Тут з'явився привід для 🗣шатаутів дизайнерам і стратегам

Спочатку про дизайнерів.

Колись діджеєм був не той, у кого класний смак, а той, у кого пульт і компакт-диски. Потім з'явилися mp3 і купа софту, що давало змогу грати вже через пів години після інсталяції. На вході в Казантип повісили банер "Дякую, що не діджей". Відпало питання техніки, залишилося тільки питання смаку.

Те ж саме було з дизайнерами. "Головне, щоб ілюстратор знав, а креативити навчимо". Але ще трохи і я не буду уявляти собі світ, у якому дизайнер користуватиметься однією програмою довше року. І не уявляю собі поділу на графічних, 3D, моушн-дизайнерів тощо.

Тому є два питання: смак і вміння швидко розбиратися в новому софті.

Ось, наприклад, робочі тести нашого дизайнера Олега Дідоренка, де він розбирається як будемо робити наступну кампанію.

Тепер про стратегів.

Для одного з тестів узято фрагмент нового подкасту наших стратегів Вані Філіпова та Люди Бей "У чому виклик?".

Я не з усім погоджуюся у цьому подкасті, але в цьому й суть.

Довгий час я чув здебільшого тільки теорії з іноземних статей. Щось про те, що креативність = ефективність, або про те, що люди ірраціональні і тому (чомусь) треба робити нелогічно. Пізніше стали більше говорити про підхід агентства, в якому людина працює. Але це були просто перекази агентського пітч-деку, який завжди прикрашений і має мало зв'язку з реальністю. А я хотів почути думки кокретної людини.

Коротше, слухати абстрактного стратега Агентства не так цікаво, як слухати конкретного Ваню або Люду. Як він(а) придумує? Як він(а) розуміє якісь терміни? Чим це все відрізняється від моєї думки? Чи варто мені змінити свою думку, чи навпаки - моя думка начебто виграє?

І ось "У чому виклик?" якраз такий подкаст. Сидять два стратеги й обговорюють як розуміють якісь штуки зі стратегії. Не розповідають як правильно і не обсирають інших. А це вже 8 із 10.

Більше, ніж срачі про те, що таке справжній інсайт, я люблю срачі про незрілість нашого ринку.

Тут мав бути текст, з якого ви б зрозуміли, який я крутий професіонал, тому що в цьому тексті я б розмірковував про незрілість українського ринку. Але я цей текст не написав, тому що нормальний.

Обожнюю читати такі пости: "поки на нашому ринку", "я втомився повторювати нашому ринку", "на відміну від українських креативних агенцій (медіа-агенцій, клієнтів тощо)". Читаю і думаю "божечки, друже, тобі знову нічого сказати про свою роботу. Як сумно.”

Я це не до того, що ми тут усі гарні. Я до того, що ти починаєш рости, коли намагаєшся навчитися робити добре в тих обставинах, які тобі дані. Від цього точно більше користі, ніж від спроб натягнути ідеальний світ, який існує тільки у твоїй голові, статтях в інтернеті та дипломних роботах на курсах, на реальність.

Уявити не міг, що колись працюватиму над мотиваційними програмами з кулеметами, гранатометами та мінометами.

💪 ОККО це сміливий бренд.

Комерційному бренду важко переступити межу у зборах. Зазвичай межа – це гуманітарна допомога або розвідувальна техніка. Це важливо і теж круто. Але є ще озброєння, яке зараз дуже потрібне Україні.

Минулого року ми разом запускали першу хвилю ОКО ЗА ОКО. Зараз banda допомагає запустити ОКО ЗА ОКО 2.

👆 Зубаста айдентика кампанії.

Я вам дещо приніс позалипати, повчитися і зберегти для майбутніх своїх презентацій.

Eyecandy – бібліотека візуальних технік від арт-директора Wieden + Kennedy, Portland

Jacobi Mehringer зробив сайт і виклав візуальні референси, які збирав кілька років для своїх проектів. Інші арт-директори почали додавати на сайт свої архіви. Тепер там 1 400 візуальних прийомів.

Працює просто. Вибираєш прийом. Відкривається мозаїка з кадрів із таким прийомом.

🤌 Вибираєте, наприклад, “Анімація”. Вам відкривається купа анімаційних технік. До кожної техніки 20-30 кадрів-референсів.

🤌 Або обираєте “Гіперлапс”. Вам пишуть що це за прийом і для чого зазвичай використовується. Типу так:

Гіперлапс - це машина часу на стероїдах, яка використовується в кіно, щоб стиснути години відзнятого матеріалу до кількох секунд і зробити навіть найбуденніші сцени схожими на шалену поїздку на американських гірках. Це ідеальний спосіб продемонструвати красу локації, не втомлюючи глядачів довгими, затягнутими сценами.

А потім знову 30 різних кадрів-прикладів.

🤌 Десь можна глибше зануритися – вам розкажуть як цей прийом з'явився. Десь дадуть посилання на портфоліо режисера, який цей прийом дуже любить.

Коротше, як то кажуть, хіденджем.

У 2013 році прочитав Маніфест Стратега (тут і тут) від Мартіна Вейгеля. Тоді директора зі стратегії Weiden+Kennedy, зараз в AMV BBDO. Я вирішив, що коли-небудь теж напишу подібне, але тільки, коли придумаю щось краще. Не написав. А минулого тижня я зрозумів, що навряд чи скоро напишу і поради про те, як писати сценарії. Бо прочитав свіженькі поради від креативного директора Mischief Кевіна Мулроя.

👆Спочатку про Маніфест Стратега. Досі вважаю це найкращими правилами щоденної роботи в рекламі. Я настільки упорото їм слідував, що вони мене зробили мною більше, ніж усі інші книжки та лекції. Ось вам ретельний переклад моїх улюблених тез у стилі оригіналу:

Прагни робити проєкти, які, блядь, працюють.
Будь найінформованішим або заткнися, блядь.
Слухай більше, ніж говориш.
Говори, блядь, правду.
Будь, блядь, точним щодо ролі креативності.
Не бач скрізь тільки рекламні проблеми.
Візьми в руки грьобані дані.
Зроби дослідження своїм довбаним другом.
Не продавай довбані пихаті метрики.
Умій, блядь, оцінювати ефективність.
Вважай, що людям наплювати на довбані бренди.
Умій, блядь, добре виступати на публіці.
Допомагай людям продавати роботу всередині компанії, блядь.
Прагни бути найкориснішою людиною, а не найрозумнішою.
І якщо ти не можеш принести користь, то забирайся нахуй з дороги.

✌️Тепер щодо пана Мулроя з Mischief. У рамках моєї триваючої підготовки до здачі "toefl" з української мови, буду кожну пораду перекладати і розбирати з прикладами в наступних постах. Так мене пруть там деякі речі.