Чим далі, тим страшніше.

В Одеській області тецекашник вбиває батька при спробі бусифікувати сина.

В іншому регіоні батько у військовій формі на очах у дітей безжально мордує літнього вчителя, що вдвічі менше за нього у габаритах.

Ще десь у дітей трапляється істерика, коли вони побачили, як ті ж тецекашникі б'ють людину тягнучи її до бусика.

Якась фарбована дурепа смакує гандони та транслює це на весь світ.

Різні люди, різні місця, але все до одного – ми втрачаємо людяність. А ще (і це найгірше) втрачаємо віру, навіть не у абстрактне людство, а у власних співвітчизників, які при нагоді можуть побити або вбити. Або утнути щось таке, що стає соромно за націю. Ще пару років у такому режимі і ми просто знищимо один одного. Можливо, виживе лише гандоножуйка.

Цікаво, чи ворухнуться залишки недоїденої до кінця совісті у тецекашника, що застрелила людину? Або в батька, що бив вчителя? Або в тієї дурепи? Лишається тільки сподіватись.

PS Згадав оповідь одного священика про те, що ми все життя їмо свою совість, але до кінця доїсти не можемо. І ця совість може відродитись навіть з одного атому що лишився. Це Господь залишає нам шлях до порятунку.

Вовчанськ. Доля невідома.