Ввязався я оце недавно в срач у інтернеті. Попав у коменти, де обсирали автомеханіків.
Мол, і руки у них криві, і робити нічого не вміють, і тільки думають, як обдурить клієнта, а то іще і на клієнтських машинах до дівок катаються. Ну і обідно мені стало, завівся. Півночі пересварився з різною мірою інтенсивності, як ота баба: «Ой, мамо, які в тому селі лихі люди — напали на мене всім селом, єлі одгавкалась».
Добре, хоч виходний наступного дня був, бо ходив би по майстерні, як зомбі. Просто ж воно обідно стає, коли так гівном по нізащо поливають. Причому всіх підряд, без розбору. Як послухаєш чи почитаєш таких експертів, то вообще незрозуміло, хто вміє машини ремонтувати, хіба що все самі роблять десь в перервах між концертами та лекціями.
Ні, ну якщо людині нічим заняться, а весь вільний час вона хоче колупаться з машиною, то таке. Мало лі яке у кого хобі.
Потом пожалів, канєшно, шо вліз. Ну кому я що доказав? Так, тільки нерви попортив собі та время потратив, лучше б кіно якесь подивився, все ж користі більше було б.
В принципі, ну встрічаються ж в нашій професії всякі люди, і такі, яким би сам з удовольствієм руки повиривав би, тоже. Може я і зря прийняв усе на свій рахунок, як ота бабця у Сільпо.
Це мене колись занесло в Сільпо не вечером після роботи, а часов так в 10-11 утра. Народу там в це время набагато меньше, а як обично народ там пересувається?
Зашли на вході і пішли по маршруту — овочі-фрукти, риба, сири-ковбаси, хліб. Ну от йдемо ми по рядам із відділа в відділ: бабуся з паличкою, жєнщіна років сорока та я за ними. Бабця шкутильгає на обидві ноги, жіночка прихрамує на одну ногу, а другу якось непоняно підволокує.
Бабця сначала косилась на ту жінку, а потім як розкричиться: «Як тобі не стидно? Думаєш, ти стара не будеш??!!» - жіночка аж стала, як вкопана, а вслід за нею. А бабця продовжує:
«Шо ти мене перекривляєш, шо ти ідеш та кульгаєш?!
Смішно тобі?! Безсовісна!». Ліца жіночки я в той момент не бачив, я позаду неї стояв, но вона аж отшанулась, так, видно, обалділа.
Та й каже:
«Женщіна, уйміться! В мене палець на нозі переломаний у гіпсі, от я і хромаю! А з другого чобота нога випадає, бо прийшлось сапоги взять на три розміри більші, щоб нога в «лангєті» влізла.
От ви мені треба перекривлять вас, більше дєлать оце нічого». Бабця та не вибачилась я даже, щось пробубніла собі під ніс і пошкандибала до канфєт. Жіночка покрутила головою і стала комусь звонить. А я взяв хліба і пішов на касу.
#історія
Мол, і руки у них криві, і робити нічого не вміють, і тільки думають, як обдурить клієнта, а то іще і на клієнтських машинах до дівок катаються. Ну і обідно мені стало, завівся. Півночі пересварився з різною мірою інтенсивності, як ота баба: «Ой, мамо, які в тому селі лихі люди — напали на мене всім селом, єлі одгавкалась».
Добре, хоч виходний наступного дня був, бо ходив би по майстерні, як зомбі. Просто ж воно обідно стає, коли так гівном по нізащо поливають. Причому всіх підряд, без розбору. Як послухаєш чи почитаєш таких експертів, то вообще незрозуміло, хто вміє машини ремонтувати, хіба що все самі роблять десь в перервах між концертами та лекціями.
Ні, ну якщо людині нічим заняться, а весь вільний час вона хоче колупаться з машиною, то таке. Мало лі яке у кого хобі.
Потом пожалів, канєшно, шо вліз. Ну кому я що доказав? Так, тільки нерви попортив собі та время потратив, лучше б кіно якесь подивився, все ж користі більше було б.
В принципі, ну встрічаються ж в нашій професії всякі люди, і такі, яким би сам з удовольствієм руки повиривав би, тоже. Може я і зря прийняв усе на свій рахунок, як ота бабця у Сільпо.
Це мене колись занесло в Сільпо не вечером після роботи, а часов так в 10-11 утра. Народу там в це время набагато меньше, а як обично народ там пересувається?
Зашли на вході і пішли по маршруту — овочі-фрукти, риба, сири-ковбаси, хліб. Ну от йдемо ми по рядам із відділа в відділ: бабуся з паличкою, жєнщіна років сорока та я за ними. Бабця шкутильгає на обидві ноги, жіночка прихрамує на одну ногу, а другу якось непоняно підволокує.
Бабця сначала косилась на ту жінку, а потім як розкричиться: «Як тобі не стидно? Думаєш, ти стара не будеш??!!» - жіночка аж стала, як вкопана, а вслід за нею. А бабця продовжує:
«Шо ти мене перекривляєш, шо ти ідеш та кульгаєш?!
Смішно тобі?! Безсовісна!». Ліца жіночки я в той момент не бачив, я позаду неї стояв, но вона аж отшанулась, так, видно, обалділа.
Та й каже:
«Женщіна, уйміться! В мене палець на нозі переломаний у гіпсі, от я і хромаю! А з другого чобота нога випадає, бо прийшлось сапоги взять на три розміри більші, щоб нога в «лангєті» влізла.
От ви мені треба перекривлять вас, більше дєлать оце нічого». Бабця та не вибачилась я даже, щось пробубніла собі під ніс і пошкандибала до канфєт. Жіночка покрутила головою і стала комусь звонить. А я взяв хліба і пішов на касу.
#історія
Дорога зимою небеспечна, особливо в місті — за день сніг підтане, колесами размолотить в кашу, вночі замерзне і вранці справжні затори на дорогах. Або засипає снігом по самі помідори і не встигають прибирати.
Або тумани, мокрий сніг і дощ на замерзлу землю, та така ожеледь, що вийдеш на вулицю, сядеш на жопу і їдеш до самого магазину .
А потім таким же маневром назад, тільки однією рукою пиво тримаєш. Хто водій не дуже досвідчений або не впевнений у собі, зимою машину залишають і пересідають на громадський транспорт. Воно, в принципі, і привильно.
У нас є декілька таких постійних клієнтів. В минулому році, як тільки потепліло, один з них пригнав машину, щоб ми її підмарафетили, провели техобслуговування, перевірили несправності. Він, поки його машиною займались, посидів в кімнаті для клієнтів, десь через годину його покликали, він розрахувався, поклав чек в карман, сказав «Дякую», розвернувся і пішов на вихід.
Хто це бачив, трішки очманіли, але кожний подумав, можливо, людині терміново потребувалось свіжим повітрям подихати. Проходить хвилина, дві, п’ять... Та що ж там сталось ?? Виглянув Саня на вулицю — а клієнта і не видно.
Зовсім нічого не розуміємо. Давай йому телефонувати на мобільний.
- Ало, це австосервіс. Що у вас сталось?
- Нічого у мене не сталось!
- А ви де???
- На зупинці, маршрутку чекаю. А ви чого питаєте?
Я багато бачив різних реакцій Віталі, но такого вираження обличчя не бачив ні разу.
- А з машиною вашою що нам робити?
В телефоні тиша, а потім:
- Ой, йоооо....
Прибіг, забрав машину, тай поїхав. За зиму так привик ходити пішки і їздити маршруткою, що просто на автоматі пішов до Шашличка на зупинку.
Буває :D
#історія
Або тумани, мокрий сніг і дощ на замерзлу землю, та така ожеледь, що вийдеш на вулицю, сядеш на жопу і їдеш до самого магазину .
А потім таким же маневром назад, тільки однією рукою пиво тримаєш. Хто водій не дуже досвідчений або не впевнений у собі, зимою машину залишають і пересідають на громадський транспорт. Воно, в принципі, і привильно.
У нас є декілька таких постійних клієнтів. В минулому році, як тільки потепліло, один з них пригнав машину, щоб ми її підмарафетили, провели техобслуговування, перевірили несправності. Він, поки його машиною займались, посидів в кімнаті для клієнтів, десь через годину його покликали, він розрахувався, поклав чек в карман, сказав «Дякую», розвернувся і пішов на вихід.
Хто це бачив, трішки очманіли, але кожний подумав, можливо, людині терміново потребувалось свіжим повітрям подихати. Проходить хвилина, дві, п’ять... Та що ж там сталось ?? Виглянув Саня на вулицю — а клієнта і не видно.
Зовсім нічого не розуміємо. Давай йому телефонувати на мобільний.
- Ало, це австосервіс. Що у вас сталось?
- Нічого у мене не сталось!
- А ви де???
- На зупинці, маршрутку чекаю. А ви чого питаєте?
Я багато бачив різних реакцій Віталі, но такого вираження обличчя не бачив ні разу.
- А з машиною вашою що нам робити?
В телефоні тиша, а потім:
- Ой, йоооо....
Прибіг, забрав машину, тай поїхав. За зиму так привик ходити пішки і їздити маршруткою, що просто на автоматі пішов до Шашличка на зупинку.
Буває :D
#історія
