до слова про Венеційську бієнале, нагадаємо про другий епізод нашого подкасту "Нотатки з мистецтва" на Radio Skovoroda

другий епізод подкасту «Нотатки з мистецтва» вже в ефірі
RADIO SKOVORODA

чому про Олександра Архипенка влітку 1920 у Венеції знав кожен гондольєр та за що католицька церква оголосила анафему його роботам? Де у Львові зберігається картина, яка стала зіркою бієнале 1950 року? "Український авангард Шредінгера" на бієнале 1924 та фурор «бойчукістів» на виставці 1928

ЕПІЗОД 2: українські митці на Венеційській бієнале — найяскравіші виставки першої половини ХХ ст.

🎧SoundCloud
🎧Apple Podcasts
🎧Google Podcasts
🎧Spotify

адмін запрошує слухати 😉

🤫🤫🤫 супер інсайдерська новина

так, їх було кілька

ні, це не повтор вчорашнього допису, це — інша виставка

оце ми розуміємо здорова (музейна) конкуренція

до речі,Національний музей українського народного декоративного мистецтва анонсував на своїй виставці експериментальну кераміку Марії Оксентіївни, а таке побачиш не часто

☀️ «На річці. Липень», 1978-81 рр.
Анатолій Лимарєв

Христос-Архітект, 1910
Микола Касперович

З Днем архітектури!

🚢 🇺🇦 2 липня - День військово-морських сил Збройних Сил України!

Вітаємо ВМС ЗС України з 31 річницею!

🇺🇦 «Підняття українського прапора
над кораблями Чорноморського
флоту 1918 р.»
Леонід Перфецький

історична довідка: за часів Української Народної Республіки російський імператорський Чорноморський флот перейшов під український прапор. 29 квітня 1918 року над більшістю кораблів Чорноморського флоту у Севастополі замайорів синьо-жовтий стяг.

Проголошення створення ВМС України зафіксувало перемогу українського руху на флоті, а дії українського війська призвели до падіння більшовицького режиму в Криму.

але вже взимку 1921 року, після встановлення радянської влади над півднем України, всі флоти та флотилії Чорного та Азовського морів перейшли до більшовицького військового керівництва

новий етап в історії вітчизняного флоту, розпочався після проголошення Акту про Державний суверенітет України та Декларації про незалежність. У січні 1992 року Україна розпочала формування власних Збройних Сил та створення Військово-Морських Сил.

📝 ​​"…оглянув Париж. Чудово. Пишу вечорами вірші про паризькі речі у Люксембурзькому парку. Оглянув ґалереї, був у Люврі…"
з першого паризького листа Василя Хмелюка братові, вересень1928 р.

3 липня 1903 року народився митець Василь Хмелюк. Він був з заможного козацького роду Хмелюків, що жили на території сучасної Вінничини. До Європи Василь потрапив у 17-річному віці (під час визвольних змагань в Україні старший брат Василя Ілько служив в Українській армії, і коли військові частини відступали з Поділля на захід, він забрав з собою Василя і так обоє 1920 року опинилися у Польщі).

Навчався мистецтву у Краківській академії мистецтв, потім в Українській студії Пластичного мистецтва у Празі (і паралельно на філософському факультеті Карлового університету), а після переїзду до Франції у 1928 році - у приватних мистецьких студіях Парижа.

📝 “…веду життя як колись у Кракові. Малюю і вчуся цілий день і навіть у неділю. Через те не маю часу на дівчат. Захоплююся Веляскезом у Люврі, а ввечері ходжу вчитися рисунків».
з листа Василя Хмелюка братові, листопад 1928.

Європейським поціновувачам мистецтва Хмелюка відкрив артдилер Амбруаз Воллар. Воллар, а через кілька місяців і колекціонер Сергій Щукін, закупили серію творів Хмелюка і дали йому рекомендації до топових паризьких артгалерей. 1943 року митець підписав контракт з відомою французькою галереєю Дюрана-Руеля, з якою співпрацював наступні 30 років, і яка закупляла майже всю його творчість. Дюран-Руель влаштовувала Хмелюку майже щорічні індивідуальні виставки у Парижі, а також закордоном - у Нью-Йорку, Женеві, Берні , Мюнхені, Кельні, Лондоні.

Хмелюк прожив решту свого життя у Парижі, їздив до друзів у Швейцарію та Італію. А от з Британією стосунки митця не склалися.

📝 «…Британію недолюблюю, бо там і клімат строгіший і назагал - сумнувато», писав у листі Хмелюк.

Після закінчення Другої світової війни митець щороку їздив на вакації на південь Франції. Сен-Поль де Венс, Вільфранш-сюр-Мер, Санарі - його улюблені місця.

📝«…південь Франції притягує мене своїм ясним світлом, живими кольорами, тут все є грандіозне і часто з чудовим трагічним акцентом» - писав митець.

За весь час своєї малярської кар’єри В. Хмелюк дотримувався одного стилю - експресіонізму, він не пробував ні абстракціонізму, ні найновішого реалізму, не поплив широким руслом пост-імпресіонізму, як це сталося з багатьма українськими художниками, сучасниками Хмелюка.

Василь Хмелюк (1903 - 1986) - поет пристрасно захоплений кольорами, один з найсильніших і темпераментних колористів в українському та і в європейському живописі середини ХХ ст.