💌Ваші листи

💬Хочу долучитися до висвітлення спогадів про останні дні перед повномасштабним вторгненням.
Уже з середини лютого, спостерігаючи за месседжами зі СМІ на душі було дуже тривожно. В той момент, коли місцеві жителі в опитуваннях журналістів з посмішкою говорили, що повномасштабної війни не може бути впринципі... там браття... і таке інше, сам вже намагався підготуватися до можливої події. Вільний об'єм в гривень був поспішно обміняний у валюту ще у день оголошення про відміну польотів міжнародними авіакомпаніями, був зроблений вагомий запас бензину (що зрештою дуже допомогло в перші місяці в умовах окупації), були зібрані до купи всі документи.
Це той мінімум, який я міг зробити, як цивільна людина, лише спостерігаючи за подіями в СМІ. Як виявилося згодом, нажаль, до таких потрясінь звичайна людина просто нездатна підготуватися ні морально, ні матеріально, особливо якщо керівництво країни запевняє, що все більш-менш контрольовано.
Вже у суботу 20.02 - останню суботу перед війною, прогулюючись набережною з кавою в руках, було стійке відчуття, що це чи не остання мирна субота в моєму житті...
Відчуття, нажаль, не підвело...
Та пройшов вже рік. Сентименти треба приберегти для днів після нашої перемоги, а зараз зціпивши зуби разом пережити цей трагічній період для нашого народу, наближаючи перемогу кожен як може. Хто на фронті, хто за заняттями з дітьми під загрозою обстрілу, хто на роботі під звуки повітряної тривоги. Бережіть себе і Україну.

💬23 лютого 2022 року пам'ятаю, як учора. Ми з новонародженим сином у пологовому, готувалися до виписки 24 числа, мріяла, як приїдемо додому і будемо відпочивати разом із рідними поруч,як будемо щодня гуляти біля моря з малюком,насолоджуватися кожним днем..
Проте ранок 24 лютого змінив усе. Пам'ятаю, як здригнувся від далеких вибухів пологовий, як усі матусі вибігли з малечею до коридорів та не розуміли,що нас чекає…
Страх, ненависть, бажання захистити малечу - одночасно все це перепліталось у душі…

🙏Дякуємо вам за ваші спогади!

💌Ваші листи:

💬23.02.2022 у нашої родини був звичайним днем. Ми з маленьким синочком вивчали віршик до свята 8 Березня у дитячому садочку, замовили костюм у прокат цього ж дня. Був дуже гарний настрій і про війну ми не думали, хоча вона була вже так близько … На вечерю у нас був смачний шашлик, щоправда розігрітий вже з холодильника. Было дуже комфортно, спокійно та затишно у сімейному колі. А о 5 ранку солодкий сон був перерван першим гучним вибухом.
Свідомість до мене повернулась тільки після другого вибуху. Між двома вибухами був короткий проміжок часу, під час якого відбувалась внутрішня боротьба і дуже не хотілось щоб те що це була ракета - виявилося правдою. Потім настала страшенна реальність, спустошеність і нескінчені сльози до того дня поки нарешті я і двоє моїх дітей у квітні виїхали з окупації.

💬19-20 февраля я гуляла со своей подругой. Мы были в центре и даже не думали о том, что будет на днях. 23 февраля я должна была пойти на прогулку со своей подругой, но увы.
24 февраля я была в жуткой панике, было очень страшно. пришлось покинуть свой город и выехать. дома я не была с 25 февраля. Очень больно понимать то, что скоро год как я не была дома, и в городе.

💬23 числа заканчивался мой больничный. С дочкой выбирали, в интернете, платья на выпускной. Как в обычный день, я готовила кушать. Днем мне позвонила кума и спросила: Все ли у нас хорошо? И готов ли тревожный рюкзак. Я ответила, что нет... Как же, я ошибалась((( Утро 24 февраля настало слишком рано... Сначала читали новости в интернете, а потом включили телевизор... и стало страшно... В этом состоянии уже год... Да, мы в окупации, но мы верим и ждем!!!

🙏Дякуємо вам за ваші спогади! Щоб перемогти, нам усім потрібно дуже чітко пам‘ятати, що ми втратили через війну!

👉Яким був ваш останній день мирного життя пишіть на @BerdNow_bot

💌Ваші листи:

💬Я вже давно не живу в Бердянську, але вся моя родина там. 23 лютого я нічого не «відчувала», нічого не «передбачала» як тут багато хто писав. Того дня після роботи я вирішила врешті подивитись що пуйло розповідало за декілька днів до цього. Додивитися не змогла - страшно злилась і тільки матюкалась на нього. А 24 лютого я прокинулась перелякана, пішла збиратись на роботу, на телефоні - пропущений дзвінок від мами і повідомлення якесь видалине. Я їй написала «шо сталось?», а вона мені дзвонить і каже «ти що, новин не читаєш? В нас війна почалась». Далі я полізла читати новини, на роботу збиралась як в тумані. І цілий рік живу як в тумані. І боюсь знову «проспати» дзвінок від мами - це найбільший мій страх тепер.
А ще страшно, бо щоденно сподіваєшся шо:
1. Це просто страшний сон
2. Якщо це не страшний сон, то це скоро закінчиться
3. Цей жах не закінчується

💬Ми з донькою 23 лютого були у лікарні,брали справу до школи після вітрянки.Збиралися йти до школи 24.Але...Прокинулись о 5.00 від вибуху,я думала,що грім ,але який грім у лютому. Донечка не зрозуміла нічого,як і я.Я дуже не хотіла виїзджати.Але донька сказала:"Мама,я не хочу вмирати".🙏

💬Я проснулась рано утром от какого-то грохота. Это был первый, а потом и второй,и следующие.. Муж спал, а я ему говорю: какие-то взрывы... А он мне :это наверное гром гремит. Повернулся на другой бок и уснул дальше.. Когда я все прочитала в телефоне ,то мы не могли поверить в это... Это просто нереально. И это был мой день рождения!...

🙏Дякуємо вам за ваші спогади!

💌Ваші листи:

💬Доброго вечора.
Мабуть ми всі дуже добре пам'ятаємо яким був наш останній день до повномасштабного вторгнення.
День, який відрізнявся від попередніх тим, що ми все ж чекали якогось руху з болот, але до кінця не вірили. Ми думали, що вони не наважаться розв'язати війну у 21-му сторіччі у центрі Європи.
23 лютого був звичайним робочим днем для мене,про себе відмітила,що все менше тих,хто до сіх пір святкує це кляте 23 лютого (працювала у магазині), ще якось прийшло на думку, що добре що цей день закінчився спокійно без провокацій зі сторони раши. Ще дуже хотілось додому, бо в мене починалася застуда і мріяла тільки добратися додому і в ліжко. Вдома випила ліки й так добре мені спалось, мабуть останній раз за цей рік я так добре спала.
Прокинулась від першого вибуху, серце колотало так, наче хотіло вистрибнути. За вікном ішов дощ, я дуже сподівалася, що я прокинулась від грому. Дуже повільно підійшла до вікна і в цю мить я не тільки почула а й побачила вибух, мені здалося що він був у сусідньому дворі. Побігла будити дітей, але вони вже теж прокинулися і шукали якусь інфу в інтернеті. Почали швидко збиратись, в нутрі все переверталося від жаху.
Можна ще довго писати, але сьогодні ми всі тут переживаємо цей день знову. Але я ніколи не хочу забувати ранок 24.02.22 року,щоб ніколи ,навіть через десятиріччя, не забути хто лишив нас життя. росіяне-це не люди.

💬я прокинулася від того що якийсь шум за вікном і мені мама каже "збирай швидше речі" але я запитала "ми переїжджаємо" вона сказала що війна. Я дня 2 точно не могла заснути думала що помру і плакала кажучи "мама, це ж все закінчиться?" але тоді точно швидко пролетіли 3 місяці і ходили на місця де був онет коли не було зв'язку..

🙏Дякуємо вам за ваші спогади!

💌 Ваші листи:

💬За пару тижнів до початку війни моя донька казала: "мамуся, мені страшно, я не хочу, щоб була війна, я не хочу вмирати", вона чула і бачила новини про накопичення російських військ на кордонах. Я відганяла від неї ці думки, казала, що цього не може бути, ми у 21 му столітті живемо, всі цивілізовані люди. Та виявилося, що це не так.
23 лютого був звичайний робочий день, в обід перевіряли сирени в місті, та чомусь це не насторожило, бо нас попереджали заздалегідь.
Близько п'ятої ранку 24 лютого скрізь сон почула звук вибуху, одразу до нас у кімнату прийшла донька, і спитала, що це було. Я відповіла, що, може, тренування на полігоні. Пізніше пролунало ще кілька вибухів. Прокинувся чоловік, ми ввімкнули телевізор, і по всім каналам казали, що почалася війна. Перші кілька днів з початку війни були як в тумані. А 27 лютого окупанти зайшли в місто...

🙏Дякуємо вам за ваші спогади!

Хай буде весна,
Поки ми стоїмо до кінця,
І нас не зламає війна,
Наша віра єднає серця,
Україна навіки жива.

Доброго ранку, Бердянськ! 🇺🇦

🙏Дякуємо за ваші відео.
👉Надсилайте фото, відео та свої повідомлення в чат-бот @BerdNow_bot.

24 лютого мільйони з нас зробили вибір: не білий прапор, а синьо-жовтий стяг. Не втеча, а зустріч. Зустріч ворога. Опір і боротьба.

Це був рік болю, жалю, віри та єдності. І це рік нашої з вами незламності. Знаємо, що це буде роком нашої з вами перемоги!

Володимир Зеленський

Головні події на ранок, факти, аналітика від журналістів каналу «Бердянськ Сьогодні»

🔻24.02.23 - річниця початку широкомасштабної збройної агресії рф проти України.
Дякуємо бердянським захисникам та захисницям, які боронять нашу землю, дякуємо кожному бердянцю, хто не пішов на співпрацю з ворогом.
Бердянськ - це Україна! 🇺🇦 Україна переможе!

‼️У місто на довгі вихідні з приводу свят територистів, зїхалось багато мешканців Донецької області. Разом з цивільними у Бердянськ втікають і дезертири з всієї лінії фронту. Нагадуємо, будьте обережними! Не здавайте житло неперевіреним людям, не виходьте на вулиці коли темно. Нажаль, випадки пограбувань та насилля у місті почастішали.

🔻Як повідомляють місцеві пабліки з самого ранку окупанти проводять в Бердянську обшуки перехожих по вулиці Північна. Проводять обшук, перевіряють документи, шукають зброю, або ознаки нацизму в очах.

🔥Минулої доби наші захисники відбили близько 100 атак противника

⚡️На Запорізькому напрямку вогневого ураження зазнали райони понад 25 населених пунктів.

⚡️На Херсонському напрямку від артилерії російських окупаційних військ постраждали понад 30 населених пунктів та місто Херсон.

♨️З метою поповнення масштабних втрат в живій силі, ворог продовжує приховану мобілізацію в російській федерації. Зокрема, в регіонах Кавказу, триває активна примусова мобілізація чоловіків призовного віку з метою відправки для участі в бойових діях на території України.

♨️Мобілізації підлягають всі чоловіки незалежно від стану здоров’я та бажання воювати. Велика кількість мобілізованих - це громадяни, які відбували чи відбувають покарання в пенітенціарних закладах. Ув’язнених звільняють за умови добровільної участі в бойових діях на території України.

❌В деяких районах тимчасово окупованих територій Луганської області мобільні оператори відключили доступ до мережі інтернет з метою перешкоджання передачі даних про дії російських окупаційних військ та боротьби з патріотично налаштованим до України населенням. Відключення мережі інтернет має відбутися на всіх тимчасово окупованих територіях Луганської області.

🇺🇳 Організація Об’єднаних Націй переважною більшістю голосів 23 лютого проголосувала за те, щоб вимагати від Росії «негайно» та «беззастережно» вивести свої війська з України. Поданий Києвом до першої річниці повномасштабної війни документ містить заклик до встановлення «справедливого та міцного миру на основі принципів Статуту ООН».
Резолюцію, яка підтверджує підтримку суверенітету та територіальної цілісності України, підтримала 141 держава, проти виступили семеро (це, зокрема, Росія, Білорусь, Еритрея, Малі та Сирія).
Утрималися 32 країни, серед яких Китай, Індія, Іран, Казахстан, Вірменія, Таджикистан та інші.
ООН також відхилила поправки Мінська, які передбачають заклик до переговорів та заборону постачання озброєнь Києву.

🇺🇳 ООН повідомляє, що близько 77% біженців з України та 79% внутрішньо переміщених осіб хочуть повернутися додому, але лише 12% у кожній із цих груп готові зробити це у найближчі три місяці.

🇨🇳 Китай нарешті представив свій так званий "мирний план".
У ньому Китай офіційно публічно закликав:
▪️До припинення вогню та бойових дій;
▪️Уникати подальшої ескалації кризи в Україні та виходу її з-під контролю;
▪️До швидкого відновлення діалогу між РФ та Україною, діалог та переговори – єдиний шлях для врегулювання кризи в Україні;
▪️До поваги законних інтересів у сфері безпеки всіх країн.
Китай виключив досягнення миру в Україні через постачання нам зброї.

🇺🇸 росія вже програла війну, — радник президента Сполучених Штатів із національної безпеки Джейк Салліван в ефірі телеканалу CNN.
"Метою росії в цій війні було стерти Україну з карти, взяти Київ та знищити, поглинути її. Вони зазнали провалу, і надалі вже не будуть здатні досягти цих цілей", — заявив Салліван.

🇬🇧 У п’ятницю, 24 лютого, об 11:00 Уряд Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії оголошує загальнонаціональну хвилину мовчання, відзначаючи рік варварського повномасштабного вторгнення росії в Україну

Звернення Президента.🇺🇦
Лютий. Рік незламності. 🇺🇦

Як починалась війна у Бердянську. Очима журналістів «Бердянськ Сьогодні».

Ранок. Близько 4.00 - два гучних вибухи розбудили місто. Через 15 хвилин виявилось, що ворог атакував військову частину ППО в Бердянську. Є поранені та загиблі.

Вже о 5.00 на автозаправках були черги. А о 9.00 у магазинах паніка.

З перших хвилин війні, бердянці, які мали бойовий досвід в АТО, вже знали, що мають робити та доєдналися до національних сил спротиву.

Виступ Зеленського. Ні не тільки днр та лнр. Ворог вирішив захопити ВСЮ країну. Війська ворога просуваються на Київ. Україна ввела військовий стан.

О 7.30 місцева влада сповістила людей, що навчання у школах та дитячих садках переходе на дистанційне.

Усі чекали будь яких повідомлень та роз’яснень від керівників вищої ланки. Нажаль ще довго ніяких роз’яснень ні з області, ні зі столиці не буде. Країна стримувала навалу, зберігаючи столицю та обласні центри.

Із рекомендацій від військових – триматися подалі від об'єктів військової та критичної інфраструктури.

О 9.00 створено міський Координаційний штаб. Почалось формування резервів. Місто готувалось до можливої блокади та до усунення наслідків ракетних ударів. Були сформовані запаси питної води, їжи, медикаментів, будівельних матеріалів та палива. Також було зроблено запас з матеріалів для ремонту міських комунікацій. Зі всього міста зібрано генератори, на випадок відключення світла.

Відкрита цілодобова гаряча лінія для всіх запитань від мешканців міста.

Приблизно об 11-00 було зрозуміло, що армія рф просувається з шаленою швидкістю. Українські міста вони проходять маршем. Кількість ворожої військової техніки на нашій землі шокувала.

До 17.00 усі військові частини, в тому числі військкомат і управління тероборони залишили місто. Вони отримали наказ відійти туди, де була можливість об’єднатись, щоб відстояти позиції та затримати ворога, не давши йому зайти вглиб країни.

Що робити тим, хто хоче захищати місто? Відповідь з ОДА коротка: своїм ходом їхати до Гуляйполя. Потім військові сказали, що краще їхати до Маріуполя. Самостійно нічого не робити. Зброю вивезли з міста.

Близько 18.00 поступив наказ покидати місто поліції. Як залишати місто зовсім без нікого? Частина составу поліції, після напруженої телефонної розмови керівництва міста з обласним керівництвом поліції, залишилась у Бердянську, щоб протидіяти мародерам. Залишались за власним бажанням. Керівник поліції міста пішов на пенсію.

Бердянськ погрузився у тьму. Ніхто не знав що робити, тому майже єдиною рекомендацією яка надійшла з області була - вимкнути усе світло.

Було сформовано групи захисту міста від мародерів. Бердянські чоловіки разом з поліцейськими, які залишились у місті, вийшли на охорону правопорядку. Завдяки цьому Бердянську вдалось уникнути розграбування, які масово сталися у Мелітополі.

Протягом доби були відчинені наявні в місті бомбосховища. Також, усі, хто міг, надав доступ мешканцям до підвалів. Це були підвали учбових закладів та закладів культури, сховища на підприємствах та просто підвали будинків. Ліжка, матраци, питна вода - все це було доставлено до сховищ вздовж 1-2 днів. Потім з кожним днем їх кількость зростала. У ніч з 24 на 25 лютого у сховищах не було вільних місць. Жінки, діти, люди похилого віку. Бердянці ще довго боялись вибухів та йшли ночувати у безпечні міста. Потім всі обладнані сховища стали притулком для маріупольців, які евакуювались через наше місто.

До кінця дня бердянці зрозуміли: головна битва на нашому напрямку зараз йде за Маріуполь. Що буде далі з містом залежить від цього...

Наступні дні місто було злагоджене та об‘єднане як ніколи. Можливо саме ця єдність та підтримка і стали запорукою того, що жоден бердянець не зустрічав ворога «з квітами». Очікуючи увійти в проросійське місто, окупант дуже здивувався коли його зустріли різкими відмовами, мітингами та навіть коктейлями молотова.

💌Ваші листи про перші дні війни:

💬23го в день пішли прогулятися на Ліски до моря. Була тиш до благодать. У ввечері вклала спати дітей і пішла гуляти з собакою. Сіла на лавці і вслух вимовила "життя прекрасне і незабаром весна...".
А вже о 5.15 24го я прокинулася одразу. Мене так трусило, як ніколи. Дві старші доньки прибігли з своєї кімнати з питаннями що це було!? Молодша, якій на той час було 1,5 роки - плакала. А я руками тримтя набирала номер батьків, сестри, подруги… писала смс у вайбер чоловіку (він був у Польщі) - Що в нас почалася війна!!! А потім новини ютуб, у фб брд24 пости місцевих, повідомлення від вчителів... Я дуже довго сподівалася на деокупацію... чекала... спочатку на наступний тиждень, потім в цьому місяці, а потім в кінці весни.. ні, в літку точно - гадала я. А потім все становилося гірше та небезпечно. Не витримала і продала все з квартири та на ці гроші поїхала одна з трьома дітьми через роzію, Білорусь у Польщу.
І от зараз ми тільки 4міс не в місті, але я вся там. Новини, фото, відео, чати тг.
Я дуже сподіваюсь і вірю,що незабаром повернемося ми всі додому у свій Бердянськ 💙💛

💬Я дуже добре пам'ятаю 23 лютого 2022р. Ми були дуже щасливі. Маю особливого сина (аутизм підгрупа А). Мама пенсіонерка працювала, я була по догляду за дитиною. В листопаді в нас вмерла бабуся за якою я теж доглядала. Строїли плани на майбутнє. Чекали зарплату, купити ліки і памперси дитині. . 24 лютого я прокинулась від вибухів. Мама зразу сказала: Якісь вибухи. Я не повірила що в нашому маленькому місті може вибухати? Коли включила телевізор, пам'ятаю як мене охопив жах. Що буде далі? Помню як була паніка зосталися з пачкою памперсів і мінімум ліків. Це жахіття, яке влаштували кацапи, не можна забути. Ніколи українці не пробачать.

🙏Дякуємо вам за ваші спогади!

Сьогодні – після року вирішальної війни за незалежність України – тут, на Софіївській площі, на цьому величному місці, яке бачило і Ярослава, і Богдана, і Михайла, і багатьох інших, хто бився за Україну, – я хочу сказати всім, хто б’ється за Україну і хто живе Україною... Я хочу сказати: я пишаюся вами! Ми всі пишаємося вами!

Ті, хто свідомо став на військовий шлях і кого цей шлях обрав 14-го року і 24 лютого. Ті, хто не уявляє свого життя без допомоги іншим українцям і всій нашій державі. Ті, хто стійко боронить позиції України і наближає день нашої перемоги.
Саме від вас залежить, чи бути нам усім, чи бути Україні. Щодня залежить! Щогодини! Саме від тебе, український воїне! Найголовніша наша людина. Яка стоїть і завдяки якій стоять мільйони українців. Яка вистоїть і завдяки якій вистоїть Україна!
Завдяки якій вічно лунатиме: «Слава Україні!»

Я дякую всім, хто витримав той лютий, цей рік і хто дає Україні незламність!
Слава всім, хто зараз у бою! Слава Збройним Силам України, Національній гвардії, розвідці, Службі безпеки України, Національній поліції України, українським прикордонникам і всім нашим Силам оборони і безпеки!
Слава всім, хто допомагає битися і хто рятує життя! Світла пам’ять усім, чиї життя забрала ця війна!
Слава нашим героям! Слава Україні!