Яка маленька, але неймовірна круть.

Бренд бекону зробив відео борд спеціально під дощ на вулиці.

Наскільки розібрався, то зробили це під посів через блогерів, які про кіно розповідають.

Типу все народилося з того, що випадково дізналися, що на саунд-дизайні в кіно дощ завжди озвучується за допомогою смаження бекону.

Стаття про проект тут.
Агентство: No Fixed Address (не сплутайте з Mischief)


___

📱 Водоканал ☎️ Insta | LinkedIn

Дослідження про вибір через нелюбов до альтернативи.

Про те, що ми частіше ухвалюємо рішення, відштовхуючись від неприйняття альтернативи, ніж через симпатію до свого вибору.

Перший експеримент. Стример показував людям дві пляшки для води, але підходив до їхньої презентації по-різному. У першому випадку він акцентував на перевагах 1-ї пляшки, які оцінив його друг. У другому — розповідав про недоліки 2-ї пляшки, через які друг відмовився від неї.

Результати були чіткими: більше людей обирали 1-шу пляшку, коли чули про недоліки 2-ї, ніж коли акцентували увагу на її перевагах.

Другий експеримент. Дві групи учасників приймали рішення про напої. Перша мала обрати один із двох напоїв і пояснити свій вибір. У другій потрібно було відмовитися від одного напою й обґрунтувати це рішення. Після “завершення” експерименту учасникам запропонували взяти ще один напій додому.

Результати показали цікаву закономірність: у першій групі 32% учасників змінили свій вибір і взяли додому інший напій. У другій групі, де учасники пояснювали, чому відмовляються від одного з напоїв, лише 8% змінили свій початковий вибір.

Це свідчить про те, що спосіб ухвалення рішення впливає на лояльність до обраного варіанту: обґрунтування відмови робить рішення більш стійким.

___

У межах цього дослідження провели понад 10 експериментів із різними сценаріями, але всі вони підтверджують, що негативна інформація та акцент на відмові мають більший вплив, ніж позитивні аргументи.

Для тих, хто любить научпоп, стаття тут.
Для тих, хто любить науковий хардкор, статті тут і тут.

____

У мене після цього дві думки. Одна — професійна, інша — сумна.

Професійна. Класно, коли у бренда є “ворог”. Але не якийсь абстрактний, що виглядає круто лише в презентації, а реальний — той, через якого люди можуть пояснити свій вибір. Коли ми працювали над Моржо, це відчувалося інтуїтивно під час інтерв’ю. Наприклад, фраза:

“Я обираю Моржо, бо вони, як і я, фанати чистого пломбіру, тому виробляють тільки його”

звучить значно слабше, ніж:

“Я обираю Моржо, бо вони, як і я, не вважають морозиво з добавками справжнім, тому виробляють тільки чистий пломбір”.

Зараз це здається очевидним, але тоді довелося добряче напружитися, щоб продати стратегію, в якій ми акцентуємо не на своїх перевагах, а на недоліках 80% того, що лежить у холодильнику в магазині.

Сумна. Ми, на жаль, часто обираємо з протесту, а не через віру у свій вибір. Голосуємо за політиків не тому, що віримо в їхні ідеї, а щоб “той інший не виграв”. Приєднуємося до бульбашок не через спільні цінності, а тому, що звідти зручніше критикувати інших. І якщо подумати, це одна з основних ідей постмодерну: щоб виглядати класним, достатньо знайти кого обісрати — і люди одразу до тебе потягнуться. Ой, вибачте, це ж називається контркультура.

___

📱 Водоканал ☎️ Insta | LinkedIn

Зараз усі викладають добірки різдвяної реклами. А я згадав, що мій перший рекламний ролик теж був різдвяним. І одразу ж марним.

Це було 2017 року. Лише за два роки до Банди і після 13 років у рекламі. Моє портфоліо було забите PR-, івент- і BTL-проєктами, але жодної класичної рекламної кампанії. А тоді здавалося, що ролики — це вища ліга (ха-ха).

Тому, коли побачив бриф від Нашої Ряби, вчепився в нього, як дурень. Бриф звучав, як мрія міського божевільного, який щойно отримав диплом із креативної реклами:
"Різдвяний ролик про бренд, цінності, максимум емоцій і сторітелінгу, мінімум рекламності".

Ну, і ось результат. Я зараз трохи кринжанув, коли його переглядав. Зробіть знижку — автор уперше в житті придумував рекламний ролик.

Але мені досі подобається тут сценарний прийом. Тоді щойно вийшов "Дюнкерк" Нолана і я теж вирішив зробити паралельні часові лінії. У першій бабуся проводить рік на самоті. У другій — один день, коли її відвідує син із сім'єю. Один день із сім'єю займає стільки ж місця в ролику (житті), що й рік очікування. Наприкінці ролик зациклюється і остання сцена лінії самотності — це перша сцена лінії зустрічі 🤯.

Коротше, ми дійшли власне до головної теми цього тексту.

Ми зняли ролик. Клієнт попросив короткі версії на 15 і 10 секунд. Ми їх теж зробили. Всі розуміли: передати емоційну історію за 10 секунд неможливо. Але пофіг — це ж додаткові версії.

А потім я побачив медіа-план.

90 та 45 секунд — тиждень. Усі наступні сім тижнів — 10 і 15 секунд.

Сім тижнів! Я думав, що довга і короткі версії будуть показуватися хоча б у рівних пропорціях.

Коли я запитав у клієнта, чому так, мені сказали, що це — стандартний план як у всіх на ринку. Повну версію побачить середньостатистичний глядач один раз (якщо пощастить). Решта показів припадають на 10-секундну версію (у якій сенсу мало).

І це був 2017 рік. Сьогодні короткі формати показують ще частіше. Чому їх досі називають "додатковими" — загадка.

Після цього майже всі ролики, де я креативний директор, тривають максимум 15 секунд.

І щоразу, коли чую про "глибокі смисли" і "зворушливий сторітелінг", я запитую:
"Покажіть мені 6 секунд". Якщо глибокий сенс працює в 6 секундах — чудово, давайте робити. Якщо ні — чи варта ваша довга версія всіх цих зусиль?

Або давайте спочатку подивимося медіа-план, а вже потім розповідатимемо про емоції, глибинні смисли і сторітелінг.
——



З Різдвом вас. Справжньої вам магії, а не прес-релізної. Миру. І давайте намагатися зустрічатися з рідними не тільки у свята.
___

📱 Водоканал ☎️ Insta | LinkedIn