12 травня 1936 року народився митець Іван Марчук.

Його роботи експонуються на всіх континентах, а у 2007 році британське видання «The Daily Telegraph» включило художника до переліку 100 геніїв сучасності.
Іван Марчук химерно сплітає у свої творчості різні стилі та елементи: від примітивізму до реалізму, абстракціонізму, сюрреалізму. Сам художник жартома назвав свій стиль «пльонтанізмом» (від діалектного «пльонтати» – заплітати, переплітати).

Манера виконання у цій техніці базується на складному багаторівневому нашарувані живописних мас, що виступають не у вигляді плям, а у плетиві тонких колористичних волокон, примхливих і непередбачуваних. Твори Івана Марчука – метафоричні, глибоко філософські – змушують замислитися над сенсом буття, над проблемами часу і простору, над незбагненними загадками краси й життя.

Іван Марчук (фото - VENTS magazine) «Осінь» (1994), «Безкінечність», «Волошки».

15 травня 1935 року у Ленінграді помер Казимир Малевич - авангардист, засновник супрематизму, один з фундаторів кубофутуризму.

«Малевич був єдиним художником, який показав трагічне становище українських селян під час злочинної примусової колективізації,» – стверджував французький історик мистецтва, автор кількох монографій про Малевича Жан-Клод Маркаде.

На малюнку олівцем «Де серп і молот, там смерть і голод» (цитата з популярної у 1920-30-х роках народної пісні), зображені три фігури, риси обличчя у яких замінені на серп і молот, хрест, труну.

Багато з «селянських» картин Малевича містять у собі завуальовані повідомлення про Голодомор, наприклад, відсутність облич, рук. Майже всі роботи цього періоду були неправильно датовані. Як пояснює мистецтвознавиця Олександра Шатських, полотна спеціально були датовані більш раннім часом, аби не викликати підозр у влади, бо були авторським вираженням протесту.

▪️Де серп і молот, там смерть і голод, 1932-33
▪️Поневолена Україна, 1932
▪️Людина, що біжить, 1933