💌Ваші листи:

💬Над головою вже висіли новини, але ж вони висіли вже майже місять, то ми якто звикли, але ж турбувало те, що екстренно виїджали віп борти із сім'ями. Були справи у Маріуполі, тому поїхали туди з дружиною. Була звичайна поїздка, яких в мене було багато.

Але ж коли йшов по Порт-Сіті біля відділу Самсунга, промайнула думка невже все це я бачу востанне, невже все це знищать. Потім відігнав її. І подумав, ні війни не буде, бо це безглуздо.

Як же я тоді помилявся...

🙏Дякуємо вам за ваші спогади! Щоб перемогти, нам усім потрібно дуже чітко пам‘ятати, що ми втратили через війну!

👉Яким був ваш останній день мирного життя пишіть на @BerdNow_bot

💌Ваші листи:

💬Це був останній мирний день. Безтурботний і веселий. Коли говорили що завтра війна і жартували що це правда. Але перед тим як все почалося мені подруга каже "дивись через кілька годин війна".
Я спочатку не повірила сказала "так все добре буде, це просто жарти" , але я навіть не могла уявити що це сталося.
Що реально таке може бути, я почала писати тоді всім підряд, що взагалі відбувається, всі групи були в повідомленнях і всі кудись їхали..

💬Мені також дуже часто казали, що щось буде. Новини по телевізору ніколи не дивилась і зараз не дивлюсь. І, чесно, зовсім не вірила в усі ці слова. Ну не може так бути, щоб у 21 столітті відбувалося таке жахіття. Я вчителька, крайній робочий день була зайнятою підготовкою до атестації. Ввечері ми з подругою поїхали у центр міста по справах. Йшла рідною Приморською площею і була впевнена, що ні, такого бути не може, хоча думки сумнівні навіювали. І вже рік... Віримо, що другий рік стане переможним💛💙

🙏Дякуємо вам за ваші спогади! Щоб перемогти, нам усім потрібно дуже чітко пам‘ятати, що ми втратили через війну!

👉Яким був ваш останній день мирного життя пишіть на @BerdNow_bot

‼️Маріуполь. Знову чутно вибухи.

Повідомляють про три вибухи в районі заводу Ілліча (Кальміуський район).

Висока ймовірність влучання по ворогу адже небо чисте – немає слідів роботи ППО окупантів.

Після вибухів російські окупанти підняли в повітря свої літаки.

Повідомляє міська рада Маріуполя.

💌Ваші листи:

💬Напередодні був день народження онуки 11 років. Старенький телефон вже погано працював і дитина з нетерпінням чекала подарунка. 23 лютого ми із донькою і онукою пішли після уроків вибирати телефона. Скільки у дівчинки було радості і наступного дня хотіла похвалитися однокласниками.
Коли ми чекали маршрутку на зупинці раптом завила сирена... Це учбово тренувальна, але було не по собі.
Вранці нас розбудили вибухи і ніякої школи, ні гуртків, ні дитинства. Ми змушені були виїхати з окупації, щоб не зруйнувати дитячу психіку.
Але не дня не було без відчуття, що скоро повернемося в рідну Україну і рідне місто. І це буде самий щасливий день у нашому житті! 🇺🇦🇺🇦🇺🇦💙💛

💬Сьогодні, як вчора, пам‘ятаю день 23 лютого 2022 року. Це був останній мирний день і останній день мого перебування в рідному місті. Вже тоді тиснула інформація про початок війни, але ніхто не хотів вірити. Проте в цей день рік назад, я ніби відчувала початок чогось жахливого і цілий день провела в тривожному очікуванні, не витримала і поїхала з міста, а на наступний день прокинулась від початку війни.
За цей нестерпний рік все змінилось і люди звикли до найгірших умов. Сподіваємось на найскорішу перемогу і змогу знову пройтись рідними вуличками, вдихнути запах моря і забути все, як страшний сон 💙💛

🙏Дякуємо вам за ваші спогади! Щоб перемогти, нам усім потрібно дуже чітко пам‘ятати, що ми втратили через війну!

👉Яким був ваш останній день мирного життя пишіть на @BerdNow_bot

💌Ваші листи:

💬Это были последние мирные дни. Я и поверить не мог, что такое может начаться, хоть сам уехал по такой же причине из Донецка.

Мы с моим другом, 22 февраля выехали в Киев купить машину. 23 днём уже гуляли по Киеву. Вообще ничего не предвещало беды. Под вечер мы выезжали из Киева. Ехали через Борисполь, купить торты Киевские. Пели под радио, смеялись. Дорога шла через Днепр, Запорожье, Васильевку. Последняя свободная поездка. Мы ехали всю дорогу ночью, в Бердянске были в 4.15. Запланировали на утро кучу дел. Но спать мы уже не легли. Как только разошлись по домам, прозвучали первые взрывы. Моя первая мысль в голове "пусть это будет очень сильный гром или взрыв газа". Но уже пошли первые звонки и смс. Мой мир снова рухнул.

Говорят в одну реку дважды не вступишь, молния в одно место два раза не бьёт. А рашка может. Всем мира и тепла.

💬23 лютого 2022 року я закрила лікарняний. Завтра планувала йти на роботу. Після лікарні прогулялся по Приморський площі. Милувалася морем. А на душі було незатишно, бо війна була вже в повітрі. Я слідкувала за новинами. На зворотньому шляху накупила у" Єві" рідним подарунки до 8 березня.
А ранком 24 підскочили з родиною від вибуху. І майнула думка "Почалося..."

🙏Дякуємо вам за ваші спогади! Щоб перемогти, нам усім потрібно дуже чітко пам‘ятати, що ми втратили через війну!

👉Яким був ваш останній день мирного життя пишіть на @BerdNow_bot

💌Ваші листи:

💬23 лютого - останній робочий день у школі. Ми їхали із донькою додому, заїхали у Екватор, У магазині була акція на шоколад і ми купили кілька шоколадок до свята 8 березня, щоб вітати дівчат класу і вчителів. О 5 ранку ми прокинулися від страшного вибуху, другий постріл ми вже бачили у вікно, щось летіло з моря. Так почалася війна. А ті шоколадки, куплені в останній мирний день, ми смакували кілька місяців.

💬Весь лютий 22 року уважно читала новини. Все сходилось. Війна була на порозі. Але...скільки разів ця небезпека відступала з 2014 року? Тому ще була надія. Після 21.02 вважала, що напад вже починається на Донбасі. Ввечору Жданов по тв сказав,що ознак широкомасштабного наступу немає, а більш психологічна атака. Чогось повірила і спала спокійно. Утром чоловік розбудив: "В нас....війна"...

💬23 лютого в мене був чудовий день. С самого ранку і до вечора приймала привітання з Днем Народження. Привітали усі рідні та друзі. Також були чудові подарунки .За смачною вечерею в родині ми планували майбутній день та чудови вихідні. Но на ранок 24.02 все змінилося. Нас лишили всього: домівки та майбутнього. На щастя чудом ми врятувалися. 😢

🙏Дякуємо вам за ваші спогади! Щоб перемогти, нам усім потрібно дуже чітко пам‘ятати, що ми втратили через війну!

👉Яким був ваш останній день мирного життя пишіть на @BerdNow_bot

💌Ваші листи:

💬23 лютого минулого року вже було все зрозуміло. Ввечері того дня вже в голові складався план на випадок початку агресії.
На відміну від більшості я розумів, що днями це таки може статися.
В повітрі відчувався запах війни. Це було вдруге в житті. Перший раз таке було напередодні анексії Криму в 2014 році.

💬Год назад в этот день я гуляла по городу снимала тик ток. Разговаривала с соседом по телефону, мы вечером пошли с ним гулять по ночному Бердянску.

💬Останнiй мирний день. Пiсля школи йшов додому i думав вiдпочити 24 лютого. Але прокинувся вiд вибуху. Батько сказав вiйна почалась. Я навiть не мiг подумати як ранiще було добре. Ця вiйна дуже змінила людей, ранiще ми не цiнували те що мали, а зараз хочемо повернути тi мирнi дни.

💬Я в феврале прошлого года приболела, - ковид, температура и большая слабость, не могла выйти из дома. Но надо было что-то кушать и я кое-как собралась и пошла в магазин 23 февраля. В "Сильпо" неожиданно встретила бывшую одноклассницу, причем сразу ее не узнала), мы ведь уже пенсионнного возраста. Поговорили с ней, вспомнили школу, и вообще о том о сем, нам и невдомёк было, что это ПОСЛЕДНИЙ мирный день!...Но мы тогда ни сном ни духом о предстоящем нам, нашему городу стране народу. .
Ну а утром в 5.00 всех нас разбудили звуки взрывов и ощущение какой-то жуткой нереальности происходящего. И потом, постепенно приходя в себя, мы все равно не могли поверить, что Россия, где у многих из нас друзья, родственники живут, вот так поступила с Украиной... Не забудем никогда, не простим!...
И конечно ждём и верим в наших ребят в ВСУ, в победу!..

🙏Дякуємо вам за ваші спогади! Щоб перемогти, нам усім потрібно дуже чітко пам‘ятати, що ми втратили через війну!

👉Яким був ваш останній день мирного життя пишіть на @BerdNow_bot

‼️Бердянці розповідають, як шахраї ошукують бажаючих передати речі рідним

🤬З того часу як окупанти перетворили Бердянськ, південь та схід України на гетто, люди позбавлені можливості навіть передати ліки чи інші необхідні речі рідним в окупацію.
Останнім часом стали з'являтися оголошення про можливість передати посилку до Бердянська або у зворотному напрямку через Європу. І одразу ж з'явилися шахраї, які прагнуть нажитися на обставинах та чужому горі.

☝️Такий випадок одна з потерпілих описала нещодавно. Жінці здалося надійним, що перевізник не просить передплату, але закінчилося тим що він почав вимагати гроші вже коли отримав відправлення.

🚚Сумлінні перевізники повідомляють, що доставити посилку до окупованого Бердянська та в зворотному напрямку дуже складно. Тому мало хто за це береться.

📌Куди б ви не відправляли посилку, на окуповану територію чи закордон, вас повинно насторожити наступне:
• Людина не публікує своє оголошення в пабліках перевезень на постійній основі, а пропонує послуги в приват, чи розмістила одноразове оголошення.
• Про її послуги нічого невідомо. Краще аби послугами цієї людини користувалися хтось із знайомих. Бо часті випадки коли в соцмережах контакти шахраїв радять самі шахраї. Перевіряйте контакти за запитом у пабліках
• Пропонує перевезти що завгодно. Сумлінні перевізники зазвичай пояснюють, що можна передавати, а що ні.
• Тисне на клієнта: підганяє зі строками, вимагає швидко прийняти рішення та просить передплату.
• Якщо ви вперше маєте справу з перевізником, не варто відправляти особливо цінні речі.

Досвід та поради бердянців за посиланням

💌Ваші листи:

💬"Постоянный покупатель". Последнее фото мирного времени. Вообще ничего не знал, о том, что начнётся война. Да и в семье никто не знал и не ожидал. Жили обычной жизнью, ходили на работу, а сейчас живём в оккупации. Выезжать нет возможности, да и некуда. Очень ждём освобождения.

💬23 лютого я забрала доньку зі школи, та ми пішли до «Аврори». Вона захотіла купити іграшку, та на неї з 25 лютого була б знижка, і я вмовила її трішки почекати. Ту іграшку ми так і не купили.

💬23.02.2022 ми гуляли з маленькою донечкою, якій нещодавно виповнився рік, був чудовий день ми роздивлялися кішок, каталися на гойдалці. Потім приготували смачну вечерю, зустріли з роботи нашого тата.... Я була напружена, не могла заснути до двох ночі,все перевіряла новини, якось таки змогла заснути. Прокинулася від гучного вибуху, не пам'ятаю як, але я стояла вже посеред кімнати і дивилася у вікно. Дитина спала під колисковий мобіль, чоловік прокинувся але не одразу зрозумів що таке. Я побачила як летить друга ракета, знову вибух. І просто сказала - "війна почалася". Потім вийшла на кухню, по-плакала, щоб не розбудити дитину.... І більше ми не спали. Потім вже почали зв'язуватися з рідними, знайомими, з Генічеську нам сказали скільки їх зайшло і поїхало в наш бік, у Приморську друг рахував розмовляючи з нами телефоном. Ми знали що вони йдуть. Коли, нарешті, ми у квітні виїхали з окупації, я відчула що таке бути вільними!!!! Ніколи не пробачимо!

🙏Дякуємо вам за ваші спогади! Щоб перемогти, нам усім потрібно дуже чітко пам‘ятати, що ми втратили через війну!

👉Яким був ваш останній день мирного життя пишіть на @BerdNow_bot

🚷Окупанти у Бердянську з самого ранку почали святкувати свій день захисника тероризму. Як повідомляють Бердянці у соцмережах, «гуляють» вони як завжди, тому вже по обіді один з військових у стані сильного алкогольного сп‘яніння їхав на «уралі» та протаранив легкове авто, яке стояло на узбіччі.
Його «друзі» швиденько прибрали машини з місця ДТП. Чудом ніхто з цивільних не постраждав.

У той же час бердянці не обирають слів розповідаючи про своє відношення до окупантів та їх чергового свята:

💬Сьогодні окупанти святкують свій фальшивий «день защитника отечества». Їхні побажання мирного неба цього дня звучать як блюзнірство та знущання! Адже для всіх українців 23 лютого назавжди став останнім мирним днем перед початком самої кровожерної війни…

💬 Их праздники такие же убогие и тупые, как и они сами! То «день рождения утюга» отмечают, то «день пельменя»! А теперь вот «общепризнанный мужской праздник», тьфу, противно слушать все эти визгливые восхваления убийц, особенно в контексте праздника, который «побуждает каждого мужчину задуматься о своем нравственном долге и гражданском предназначении».

💬Вони просто всі хворі, хворі дуже серйозно психічно і це страшно, тому що здорову людину можна переконати, відкрити їй очі на реальність, а з хворим говорити марно, він, як звір…


На фото: місце ДТП.

💌Ваші листи:

💬~Мій останній мирний день у 2022 році~
23 лютого я прокинулась, йшла до школи, провчилася там, все було класно, напевно, я там навіть якусь гарну оцінку з предмету отримала!
Потім пішла додому. 21-22 лютого нам із сестрою за вечерею казали, що щось може бути уже на днях, я то вірила, то ні, не знала, що робити - що буде правильним.
Ввечері 23 лютого я робила домашнє завдання на 24 лютого. Всі лягли спати, але я не відчувала, що такий сон буде на яву...
Зранку 24 лютого я прокинулася до школи. Сонечко було на дворі, небо чисте та ясне, так тепло було, як влітку). Все було гарно, якби не це жахіття...
Коли я прокинулася, зібралася вже йти до школи, стояла біля дверей, так тут нашій матусі дзвонить родичка і говорить:" нікуди не йдіть, дітей не відправляйте до школи! Ви не йдіть на роботу! Щось може бути..."

Я пішла. Прийшла я до школи, в моєму класі було декілька учнів, мене зустріла моя подруга, вона все розповіла, всі нібито шуткували про все це, нібито підтримували якимось анекдотами, тільки щоб не впадати у відчай....я розуміла, але я теж була налякана. Далі все почалося дуже сумно.... Вже потім до нас прийшла наша класна керівниця та сказала, що у кого вдома ж хтось із дорослих, то зателефонуйте їм і я вас відпущу

Ми пішли у магазини із бабусею та матусею...там були великі черги на касах... Це просто був жах...я це запам'ятала на довго, але зараз вже не хочу згадувати...
По дорозі додому були мій тато та сестра. Коли всі були у зборі, то ми тяжко приймали рішення їхати чи не їхати кудись далі...де 50/50 безпечніше, бо ми не знали НІЧОГО...згодом прийняли рішення - їхати... Було боляче...я плакала у потязі... думала про моїх друзів... Потім питала їх як там вони та інше....
У іншому місті я знайшла вигаданих друзів і ми там провели 2,5 / 3 місяці....

Тепер я не хочу навіть знати що така цифра як 24 лютого існує...


💬это было 19-20 февраля, были выходные, мы гуляли на горе с девочками и радовались снегу. Мы делали много фоток, много видео. 21-23 была дистанционка, никто не думал что начнётся война, никто не думал что надо выезжать либо с города либо с Украины. 24 февраля, в этот день у нас должна была быть кр по зарубежной литературе, и в 4-5 утра мы услышали взрывы, как будто это было рядом. Я думала что это салюты потому что до этого дня было 23 февраля. Потом через несколько минут еще один взрыв. В 6 утра меня мама разбудила и сказала что мы должны собираться потому что началась война и надо выезжать с Бердянска, я мигом начала собирать учебники, тетради, в общем все школьные принадлежности (до этого всего у нас были на всякий случай собраны вещи). Мы выезжаем с Бердянска, едем в Запорожье и думаем что на выходных все успокоится, но за эти выходные уже оккупировали Бердянск.

Перемога буде нами! Тримаймося! Разом ми сила! Слава Україні! Героям Слава! 💙💛❤️‍🩹

🙏Дякуємо вам за ваші спогади! Щоб перемогти, нам усім потрібно дуже чітко пам‘ятати, що ми втратили через війну!

👉Яким був ваш останній день мирного життя пишіть на @BerdNow_bot

Наш Генерал 23 лютого 2022 року попереджав ворога!

Слова Валерія Залужного сказані рівно рік тому.

Сьогодні наша армія ще потужніша! Наша сила міцніше! А воля до перемоги не знає меж!

📩Ваші листи:

💬23.02.2023
привітання защитников отечества з повагою…

🇺🇦Дякуємо вам за фото. Нам здається, що Бердянськ дуже втомився від «защитников» та їх свят.

Надсилайте ваші повідомлення нам на бот @BerdNow_bot

Головні події за день

🤡Сьогодні у бердянських соцмережах мешканці Рязані вітали зі святом мешканців Бурятії. Бердянці ж розважались тим, що грали у гру, хто швидше заблокує окупанта. Так і живемо.

‼️Окупанти Мелітополя продовжують націоналізацію «безхазяйного» житла: масово проводять поквартирні рейди. Схема виселення мелітопольців в найкращих традиціях «руского міра»: група окупантів обходить будинки в різних районах Мелітополя; від цивільних, які проживають у квартирах, вимагають пред’явити оригінали документів на право власності на житло або нотаріально завірену довіреність. Копії не приймають; якщо оригіналів немає, погрожують виселенням; порожні квартири, власники яких виїхали з окупації, мітять Z-тками.

🪖В Мелітополі Запорізької області, у місцевій школі, для дітей з усього міста начебто на “добровільній основі” планується прийняття присяги “юнармійців”. Також, на базі вказаного навчального закладу планується сформувати так званий “всєросійський корпус спасатєлєй”.

🪖Окупанти спричиняючи гуманітарну кризу в окупованому Маріуполі, схиляють місцеве населення за продовольчі пайки залучатися до обладнання позицій навколо цього міста. Оплата зазначеної трудової діяльності не визначена. Більшість осіб отримують лише продовольчі набори.

🔥Авіація Сил оборони за добу завдала 14 ударів по районах зосередження особового складу та військової техніки окупантів, а також 4 удари по позиціях зенітно-ракетних комплексів. А наші ракетники і артилеристи уразили 3 райони зосередження живої сили та один інший важливий об’єкт ворога.

⚡️Віддалений - це дуже відносне поняття. Напрямок Маріуполя вже не є для нас абсолютно недосяжним, — заявила сьогодні речниця ОК «Південь»Гуменюк. А повторене гучних вибухів у Маріуполі сьогодні підтвердили її слова.

📻На кримських радіостанціях, а також у Москві та Краснодарі прозвучало звернення очільника української розвідки Кирила Буданова.
"Крим, Донбас та інші окуповані території повернуться додому. Всім патріотам прийшов час діяти. Чекайте, ми йдемо", — йдеться у записі.

❗️На Кінбурнській косі Сили оборони знищили РСЗВ, на лівобережжі – пускову установку ЗРК С-300, — ОК "Південь".
У районі Нової Каховки ліквідували склад боєприпасів, два розвідувальних БПЛА, два моторних човни ДРГ, артилерійський радіолокаційний комплекс, 120-міліметровий міномет та автомобілі кацапів.

🪖—На даний час наступи в районі Вугледара та на Куп’янському і Лиманському напрямках провалилися. Але ворог підтягує резерви. - зазначив під час брифінгу заступник начальника Головного оперативного управління Генштабу ЗСУ бригадний генерал Олексій Громов.
— Важливість для рф проведення нової хвилі наступу також зумовлена прагненням зірвати підготовку Сил оборони України до майбутніх дій, поставки нам зброї країнами-партнерами, а також захистити сухопутний коридор до тимчасово окупованого Криму», - заявив він.

🪖Ситуація у Бахмуті ускладнилася, — командир групи аеророзвідки "Мадяр".
"Дуже ускладнилася ситуація на північному флангу. Ворог хоче сформувати оточення Бахмуту, щоб викурити звідси війська ЗСУ. На південному флангу впевнено тримаємо стрій, ворог не має жодних успіхів. Східний напрямок спокійний", — розповів військовий.
Південний, південно-східний та західно-південний напрямки перебувають під постійним тиском окупантів, але ЗСУ контролюють ситуацію.

👨🏻‍🎓У 2023 році українські випускники складатимуть національний мультипредметний тест обов’язково з української мови та математики, третій предмет буде на вибір. За відповідний закон проголосувала Верховна Рада України.

🇺🇳Генсек ООН Антоніу Гутерріш перед голосуванням резолюції на підтримку України засудив розв’язану росією війну. російське вторгнення він назвав "образою колективної совісті світу".
"Настав час відступити від прірви. Самозаспокоєння лише посилить кризу і ще більше підірве наші спільні принципи. Війна — це не рішення. Війна — це проблема. Люди в Україні дуже страждають. Українці, росіяни та люди далеко за межами України потребують миру", — сказав Гутерріш.

💌Ваші листи

💬23 февраля 2022 года.
Я пошёл в школу, у нас должна быть завтра фотосессия, но из-за того что началась война, ее конечно не было. Ещё мы пошли гулять возле моря, в центр, потом пошли домой. Утром 24 февраля я проснулся в 7:00 и сразу увидел что мои родители смотрели телевизор, я не понимал что происходит и не думал что реально началась война. Даже был такой момент в обед, когда я сказал «Мам, а эта война это фейк?» на что она сказала одно слово «Нет». И сейчас эта война идёт почти год, и завтра будет уже год войны.
И вот что я вспомнил когда писал это: Мой папа говорил что это война продлится максимум до осени, но он ошибался.

💬Згадую той страшний день, тим що за місяць до початку війни погано себе відчувала, на душі було погано, і близьким казала що відчуваю що буде щось погане, війна, що на кордоні вони вже поруч, але мої всі казали та вони не зможуть,вони тільки лякають, на Україну він точно не піде! Але вранці прокинувшись від вибухів, я розбудила чоловіка і мої перші йому слова: війна почалась! Він не повірив, каже лягай спать ще рано, то щось тобі приснилося, а потім коли сам почув, то теж не хотів вірити. Та вже спати не могли, були всі на телефонах, читали, я плакала, страх брав, що таке може трапитись, що буде далі, страх за дитину, за людей, що буде далі, багато багато думок поганих.... Виїхали через 7 місяців, так вийшло, але так хочеться додому, до рідного Бердянську, сердце кров'ю обливається, самопочуття дуже погане, ми немов пусті, хочеться щоб скоріше настав мир, щоб добро перемогло зло! І ми всі повернулися до рідних людей, стін, домівок, бо лише вони лікують душу😭🇺🇦❤️

💬Знаете, читаю каждое сообщение, очень горько на душе. Но самое страшное было когда я вышла на балкон, а там едут БТРы, а вокруг русня у меня ноги подкосились, потом поехали гадские машины. Я насчитала 53. Это в то время было страшно.

🙏Дякуємо вам за ваші спогади! Щоб перемогти, нам усім потрібно дуже чітко пам‘ятати, що ми втратили через війну!

👉Яким був ваш останній день мирного життя пишіть на @BerdNow_bot

💌Ваші листи

💬Хочу долучитися до висвітлення спогадів про останні дні перед повномасштабним вторгненням.
Уже з середини лютого, спостерігаючи за месседжами зі СМІ на душі було дуже тривожно. В той момент, коли місцеві жителі в опитуваннях журналістів з посмішкою говорили, що повномасштабної війни не може бути впринципі... там браття... і таке інше, сам вже намагався підготуватися до можливої події. Вільний об'єм в гривень був поспішно обміняний у валюту ще у день оголошення про відміну польотів міжнародними авіакомпаніями, був зроблений вагомий запас бензину (що зрештою дуже допомогло в перші місяці в умовах окупації), були зібрані до купи всі документи.
Це той мінімум, який я міг зробити, як цивільна людина, лише спостерігаючи за подіями в СМІ. Як виявилося згодом, нажаль, до таких потрясінь звичайна людина просто нездатна підготуватися ні морально, ні матеріально, особливо якщо керівництво країни запевняє, що все більш-менш контрольовано.
Вже у суботу 20.02 - останню суботу перед війною, прогулюючись набережною з кавою в руках, було стійке відчуття, що це чи не остання мирна субота в моєму житті...
Відчуття, нажаль, не підвело...
Та пройшов вже рік. Сентименти треба приберегти для днів після нашої перемоги, а зараз зціпивши зуби разом пережити цей трагічній період для нашого народу, наближаючи перемогу кожен як може. Хто на фронті, хто за заняттями з дітьми під загрозою обстрілу, хто на роботі під звуки повітряної тривоги. Бережіть себе і Україну.

💬23 лютого 2022 року пам'ятаю, як учора. Ми з новонародженим сином у пологовому, готувалися до виписки 24 числа, мріяла, як приїдемо додому і будемо відпочивати разом із рідними поруч,як будемо щодня гуляти біля моря з малюком,насолоджуватися кожним днем..
Проте ранок 24 лютого змінив усе. Пам'ятаю, як здригнувся від далеких вибухів пологовий, як усі матусі вибігли з малечею до коридорів та не розуміли,що нас чекає…
Страх, ненависть, бажання захистити малечу - одночасно все це перепліталось у душі…

🙏Дякуємо вам за ваші спогади!

💌Ваші листи:

💬23.02.2022 у нашої родини був звичайним днем. Ми з маленьким синочком вивчали віршик до свята 8 Березня у дитячому садочку, замовили костюм у прокат цього ж дня. Був дуже гарний настрій і про війну ми не думали, хоча вона була вже так близько … На вечерю у нас був смачний шашлик, щоправда розігрітий вже з холодильника. Было дуже комфортно, спокійно та затишно у сімейному колі. А о 5 ранку солодкий сон був перерван першим гучним вибухом.
Свідомість до мене повернулась тільки після другого вибуху. Між двома вибухами був короткий проміжок часу, під час якого відбувалась внутрішня боротьба і дуже не хотілось щоб те що це була ракета - виявилося правдою. Потім настала страшенна реальність, спустошеність і нескінчені сльози до того дня поки нарешті я і двоє моїх дітей у квітні виїхали з окупації.

💬19-20 февраля я гуляла со своей подругой. Мы были в центре и даже не думали о том, что будет на днях. 23 февраля я должна была пойти на прогулку со своей подругой, но увы.
24 февраля я была в жуткой панике, было очень страшно. пришлось покинуть свой город и выехать. дома я не была с 25 февраля. Очень больно понимать то, что скоро год как я не была дома, и в городе.

💬23 числа заканчивался мой больничный. С дочкой выбирали, в интернете, платья на выпускной. Как в обычный день, я готовила кушать. Днем мне позвонила кума и спросила: Все ли у нас хорошо? И готов ли тревожный рюкзак. Я ответила, что нет... Как же, я ошибалась((( Утро 24 февраля настало слишком рано... Сначала читали новости в интернете, а потом включили телевизор... и стало страшно... В этом состоянии уже год... Да, мы в окупации, но мы верим и ждем!!!

🙏Дякуємо вам за ваші спогади! Щоб перемогти, нам усім потрібно дуже чітко пам‘ятати, що ми втратили через війну!

👉Яким був ваш останній день мирного життя пишіть на @BerdNow_bot

💌Ваші листи:

💬Я вже давно не живу в Бердянську, але вся моя родина там. 23 лютого я нічого не «відчувала», нічого не «передбачала» як тут багато хто писав. Того дня після роботи я вирішила врешті подивитись що пуйло розповідало за декілька днів до цього. Додивитися не змогла - страшно злилась і тільки матюкалась на нього. А 24 лютого я прокинулась перелякана, пішла збиратись на роботу, на телефоні - пропущений дзвінок від мами і повідомлення якесь видалине. Я їй написала «шо сталось?», а вона мені дзвонить і каже «ти що, новин не читаєш? В нас війна почалась». Далі я полізла читати новини, на роботу збиралась як в тумані. І цілий рік живу як в тумані. І боюсь знову «проспати» дзвінок від мами - це найбільший мій страх тепер.
А ще страшно, бо щоденно сподіваєшся шо:
1. Це просто страшний сон
2. Якщо це не страшний сон, то це скоро закінчиться
3. Цей жах не закінчується

💬Ми з донькою 23 лютого були у лікарні,брали справу до школи після вітрянки.Збиралися йти до школи 24.Але...Прокинулись о 5.00 від вибуху,я думала,що грім ,але який грім у лютому. Донечка не зрозуміла нічого,як і я.Я дуже не хотіла виїзджати.Але донька сказала:"Мама,я не хочу вмирати".🙏

💬Я проснулась рано утром от какого-то грохота. Это был первый, а потом и второй,и следующие.. Муж спал, а я ему говорю: какие-то взрывы... А он мне :это наверное гром гремит. Повернулся на другой бок и уснул дальше.. Когда я все прочитала в телефоне ,то мы не могли поверить в это... Это просто нереально. И это был мой день рождения!...

🙏Дякуємо вам за ваші спогади!

💌Ваші листи:

💬Доброго вечора.
Мабуть ми всі дуже добре пам'ятаємо яким був наш останній день до повномасштабного вторгнення.
День, який відрізнявся від попередніх тим, що ми все ж чекали якогось руху з болот, але до кінця не вірили. Ми думали, що вони не наважаться розв'язати війну у 21-му сторіччі у центрі Європи.
23 лютого був звичайним робочим днем для мене,про себе відмітила,що все менше тих,хто до сіх пір святкує це кляте 23 лютого (працювала у магазині), ще якось прийшло на думку, що добре що цей день закінчився спокійно без провокацій зі сторони раши. Ще дуже хотілось додому, бо в мене починалася застуда і мріяла тільки добратися додому і в ліжко. Вдома випила ліки й так добре мені спалось, мабуть останній раз за цей рік я так добре спала.
Прокинулась від першого вибуху, серце колотало так, наче хотіло вистрибнути. За вікном ішов дощ, я дуже сподівалася, що я прокинулась від грому. Дуже повільно підійшла до вікна і в цю мить я не тільки почула а й побачила вибух, мені здалося що він був у сусідньому дворі. Побігла будити дітей, але вони вже теж прокинулися і шукали якусь інфу в інтернеті. Почали швидко збиратись, в нутрі все переверталося від жаху.
Можна ще довго писати, але сьогодні ми всі тут переживаємо цей день знову. Але я ніколи не хочу забувати ранок 24.02.22 року,щоб ніколи ,навіть через десятиріччя, не забути хто лишив нас життя. росіяне-це не люди.

💬я прокинулася від того що якийсь шум за вікном і мені мама каже "збирай швидше речі" але я запитала "ми переїжджаємо" вона сказала що війна. Я дня 2 точно не могла заснути думала що помру і плакала кажучи "мама, це ж все закінчиться?" але тоді точно швидко пролетіли 3 місяці і ходили на місця де був онет коли не було зв'язку..

🙏Дякуємо вам за ваші спогади!

💌 Ваші листи:

💬За пару тижнів до початку війни моя донька казала: "мамуся, мені страшно, я не хочу, щоб була війна, я не хочу вмирати", вона чула і бачила новини про накопичення російських військ на кордонах. Я відганяла від неї ці думки, казала, що цього не може бути, ми у 21 му столітті живемо, всі цивілізовані люди. Та виявилося, що це не так.
23 лютого був звичайний робочий день, в обід перевіряли сирени в місті, та чомусь це не насторожило, бо нас попереджали заздалегідь.
Близько п'ятої ранку 24 лютого скрізь сон почула звук вибуху, одразу до нас у кімнату прийшла донька, і спитала, що це було. Я відповіла, що, може, тренування на полігоні. Пізніше пролунало ще кілька вибухів. Прокинувся чоловік, ми ввімкнули телевізор, і по всім каналам казали, що почалася війна. Перші кілька днів з початку війни були як в тумані. А 27 лютого окупанти зайшли в місто...

🙏Дякуємо вам за ваші спогади!