натхнення для своїх архетипних груботесаних дерев’яних скульптур Роман Петрук черпав із народної іграшки та обрядових предметів

«У моєму селі на Старий новий рік ходили по хатах діти з такими саморобними іграшками з вербових паличок. Були там різні персонажі: дід, баба, молодий, молода… Я колись купив собі той цілий набір… Мені сподобалася пластика дерева, вона вже є закладена в його суті…, її потрібно лиш трохи проявити»

Кінетичну енергію росту дерева Роман Петрук влучно й органічно переніс в образи своїх скульптур. Його дерев’яні возики наче рвуться вперед, слідом за ростом гілки… Митець концентрує увагу на природній красі матеріалу, на його необробленій основі та випадкових дефектах, а сам лише доточує чи дописує деякі деталі, щоб досягти пластичної виразності твору. Тож головною тут завжди залишається кінетика натуральної форми

кераміка Романа Петрука часто точно повторює форму народних виробів: глечиків, макітр, дзбанків, горщиків

митець виготовляв їх власноруч або використав уже готові предмети, які йому траплялися (наприклад, на звалищах чи біля смітників). Роман Петрук перетворював їх на полотна для своїх, авторських зображень

тепер такий творчий підхід назвали б «апсайклінгом»

автор ніби зберігає, продовжує життя рукотворної народної речі, водночас достосовуючи до неї яскраву індивідуальну манеру.