Сповзаєш у прірву невпинно,
Хижо либиться Сатана...
Пекельне страждання кохати людину
І знати – їй гріш ціна...

Паша Броський

Щоб іноді мився, щоб запах приємний буяв...
Щоб ніжність дарив і вірші, солодкі, мов цукор...
Якщо дівчина хоче чуть більше, ніж ніхуя,
Не значить того, що вона меркантильна сука...

Паша Броський

Брак фантазії діє на нерви,
Що не лист – все те саме, сумненько...
Миколай – не якийсь сутенер вам,
Мужика шукайте саменькі...

Паша Броський

Все ламалось, назад не чинилось...
Розфокус, смуток, очі зі скорботою...
Всі казали: " та вона, мабуть, під чимось..."
І мали рацію... Під бл*дською роботою...

Паша Броський

- Ніжно торкайся, а не топчи, як мамонт,
Будь щирим, уважним і не дивися криво...
До дівчини треба, наче до рідної мами...
- А, зрозумів, нормасік – дай 500 гривень...

Паша Броський

Колись люди скажуть, що українська поезія вийшла з мороку... І це буде доволі двозначно.))) 😁

Здавалось, що кохання, то суниця,
Та подруги, все ж, мали рацію...
Пішла заміж й відчула різницю –
Між туризмом та еміграцією...

Паша Броський

ЧОРНЕ ВОЛОССЯ – БОГИНЯ КАВИ ☕️

Чорне волосся... Боже, яке ж воно чорне!
Цій чорноті позаздрили б навіть круки.
Чорні, немов диявол, сукня і чокер.
Люди, як цуцики, самі ідуть їй в руки...

Мов елексир, її п'ють і благають наснаги,
Просять натхнення, енергії і тепла...
Смакують її гіркоту і вбачають знаки,
Що зорі ллють з небесного табла...

І та гіркота солодка їм, наче цукор,
Смачна така, наче з полички поцупив
Варення, в дитинстві, доки батьки не бачать...
Та дитинство далеко, мов Острови Черепаші...

Дорослі ж розпочинають з чорної меси
ранки — турка, вогонь, її розпечене тіло...
Й таке відчуття, ніби із мертвих воскресли...
Ці меси потрібні, щоб залишки сну дотліли...

Ці меси потрібні, щоб запустити процеси,
Замінити самотнім кайф ранкового сексу,
Вдихати її волосся, мов перед смертю
Повітря, яке здається смачним, мов осінь,
Щоб відчувати на відстані двох сантиметрів
Натхнення, що маневрує, мов крук над погостом...
Що закипає у тілі, нiби у надрах магма,
Що стирає, мов ластик, усі спаплюжені догми,
Що така лагідна й рідна, як слово "мама"...
П'єш її кров... Почуваєш себе, як вдома...

П'єш її кров, щоб не ходити, як зомбі,
В надії побачити світло в кінці катакомби,
Запиваєш гріхи, заїдаєш гріхи круасаном,
Міняєшся ти... Світ зостається тим самим...

Почне сутеніти - i люди почнуть сатаніти,
Важко не скурвитись в цій безнадійнй дурці.
Стіни між душами зроблені із граніту,
І місто, що міцно тримає їх всіх у купці...

Чорне волосся... Боже, яке ж воно чорне...
На дні філіжанки - човен, Харон і Лета...
Як довго вдивлятись, то не побачиш нічого...
Порожнє нічого, яке вдивляється в тебе...

Вдивляється й каже: "Нумо, друже, молитись.
Iсусу, Сварогу, Крішні, чи в що ти там віриш?
Я проведу тебе шляхом небесних митниць...
Все буде добре, і ні до чого твій кіпіш..."

Чорні, немов Диявол, сукня і чокер,
І люди ідуть за нею тихо та сліпо...

І, як завжди, ніхто не винен ні в чому...
І, як завжди, осінню змiниться літо...

Людина їй вірить... Що їй ще зостається...
Стільки тих правд... А серце... Одне лише серце...

Й здіймається в небо, щирістю оповита,
Мов вогняний птах,
п'янка ароматна молитва...

Паша Броський

МАГІЯ ТІЛА

Магія тіла – древня, наче дракони,
Міцна, мов Геракл, тваринна, наче інстинкт...
Коли зійде ніч, мов цукор, розчиниться втома,
Давай почаклуєм... і хай нас Бог простить...

Випустим пристрасть, наче джина із пляшки.
Розкута, мов Ліліт, скромна, наче монашка...
Чорна білизна – символ п'янкої розпусти...
М'яка, мов арабіка, дика, наче робуста...

"Випий мене", – написано на обличчі,
Цілунки-тату на шиї тобі так личать...
Зорі відкриють портали – солодко й млосно...
Увійде корабель мій у твій зволожений космос...

Думки на смітник, думкам у цій казці не місце.
О, скільки енергії! Мій енерджайзер не вмістить...
Оголимо зброю – ніжні цілунки й обійми...
Забудь світ земний – пограємо в зоряні війни...

Солодка отрута – твої феромони й флюїди,
Минаючи смерть, відправляють на сьоме небо...
Забувши дорослість, ми будем казитись, мов діти,
Кохати на повну – ніяких "напів", жодних "недо"...

Напиватись тобою, мов флібустьєри - ромом,
Клонувати рудих, мов Герміона із Роном,
Летіти крізь хмари, мов Аладін до Жасмін,
Мов Віктор Цой, всім серцем прагнути змін...
Чекати червоні вітрила, наче Ассоль,
Під львівським дощем блукати без парасоль,
Чекати на осінь, що листями впаде iз віт...
Кохання, навіть маленьке, рятує світ...

Магія тіла – біле вино, зйомний Хоґвартс,
Весь світ ходить обертом, мов у піснях Веремія...

Який-небудь Нестор внесе це колись у літопис...
А поки цілуй мене, миле руде створіння...

Коли зійде ніч, мов цукор розчиниться втома,
Шлях чумацький тектиме у вічність – чарівна річка...
Навiщо ті зорі, найяскравіші й бездонні –
Ластовиння, що Бог розкидав, мов просо, по твоїх щічках....

Торкатись губами зір, відчувати тепло їх,
У ніч прохолодну та чорну, мов антрацит...
Я прошепочу щось на зразок "I love you..."

Ти затулиш вуста мені пальцем, промовиш:

"Цить!..."

Паша Броський

Слухав провідну тему з "Черепашок Нінзя" і на думку спало, що в "Черепашки Нінзя" і "Конотопські відьми" однакова кількість складів. "Конотопські відьми – пау-пау..." 😁

Сюжет:

Ще зовсім юні дівчата Леонора, Дарина, Маланка та Радослава, випадково в коморі діда Світозара знаходять самогон... А самогон-то виявляється непростий... Як і дід... Ще здавна селом ширились чутки, шо дід – рідкісна криса, але, та як він був відьмак, то всі його боялись, поважали та періодично навіть шось заносили у хусточці...

І, як результат, кожна з дівчат, жахнув по 50 – отримує надздібності...

Вже можна дзвонити Спілбергу чи ше рано? 😁

Самі набожні люди в Україні – СБУ! Як не відкриєш стрічку новин, а вони щоранку до церкви! Оце я понімаю! 😁🧡

Коротше, надихнувся і створив твітор, буду постити туди свої авторські жарти, а також усякий крінж. 🤡

Досі не знаю, люблю "Морок" чи ні, але Броського он там за задньому плані точно❤️🖤

Це ти на початку січня із друзями після літрів шумпанського та кілограмів крабового салатіка чимчикуєш на поетичні читання до мене у "Морок" шліфуватися ананасовим ромів. 🦭🥃

#мемасіки