…восени 1914 до Василя Кричевського прийшли два хлопці, років по 19, одягнені у якісь просторі блузи і широкі штани. Цей чудернацький одяг був дуже відмінним од прийнятого у ті часи. Але найбільше здивувало мене те, що у них були намальовані на щоках синьою фарбою кізлики.
Хлопці з ентузіазмом розповідали про застій і мертвеччину у мистецтві, про застарілість академічних традицій, про потребу прокладати нові шляхи, відкинувши все старе.
І здавалося, що ось-ось вони засукають рукави своїх блуз і стануть прокладати новий шлях кудись у невідоме.
Я тихенько спитав у своєї матері, Євгенії Кричевської, хто вони такі.
- Це студенти з художнього училища - Петрицький і Єлева.
- А чому у них козли на щоках і такий дивний одяг?
- Бо вони - футуристи. Футуристи роблять усе не так, як інші. Вони принесли свої малюнки - от ти сам і побачиш...

Це було на самім початку війни, коли музи ще не замовкли і в нашій хаті ще свіжі були згадки про французьких Fauves, про групи Die Bruecke, Der Blaue Reiter, про Кандинського, Брака, Шаґала, Бурлюка, Матісса. Я чув, що є такі футуристи, але ще ніколи не бачив їх живцем.

Вони відрізнялися від інших не тільки одежею й кізликами на щоках. Кость Єлева мав мав зовсім незвичний тип обличчя, згодом я дізнався, що він був мордвин. А Анатоль Петрицький мав прозорі блакитні очі, здивовано підняті брови і такий вираз обличчя, наче він не виспався.

📌В. Павловський «Спогади про Анатоля Петрицького», 1965р.

🔹Кость Єлева «Жінка за столом (в інтер‘єрі)», 1926-28

ця робота представляла українське сучасне мистецтво на XVI Венеційській бієнале 1928 року

від України тоді було представлено 18 творів, вони експонувалися окремо, але у просторі радянського павільйону

більше про українських митців на Венеційській бієнале можна дізнатися з епізоду нашого подкасту "Українські митці на Венеційській бієнале: найяскравіші виставки першої половини ХХ ст."

до дня вишиванки всі готові?)

Одеса, 🤞🏼 за вас

«Порт Одеси», 1898
Василь Кандинський

натюрморт Давида Штеренберга (1881-1948)

Добрий ранок!)
ніч була не дуже, сподіваємося, хоч ранкова кава - норм.

18 травня вшановуємо пам'ять жертв депортації кримськотатарського народу сталінським тоталітарним режимом

Василь Кричевський
«Татарський будинок в Алушті», 1923
/колекція Українського музею, Нью-Йорк/

виставковий проєкт в Українському Домі триває до 21 травня

за рік актуальнішого допису до Дня вишиванки так і не знайшли:

... іншим, зовсім недавнього походження і дуже низької мистецької вартости взірцем вишивання, ненародного й неукраїнського походження, є мотив пишних квітів, вишиваних хрестиком - "рожі" і т. под. Цей мотив запроваджено у народний вжиток у другій половині 19 ст. з чисто комерційною метою. Це робили, з одного боку парфумерні фірми "Ралле" і "Брокар и Ко", що загортали своє мило в папірці з готовими узорами для вишивання хрестиком, складеними десь в конторах фірм (скопійованих з голландських та фламандських журналів). Міщанки та й селянки залюбки купували те мило, бо мали з ним готові взірці для легкого вишивання (вишиваючи хрестиком, можна було швидко заповнити великі площі полотна). З другого боку подібні ж взірці розповсюджували фірми, що торгували кольоровими нитками для вишивання. Ці взірці широко розповсюдилися по Україні й по Росії, люди звикли до них і тепер, в 20 ст., вже вважають їх неправильно за свої, чистонародні.

зі спогадів студентки Василя Кричевського Наталі Ґеркен-Русової про розмови з ним про народне мистецтво, 1916 р.