Києво-Печерська Лавра. 1913.
Іван Їжакевич

(фонд NAMU)

Києво-Печерська Лавра, 2000
Михайло Демцю

як ви вже зрозуміли, ранок адміна почався з новин про Лавру 😏

у Дрогобичі (Львівщина) відкрили лавку Бруно Шульца

#адміноффтоп

спостерігаю за тим, як у твітторі несеться експрес-курс історії для екзек’ютівів Нетфлікса (тих, що роблять серіал «Вікінги»), і аж серце радіє, от чесно. Наші люди так фахово й з добірним почуттям гумору пояснюють глобальній компанії: даруйте шановні, але ви трохи об***ся, бо яка, в біса, Northern Russia в Х ст.? А Ярослав Мудрий — правитель Київської Русі, а не якоїсь загадкової Northern Russia

думаю, як далі так піде, то у нас дуже оперативно вирішиться й питання групи митців, біля імен яких деякі закордонні музеї вперто пишуть «Russia»

бо точно так само, як Київська Русь не дорівнює Росія, Російська Імперія також не дорівнює Росія, й Союз Радянських Соціалістичних Республік не дорівнює Росія. Це все — різні (колоніальні) держави, hello?

без назви, 1990-ті рр.
Емма Андієвська (н. 1931)

(фонд Українського музею у Нью-Йорку)

☝🏼 адмін проміняла ранкову каву на какао з зефірками

сьогодні в Україні та світі вшановують пам’ять жертв Голодоморів та політичних репресій

українцям довелося пережити жах голоду щонайменше тричі: у 1921-1923, 1932-1933 та у повоєнні 1946-1947 роки. Найстрашнішим був голод 1930-х років, коли на території Радянського Союзу (між 1931-1934 рр.) загинуло більш як 3,9 мільйонів українців

доки існував Радянський Союз, було неможливо написати історію Голодомору та репресій, які його супроводжували. З 1933 по 1987 рік СРСР просто відмовлявся визнавати сам факт голоду

термін «Голодомор» з’явився у публікаціях української діаспори в Чеській республіці у 1930-х рр. Відзначаючи надзвичайні масштаби голоду 1932-1933 рр., українські еміґранти у своїх публікаціях вживали термін, що поєднав два слова - «голод» та «мор», тобто навмисне винищення голодом

🕯о 16:00 запалімо свічку пам'яті, вшановуючи мільйони невинних жертв

В пам‘ять голоду 1932-33 рр., Богдан Певний

впродовж десятиліть мовчанки СРСР про Голодомор, українські діаспорянські видання не переставали привертати увагу світової спільноти до цього злочину, аби він ніколи не був забутий

на фото — афіша, що анонсує ходу присвячену жертвам Голодомору. Хода відбулася 02 жовтня 1983 року у Вашинґтоні (США)

авторка плакату — Роксоляна Лучаковська-Армстронґ. Світлина з журналу «Нотатки з мистецтва» (#30, 1990); часопис видавало Об’єднання Митців Українців в Америці

у листопаді 1933 року Головна Управа Союзу Українок Америки організувала «Комітет Помочі Голодуючій Україні». На зборах було також ухвалено створити Почесний комітет, який складався б з визначних діячів української громади. Запрошений був й Олександр Архипенко, який, щоправда, відмовився від членства у комітеті, заявивши, що він дарує скульптуру для розіграшу у благодійній лотереї, аби зібрати більше грошей для голодуючої України

21 лютого 1934 д-р Неоніла Пелехович, голова комітету, відправила Олександру Порфировичу телеграму у якій підтвердила, що Союз Українок отримав його бронзовий твір «Минуле» (Past), і повідомила, що лотерейні білети для розіграшу готові та скоро надійдуть у продаж

а вже 7 листопада 1934 року власником архипенкового «Минулого» став пан Микола Бик з Массачусетсу. Він купив 4 лотерейні білети, один з яких й став переможним

Олександр Архипенко виконав роботу "Минуле" 1926 року у бронзі, сріблі і міді

доля "лотерейної" бронзової скульптури невідома, срібна (на фото) перебуває у фондах Metropolitan Museum of Art у Нью-Йорку, а мідну 2008 року продали з однієї приватної колекції в іншу на Sothebys

🌞 «Ранок надій, ранок любові», 1995
Євген Лещенко