів’янам були відомі вже з кінця 1890-х років, завдяки виставкам і публікаціям у пресі. В останні роки 19 ст. і на початку 20 ст. їхній вплив можна помітити у творчості львівських митців — в ужитковій графіці, декоративно-прикладному мистецтві, архітектурній орнаментиці. 1897 року кілька робіт Альфонса Мухи виставлялися у львівському Промисловому музеї (нині — Музей етнографії та художнього промислу), 1900 року афіші митця були на виставці “Товариства прихильників красних мистецтв”
“Муха завжди залишається великим майстром — чи коли малює афішу, яка рекламує бісквіти та лікери, чи коли сповіщає нову роль Сари Бернар”, — пише про митця львівська преса на початку 20 ст.
#вечірня_читанка
🔥26❤14😢1
1 серпня 1929 року у Харкові народилася українська скульпторка-керамістка Ольга Рапай
мати Ольги – Зінаїда Йоффе, відома філологиня, дослідниця українських діалектів. Батько – поет, драматург та романіст Перец Маркіш. Вітчим скульпторки – відомий мовознавець Борис Ткаченко. В 1937 році його звинуватили в українському буржуазному націоналізмі та стратили, а матір засудили до 10 років заслання. Розуміючи невідворотність власного арешту, Зінаїда встигла передати доньку батькові.
в 1949 році Переца Маркіша також арештують та за три роки розстріляють. На той час Ольга вже повернулася до Києва та навчалася на скульптурному факультеті Художнього інституту. Її заарештували восени 1952 року. Студентку п’ятого курсу забрали прямо із занять з ліплення практично без речей. Вирок – 10 років заслання в Казахстані (звільнена у 1954 р.).
потому Ользі Рапай вдалося поновити навчання, захистити диплом. Вона працювала на Київському експериментальному кераміко-художньому заводі, де 11 років створювала фарфорову пластику, портретні бюсти, дитячі набори, сувеніри. Моделі мисткині випускали на Городницькому, Коростенському фарфорових заводах, на Полонському заводі художньої кераміки.
Ольга Рапай є авторкою більш ніж 5 000 рельєфів, панно та скульптур. Мешканцям Києва вона відома монументально-декоративними роботами на Будинку торгівлі, в інтер’єрах Республіканської бібліотеки для дітей, Інституті фізіології ім. О.О. Богомольця, Інституті ботаніки ім. М.Г. Холодного та Будинку художніх колективів на бульварі Шевченка
до слова, зараз у Києві триває виставка робіт Ольги Рапай "Сила крихкості"
мати Ольги – Зінаїда Йоффе, відома філологиня, дослідниця українських діалектів. Батько – поет, драматург та романіст Перец Маркіш. Вітчим скульпторки – відомий мовознавець Борис Ткаченко. В 1937 році його звинуватили в українському буржуазному націоналізмі та стратили, а матір засудили до 10 років заслання. Розуміючи невідворотність власного арешту, Зінаїда встигла передати доньку батькові.
в 1949 році Переца Маркіша також арештують та за три роки розстріляють. На той час Ольга вже повернулася до Києва та навчалася на скульптурному факультеті Художнього інституту. Її заарештували восени 1952 року. Студентку п’ятого курсу забрали прямо із занять з ліплення практично без речей. Вирок – 10 років заслання в Казахстані (звільнена у 1954 р.).
потому Ользі Рапай вдалося поновити навчання, захистити диплом. Вона працювала на Київському експериментальному кераміко-художньому заводі, де 11 років створювала фарфорову пластику, портретні бюсти, дитячі набори, сувеніри. Моделі мисткині випускали на Городницькому, Коростенському фарфорових заводах, на Полонському заводі художньої кераміки.
Ольга Рапай є авторкою більш ніж 5 000 рельєфів, панно та скульптур. Мешканцям Києва вона відома монументально-декоративними роботами на Будинку торгівлі, в інтер’єрах Республіканської бібліотеки для дітей, Інституті фізіології ім. О.О. Богомольця, Інституті ботаніки ім. М.Г. Холодного та Будинку художніх колективів на бульварі Шевченка
до слова, зараз у Києві триває виставка робіт Ольги Рапай "Сила крихкості"
❤59👍6