український вернісаж у Вільнюсі продовжується
[esthète] газета
ДИВОВИЖНІ ВОЄННІ БІЖЕНЦІ: НОВА ВИСТАВКА СКАРБІВ ЛЬВІВСЬКОЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ ГАЛЕРЕЇ МИСТЕЦТВ У ВІЛЬНЮСІ
У Музеї палацу Радзивіллів, що є відділом Національного художнього музею Литви, відкрився виставковий проєкт "Дивовижні воєнні біженці", який представив відвідувачам шедеври західноєвропейського живопису XVI-XVIII ст. з колекції Львівської національної галереї…
❤18
до речі, дуже круто, коли евакуйовані з українських музеїв твори експонуються на закордонних виставках, популяризуючи та розповідаючи про наше мистецтво, а не просто перебувають у фондосховищах музеїв-партнерів
наприклад, у Художньому музеї Базеля (Швейцарія) зараз триває виставка українського живопису 19-20 ст. з фондової збірки Національного музею «Київська картинна галерея», а у Національному музеї Литви експонують 33 зіркові художні роботи з колекції Львівської національної галереї мистецтв ім. Бориса Возницького
наприклад, у Художньому музеї Базеля (Швейцарія) зараз триває виставка українського живопису 19-20 ст. з фондової збірки Національного музею «Київська картинна галерея», а у Національному музеї Литви експонують 33 зіркові художні роботи з колекції Львівської національної галереї мистецтв ім. Бориса Возницького
👍30❤14
такий public art в постраждалих від російської окупації містах
Anonymous Poll
58%
мистецтво пам'яті (комеморативне мистецтво)
42%
експлуатація і паразитування на травмі
#адмінрекомендує
найзагадковіший українець ХХ століття. Найтитулованіший український художник періоду СРСР. Крутий розвідник. Ідеальний коханець
ким насправді був Микола Глущенко розповідає книга Катерини Лебедєвої "МИКОЛА ГЛУЩЕНКО - ХУДОЖНИК І ШПИГУН"
у п'ятницю, 24 березня, у Музеї літератури відбудеться презентація книги за участі авторки. Катерина Лебедєва розповість про Глущенка, про історію створення книги, а також чому саме зараз важливо дізнаватися більше про визначних українців ХХ століття. Відповість на питання гостей
початок о 15.00. Приходьте!
P.S. книгу можна придбати і на презентації, і зараз
найзагадковіший українець ХХ століття. Найтитулованіший український художник періоду СРСР. Крутий розвідник. Ідеальний коханець
ким насправді був Микола Глущенко розповідає книга Катерини Лебедєвої "МИКОЛА ГЛУЩЕНКО - ХУДОЖНИК І ШПИГУН"
у п'ятницю, 24 березня, у Музеї літератури відбудеться презентація книги за участі авторки. Катерина Лебедєва розповість про Глущенка, про історію створення книги, а також чому саме зараз важливо дізнаватися більше про визначних українців ХХ століття. Відповість на питання гостей
початок о 15.00. Приходьте!
P.S. книгу можна придбати і на презентації, і зараз
❤34
#адміноффтоп
у січневому номері The New Yorker натрапила на статтю з інтригуючою назвою "Novels Of Empire. Rereading Russian classics in the Shadow of the Ukraine War" американської письменниці турецького походження Еліф Батуман
стаття на чотири розвороти (чотири, Карл!!!) наче затягла мене в якусь темну кролячу нору, як Алісу, падіння крізь яку було суцільним флешбеком моїх уроків зарубіжної літератури у старших класах. Година читання, наче місія “згадати все” про Анну Кареніну, про Пушкіна, Онєгіна, Толстого і Достоєвського
після того як я перегорнула останню сторінку цієї “антології російської літератури для чайників” в моїй уяві з’явилася сценка з офісу The New Yorker: на редакційній раді хтось каже, що от є класна стаття від номінантки на Пулітцера, але є маленьке “але”, заголовок - Novels Of Empire. Rereading Russian classics. За таке зараз заклюють і накриють хвилею хейту… і тут хтось інший підкидає чудову ідею: “так, давайте, додамо щось там про Україну й все буде супер!”
мушу визнати заголовок статті — свята правда, а все, що там собі надумали читачі, то вже їхні проблеми (іронія). Rereading Russian classics, це, власне, те, що й відбувалося на 10 шпальтах журналу, ніякого false advertising. Зрештою, пані Батуман, яка має ступінь доктора порівняльної літератури в Стенфордському університеті, написала довгочит про те, що є її темою наукових досліджень вже понад 20 років, її любов’ю та пристрастю, — про російську літературу. Тут не примахаєшся…
про війну в Україні — лише в заголовку і ще якихось дуже абстрактних та розпливчатих фразах авторки про колоніальну історію України. Ще раз подумалося про лукавство заголовка, бо й справді, війна в Україні та й сама Україна залишилася у цій статті десь “in the shadow”…
що маємо на виході: матеріал-одіссею про історію “великой русской литератури” в топовому виданні з дуже посередньою аналітикою кореляції російського імперіалізму (в т. ч. в літературі) з сучасними подіями в Україні. Зізнаюся, від статті номінантки Пулітцерівської премії в культовому виданні я особисто чекала дещо більшого
(а чи було, до речі, на шпальтах The New Yorker впродовж останнього року щось на кшталт антології української літератури/мистецтва, киньте в мене лінком, хто раптом таке бачив)
у січневому номері The New Yorker натрапила на статтю з інтригуючою назвою "Novels Of Empire. Rereading Russian classics in the Shadow of the Ukraine War" американської письменниці турецького походження Еліф Батуман
стаття на чотири розвороти (чотири, Карл!!!) наче затягла мене в якусь темну кролячу нору, як Алісу, падіння крізь яку було суцільним флешбеком моїх уроків зарубіжної літератури у старших класах. Година читання, наче місія “згадати все” про Анну Кареніну, про Пушкіна, Онєгіна, Толстого і Достоєвського
після того як я перегорнула останню сторінку цієї “антології російської літератури для чайників” в моїй уяві з’явилася сценка з офісу The New Yorker: на редакційній раді хтось каже, що от є класна стаття від номінантки на Пулітцера, але є маленьке “але”, заголовок - Novels Of Empire. Rereading Russian classics. За таке зараз заклюють і накриють хвилею хейту… і тут хтось інший підкидає чудову ідею: “так, давайте, додамо щось там про Україну й все буде супер!”
мушу визнати заголовок статті — свята правда, а все, що там собі надумали читачі, то вже їхні проблеми (іронія). Rereading Russian classics, це, власне, те, що й відбувалося на 10 шпальтах журналу, ніякого false advertising. Зрештою, пані Батуман, яка має ступінь доктора порівняльної літератури в Стенфордському університеті, написала довгочит про те, що є її темою наукових досліджень вже понад 20 років, її любов’ю та пристрастю, — про російську літературу. Тут не примахаєшся…
про війну в Україні — лише в заголовку і ще якихось дуже абстрактних та розпливчатих фразах авторки про колоніальну історію України. Ще раз подумалося про лукавство заголовка, бо й справді, війна в Україні та й сама Україна залишилася у цій статті десь “in the shadow”…
що маємо на виході: матеріал-одіссею про історію “великой русской литератури” в топовому виданні з дуже посередньою аналітикою кореляції російського імперіалізму (в т. ч. в літературі) з сучасними подіями в Україні. Зізнаюся, від статті номінантки Пулітцерівської премії в культовому виданні я особисто чекала дещо більшого
(а чи було, до речі, на шпальтах The New Yorker впродовж останнього року щось на кшталт антології української літератури/мистецтва, киньте в мене лінком, хто раптом таке бачив)
🤬54❤4
вчора перейменували ще 16 міських об'єктів столиці. Тепер у Києві є проспект Георгія Нарбута та вулиці мисткинь Олександри Екстер та Галини Севрук
esthète gazeta
ПРОСПЕКТ НАРБУТА, ВУЛИЦІ ЕКСТЕР ТА СЕВРУК: У КИЄВІ ПЕРЕЙМЕНУВАЛИ ЩЕ НИЗКУ МІСЬКИХ ОБ'ЄКТІВ
У Києві перейменували ще 16 міських об’єктів, назви яких пов’язані з російською федерацією та її сателітами. Рішення щодо перейменувань підтримала більшість депутатів Київради. сильветка Георгія Нарбута до журналу "Мистецтво", 1919 Відтак колишня вулиця Маршальська…
❤35
Forwarded from Регіоналіті
В Києві двірник влаштував виставку своїх картин біля сміттєвих баків
❤146🔥16😱8👍7😢2
від учора вулиця Маршальська у Києві має ім'я скульпторки-монументалістки, керамістки та живописиці Галини Сильвестрівни Севрук
Галина Сильвестрівна без перебільшення є унікальною постаттю української культури. Упродовж 1964–1985 років мисткиня працювала в керамічній майстерні Академії архітектури на території Національного заповідника «Софія Київська». Сьогодні тут зберігається її остання монументальна робота — керамічне панно «Місто на семи горбах» (яке було представлено на стіні київського готелю «Турист», 1985 – 1987)
у суботу (25 березня) та неділю (26 березня) Національний заповідник «Софія Київська» дає усім охочим унікальну можливість особисто оглянути «Місто на семи горбах»
час збору: о 12.00, місце збору: біля турнікету під Дзвіницею
всі деталі про подію тут
Галина Сильвестрівна без перебільшення є унікальною постаттю української культури. Упродовж 1964–1985 років мисткиня працювала в керамічній майстерні Академії архітектури на території Національного заповідника «Софія Київська». Сьогодні тут зберігається її остання монументальна робота — керамічне панно «Місто на семи горбах» (яке було представлено на стіні київського готелю «Турист», 1985 – 1987)
у суботу (25 березня) та неділю (26 березня) Національний заповідник «Софія Київська» дає усім охочим унікальну можливість особисто оглянути «Місто на семи горбах»
час збору: о 12.00, місце збору: біля турнікету під Дзвіницею
всі деталі про подію тут
❤54👍3🔥2
неймовірно, але це теж Бурлюк десятьма роками раніше: