Сьогодні познайомлю вас з книжковим каналом чия назва одразу зацікавлює подивитись «Шо там»- канал «Книжковий шизоїд» 🤪

Таня,власниця каналу, вирішила створити його тут, бо вважає,що тг більш комфортний ніж інші платформи,та саме тут хочеться ділитися думками про прочитане і білякнижкове,без привʼязки до алгоритмів тощо.

Блогерка має психологічну освіту, тож, періодично тут будуть думки про сюжет і персонажів саме з цієї точки зору. Особливо стосовно професійної літератури 🧐

Під час читання вона постійно ділиться думками які виникають «тут і зараз»,тож, не дивно що дописи можуть зʼявлятися і посеред ночі і під ранок. Тимпаче,читає Тетяна, зазвичай,паралельно 5 книжок І більше😱

Для блогерки важлива думка підписників,тому вона прислухається до відгуків про рубрики, новини та в цілому всі активності що є на її каналі.

Підписуйтесь на «Книжкового шизоїда» ,і обговорення книг «тут і зараз» вам забезпечено 📖

#реклама

Читаю одного з улюблених авторів. Цю книгу дуже чекала,адже сюжет🤌🏻:

Карл Стрейтор пише серію статей про синдром раптової дитячої смерті. Під час розслідування він виявляє неочікуваний зв’язок: у кожної родини, що втратила дитину, є збірка «Вірші та рими з усього світу», розгорнута на сторінці 27. Слова написаної там африканської колискової вбивають. Її текст навіки закарбовується в мозку Стрейтора, і він мимоволі стає серійним убивцею.

Чоловік не єдиний, хто знає про руйнівну силу пісні. Через неї брокерка Гелен Гувер Бойл втратила дитину й чоловіка. Тож Карл і Гелен разом вирушають у подорож, щоб знищити всі сторінки із закляттям і зупинити цей смертельний словесний вірус. До них приєднуються ще двоє шукачів. У кожного з рятівників світу своя мета...»

Хочу і швидше читати,і в той же час щоб вона не закінчувалася🥰

Ксд,давайте ще Поланіка!!!

💭читали щось у автора?

Mood:

Забрала з пошти і одразу пішла в парк читати. Полювала саме на це видання. Задоволена.

З анотації:

«Романтик «другого ешелону», знайомий Колріджа та друг Вордсворта, поряд із яким він довший час мешкав у прославленому на всю Європу Озерному краї, Томас де Квінсі (1785 – 1859) увійшов в історію літератури як автор знаменито-скандальної «Сповіді англійського пожирача опіуму/Confessions of an English Opium-Eater» (1821) – першої відвертої розповіді про насолоди та розпач опіумної залежності. Хоча в момент публікації «Сповідь» викликала значний читацький інтерес, витримавши декілька перевидань за кілька років, з часом вона, як і саме ім’я автора, поступово канула в забуття, аж поки через майже 40 років нове життя у неї вдихнув Шарль Бодлер, присвятивши де Квінсі та його твору своє розлоге есе «Штучний рай». З того часу, ось уже понад 150 років, «Сповідь» де Квінсі утримує за собою репутацію класики контр-культурної літератури. Творчість де Квінсі слугувала об’єктом натхнення та захоплення для численних пізніших письменників від Едґара Алена По до Андре Бретона та Хорхе Луїса Борхеса.»

#прибуло

Нарешті хоч трохи ясності. Дякую,Олег🤲🏻

Брат страшні речі написав…
Емоційним і вразливим не відкривати.