Її присутність не заявляє про себе й не потребує підтвердження.Вона не шукає близькості й не відштовхує її навмисно. Люди часто не розуміють, чому поруч із нею виникає напруга або дивне відчуття довіри. Брук не пояснює себе і не виправдовується - мовчання для неї простіше й чесніше за слова.Її знання не систематизовані і не оформлені як вчення. Вона зчитує сни, поведінку живого, ритми природи й міста, використовуючи прості інструменти інтуїтивно. Магія в її житті не має образу - це робочий механізм, такий самий буденний, як аналіз чи спостереження. Брук не прагне змінювати світ і не намагається в ньому закріпитися. Вона просто уважно проживає те, що відбувається, залишаючись на межі достатньо близько, щоб знати, і достатньо далеко, щоб не втратити себе.