кіт адміна щодня в 6 ранку ⬇️

без назви, 2010
Олександра Валішевська

2 тижні тому ми опублікували новину про зруйновані мозаїки Алли Горської у Маріуполі. Це був один з найбільшпоширюваних дописів, він вразив та засмутив багатьох

але ж не буває епілогу без попередньої історії. І ми цю історію знайшли (точніше, вона знайшла нас) і опублікували

знаєте, є статті, які стають знаковими для видання. Ми переконані, що на [esthète] Газеті вийшла саме така стаття

🍉 3 серпня - Міжнародний день кавуна

цьогоріч, на жаль, баржа не привезла нам херсонських💔

але ми пам‘ятаємо про них і дуже чекаємо ❤️

«Кавун, морква, квіти», 1951
Катерина Білокур

і ми впевнені, що вони, може, навіть от так зібравшись на березі і вдивляючись в горизонт, дуже чекають нас…

/адмін - майстер метафор/

«Кавуни і море», 1998
Альбін Ґавдзінський

Картину «Маріупольська Богоматір» продали на аукціоні за $22 тис. На ці гроші придбають дрони для ЗСУ.

Про це повідомив Крістіан Боріс, організатор аукціону Saint Javelin.

«Маріупольську Богоматір» намалював український художник Максим Паленко. Він створив її на згадку про захисників «Азовсталі».

Початкова ціна лота - $1 тис.

3 серпня 1938 року у Макіївці народився художник Олег Мінько. Переїхавши з Донеччини, він майже усе життя прожив у Львові

Навчався у Львівському інституті прикладного і декоративного мистецтва у класах Романа Сельського та Карла Звіринського. З 1982 року працював у тому ж інституті викладачем кафедри художнього ткацтва

Олег Мінько тяжів до нових форм образотворення, прагнучи уникати шаблонів соцреалізму. Його сучасники казали, що він не розміняв свій талант на дрібне підлабузництво

творчість Олега Мінька, як і плеяди його колег - художників-постмодерністів (а навчався він з Іваном Марчуком, Романом Петруком, Любомиром Медвідем) повністю розвінчує міф про «суцільний реалізм» українського живопису радянської доби

«Часто закидають, що мої роботи сумні. Вони спонукають думати, а думки - про те, що людині болить. Все моє життя в картинах. І якщо хтось у моєму живописі знайде відповідь для себе, значить, моя творчість буде потрібна ще комусь, крім мене. І я радітиму з того», - говорив художник

з 1990 року персональні виставки Олега Терентійовича проходили у Лондоні, Хельсінкі, Брюсселі, Копенгагені та Вашингтоні. Серія його робіт стала частиною постійної експозиції Музею Модернізму у Львові

«Наступного дня», 1894-95
Едвард Мунк

«[адмін] Наступного дня [після досягнення 1000+ підписників на каналі]»

Дякуємо ❤️