«Родина» Федора Кричевського (1925-27)

ця робота (разом з 17 іншими творами) представляла «українське сучасне мистецтво» на XVI Венеційській бієнале 1928 року

(твір належить до збірки NAMU)

сьогодні своє 86-річчя святкує ідейний натхненник попарту та однин з найвпливовіших митців 20 століття Девід Хокні

як саме проходитиме святкування? звісно, ми не знаємо напевне, але можемо припустити, що на терасі якогось ресторанчика в нормандському Кані з бокалом кальвадосу, горщиком гарячих мідій, маринованих у сидрі, та цигаркою в руках. Чому саме так і саме там? Читайте у нашому матеріалі:

ДЕВІД ХОКНІ: МИТЦІ НЕ ВИХОДЯТЬ НА ПЕНСІЮ

🎂

11 липня 1856 року у Харкові народився пейзажист та графік Петро Левченко

Левченко був вільним слухачем Петербурзької академії мистецтв у класах Клодта й Чистякова, але через хворобу та брак коштів на навчання покинув академію та повернувся в Україну. Від 1886 року брав активну участь у заходах Товариства пересувних художніх виставок і викладав у Харківській рисувальній школі

про життя Петра Левченка мало знали навіть ті, хто були йому близькими. Але і сучасники, і дослідники його творчості сходилися на тому, що митець дуже багато працював, але не любив обговорювати та демонструвати свій доробок на виставках чи у тематичних виданнях

коли Левченко через слабке здоров'я не міг малювати серед природи, то він малював або свою кімнату, або просто куток кімнати, або натюрморти. У цих роботах проступає велика уважність і любов до деталей та гри світла й тіні. Зимові пейзажі митця — це здебільшого те, що він бачив з вікна свого дому: сільську вулицю, засипану снігом, чи багнюку у відлигу, якісь задвірки, присипані інеєм, із сумним, але приємним небом, особливо коли на землю сходять сутінки

Петру Левченку дивним чином вдавалося поєднувати у своїх роботах реалізм та чуттєвий імпресіонізм — два, здавалося б, такі різні й непоєднувані стилі.

думаємо, поступово потрібно готувати NAMU 🤔😉🤞🏼

«Петрування»
Теофіл Копистинський
1873 р.

«Петрування» – невеликого розміру картина Теофіла Копистинського, в якій митець із любов’ю й теплотою зобразив старовинний український народний звичай – свято пастухів, яке відзначалося влітку кожного року у жнива, у день святих Петра і Павла. За селом на пасовищі зібралася група молодих пастухів і дівчат у народному одязі відзначити своє свято. Хтось частується, хтось танцює . Своїм характером картина нагадує деякі сентиментально-ідилічні жанрові сцени тогочасного віденського живопису, під впливом якого був молодий Копистинський

(збірка Національного музею у Львові ім. Андрея Шептицького)