Атлети, 1930
Сандро Фазіні

(збірка Музею сучасного мистецтва Одеси)

Портрет Ліни Костенко, 1960-ті рр.
Алла Горська

Многая літа, Ліно Василівно!

Емма Андієвська, 1983
дереворит Якова Гніздовського

сьогодні, 19 березня, своє 92-ліття відзначає українська художниця-сюрреалістка та поетеса Емма Андієвська

восени 2022 в Українському музеї у Нью-Йорку відбулася ретроспектива Андієвської "Мова снів". Маємо на сайті невеликий матеріал про мисткиню і виставку

українські митці разом зі своїми кенійськими колегами створили монументальний стінопис в Найробі

український вернісаж у Вільнюсі продовжується

до речі, дуже круто, коли евакуйовані з українських музеїв твори експонуються на закордонних виставках, популяризуючи та розповідаючи про наше мистецтво, а не просто перебувають у фондосховищах музеїв-партнерів

наприклад, у Художньому музеї Базеля (Швейцарія) зараз триває виставка українського живопису 19-20 ст. з фондової збірки Національного музею «Київська картинна галерея», а у Національному музеї Литви експонують 33 зіркові художні роботи з колекції Львівської національної галереї мистецтв ім. Бориса Возницького

інсталяція "Мислитель" у Бородянці американсько-української мисткині Ліни Кондес

#адмінрекомендує

найзагадковіший українець ХХ століття. Найтитулованіший український художник періоду СРСР. Крутий розвідник. Ідеальний коханець

ким насправді був Микола Глущенко розповідає книга Катерини Лебедєвої "МИКОЛА ГЛУЩЕНКО - ХУДОЖНИК І ШПИГУН"

у п'ятницю, 24 березня, у Музеї літератури відбудеться презентація книги за участі авторки. Катерина Лебедєва розповість про Глущенка, про історію створення книги, а також чому саме зараз важливо дізнаватися більше про визначних українців ХХ століття. Відповість на питання гостей

початок о 15.00. Приходьте!

P.S. книгу можна придбати і на презентації, і зараз

«Троянди», кін. 1920 - поч. 1930-х рр*
Василь Єрмилов

(колекція NAMU)

*- в деяких джерелах 1960-ті рр.

дизайн балетного костюму «Маски» для Студії Броніслави Ніжинської, 1919
Вадим Меллер

(колекція Музею театрального, музичного та кіномистецтва України/

#адміноффтоп

у січневому номері The New Yorker натрапила на статтю з інтригуючою назвою "Novels Of Empire. Rereading Russian classics in the Shadow of the Ukraine War" американської письменниці турецького походження Еліф Батуман

стаття на чотири розвороти (чотири, Карл!!!) наче затягла мене в якусь темну кролячу нору, як Алісу, падіння крізь яку було суцільним флешбеком моїх уроків зарубіжної літератури у старших класах. Година читання, наче місія “згадати все” про Анну Кареніну, про Пушкіна, Онєгіна, Толстого і Достоєвського

після того як я перегорнула останню сторінку цієї “антології російської літератури для чайників” в моїй уяві з’явилася сценка з офісу The New Yorker: на редакційній раді хтось каже, що от є класна стаття від номінантки на Пулітцера, але є маленьке “але”, заголовок - Novels Of Empire. Rereading Russian classics. За таке зараз заклюють і накриють хвилею хейту… і тут хтось інший підкидає чудову ідею: “так, давайте, додамо щось там про Україну й все буде супер!”

мушу визнати заголовок статті — свята правда, а все, що там собі надумали читачі, то вже їхні проблеми (іронія). Rereading Russian classics, це, власне, те, що й відбувалося на 10 шпальтах журналу, ніякого false advertising. Зрештою, пані Батуман, яка має ступінь доктора порівняльної літератури в Стенфордському університеті, написала довгочит про те, що є її темою наукових досліджень вже понад 20 років, її любов’ю та пристрастю, — про російську літературу. Тут не примахаєшся…

про війну в Україні — лише в заголовку і ще якихось дуже абстрактних та розпливчатих фразах авторки про колоніальну історію України. Ще раз подумалося про лукавство заголовка, бо й справді, війна в Україні та й сама Україна залишилася у цій статті десь “in the shadow”…

що маємо на виході: матеріал-одіссею про історію “великой русской литератури” в топовому виданні з дуже посередньою аналітикою кореляції російського імперіалізму (в т. ч. в літературі) з сучасними подіями в Україні. Зізнаюся, від статті номінантки Пулітцерівської премії в культовому виданні я особисто чекала дещо більшого

(а чи було, до речі, на шпальтах The New Yorker впродовж останнього року щось на кшталт антології української літератури/мистецтва, киньте в мене лінком, хто раптом таке бачив)

вчора перейменували ще 16 міських об'єктів столиці. Тепер у Києві є проспект Георгія Нарбута та вулиці мисткинь Олександри Екстер та Галини Севрук