"Ще одну сторінку" ікони

Це так добре, що мені немає що додати.

Зі святом, дорогі друзі
Ділюся все ще найкращим на тему

https://youtu.be/7OCnaLVGNaU

і якщо говорити про Незалежність, то для мене вона складається насамперед з імен і назв.

імен тих, на чиє повернення очікуєш — їм ще стільки кропіткої роботи попереду, називаної життям; стільки справ, зустрічей, мандрівок, любові, стільки невідомого, але хай воно буде найкращим або принаймні, легшим.

імен тих, хто назавжди в строю — хоча я хотіла би вірити, що хоча би там у них немає строю, а є світло і нескінченний час для всіх улюблених речей; імен тих, до чиїх портретів на алеях пам'яті приносять квіти і приводять дітей, на чиїх могилах переповідають про земне життя, так, ніби вони й не знають.

імен тих, для кого немає портретів і могил, безголосо загублених за горизонтом, врослих в землю. Імен тих, по кому лишається тільки пам'ять — а іноді й пам'яті немає, тільки пустка, черговий розріз на тілі світобудови, невидимий шрам позначення відсутності

імен тих, кому відібрали волю та відбирають надію в полоні. Імен тих, хто зник у підвалах за роки до початку повномасштабки, щоб їхні співвітчизники могли тепер їх в цьому початку звинувачувати за уявлене очікування. Імен тих, хто в окупації вірить в Україну і намагається не здаватися.

імен тих, хто загинув через війну у наших колись безтурботних містах, кого тепер пригадуєш, проходячи вулицею, хоча вже майже нічого не нагадує тут про трагедію, або навпаки, залишається покрученим шрамом, болить від згадки та на погоду

/ тисяч інших незнаних нами, що їх кості порозкидані або тайком поховані /

назв, які були комусь домом, а стали спогадом, раною і пам'ятником болю, іноді й пам'ятника не лишилось

імен тих, які підтримують і допомагають, імен тих, які не здаються і не занепадають духом, імен тих, без кого не було б нічого, імен тих, які продовжують прив'язувати життя до цієї країни. Імен тих, на кого дивишся з думкою, а може ти, дитино, діждеш світлішого світу, може іменно тобі ся вдасть до цілі доплисти

імен, що пишуть собою історію найновішого часу, відчайдушно намагаючись не змарнувати жодного відведеного рядка

тож хай святяться ці імена, і прийде їх царство (у вигляді безкопнякової демократії), і сила, і слава навіки

У британському виданні The Telegraph вийшла стаття про скасування GW ліцензії на переклад книжок і те, як це вплинуло на моральний стан військових.

Автори поговорили з сержантом Сил Оборони "Шекелем", співзасновником Molfar Олександром Невським та головою US-Ukraine Veterans Bridge Джорджем Чьюнінґом, але самі ноттінгемці від коментаря відмовились.

І так, "контора п" там також є.

Почав сьогодні "Пісню Ахілла". Абсолютно неймовірна книга, дуже усім раджу

Такі підсумки серпня. Повністю прочитав сім книжок, дві (Беззоряне море і Пісня Ахілла) ще в процесі.

Найкраща, безперечно, "Клара і Сонце", "Атлас хмар" — very close second, у наступному пості трошки детальніше про все

Підсумок перший: все що я читав після 15 серпня відбувалося в алергійному маренні, тому все ставте під сумнів

А тепер про книжки

1) Печера ідей

Цікаво, динамічно, що далі то більш загадково. Прекрасна книга для тих хто любить загадки й інтертексти, до того ж у доволі незвичному стилі й сеттингу. Всіляко рекомендую

2) Українська мова. Подорож із Бад-Емса до Страсбурга

Хороший нонфік, цікаво написаний і, попри невеликий обсяг, доволі насичений інформацією. Скоріше підходить для людей, не дуже знайомих із темою, але мені радше сподобалося.

3) Клара і Сонце

Трошки пізніше скину відгук, абсолютно неймовірно, фантастично, 12/10 і оце все

4) Тенета війни

Хороше продовження хорошої книжки. Ставки підвищуються, кількість смертей зростає, травми героїв додаються в геометричній прогресії: все, як і має бути в гарному темному фентезі. Якусь кохерентну думку видам коли прочитаю всі три

5) Як рубали вишневий сад, або Довга дорога із Бад-Емсу

Я читав це на книжковий клуб, і краще б не читав.

6) Атлас хмар

Я обов'язково напишу відгук, правда... А поки — неймовірно стильний і вишуканий текст, за яким ховається доволі прозаїчна мораль і не те щоб дуже складний сюжет. Найбільше сподобалися "Листи із Зедельґему", як стилем, так і змістом (Фробішер шикарний персонаж)

7) В сталевих грозах

Це я теж читав на клуб, і, зізнаюся, чекав значно більшого. Є відчуття, що автор занадто відредагував цю книжку, і вона вже не відчувається як суцільний твір, а радше набір слабо пов'язаних есеїв про фронтове життя. Дуже гарна кінцівка й цікаві роздуми автора про природу людини й суть війни, а ще прикро усвідомлювати, що багато речей за ці сто років не надто змінилися

Тим часом, на стіні поповнення

Марія тут нагадала, що я забув викласти відгук на Цирцею, тому держіть

Приниження жінок — це, мабуть, найулюбленіша розвага поетів. Наче всяка історія потребувала того, щоб ми плазували й плакали

У мене доволі складні стосунки з ретелінгами, і багато з них видаються мені лише паразитуванням на вихідному матеріалі, але ця книга — зовсім інший випадок. Історія чарівниці з Ееї перетворюється на важку рефлексію про наслідки прийнятих рішень, долю жінок у патріархальному світі та межі добра та зла.
"Цирцеї" дуже на користь іде образ самої головної героїні. Кірку важко назвати повноцінною антагоністкою — вона скоріше антигероїня, що має власні мотиви, але й не виступає однозначно в опозиції до Одіссея. Роман Міллер же зміщує цей фокус ще далі, й замість кмітливого героя Одіссей постає одержимим warmonger'ом, переповненим ідеєю власної винятковості та вищості над іншими героями.

Я скочив трохи наперед, тому повернімося до початку. Головна героїня змушена зростати у підземних палатах гнівливого титана Геліоса, бога сонця, й споглядати інтриги та підступи вищих істот. Сама Цирцея не відрізняється нічим особливим, допоки не виявляє силу чарівних трав і не стає фармакеєю — чарівницею. За цей переступ проти монополії богів(переважно чоловіків) на силу, її засилають до безлюдного острова Ееї, який вона поступово вчиться любити й облаштовує там своє обійстя. Протягом свого життя вона знайомиться з багатьма видатними героями грецького Мітосу: від Дедала до Одіссея

"Цирцея" порушує канонічне зображення Кірки. Вона не безсердечна могутня чарівниця у прекрасному палаці, а проста жінка в простому будинку, чия сила полягає у розумінні власних можливостей і знанні людської поведінки. Хоч всі події твору й приблизно відповідають різним грецьким легендам, їхня подача настільки відрізняється від усталенної, що сприймається як цілком оригінальна історія. Я намагаюся уникати спойлерів, тому не буду вдаватися в подробиці змін (я ж хочу, щоб ви прочитали цю книгу, правда?), але головною відмінністю є зміна акценту з подій на людей. Окремо хочу відзначити застосування сексуальних сцен у сюжеті — свобода вибору партнера йде червоною ниткою крізь загальну лінію емансипації головної героїні, проводячи паралелі між свободою в ліжку й свободою мати контроль над власним життям

В підсумку: "Цирцея" Медлін Міллер виявилася надзвичайно глибоким текстом, від якого дуже важко відірватися, а його рефлексії залишають харч для роздумів на дні вперед. Мої найщиріші рекомендації!

🐷🐷🐷🐷🐷🐷🐷🐷🐷🐷/10!

Вибачте за відсутність ілюстрації, мені позичали книжку і мені нема як її красиво сфотографувати...

НАША ІДЕЯ АНОНСУВАЛА БЕРСЕРКА