У Чарлза Дікенса незвичне прізвище. Слово Dickens використовується в англійських вигуках на кшталт What the Dickens! як евфемізм чорта, дідька, біса. Фразу What the Dickens! можна перекласти українською як: «Якого дідька!».

Друзі, цікаво дізнатися: Яка книжка є найбільшою (за кількістю сторінок) із вами прочитаних? Чи можливо серії книг.

Писати Чак почав після 35 років. Першим твором Поланіка стали “Невидимі монстри”. Однак видавці відмовили йому в друці, назвавши новелу надто дратівливою. По-справжньому зірковою роботою Поланіка став інший твір – “Задуха”.
У 1999 році, коли він працював над ним, у житті автора сталася трагічна історія. Батько Чака після розлучення зустрічався з жінкою на ім’я Донна, і цей роман став для нього фатальним: у пориві ревнощів колишній чоловік Донни вбив Фреда Поланіка з коханою під самим будинком і спалив їхні тіла. Чак пише “Задуху” як заклик до справедливості. Він вимагав смертної кари для вбивці батька.

Мас-медіа називають Поланіка “шоковим письменником” – він часто звертається до гострих тем, послуговується обмеженим словниковим запасом; використовує короткі речення, тонкі цинічні дотепи, іронічний чорний гумор. Лексика, яка шокує, ненормальні дійові особи, безглузді ситуації, хвацько закручені сюжети і взагалі складна композиція твору – невід’ємні атрибути творів Поланіка.

73 роки тому

16 липня 1951 року — опубліковано повість Дж. Селінджера «Ловець у житі»

Жінки з аристократичних родин у XIX ст. не мали права працювати. Нестача грошей спонукала Дюдеван шукати фах, а зустріч з журналістом Жулем Сандо дала можливість реалізуватись у літературі. Вона починає писати з Сандо, тоді ж бере псевдонім Санд.
Пише самостійно, і її літературні праці виявляються значно цікавішими за твори коханця. Твори Санд починають друкувати окремо, що, як другорядного малообдарованого літератора, неприємно вразило Сандо. Дюдеван рве з Сандо і бере новий, чоловічий псевдонім — Жорж Санд.
1831 року друкується перший роман — «Роза і Бланш».
Аврора Дюдеван досягла визнання за життя.

​​Літературна діяльність Степана Процюка розпочалася 1991 року з літературного гурту «Нова деґенерація», куди він входив разом із Іваном Андрусяком та Іваном Ципердюком.  На думку літературознавців, цьому літгурту вдалося стати одним із небагатьох руйнівників застою в літературі того періоду. У 1992 році була надрукована їх перша колективна поетична збірка «На вістрі двох правд» з передмовою Юрія Андруховича. 1996 року вийшла у світ збірка віршів Процюка «Апологетика на світанку» та збірка поем «Завжди і ніколи», а потім він припинив писати вірші й перейшов на прозу та есеїстику.

Першими прозовими творами
письменника стали збірка есеїв «Лицарі стилосу і кав'ярень» і книжка прози «Переступ у вакуумі» (1996).

У 2002 році Степан Процюк дебютує як романіст соціально-психологічним романом «Інфекція», тоді ж публікує у журналі «Кур'єр Кривбасу» другий роман – «Жертвопринесення» (виданий окремою книжкою у 2007 році), а 2005 року вийшов уже третій роман – «Тотем». Про що ці та інші, наступні твори письменника? Як говорить сам автор: «Якщо коротко, то пишу про людину, її страждання, дорогу до радості, її пошуки внутрішнього світла.

490 років назад

У Кембриджі зареєстровано перше у світі видавництво.

Мамо, якби ти тільки знала, яку непереборну жагу я відчуваю до польотів

Вже в 1922-му Сент-Екзюпері отримав ліцензію пілота. Його першим роботодавцем була комерційна компанія, яка спеціалізувалася на двадцятихвилинних польотах для туристів. Після короткого періоду цієї невибагливої діяльності він приєднався до Compagnie Latécoère — найамбітнішої з поштових авіакомпаній країни, яка стала відомою як Aéropostale.
До цього, у 1923-му, він встиг пережити першу в житті авіакатастрофу: через черепно-мозкову травму. Загалом протягом своєї кар'єри Антуан потрапив у 15 авіакатастроф.

2 січня 1971 року Стівен Кінг одружився з Табітою Спрюс, з якою познайомився ще в університеті. Того ж року він почав викладати в Хемденській академії.
Його дружина допомогла почати Кінгу його письменницьку діяльність. Стівен Кінг викинув у кошик для сміття три сторінки списаного тексту. Табіта прочитала зачин (із нього потім постав один із романів Кінга («Керрі») і змусила чоловіка дописати книжку. А в березні 1973 року цей роман придбало видавництво «Даблдей», тоді Кінг отримав 2,5 тис. доларів, що навіть для тих часів було невеликою сумою. Проте, з часом, за продажі авторських прав роман приніс Кінгу близько 400 тисяч доларів, половина з яких відійшла видавництву. З цієї книги і починається слава Кінга.

Основна сюжетна лінія роману «Мобі Дік» ґрунтується на реальних подіях 1820 року, коли американське китобійне судно «Ессекс» було затоплене розгніваним китом. Це судно, капітаном якого був недосвідчений 28-річний Джордж Поллард, відплило з порту в штаті Массачусетс 12 серпня 1819 року. Судно тримало курс на Азорські острови. Від самого початку подорожі корабель переслідували невдачі: на четвертий день з моменту відплиття «Ессекс» потрапив під морський шквал і сильно постраждав. Попри те, що корабель потрібно було направляти до найближчого порту ремонтувати, капітан та його перший помічник, 22-літній Оуен Чейз, вирішили продовжити плавання.
Слід додати й те, що «Ессекс» був кораблем із застарілим обладнанням. Це був вже його 9-ий вихід у відкрите море (кожний рейд тривав від одного до трьох років).
Полювання на китів проходило таким чином: спочатку кита вистежували, потім на воду спускали вельботи (шлюпки) і після цього тварині завдавали рани гострими гарпунами або спеціальними списами. Останнім у бій з китом мав вступати капітан (або помічник капітана), який добивав тварину 5-метровим острогом. А потім швидко обробляли тушу.
Найціннішим у киті, окрім жиру, вважалася спермацетова олія, яка міститься в голові тварини.
Саме такі полювання й проводила команда «Ессекса». Понад півтора року моряки знищували морських велетнів, доки 20 листопада 1820 року розгніваний 26-метровий кашалот не пробив дно судна.
Матроси, які залишилися живими, дісталися на шлюпках до найближчого відлюдного острова Хендерсона. Лише через 95 днів двох чоловіків (капітана та одного матроса) підібрав інший корабель. Багато членів команди загинули від канібалізму та різних хвороб.
Помічник капітана Чейз зміг урятуватися на іншому вельботі і, прибувши додому, написав повість про пережиті події.

Про історію «Ессекса» Герман Мелвілл дізнався від Вільяма Чейза, сина Оуена Чейза. Коли Вільям дав почитати повість свого батька Мелвіллу, записки справили на Германа Мелвілла таке велике враження, що він вирішив написати твір, основним сюжетом якого було саме полювання людини на кита і перемога у цій боротьбі останнього. До того ж, образ головного героя роману, юнака Ізмаїла, багато в чому списаний із самого Мелвілла.

Він написав за своє життя понад 300 оповідань, Гі де Мопассан вважається одним з родоначальників цього жанру. Його вплив можна виявити в творах таких майстрів, як О. Генрі, Сомерсет Моем. Письменника справедливо називають одним із творців сучасної форми розповіді.

«Декамерон» — американська середньовічна чорна комедія, телесеріал, створений Кетлін Джордан. Його натхненно італійською збіркою оповідань XIV століття «Декамерон» Джованні Боккаччо. Серіал вийшов на Netflix 25 липня 2024 року.

​​Арештували Івана Багряного у 1932 році, коли він мешкав у харківському будинку письменників «Слово». Спочатку митець провів одинадцять місяців у камері одиночного ув'язнення тюрми ГПУ, а потім його заслали на п'ять років виправних робіт до спецпоселень на далекому сході росії. Саме з власного досвіду перебування на далекому сході в 1932−1937 роках Багряний напише, напевно, найпопулярніший пригодницький роман в українській літературі "Тигролови". Як і герой твору в художній оповіді, письменник пробував утекти з каторги, переховувася серед українців Зеленого Клину, а також зустрів там свою першу дружину, Антоніну Зосимову, з якою повернувся до України.
Багряний зумів перетворити жах власного заслання на літературу, до того ж пригодницьку. Критик і мовознавець Юрій Шевельов (Шерех) називав "Тигроловів" "українськими всім своїм духом, усіма спрямуваннями, усіми ідеями, почуттями, характерами", а професор Володимир Моренець стверджував, що роман готові були екранізувати в Голлівуді.
"Він надзвичайно привабливий для читача різних часів, різних поколінь української молоді, бо йдеться в ньому про українську людину, яка перемагає неймовірні обставини", — сказав він.

Обкладинка справи Івана Багряного та його фото після першого арешту 1932 року, коли письменник провів 11 місяців у камері одиночного ув'язнення.

Хороші друзі, хороші книги і совість, що спить, — ось ідеальне життя.

Марк Твен

У афінського полководця Алківіада був пес, напрочуд гарний і він наказав відрубати йому хвіст, який служив тварині головною прикрасою. Друзі були незадоволені його вчинком і розповідали Алківіаду, що всі шкодують собаку і лають господаря, але той лише усміхнувся у відповідь і сказав: "Що ж, все складається так, як я хочу. А хочу я, щоб афіняни балакали саме про це, — інакше як би вони не сказали про мене чогось гіршого!

У романах, повістях, новелах і драмах Оноре де Бальзака діють більше двох тисяч героїв, багато з героїв мандрують з твору у твір, але найчастіше з’являється лікар Орас Б’яншон, співрозмовник Деплена в «Месі безвірника», який найчастіше в «Людській комедії» грає роль спостерігача. Його дядько чесний слідчий Попіно («Справа про опіку»). Студент-медик мешкає спочатку в пансіоні Воке, де знайомиться з Растіньяком («Батько Горіо»). Згодом стає учнем Деплена. Він лікує Рафаеля де Валантена («Шагренева шкіра») і герцогиню Шарлотту («Другий силует жінки»). Він друг д'Артеза. Саме Б'яншон лікує пораненого під час дуелі з Мішелем Кретьєном Люсьєна де Рюбампре («Втрачені ілюзії»). Він же лікар барона Юло («Кузина Бетта»). У зеніті своєї слави Б'яншон стає академіком, кавалером ордена Почесного легіону («Провінційна муза»).

Василь Стус — Весь обшир мій — чотири на чотири

Весь обшир мій — чотири на чотири.
Куди не глянь — то мур, кутор і ріг.
Всю душу з'їв цей шлак лілово-сірий,
це плетиво заламаних доріг.
І дальше смерті — рідна батьківщина.
Колодязь, тин і два вікна сумні,
що тліють у вечірньому вогні.
І в кожній шибі — ніби дві жарини —
журливі очі вставлено. Це ти,
о пресвята моя зигзице-мати!
До тебе вже шляхів не напитати
і в ніч твою безсонну не зайти.
Та жди мене. Чекай мене. Чекай,
нехай і марне, але жди, блаженна.
І Господові помолись за мене.
А вмру — то й з того світу виглядай.

532 роки назад

1492 року зʼявилася перша письмова згадка про Запорозьких козаків: під Тягинею, в низовʼях Дніпра,
козаки взяли на абордаж османську галеру, з якої визволили невільників.
Не маючи протидії, хан Менґлі І Герая змушений був вперше жалітися великому князю Литовському Олександру І на дії «черкас» з козацької ескадри.

Андрій Кокотюха найбільш плодовитий сучасний український письменник — автор 67 книг.