Головні події на ранок, факти, аналітика від журналістів каналу «Бердянськ Сьогодні»

🇺🇦Сьогодні - ровно рік, як бердянці відмовились зустрічати ворога з квітами та заявили на всю країну, що Бердянськ - це Україна! Попри тиск, зброю та намагання створити «руський мир, бердянці залишились вірні своїй країні, своїй нації, своїй історії.

🔻Тимчасово окуповане місто досі чинить опір окупантам і це вони через рік війни бояться ходити по вулицях Бердянська, це вони змінюють адреси проживання, це вони змінили автівки на велосипеди чи ходять пішки. Це у них горить земля під ногами. Тому що Бердянськ - це Україна і тут не має місця ворогу на нашій, Богом даній землі!

🔻Окупанти продовжують шукати чи то вчорашній день, чи то совість та розум в гаражах бердянців. Сьогодні загарбники навідались до кооперативу по вул. Європейській, біля Тубдіспансеру. «По другому колу пішли, вони ж тут вже були», - кажуть бердянці.
Про діалог із населенням, про якісь завчасні попередження ми вже не кажемо. Все роблять зненацька, як то кажуть, - по-російскі.

⚡️Ніч для обласного центру була гучною - ворог знову застосував ракети С-300 проти мирного Запоріжжя. Постраждав один з об'єктів інфраструктури. На щастя, обійшлося без жертв. Крім того, один із запущених російських снарядів ймовірно впав у воду.
Головне зараз безпека населення, все інше - відбудуємо! Тримаймо стрій і прямуймо до спільної Перемоги!
ЗОВА.

‼️Ворог намагається знищити критичну інфраструктуру нашої держави, продовжує завдавати ударів, здійснювати артилерійські обстріли цивільних об’єктів та будинків мирного населення. Противник постійно веде повітряну розвідку для коригування своїх ударів.

⚡️Вночі, з 23.00 і до ранку, російські окупанти застосували по території України 14 БпЛА типу «Shahed». Попередньо, 11 цих дронів збили українські захисники, 9 з них збито навколо Києва — Генштаб ЗСУ

⚡️На Запорізькому напрямку вогневого ураження зазнали райони понад 30 населених пунктів. На Херсонському напрямку від артилерійського вогню російських окупаційних військ постраждали райони 27 населених пунктів.

❌Противник продовжує зазнавати значних втрат. В районі Бахмутівки Донецької області, в період з 22 по 24 лютого, до медичних закладів доставлено до 30 тіл мертвих та 65 поранених окупантів.

♨️На тлі бойових успіхів Збройних Сил України у ворожих військах відзначається масове дезертирство. Зважаючи на це російські заступники командирів з політичної роботи активно проводять роз’яснювальну роботу щодо запобігання дезертирству.

♨️Через побоювання деокупації українських територій, в населеному пункті Олешки та Скадовськ Херсонської області російська окупаційна так звана “влада” готується до втечі на територію тимчасово окупованої Автономної Республіки Крим. Зокрема, з 21 лютого відзначено виїзд місцевих колаборантів до Бахчисараю, Сімферополя та Керчі, а з 24 лютого окупанти оголосили про так звану “евакуацію” всім бажаючим.
Для перевезення колаборантів ворог задіяв військові вантажні автомобілі, з собою дозволено брати лише ручний багаж.

❌рф щодня втрачає по 500 солдатів під Бахмутом, — міністр оборони України в інтерв'ю La Repubblica. Росія посилає хвилі вагнерівців, щоб відвоювати кілька метрів землі. У Бахмуті, наприклад, двадцять із них нападають на позиції ЗСУ і їх вбивають. Через деякий час приходять ще двадцять, і ще двадцять, у безперервному циклі.

🇺🇳 Сьогодні у Женеві відкривається сесія ООН з прав людини. Домінуючою темою зустрічі високопоставлених дипломатів стане Україна та питання про розслідування військових злочинів армії Росії. Очікується, що на відкритті сесії виступить генсек ООН Антоніу Гутерріш. Захід триватиме рекордні шість тижнів.

⚠️Увага! Бердянці повідомляють нам, що з 6.30 ранку обшукують гаражний кооператив Космос. Цей кооператив розташовано по вул, Європейська.

💬Добрий ранок. З 6:30 сьогодні орки штурмують гаражі «Космос».
Пройти у свій гараж можна через перевірку документів та обшук, машини не впускають.
Одні зризають, інша група перевіряють і ще одна заварює після перевірки

🔸Надсилайте фото, відео та свої повідомлення в чат-бот @BerdNow_bot.

Частина перша. Бердянськ партизанський

У окупантів, які заходили на Сході України була інформація, що місцеве населення відноситься до них максимально лояльно. Тому вони повинні були вести себе, як визволителі та зробити усе, щоб у подальшому опиратись на місцеве населення. Вони щиро вважали, що мешканці міста призовного віку підуть разом з ними на Київ.

25 лютого ініціативна група бердянців вирішила, що з окупантами можна домовитись. «Усі ж люди», вважали вони, та поїхали говорити з солдатами, які стояли на околиці міста. Їх мета була сказати окупанту, що в місті не має військових, тут лише цивільні (багато дітей та людей похилого віку) і домовитись, щоб вони не заходили у місто. Отримали автоматну чергу під ноги, та збігли. Перші іллюзії, що з окупантом можна розмовляти, розвіялись.

Декілька днів військова техніка рф знаходилась поза межами міста в районі аеропорту. Окремі підрозділи стояли біля села Азовське.
Завдяки бердянцям, які повідомляли координати, було декілька суттєвих прильотів від наших воїнів по скопиченню техніки в арепорту та в Азовському.
Було поставлене завдання - максимально знищити техніку біля Бердянська, тому що вона готувалась для посилення ворога під Маріуполем.
Крематорії окупанти почали використовувати з перших днів війни, оскільки навіть після прильотів протягом тривалого часу вони нікого не ховали. Вже потім стало зрозуміло чому.

Наші військові працювали по ворогу Точкой У. Запасів таких ракет тоді було небагато, тому дуже ретельно перевіряли інформацію перед кожним враженням. З 24 по 27 лютого бердянці партизаніли хто як міг. Таке враження, що усе місто слідкувало за переміщенням ворожої техніки, передавало координати, рахувало збитки окупантів після прильотів від нашої армії. Багато хто готував по підвалах «коктейлі». Були і ті, хто з рушницею самостійно ліквідовував поодиноких ворогів.
Можливо це і стало головною причиною, чому окупанти вирішили таки зайти у місто.

Частина друга. Перші жертви війни

В цей день військова техніка рф показово проїхалась містом. Також через свого гінця передали місцевій владі, що на місто розгорнуто близько 7 градів. Що вони стомились бігати від прильотів та втрачати людей. Що вони планують заходити у місто і якщо по ним хоч раз ще прилетить ракета, або хтось буде чинити опір, гради знищать місто повністю. Окупанти були злі, що перші три дні минули не так, як було заплановано. Вони в ті часи отримали опір і під Києвом і під Маріуполем такий, на який точно не розраховували. А тут ще в Бердянську прилітає.

Гради дійсно стояли за Екватором, розгорнуті у бік міста. Окупанти поспішали зайти в Бердянськ, щоб прикритися цивільним населенням.

Близько 15.00 важка техніка з великою кількістю солдат почала рухатись по Східному проспекту. Саме тоді у Бердянську була перша жертва війни. Охоронець підприємства з Бердянських жниварок був застрелений окупантами за спробу перегородити шлях колоні техніки. Ще одного бердянця було поранено. Декілька бердянців з заводу «Бердянські жниварки» намагались зупинити військових, але голими руками кидатись на буки та БТРи було марно.

Окупанти просувались до будівлі виконкому. Будівля поліції та інших правоохоронних органів вже були зайняті. Місто завмерло. Вулиці спустіли миттєво. Ніхто не знав, що буде далі.

Частина третя. Захоплення виконкому

Близько 18.00 група спецпризначенців більше 50 людей з великою кількості зброї зайшли у будівлю виконкому. На своєму робочому місці знаходився в.о. міського голови Олександр Свідло та декілька його помічників.

⁃ Мы - военнослужащие армии российской федерации. Сообщаю вам, что город переходит под контроль армии рф. Вам предлагается продолжить свою работу в той же должности, что и сейчас, только под нашим контролем, - такими були перші слова російського окупанта, який командував підрозділом, що захоплював органи влади в місті.

Відразу близько 30 військових зайняли всі поверхи будівлі виконавчого комітету, взяли ключі від всіх кабінетів та від виходу на дах будівлі.

⁃ А ти звідки сам, навіщо прийшов на нашу землю? - спитав Свідло у окупанта.
⁃ Я на эти темы не разговариваю, мы военные, мы выполняем приказы. Мы политикой не интересуемся, - відповів окупант. Але додав, трохи понурив погляд, що сам він з Криму…
Проте окупант миттєво змінив тон та оголосив:
⁃ ещё раз предлагаю вам подумать и переходить на сторону россии. Я сейчас не уполномочен говорить большее, наша задача - взять под контроль все городские объекты.
⁃ Послухайте, в мене лише одне прохання, в місті не має жодного військового, ви поставили гради та направили на місто, ви прислали попередження, щоб вас не обстрілювали. Ми - цивільна влада, не військова, ми не маємо зброї. Уберіть техніку з міста.

⁃ Если мы не встретим больше сопротивления, то город останется целым, я устал уже ребят терять, сначала в Мелитополе по нам из танка, потом у вас в аэропорту, куда ни станем по нам прилетает, - вже розлютившись відповів окупант та вчергове спитав: - так вы соглашаетесь работать под нашим контролем?

⁃ Ні, ні я, ні мої люди цього робити не будуть, - відповів Свідло, - нас обирав народ України, ми працюємо у рамках законодавства України. Інших варіантів не буде.

⁃ Завтра в стране и в городе уже не будет никакой украинской власти. Тут будут подразделения росгвардии. Вы сможете прийти и обсудить все вопросы с ними, - ответил оккупант.

⁃ Я так зрозумів, що зараз ми не затримані? - перепитав Свідло.
⁃ Нет, это не наша задача, мы берём под контроль все здания, вами завтра будет заниматься росгвардия. Приходите и обсуждайте свою работу с ними.

Після цього представники місцевої влади покинули приміщення виконкому. Перебазувалися до Софіту. Свідло записав звернення у якому повідомив, що відмовився від співпраці, що влада буде продовжувати працювати, але у іншому приміщенні. Як керівник міста Свідло залишався у Бердянську до червня. Переховувався та підпільно керував органами влади та комунальними підприємствами. Коли керувати вже було нічим, виїхав з міста з родиною за сприяння Служби безпеки України.

Частина четверта. Народний спротив

Наступного дня в місто зайшла росгвардія, та сама, яка розганяла мітинги в місті. Почався час пропозицій та ультиматумів.

На ранок до виконкому ніхто не прийшов. Ані керівництво міста, ані звичайні робітники.
Зате прийшли бердянці, щоб спитати у солдатів, нащо вони зайшли у місто. Військові їм відповідали, що вони нададуть відповість представникам влади і щоб бердянці їх знайшли та привели до виконкому - військові зрозуміли кого вони відпустили при захоплені будівлі мерії та намагалися виправити цю помилку.

Окупантам потрібно було встановити якнайшвидше свою єдину владу у місті. Той факт, що українська влада продовжила працювати, їх влаштовувало на дуже короткий термін, доки вони розберуться з інфраструктурою та знайдуть на кого спиратись. Для них було тільки два можливі варіанти: влада переходить на їх бік, або тікає з міста.

Бердянці думали, що вони самостійно без ЗСУ зможуть викинути рашистів з міста. Мітинги буди по всій країні. Люди вірили, що потрібно тільки пояснити солдатам, що їх тут не чекають, показати великий народний спротив та вони підуть.

Окупанти казали щоб бердянці змусили міську владу прийти ти забрати ключи від виконкому. Тоді вони підуть з міста. Їм треба була картинка діалогу із владою в стилі «добрый русский солдат мирно общается с властью».

Під час першого мітингу пролунав гучний вибух. Ракета летіла у порт, але впала у море. Було гучно. Люди на час перейшли до укриттів. Але потім зібрались знов, розлютившись ще більше. Ситуація загострювалась. Дійшло до невеликих сутичок. Потім до окупантів відправили людей для перемовин.

Вони нібито закінчились вдало та окупанти пообіцяли залишити місто. Бердянці раділи, що перемогли. Але військові просто бажали, щоб люди розійшлись до домам, думаючи, що наступного дня нікого вже не буде. Ніхто добровільно лишати місто не планував.
Також вони постійно спостерігали за активістами, щоб побачити кого треба буде заарештувати першим, коли буде можливість.

Але окупанти прорахувалися. Мітинги у Бердянську тривали ще майже місяць. До 20 березня. Кожного дня бердянці ходою гордо несли через все місто величезний український прапор, співали гімн та українські пісні. Кожного разу окупанти попереджали людей, що будуть стріляти. Але люди все одно ходили. Потім почались шумові гранти, постріли та масові арешти активістів. Вся країна спостерігала, як бердянці виборюють свободу.

Про жахи полону перших днів війни розповідали Тетяна Типакова, Віталій Шевченко, Володимир Сушко та інші. Вони були першими в‘язнями кремля у Бердянську. Їх нещадно катували, змушували зізнатись у тому що мітинги хтось фінансує та зріктися України. Окупанти не вірили, що люди так масово та щиро можуть відстоювати свою країну та свою свободу.

З того часу публічно бути українцем у Бердянську - стало небезпечно. Але це не зупинило та ніколи не зупинить бердянців!

Бердянці діляться у соцмережі відео великої пожежі. Орієнтовно мікрорайон Колонія.

👉Якщо вам щось відомо, надсилайте фото, відео та свої повідомлення в чат-бот @BerdNow_bot.

🔰Маленької зради не буває. Деокупація українських територій триває, а разом з нею і виявлення поплічників загарбників, колаборантів та зрадників.

🔻Якщо арештами та пред’явленими обвинуваченнями до колишніх поліцейських, чиновників окупаційної влади, директорів шкіл та керівників захоплених комунальних установ вже нікого не здивуєш, то іншим колаборантам, які до цього не увійшли до традиційного переліку зрадників, розслаблятися не варто.

🔹За останній тиждень Служба безпеки України у результаті контрдиверсійних заходів викрила агітаторів - поплічників агресора у північних регіонах України, які масово розповсюджували через соцмережі заклики до підтримки російських окупантів та виправдовували їхні воєнні злочини.

🔸Також, СБУ викрила українського провайдера, який роздавав інтернет терористам «днр». Мова йде про місцеве підприємство у сфері телекомунікаційних послуг, яке працює у тимчасово захопленому Донецьку і тісно взаємодіє з місцевою окупаційною адміністрацією. Комерційна структура надає послуги інтернету і трансляції проросійських телеканалів на території регіону та регулярно сплачує «податки» до російського бюджету.

🇺🇦Як показує практика дій на деокупованих територій, спецслужби України ретельно зачищають деокуповані громади від будь яких поплічників ворога, які у будь якому вигляді допомагали ворогу встановлювати свій окупаційний режим, адже маленької зради – не буває.