БРИГИНЕЦЬ🇺🇦
25.7K subscribers
118 photos
49 videos
239 links
Гострі коментарі, креативна аналітика, відверті оцінки від журналіста, аналітика і колишнього нардепа і журналіста:
Щодо співпраці @ot_otozh
Мої сторінки ще:
https://youtube.com/@o.bryhynets
https://twitter.com/bryhynets
https://m.facebook.com/bryhynets
Download Telegram
🌀 Американський газ — нова валюта в торгівлі з Азією
Або як Вашингтон продає енергоносії в обмін на поцілунок у митницю

США більше не про свободу торгівлі. Вони про торгівлю свободою — за барель.
Якщо в тебе профіцит із США — тримай мапу й обирай порт для ЗПГ-танкерів.

Імпорт під тиском:

— Таїланд: щороку 1 млн тонн американського ЗПГ на $500 млн. Бо хоче легший доступ до ринку США.
— Індонезія: готова залити економіку сирою нафтою й LPG зі США на $10 млрд. Бо інакше — мита.
— Індія: знімає податки з імпорту ЗПГ, готує купівлі етану та влітає в американський проєкт.
— Пакистан: раптом згадав про нафту зі США. $1 млрд — і можливо, тарифи стануть не такими злими.
— Японія, Корея, Тайвань: масово скуповують ЗПГ, щоб Трамп не приніс у подарунок нові мита.
— Китай: 14 млн тонн ЗПГ — рекорд. Бо легше купити газ, ніж слухати, що ти «торговий маніпулятор».
— В’єтнам: $123 млрд профіциту? Купуй газ або готуйся до «перемовин у стилі Трампа».
— Бангладеш: ще вчора не знав, де Луїзіана, а сьогодні — вже домовляється про 5 млн тонн.
— ЄС: серйозно думає змінити екологічні норми по метану… щоб не сваритись із продавцем газу.

Це не вільний ринок. Це газовий рекет. У пакеті — ЗПГ, митна поступка і погляд через плече.

І тепер питання:
— Якщо США заробляє на енергоносіях — їй вигідне падіння цін? Ні.
— Якщо кожна турбуленція в Перській затоці штовхає ціни вгору — чи стане США стабілізатором? Теж ні.

Бо стабільність — для імпортерів. А США тепер — експортер.

Грати за старими правилами вона більше не збирається. Хочеш торгівлі? Купи газ. Хочеш знижку? Візьми ще нафти.

Підпишись на ТК БРИГИНЦЯ🇺🇦
🌀 Після Франциска: чого світ чекає від нового Папи?

Після смерті Папи Франциска аналітики й церковні оглядачі сформулювали перелік очікувань до нового очільника Католицької Церкви:

– відповісти на культурні виклики (права ЛГБТ, роль жінок, статус традиційної меси)
– продовжити реформи — прозорість, відповідальність, боротьба з корупцією
– реагувати на глобальні виклики — екологія, бідність, міграція
– зберегти єдність Церкви між лібералами й консерваторами

Серед імовірних наступників:

Цуппі (Італія) — відкритий і модерніст

Тагле (Філіппіни) — харизматичний реформатор

Паролін (Італія) — дипломат, компромісна фігура

Ердо (Угорщина) — консерватор, близький до традиційного крила


А на кого ставить народ?
Букмекери фіксують найбільші ставки на Пароліна та Тагле. Схоже, звичайні гравці також хочуть бачити або дипломата, або реформатора — але не радикала.
Темні коні — Цуппі та Терксон — поки в тіні, але мають потенціал здивувати.

Підпишись на ТК БРИГИНЦЯ🇺🇦
Після смерті або зречення Папи відбувається конклав — зібрання кардиналів, що обирає нового главу Католицької Церкви.
Ось останні 10 прикладів:

1. 1903 — Папа Лев XIII
Помер 20 липня → Конклав: 31 липня (через 11 днів), тривав 4 дні.
2. 1914 — Пій
20 серпня → 31 серпня (11 днів), 3 дні.
3. 1922 — Бенедикт XV
22 січня → 2 лютого (11 днів), 5 днів.
4. 1939 — Пій XI
10 лютого → 1 березня (19 днів), 2 дні.
5. 1958 — Пій XII
9 жовтня → 25 жовтня (16 днів), 4 дні.
6. 1963 — Іван XXIII
3 червня → 19 червня (16 днів), 3 дні.
7. 1978 (серпень) — Павло VI
6 серпня → 25 серпня (19 днів), 2 дні.
8. 1978 (жовтень) — Іван Павло I
28 вересня → 14 жовтня (16 днів), 2 дні.
9. 2005 — Іван Павло II
2 квітня → 18 квітня (16 днів), 2 дні.
10. 2013 — Бенедикт XVI (зречення)
28 лютого → 12 березня (12 днів), 2 дні.
Обрано Франциска.

– Усі конклави тривали від 2 до 5 днів.
– Найдовше кардинали чекали перед виборами у 1939 році — 19 днів.

Підпишись на ДИВОСКРИНЯ🇺🇦!
🌀 щось забагато надгробків для однієї живої людини

Підпишись на ТК БРИГИНЦЯ🇺🇦
Новий сюжет про те, як Трамп збагатить хуйло...
Поки лише для спонсорів, але ввечорі включу для усіх
До речі, спонсорство це 35 чи 70 гривень на місяць і сигнал мені, що моя робота комусь потрібна)
Стань спонсором!
Прошу дуже!
https://www.youtube.com/channel/UCIvxC_CrlwfuBo0CudmdScg/join
https://youtu.be/Ya4C38CYcAg?si=hax930lmDi125bRF
Віталій Капранов, як двічі по два, доводить ,що у випадку готовності України до війни - путін не ризикнув би нападати.

Віталій Капранов:
«Для того, щоб зрозуміти, чи напав би путін, якби замість Зеленського президентом був би хтось притомний, не потрібно робити припущень. Вистачить фактів.
Факт: Військом у 180 тис. (а саме стільки мала армія вторгнення) НЕМОЖЛИВО захопити таку велику країну, як Україна.
Є заперечення? Немає. Це очевидно не лише для нас, але й для Герасимова, який керує російським генштбом.
Москва не розраховувала отримати спротив. Вона сподівалася на капітуляцію. Чому? Звісно, не лише тому, що Медведчук її обіцяв. Ознаки небоєздатності країни ми з вами й самі бачили - сумнозвісні шашлики, дороги замість війська і т.д.
Отже кинутись із малими силами на таку велику країну Москва наважилася тільки через недооцінку супротивника.
А якщо б Україна активно озброювалася і демонструвала зуби, москві довелося б збирати значно більші сили.
Які?
Чи вистачило б угрупування, яке зараз воює з їхнього боку - тобто мільйон людей, з якого десь половина на фронті?
Як бачимо, не вистачило б. Та й цю кількість путіну вдалося зібрати тільки завдяки мобілізації та фантастичним грошам за контракт. Чи можливі були б такі заходи в мирний час? Звісно, ні. Я навіть літер не витрачатиму на обґрунтування цього, все і так зрозуміло.
А без залучення такої кількості людей Росія не змогла би почати вторгнення.
Ну і техніка, само собою. Маючи 1200 танків не можна розраховувати на успіх. І маючи удвічі більше - теж, те саме про артилерію, авіацію та інше.
Згодні?
Таким чином ми доходимо однозначного висновку - якби ми демонстрували готовність до оборони, вторгнення не почалося б взагалі і вже точно не почалося б у 2022 році, адже воно би вимагало більшої та довшої підготовки.
Утім путін все одно хотів напасти. Хай так. Тоді залишався сценарій ракетного терору - власне, те, що він робить зараз. Тільки без наземної війни і відповідно без таких шалених втрат. Звісно, безглуздість подібної тактики нам із вами очевидна, але вони з іншого тіста, тому вірять, що українців можна залякати. Проте я все одно не уявляю собі плану їхньої перемоги у такому випадку. Шахедів тоді вони ще не мали. Ракети були, але в непереконливій кількості. Німці під час Другої Світової висипалв на Лондон десятки тисяч ФАУ-1, які мали про всяк випадок по 900 кг. вибухівки, плюс звичайкі бомбування - і те не змогли вибити Британію з війни. То як маючи кілька тисяч значно менш потужних ракет можна розраховувати на успіх? Тоді як виготовлення великої кількості ракет знов-таки потребує часу, так що у 22-му році такій сценарій початися не міг.
Ото і все.
Так що висновок однозначний - у разі нашої підготовки до оборони, вторгнення або зовсім не було би, або воно було би пізніше, що у свою чергу дало б нам додтковий час на підготовку.
Ну а коли "баришня лягли і просют", тут навіть такий нікчема, як путін, повірить у свої сили.»
🌀 ПРАВО НА СУМНІВ ЗАКІНЧУЄТЬСЯ РАЗОМ З ДЕМОКРАТІЄЮ

Колишній віцепрезидент США Альберт Гор заявив: «Те, що робили нацисти — це створення альтернативної реальності, в якій усі погоджуються, що правда — це те, що каже лідер. І ми бачили в адміністрації Трампа спробу зробити те саме».

Гор фактично переказав суть тези Теодора Адорно: шлях до автократії починається не з насильства — а з перетворення істини на політичне питання. Коли те, що можна перевірити, стає об’єктом віри чи лояльності.

У цей момент суспільство втрачає право на сумнів.

Це ще не диктатура — але вже не демократія.

Цей перехід можна побачити і в США, і в Україні. Риторика Трампа щодо Байдена в чомусь нагадує риторику Зеленського щодо Порошенка: ворог, зрадник, саботажник — а не опонент. Це розмивання опозиції в унісон із медіапоглинанням. Один телемарафон. Один наратив. Одна правда.

Але демократія — це саме той простір, де сумнів має сенс і цінність.

Тому, коли зникає право сумніватися, зникає й демократія.

Думай ТЕ!

Підпишись на ТК БРИГИНЦЯ🇺🇦
🌀 Як Зеленський і Трамп під час припинення обстрілів дозволили вбивати цивільних — і як це намагаються виправити зараз, але знову не так

Попереднє припинення вогню, яке узгоджувалося за участю адміністрації Трампа, стосувалося виключно інфраструктури: мовляв, не бити по ТЕЦ, трансформаторах, мостах. Але там не було жодного слова про цивільні квартали, площі, дитячі майданчики. Тому коли в Кривому Розі або Сумах ракета влучала в центр міста — це не порушувало домовленостей.

Це була жахлива політична угода, яка надавала пріоритет безперервному функціонуванню системи — енергетичної, транспортної, можливо навіть політичної — але не людському життю. Безпека мешканця будинку в центрі Краматорська не входила до переліку “ключових об’єктів”.

Зараз, можливо під тиском критики чи з міркувань репутації, Зеленський виступає з ініціативою 30-денного утримання від ударів по цивільній інфраструктурі. Але… знову не так.

Бо ракета або дрон — це не скальпель. Вони можуть відхилитися, бути перехоплені ППО, змінити курс. Зрештою, вбивають і їх осколки...
І формально ти бив по “військовому об'єкту”, а влучив у школу чи пологовий — отже, умов не порушив. А люди загинули.

При Порошенкові в аналогічних ситуаціях діяла інша логіка: обмежувалися типи озброєнь — наприклад, не застосовувати “Гради” в певному радіусі, не використовувати касетні боєприпаси, або повна заборона авіації. Тобто враховувалась не лише мета удару, а й ризик похибки, і головне — повага до цивільного життя.

Ідея Зеленського виглядає як запізніле виправлення. Але зроблене знову криво.

Підпишись на ТК БРИГИНЦЯ🇺🇦
Якби Zейло балотувалося в папи римські...
🌀 Ось вам аналітика про південно східній Азії, яка міняє конфігурацію безпеки в світі...
Може це вас і не цікавить, але прочитайте і зрозумієте, чому це важливо
⬇️⬇️⬇️⬇️⬇️
🌀 Китайський прорив в Індонезії: як змінюється архітектура безпеки в Азії

Світова увага прикута до Європи та Близького Сходу, але справжній геополітичний зсув відбувається в Південно-Східній Азії — між Китаєм та Індонезією.

Пекін здійснив справжній стратегічний прорив, погодивши з Джакартою новий формат безпекової співпраці: вперше одночасно зустрілись міністри оборони і закордонних справ обох країн, і це не просто протокольна подія. Це сигнал про нову якість відносин: не просто торгівля чи інфраструктура — а координація в питаннях війни і миру, сили та впливу.

Індонезія — це далеко не периферія світової політики. Це 15-та економіка світу, найбільша мусульманська країна планети, член G20 і одна з найвпливовіших держав регіону. Її збройні сили — серед найпотужніших у Південно-Східній Азії, а зовнішньополітична доктрина завжди орієнтувалася на стратегічну автономію. Ще зовсім недавно відмова Індонезії вступити до БРІКС вважалася великою перемогою США. Але тепер ситуація змінилася.

Китай десятиліттями будував зону безпеки навколо себе, перетворюючи менших сусідів на сателітів. Але після Трампа, який зруйнував глобальний баланс, Пекін стикнувся з необхідністю нового типу партнерств. Йому потрібні не лише ті, ким можна керувати, а ті, кого доведеться поважати, — сильні країни, які можуть і хочуть бути частиною нового порядку, навіть якщо не приймають його цілком. Індонезія — саме така.

Це не союз, але вже й не дистанція. Це момент, коли Китай намагається не просто домінувати, а вбудовувати інших у власну архітектуру майбутнього. І те, як Індонезія відповість на цей виклик — покаже, чи можливе партнерство без підпорядкування у новому світі після Заходу.

Підпишись на ТК БРИГИНЦЯ🇺🇦
🌀 План 0уйла — не сенсація, а стара пропозиція, яка поки нічого не змінила

Повідомлення Financial Times про пропозицію Путіна “заморозити” війну на поточній лінії фронту звучить гучно — але насправді йдеться про ідею, яку Кремль просував ще кілька тижнів тому. Її озвучували через неформальні канали, зокрема в перемовинах із близькими до Трампа представниками.

Пропозиція проста: мацковія зупиняє бойові дії, США погоджуються на збереження нинішнього статус-кво, а Україна має фактично визнати втрату окупованих територій.

Але важливо: ця ініціатива не є новою, не стала проривом і не вплинула на перебіг бойових дій, не змінила підходи Трампа чи ЄС.

Тож, раджу не збуджуатись

Підпишись на ТК БРИГИНЦЯ🇺🇦
🇺🇦 Шановна громадо!
Не просив, не закликав, не агітував, але ми все ж
зібрали сьогодні +4.000!
Дякую!
Зараз прошу, агітую і закликаю!
На РЕБ морпіхами 9 роти 40 ОББО!

Долучайся! Допомагайте берегти  наших героів!

МОНОБАНКА:
https://send.monobank.ua/jar/5nqHvXFeF9
МОНОКАРТКА:
4441 1111 2139 5986

КОНВЕРТ'24
https://www.privat24.ua/send/2xjy3
КАРТКА'24
5168 7521 3002 5151

Слава ЗСУ!
🇺🇦 Шановна громадо, дякую!
За ніч зібрали ще 6.000 для морпіхів!
Вже маємо 24.000!
РЕб вже роблять, українське перевірене виробництво!
Це ми вже восьмий замовляємо у цього виробника!

Долучайся! Допомагайте берегти  наших героів!

МОНОБАНКА:
https://send.monobank.ua/jar/5nqHvXFeF9
МОНОКАРТКА:
4441 1111 2139 5986

КОНВЕРТ'24
https://www.privat24.ua/send/2xjy3
КАРТКА'24
5168 7521 3002 5151

Слава ЗСУ!
🌀 Ранку! Сьогодні о 1.30 так гепнуло, що як землетрус був...
Що воно не зрозуміло...
Дронів багато називали в моєму районі, але то було щось незвичайне....
Може, приснилось...
🌀 WP написав про нашу Богдану. Я вирішив трохи доповнити, згадавши про те, що видання промовчало...

Отже, САУ «Богдана»: шлях від затравленої медійно розробки до символу української артилерії

САУ «Богдана» — це перша українська самохідна артилерійська установка калібру 155 мм, розроблена відповідно до стандартів НАТО. Її створення розпочалося у 2016 році за ініціативи президента Петра Порошенка на Краматорському заводі важкого верстатобудування. Важливою особливістю стало освоєння виробництва нарізного ствола з української сталі — раніше в Україні такого не робили.

Перший прототип був представлений публічно 24 серпня 2018 року на параді до Дня Незалежності України. Але з приходом до влади Володимира Зеленського фінансування проєкту було припинено, і розробка фактично заморожена. Також у ці роки звучала публічна критика «Богдани» — з боку частини військових блогерів та оглядачів, які ставили під сумнів її бойову ефективність та перспективи серійного виробництва.

З початком повномасштабного вторгнення мацковії ситуація докорінно змінилася. Єдиний на той момент зразок «Богдани» був евакуйований з Києва та успішно застосований під час операції зі звільнення острова Зміїний. Цей успіх став поштовхом до відновлення та масштабування виробництва САУ.

З 2023 року виробництво «Богдани» значно зросло: з шести одиниць на місяць до понад 20 у 2025 році. Понад 85% комплектуючих виготовляються в Україні, і очікується, що до кінця 2025 року цей показник зросте до 95%. Це свідчить про високий рівень локалізації та зростаючу незалежність від іноземних постачальників.

Таким чином, САУ «Богдана» пройшла шлях від забутої й знеціненої командою Зеленського розробки до одного з ключових елементів української артилерії, демонструючи ефективність та надійність у бойових умовах.

Одне з багатьох аналогічних питань: чи сунув би носа ворог, якби ми в 2021 році виробляли 20 Богдан на місяць в додачу до Нептунів, Громів, Стугн та багато чого іншого, що точно бьвиробляли, якби президентом був Порошенко?