я часто наголошую на тому, що полюбляю мемуари/щоденники/біографії, але досі не ділилася підбіркою своїх улюблених книг на цю тему!

- "Жінки душі моєї" Ісабель Альєнде - мій фаворит серед всіх можливих мемуарів на даний момент. щирі та відверті, наповнені любов'ю та підтримкою мемуари чилійської письменниці, яку ви можете знати за "Віолета" та "Вітер знає моє ім'я". ця тонка книга наповнена неймовірною підтримкою та сенсами, які хочеться виділяти та ставити собі за нагадування. життя Ісабель не було надто легким, але на своєму досвіді вона показує, що бути жінкою - дар, що відчуття себе не визначається цифрами в паспорті, а ще те, що наше буття наповнене такими ж прекрасними та сильними жінками! просто маст рід, всім раджу!
відгук тут

- "Шалено, глибоко" Алан Рікман - щоденники людини, про яку можна сказати: "таких вже не роблять". хтось скаже, що тут немає нічого конкретного та важливого, бо це справді щоденники, помітки, які Алан робив впродовж двох десятиліть, але для мене це справжня магія - мати можливість заглянути в думки улюбленого актора, поспостерігати за улюбленим бромансом Рікман/Томпсон, та дізнатися факт, що Алан став першою людиною, яка дізналася від мами Ро, що Снейп був закоханий в Лілі ще за вісім років до того, як це дізнався світ.
відгук тут

- "Становлення" Мішель Обама - найсвіжіше моє прочитане серед мемуарів, але не менш прекрасне! я доєдналася до тих книголюбів, які розділили захват цієї книги та історії Мішель Обами. в першу чергу, це мемуари не Першої Леді США, а простої темношкірої жінки, якій вдалося добитися успіху задовго до того, як вона познайомилася із Бараком. також це мемуари жінки, яка просто хотіла спокою та сімейного щастя, поза камерами та пильним поглядом політичних гравців. і це мемуари жінки, яка попри всі негаразди, які спіткають кожного із нас, завжди знаходила сили приборкати вир життя, залишаючись в спокої та гармонії на своєму островці безпеки.
відгук тут

- "Щоденник книгаря" Шон Байзел - мої перші щоденники в житті, які я прочитала ще в далекому 2019 році. напевно, така собі база книголюбського фанатизму. це справді розмірене читання про сіру і не дуже буденність власника книгарні, якого дратують люди, тішать книги та захоплює майбутнє. певно, ця книга і стала поштовхом до того, що я захотіла працювати в книгарні (особливо, зважаючи на те, що Шон описував неприємних клієнтів та гори книг, через які болить спина). єдина пересторога читати поволі, бо за декілька вечорів - все приїсться, все ж рідко коли у книгаря бувають неймовірні пригоди.

- "Війни, які я бачила" Ґертруда Стайн - досі актуальна річ, яка не врятує ваше ментальне здоров'я, але допоможе із рефлексією. коли я читала ці мемуари, то з певною гіркотою розуміла, що нічого не змінюється: ні політична ситуація, ні сприйняття. пані Стайн, яка на своєму віку застала не одну війну, вирішила написати своєрідний щоденник-оду цим періодами та відчуттям. у відгуку я писала, що якби замінити "французи" на "українці" ніц би не змінилося. це викликало сум, але в той же момент - це була якась своєрідна рефлексія того, що досі відбувається. бо завжди легше, коли знаєш, що ти не один ведеш свою внутрішню боротьбу з хвилюванням та острахом.
відгук тут

я маю ще багато бажанок серед книг цього жанру і певно, що з часом ця підбірка буде змінюватися, але всі ці книги допомогли мені в певні періоди життя і я щиро раджу вам до них приглянутися

а ось книги цього жанру, з якими я хочу ознайомитися до кінця цього року (або взагалі найближчим часом!)

ну і біографію Туве Янсон агресивно чекаю також🥹

читали якісь, що можете порадити/сказати?)