"... у невеликій юрбі, що спостерігала за роботою на площі перед Львівською оперою, найпопулярнішою версією того, що відбувається, були здогадки про грандіозну декорацію для чергової театральної вистави. Але зовсім скоро стало зрозуміло, що велетень залишається підпирати стіни театру, в прямому значенні цього виразу"

Українські бренди створили колекції, натхнені роботами художниці Поліни Райко.

Нагадаємо, що її будинок в окупованих Олешках частково зруйнований після підтоплення внаслідок підриву Каховської ГЕС. Відомо, що збереглося до 40% фресок.

оголошено кураторів для представлення України на 60-й Венеційській бієнале сучасного мистецтва

за результатами конкурсного відбору, Україну представлятиме мистецький проєкт "Плетіння сіток" під кураторством Вікторії Бавикіної та Максима Горбацького (ГО "Українська фотографія")

до слова про Венеційську бієнале, нагадаємо про другий епізод нашого подкасту "Нотатки з мистецтва" на Radio Skovoroda

другий епізод подкасту «Нотатки з мистецтва» вже в ефірі
RADIO SKOVORODA

чому про Олександра Архипенка влітку 1920 у Венеції знав кожен гондольєр та за що католицька церква оголосила анафему його роботам? Де у Львові зберігається картина, яка стала зіркою бієнале 1950 року? "Український авангард Шредінгера" на бієнале 1924 та фурор «бойчукістів» на виставці 1928

ЕПІЗОД 2: українські митці на Венеційській бієнале — найяскравіші виставки першої половини ХХ ст.

🎧SoundCloud
🎧Apple Podcasts
🎧Google Podcasts
🎧Spotify

адмін запрошує слухати 😉

🤫🤫🤫 супер інсайдерська новина

так, їх було кілька

ні, це не повтор вчорашнього допису, це — інша виставка

оце ми розуміємо здорова (музейна) конкуренція

до речі,Національний музей українського народного декоративного мистецтва анонсував на своїй виставці експериментальну кераміку Марії Оксентіївни, а таке побачиш не часто

☀️ «На річці. Липень», 1978-81 рр.
Анатолій Лимарєв

Христос-Архітект, 1910
Микола Касперович

З Днем архітектури!

🚢 🇺🇦 2 липня - День військово-морських сил Збройних Сил України!

Вітаємо ВМС ЗС України з 31 річницею!

🇺🇦 «Підняття українського прапора
над кораблями Чорноморського
флоту 1918 р.»
Леонід Перфецький

історична довідка: за часів Української Народної Республіки російський імператорський Чорноморський флот перейшов під український прапор. 29 квітня 1918 року над більшістю кораблів Чорноморського флоту у Севастополі замайорів синьо-жовтий стяг.

Проголошення створення ВМС України зафіксувало перемогу українського руху на флоті, а дії українського війська призвели до падіння більшовицького режиму в Криму.

але вже взимку 1921 року, після встановлення радянської влади над півднем України, всі флоти та флотилії Чорного та Азовського морів перейшли до більшовицького військового керівництва

новий етап в історії вітчизняного флоту, розпочався після проголошення Акту про Державний суверенітет України та Декларації про незалежність. У січні 1992 року Україна розпочала формування власних Збройних Сил та створення Військово-Морських Сил.

📝 ​​"…оглянув Париж. Чудово. Пишу вечорами вірші про паризькі речі у Люксембурзькому парку. Оглянув ґалереї, був у Люврі…"
з першого паризького листа Василя Хмелюка братові, вересень1928 р.

3 липня 1903 року народився митець Василь Хмелюк. Він був з заможного козацького роду Хмелюків, що жили на території сучасної Вінничини. До Європи Василь потрапив у 17-річному віці (під час визвольних змагань в Україні старший брат Василя Ілько служив в Українській армії, і коли військові частини відступали з Поділля на захід, він забрав з собою Василя і так обоє 1920 року опинилися у Польщі).

Навчався мистецтву у Краківській академії мистецтв, потім в Українській студії Пластичного мистецтва у Празі (і паралельно на філософському факультеті Карлового університету), а після переїзду до Франції у 1928 році - у приватних мистецьких студіях Парижа.

📝 “…веду життя як колись у Кракові. Малюю і вчуся цілий день і навіть у неділю. Через те не маю часу на дівчат. Захоплююся Веляскезом у Люврі, а ввечері ходжу вчитися рисунків».
з листа Василя Хмелюка братові, листопад 1928.

Європейським поціновувачам мистецтва Хмелюка відкрив артдилер Амбруаз Воллар. Воллар, а через кілька місяців і колекціонер Сергій Щукін, закупили серію творів Хмелюка і дали йому рекомендації до топових паризьких артгалерей. 1943 року митець підписав контракт з відомою французькою галереєю Дюрана-Руеля, з якою співпрацював наступні 30 років, і яка закупляла майже всю його творчість. Дюран-Руель влаштовувала Хмелюку майже щорічні індивідуальні виставки у Парижі, а також закордоном - у Нью-Йорку, Женеві, Берні , Мюнхені, Кельні, Лондоні.

Хмелюк прожив решту свого життя у Парижі, їздив до друзів у Швейцарію та Італію. А от з Британією стосунки митця не склалися.

📝 «…Британію недолюблюю, бо там і клімат строгіший і назагал - сумнувато», писав у листі Хмелюк.

Після закінчення Другої світової війни митець щороку їздив на вакації на південь Франції. Сен-Поль де Венс, Вільфранш-сюр-Мер, Санарі - його улюблені місця.

📝«…південь Франції притягує мене своїм ясним світлом, живими кольорами, тут все є грандіозне і часто з чудовим трагічним акцентом» - писав митець.

За весь час своєї малярської кар’єри В. Хмелюк дотримувався одного стилю - експресіонізму, він не пробував ні абстракціонізму, ні найновішого реалізму, не поплив широким руслом пост-імпресіонізму, як це сталося з багатьма українськими художниками, сучасниками Хмелюка.

Василь Хмелюк (1903 - 1986) - поет пристрасно захоплений кольорами, один з найсильніших і темпераментних колористів в українському та і в європейському живописі середини ХХ ст.