Ввязався я оце недавно в срач у інтернеті. Попав у коменти, де обсирали автомеханіків.
Мол, і руки у них криві, і робити нічого не вміють, і тільки думають, як обдурить клієнта, а то іще і на клієнтських машинах до дівок катаються. Ну і обідно мені стало, завівся. Півночі пересварився з різною мірою інтенсивності, як ота баба: «Ой, мамо, які в тому селі лихі люди — напали на мене всім селом, єлі одгавкалась».
Добре, хоч виходний наступного дня був, бо ходив би по майстерні, як зомбі. Просто ж воно обідно стає, коли так гівном по нізащо поливають. Причому всіх підряд, без розбору. Як послухаєш чи почитаєш таких експертів, то вообще незрозуміло, хто вміє машини ремонтувати, хіба що все самі роблять десь в перервах між концертами та лекціями.
Ні, ну якщо людині нічим заняться, а весь вільний час вона хоче колупаться з машиною, то таке. Мало лі яке у кого хобі.
Потом пожалів, канєшно, шо вліз. Ну кому я що доказав? Так, тільки нерви попортив собі та время потратив, лучше б кіно якесь подивився, все ж користі більше було б.
В принципі, ну встрічаються ж в нашій професії всякі люди, і такі, яким би сам з удовольствієм руки повиривав би, тоже. Може я і зря прийняв усе на свій рахунок, як ота бабця у Сільпо.
Це мене колись занесло в Сільпо не вечером після роботи, а часов так в 10-11 утра. Народу там в це время набагато меньше, а як обично народ там пересувається?
Зашли на вході і пішли по маршруту — овочі-фрукти, риба, сири-ковбаси, хліб. Ну от йдемо ми по рядам із відділа в відділ: бабуся з паличкою, жєнщіна років сорока та я за ними. Бабця шкутильгає на обидві ноги, жіночка прихрамує на одну ногу, а другу якось непоняно підволокує.
Бабця сначала косилась на ту жінку, а потім як розкричиться: «Як тобі не стидно? Думаєш, ти стара не будеш??!!» - жіночка аж стала, як вкопана, а вслід за нею. А бабця продовжує:
«Шо ти мене перекривляєш, шо ти ідеш та кульгаєш?!
Смішно тобі?! Безсовісна!». Ліца жіночки я в той момент не бачив, я позаду неї стояв, но вона аж отшанулась, так, видно, обалділа.
Та й каже:
«Женщіна, уйміться! В мене палець на нозі переломаний у гіпсі, от я і хромаю! А з другого чобота нога випадає, бо прийшлось сапоги взять на три розміри більші, щоб нога в «лангєті» влізла.
От ви мені треба перекривлять вас, більше дєлать оце нічого». Бабця та не вибачилась я даже, щось пробубніла собі під ніс і пошкандибала до канфєт. Жіночка покрутила головою і стала комусь звонить. А я взяв хліба і пішов на касу.
#історія
Мол, і руки у них криві, і робити нічого не вміють, і тільки думають, як обдурить клієнта, а то іще і на клієнтських машинах до дівок катаються. Ну і обідно мені стало, завівся. Півночі пересварився з різною мірою інтенсивності, як ота баба: «Ой, мамо, які в тому селі лихі люди — напали на мене всім селом, єлі одгавкалась».
Добре, хоч виходний наступного дня був, бо ходив би по майстерні, як зомбі. Просто ж воно обідно стає, коли так гівном по нізащо поливають. Причому всіх підряд, без розбору. Як послухаєш чи почитаєш таких експертів, то вообще незрозуміло, хто вміє машини ремонтувати, хіба що все самі роблять десь в перервах між концертами та лекціями.
Ні, ну якщо людині нічим заняться, а весь вільний час вона хоче колупаться з машиною, то таке. Мало лі яке у кого хобі.
Потом пожалів, канєшно, шо вліз. Ну кому я що доказав? Так, тільки нерви попортив собі та время потратив, лучше б кіно якесь подивився, все ж користі більше було б.
В принципі, ну встрічаються ж в нашій професії всякі люди, і такі, яким би сам з удовольствієм руки повиривав би, тоже. Може я і зря прийняв усе на свій рахунок, як ота бабця у Сільпо.
Це мене колись занесло в Сільпо не вечером після роботи, а часов так в 10-11 утра. Народу там в це время набагато меньше, а як обично народ там пересувається?
Зашли на вході і пішли по маршруту — овочі-фрукти, риба, сири-ковбаси, хліб. Ну от йдемо ми по рядам із відділа в відділ: бабуся з паличкою, жєнщіна років сорока та я за ними. Бабця шкутильгає на обидві ноги, жіночка прихрамує на одну ногу, а другу якось непоняно підволокує.
Бабця сначала косилась на ту жінку, а потім як розкричиться: «Як тобі не стидно? Думаєш, ти стара не будеш??!!» - жіночка аж стала, як вкопана, а вслід за нею. А бабця продовжує:
«Шо ти мене перекривляєш, шо ти ідеш та кульгаєш?!
Смішно тобі?! Безсовісна!». Ліца жіночки я в той момент не бачив, я позаду неї стояв, но вона аж отшанулась, так, видно, обалділа.
Та й каже:
«Женщіна, уйміться! В мене палець на нозі переломаний у гіпсі, от я і хромаю! А з другого чобота нога випадає, бо прийшлось сапоги взять на три розміри більші, щоб нога в «лангєті» влізла.
От ви мені треба перекривлять вас, більше дєлать оце нічого». Бабця та не вибачилась я даже, щось пробубніла собі під ніс і пошкандибала до канфєт. Жіночка покрутила головою і стала комусь звонить. А я взяв хліба і пішов на касу.
#історія
Дорога зимою небеспечна, особливо в місті — за день сніг підтане, колесами размолотить в кашу, вночі замерзне і вранці справжні затори на дорогах. Або засипає снігом по самі помідори і не встигають прибирати.
Або тумани, мокрий сніг і дощ на замерзлу землю, та така ожеледь, що вийдеш на вулицю, сядеш на жопу і їдеш до самого магазину .
А потім таким же маневром назад, тільки однією рукою пиво тримаєш. Хто водій не дуже досвідчений або не впевнений у собі, зимою машину залишають і пересідають на громадський транспорт. Воно, в принципі, і привильно.
У нас є декілька таких постійних клієнтів. В минулому році, як тільки потепліло, один з них пригнав машину, щоб ми її підмарафетили, провели техобслуговування, перевірили несправності. Він, поки його машиною займались, посидів в кімнаті для клієнтів, десь через годину його покликали, він розрахувався, поклав чек в карман, сказав «Дякую», розвернувся і пішов на вихід.
Хто це бачив, трішки очманіли, але кожний подумав, можливо, людині терміново потребувалось свіжим повітрям подихати. Проходить хвилина, дві, п’ять... Та що ж там сталось ?? Виглянув Саня на вулицю — а клієнта і не видно.
Зовсім нічого не розуміємо. Давай йому телефонувати на мобільний.
- Ало, це австосервіс. Що у вас сталось?
- Нічого у мене не сталось!
- А ви де???
- На зупинці, маршрутку чекаю. А ви чого питаєте?
Я багато бачив різних реакцій Віталі, но такого вираження обличчя не бачив ні разу.
- А з машиною вашою що нам робити?
В телефоні тиша, а потім:
- Ой, йоооо....
Прибіг, забрав машину, тай поїхав. За зиму так привик ходити пішки і їздити маршруткою, що просто на автоматі пішов до Шашличка на зупинку.
Буває :D
#історія
Або тумани, мокрий сніг і дощ на замерзлу землю, та така ожеледь, що вийдеш на вулицю, сядеш на жопу і їдеш до самого магазину .
А потім таким же маневром назад, тільки однією рукою пиво тримаєш. Хто водій не дуже досвідчений або не впевнений у собі, зимою машину залишають і пересідають на громадський транспорт. Воно, в принципі, і привильно.
У нас є декілька таких постійних клієнтів. В минулому році, як тільки потепліло, один з них пригнав машину, щоб ми її підмарафетили, провели техобслуговування, перевірили несправності. Він, поки його машиною займались, посидів в кімнаті для клієнтів, десь через годину його покликали, він розрахувався, поклав чек в карман, сказав «Дякую», розвернувся і пішов на вихід.
Хто це бачив, трішки очманіли, але кожний подумав, можливо, людині терміново потребувалось свіжим повітрям подихати. Проходить хвилина, дві, п’ять... Та що ж там сталось ?? Виглянув Саня на вулицю — а клієнта і не видно.
Зовсім нічого не розуміємо. Давай йому телефонувати на мобільний.
- Ало, це австосервіс. Що у вас сталось?
- Нічого у мене не сталось!
- А ви де???
- На зупинці, маршрутку чекаю. А ви чого питаєте?
Я багато бачив різних реакцій Віталі, но такого вираження обличчя не бачив ні разу.
- А з машиною вашою що нам робити?
В телефоні тиша, а потім:
- Ой, йоооо....
Прибіг, забрав машину, тай поїхав. За зиму так привик ходити пішки і їздити маршруткою, що просто на автоматі пішов до Шашличка на зупинку.
Буває :D
#історія
Особливо цікавого останнім часом нічого не відбувалося — так, рутинна робота, типові случаї, розказувать нема про що. І робили все правильно, без ексцесів, так що з нами не сталося такої історії, як Саша на днях розказав.
Сиділи ми на перекурі, слово за слово, один одне вспомнив, другий друге, ну і розказав Сашко, як він в свій час практику проходив. Зараз тієї мастерні уже немає, а коли він туди прийшов юним практикантом, йому поставили наставника такого собі Леонідовича. Вроді і мужик толковий, но як наче з нього писали всі оті анекдоти про автомеханіків і випить не дурак, причому прямо на роботі і пив.
А потом ішов щось там ремонтувати. До електроніки не ліз, а от з механікою колупався. Частічно руки на автоматі щось робили, частично лажав, що потім приходилось з вибаченнями перероблюювати коли йому, а коли другим хлопцям. Як почував себе винуватим і був в хорошому настрої, виправляв свої помилки сам.
Як був у поганому гуморі (причину угадайте самі), то бухтів, що він все правильно зробив і нічого перероблювати не буде, і вобще він майстер, який з закритими очима розбере і збере любу машину, а всяка шантропа хай гуляє вальсом, бо «він все правильно зробив і нічого переробювати не буде ». Тоді честь закладу спасали молоді хлопці.
Но одного разу отлічився він особливо знатно. Міняв він масло на якомусь невеличкому грузовічку, після чого закрив капот, отдав машину клієнтові, той сів за руль та й поїхав.
А через пару днів та машина взяла, та й заглохла. Що першим ділом зробив водій?
Правильно, поліз під капот. І обнаружилось, що Великий ̶Г̶у̶д̶в̶і̶н̶ майстер, коли ставив масляний фільтр, забув на ньому ключ. Ключ той під час руху за зось там зачепився, фільтр частично знявся, масло вилилось, щось там ще були якісь ушкодження. Короче, ремонт після художеств Леонідовича був важкий, дорогий і за рахунок підприємста.
Після чого його пробували перевести в підсобні робочі, но його горда натура не перенесла такої наруги і він звільнився. У нас таких Леонідовичів Слава Богу не водиться))
#історія
Сиділи ми на перекурі, слово за слово, один одне вспомнив, другий друге, ну і розказав Сашко, як він в свій час практику проходив. Зараз тієї мастерні уже немає, а коли він туди прийшов юним практикантом, йому поставили наставника такого собі Леонідовича. Вроді і мужик толковий, но як наче з нього писали всі оті анекдоти про автомеханіків і випить не дурак, причому прямо на роботі і пив.
А потом ішов щось там ремонтувати. До електроніки не ліз, а от з механікою колупався. Частічно руки на автоматі щось робили, частично лажав, що потім приходилось з вибаченнями перероблюювати коли йому, а коли другим хлопцям. Як почував себе винуватим і був в хорошому настрої, виправляв свої помилки сам.
Як був у поганому гуморі (причину угадайте самі), то бухтів, що він все правильно зробив і нічого перероблювати не буде, і вобще він майстер, який з закритими очима розбере і збере любу машину, а всяка шантропа хай гуляє вальсом, бо «він все правильно зробив і нічого переробювати не буде ». Тоді честь закладу спасали молоді хлопці.
Но одного разу отлічився він особливо знатно. Міняв він масло на якомусь невеличкому грузовічку, після чого закрив капот, отдав машину клієнтові, той сів за руль та й поїхав.
А через пару днів та машина взяла, та й заглохла. Що першим ділом зробив водій?
Правильно, поліз під капот. І обнаружилось, що Великий ̶Г̶у̶д̶в̶і̶н̶ майстер, коли ставив масляний фільтр, забув на ньому ключ. Ключ той під час руху за зось там зачепився, фільтр частично знявся, масло вилилось, щось там ще були якісь ушкодження. Короче, ремонт після художеств Леонідовича був важкий, дорогий і за рахунок підприємста.
Після чого його пробували перевести в підсобні робочі, но його горда натура не перенесла такої наруги і він звільнився. У нас таких Леонідовичів Слава Богу не водиться))
#історія
НЕ ДАЙ СЕБЕ ОБДУРИТИ В АВТОСЕРВІСІ!
Скинули тут мені на днях ссилку. Дивись, типу, як ваш брат автомеханік клієнтів дурить. І дальше 400 порівняно нечесних способів відбирання грошей у автомобілістів. І потім єхидно так питають , ну як, прочитав? І що скажеш по цьому приводу? А що я можу сказати?
А там мова про те, як зливають не все масло з двигуна і тільки доливають частину нового, або як замість якісної оригінальної запчастити ставлять якесь китайське фуфло, або як спеціально імітують поломку при діагностиці, а потім її за ваші гроші "успішно" ремонтують. Якось напишу про схеми розводу, бо це біль для всіх автовласників і щоб ви знали як виявити такі шахрайські СТО.
Скажу так, в кожній професії існують різного виду уроди. Краще б, звісно, їх там не було, но тоді б це, мабуть, була не планета Земля, а якась зовсім інший Всесвіт, в якому би я тоже хотів жити. Там немає зими і осені, всі жителі високі, стрункі та красиві, всі одне одного поважають, ніхто нікого не обдурює, а крім того у всіх золоті руки і кожен — великий спеціаліст у своїй професії. На жаль, ми живемо у нашому світі і тут все трішки не так. От є ввічлива і привітна продавчиня, а є королева ковбасних обрізків, і вчителі бувають різні, і професійні водії. В загалі, на нашій планеті ризик нарватися на не дуже хорошу або не дуже чесну людину є в любій сфері. І автосервіси тут не виключення.
І ще, читав я, що там понаписували. Ну дещо є дійсно можуть провернути, а більшість із написаного ні в тин, ні в ворота. Та і з чого б вдруг це шулеру-автомеханіку відкрито писати про свої махінації? Щоб шо? Щоб наступний раз його на цьому спіймали?
Якщо комусь цікава моя скромна думка, то читати такі статті, звісно, можна, шкоди від них точно не буде, но все, що там написано, ділить треба на три, а то і на чотири.
Так що, сприймайте як художню літературу. Зараз всі, кому не лінь щось пишуть. Я он тоже тепер майже літєратор 😆
#історія
Скинули тут мені на днях ссилку. Дивись, типу, як ваш брат автомеханік клієнтів дурить. І дальше 400 порівняно нечесних способів відбирання грошей у автомобілістів. І потім єхидно так питають , ну як, прочитав? І що скажеш по цьому приводу? А що я можу сказати?
А там мова про те, як зливають не все масло з двигуна і тільки доливають частину нового, або як замість якісної оригінальної запчастити ставлять якесь китайське фуфло, або як спеціально імітують поломку при діагностиці, а потім її за ваші гроші "успішно" ремонтують. Якось напишу про схеми розводу, бо це біль для всіх автовласників і щоб ви знали як виявити такі шахрайські СТО.
Скажу так, в кожній професії існують різного виду уроди. Краще б, звісно, їх там не було, но тоді б це, мабуть, була не планета Земля, а якась зовсім інший Всесвіт, в якому би я тоже хотів жити. Там немає зими і осені, всі жителі високі, стрункі та красиві, всі одне одного поважають, ніхто нікого не обдурює, а крім того у всіх золоті руки і кожен — великий спеціаліст у своїй професії. На жаль, ми живемо у нашому світі і тут все трішки не так. От є ввічлива і привітна продавчиня, а є королева ковбасних обрізків, і вчителі бувають різні, і професійні водії. В загалі, на нашій планеті ризик нарватися на не дуже хорошу або не дуже чесну людину є в любій сфері. І автосервіси тут не виключення.
І ще, читав я, що там понаписували. Ну дещо є дійсно можуть провернути, а більшість із написаного ні в тин, ні в ворота. Та і з чого б вдруг це шулеру-автомеханіку відкрито писати про свої махінації? Щоб шо? Щоб наступний раз його на цьому спіймали?
Якщо комусь цікава моя скромна думка, то читати такі статті, звісно, можна, шкоди від них точно не буде, но все, що там написано, ділить треба на три, а то і на чотири.
Так що, сприймайте як художню літературу. Зараз всі, кому не лінь щось пишуть. Я он тоже тепер майже літєратор 😆
#історія
Знайомі дівчата (просто знайомі, а не те, що ви зараз подумали) іноді питають, чи заводимо ми шашні з клієнтками. Вони, правда, кажуть «романи з клієнтками», но суті то не міняє.
Що цікаво, нікого зі знайомих хлопців таке запитання не цікавило ні разу. Мабуть, різниця сприйняття світу сказується.
Ну в общем, про шашні. Якщо коротко - на роботі ми їх не крутимо. От і як ви собі то представляєте? Приїжджає клієнтка на Лексусі, а я їй такий: «Що ви робите сьогодні ввечері? Може сходим повечеряти в шашличку за углом? Ви поки беріть свою сумку Гуччі, а я руки от масла вимию і підемо у кафе». Ну та і вобще, це якось неправильно: людина приїжджає до нас по своїм справам , у неї в голові свої проблеми, а тут я починаю глазки строїть і комплентами сипать. В кращому випадку вона розвернеться і поїде туди, де її нормально обслужать, А то ще може і чоловік або бойфренд на розборки приїхать. Ми, канешно, хлопці не з пуглівих, но нашо нам такі скандали? Автомеханік на робочому місці повинен бути автомеханіком, а режим мачомена можно включати десь там, за межами майстерні.
Ні, звісно, бувало і таке, коли автослюсаря женилися на своїх клієнтках, то случається дуже не часто. Скоріше,поодинокі випадки, а не система, і про те розказують, як про щось необичне. Та і зовсім ми тут більше по машинам, а не по жіночій частині.
Як говорять, першим ділом літаки, то єсть автомобілі, ну а дівчата — потом. В неробочий час;)
Чи може автомеханік крутить романи з клієнтками?
#історія
Що цікаво, нікого зі знайомих хлопців таке запитання не цікавило ні разу. Мабуть, різниця сприйняття світу сказується.
Ну в общем, про шашні. Якщо коротко - на роботі ми їх не крутимо. От і як ви собі то представляєте? Приїжджає клієнтка на Лексусі, а я їй такий: «Що ви робите сьогодні ввечері? Може сходим повечеряти в шашличку за углом? Ви поки беріть свою сумку Гуччі, а я руки от масла вимию і підемо у кафе». Ну та і вобще, це якось неправильно: людина приїжджає до нас по своїм справам , у неї в голові свої проблеми, а тут я починаю глазки строїть і комплентами сипать. В кращому випадку вона розвернеться і поїде туди, де її нормально обслужать, А то ще може і чоловік або бойфренд на розборки приїхать. Ми, канешно, хлопці не з пуглівих, но нашо нам такі скандали? Автомеханік на робочому місці повинен бути автомеханіком, а режим мачомена можно включати десь там, за межами майстерні.
Ні, звісно, бувало і таке, коли автослюсаря женилися на своїх клієнтках, то случається дуже не часто. Скоріше,поодинокі випадки, а не система, і про те розказують, як про щось необичне. Та і зовсім ми тут більше по машинам, а не по жіночій частині.
Як говорять, першим ділом літаки, то єсть автомобілі, ну а дівчата — потом. В неробочий час;)
Чи може автомеханік крутить романи з клієнтками?
#історія
На планову заміну свічок приїхала девушка на білому Рено. Дуже симпатична дівчина, а головне, що ще й приємна в спілкуванні. Ну просто кіло канфет «Ромашка», а не клієнтка — і очам приємно, і вуха насолоджуються, і душа радується.
От ще б трохи, і закохався, не дивлячись на принцип «Ніяких шашнів з клієнтами». Устояв, звісно, но от правда така хороша , що і без різних шашнів і шурів-мурів, чисто по-людскі одне задоволення з такою поспілкуватися . Воно, звісно, бувають і чоловічої статі приємні в спілкуванні клієнти, но на красиву дівчину ж іще й подивиться одне задоволення, а гарного мужчину я і в дзеркалі кожен день бачу ☺️
В общем поміняв я клієнткі свічки, дивлюсь, а на бампері в уголку трохи жовтої фарби такого характерного канареечного відтінку. А під фарбою трішки пошкарябано. «Шо ж це за неприятность?» – питаю.
«Та, - каже, - маршрутка зачепила, як з остановки вирулювала».
Понятно, звідки отой канарєєчний цвєт.
«А водій маршрутки хоть компенсував?»
— «Та де там, ніхто і не подумав остановиться.
Поток був щільний, як такого зіткнення і не було, так, легко черпнув. Він міг і не помітить. Та і я тільки на наступний день звернула увагу».
Запропонував, може зачистить, поки автомобіль все одно в автосервісі.
Та ні, каже, хай то вже в наступному місяці. Ясно-понятно. Ну ладно, кажу, почекайте в кімнаті очікування, мені тут треба зараз де що відрегулювати .
В общем обережно я полірнув той бампер, противну жовту фарбу зачистив, а пошкрябане вже так сильно в очі не кидається. Вона, звісно, дякувала, а мені було дуже приємно те чути. В общем, то я собі задоволення доставив.
Так це ще не все, вона в наприкінці місяця приїхала з грошима, хотіла заплатить за ту зачистку. Сказав, що то був невеличкий подарунок, дружеский жест. І якщо у неї є таке бажання, вона може зі своєї сторони зробить такий чєлєндж якійсь другій людині. На тому і розійшлись.
#історія
От ще б трохи, і закохався, не дивлячись на принцип «Ніяких шашнів з клієнтами». Устояв, звісно, но от правда така хороша , що і без різних шашнів і шурів-мурів, чисто по-людскі одне задоволення з такою поспілкуватися . Воно, звісно, бувають і чоловічої статі приємні в спілкуванні клієнти, но на красиву дівчину ж іще й подивиться одне задоволення, а гарного мужчину я і в дзеркалі кожен день бачу ☺️
В общем поміняв я клієнткі свічки, дивлюсь, а на бампері в уголку трохи жовтої фарби такого характерного канареечного відтінку. А під фарбою трішки пошкарябано. «Шо ж це за неприятность?» – питаю.
«Та, - каже, - маршрутка зачепила, як з остановки вирулювала».
Понятно, звідки отой канарєєчний цвєт.
«А водій маршрутки хоть компенсував?»
— «Та де там, ніхто і не подумав остановиться.
Поток був щільний, як такого зіткнення і не було, так, легко черпнув. Він міг і не помітить. Та і я тільки на наступний день звернула увагу».
Запропонував, може зачистить, поки автомобіль все одно в автосервісі.
Та ні, каже, хай то вже в наступному місяці. Ясно-понятно. Ну ладно, кажу, почекайте в кімнаті очікування, мені тут треба зараз де що відрегулювати .
В общем обережно я полірнув той бампер, противну жовту фарбу зачистив, а пошкрябане вже так сильно в очі не кидається. Вона, звісно, дякувала, а мені було дуже приємно те чути. В общем, то я собі задоволення доставив.
Так це ще не все, вона в наприкінці місяця приїхала з грошима, хотіла заплатить за ту зачистку. Сказав, що то був невеличкий подарунок, дружеский жест. І якщо у неї є таке бажання, вона може зі своєї сторони зробить такий чєлєндж якійсь другій людині. На тому і розійшлись.
#історія
Привіт друзі , розкажу вам про деякі наші жаргончики
Штани, принципом схожі на реальні штани.Одна труба, переходяща в дві.По розумному приймальна труба. Людина яка придумала назви мала дуже розширені горизонти свідомості.
Гуммілагер.майже теж саме що сайлентблок, але за рахунок особливої конструкції, він якраз не дозволяє, підвісці "гуляти" в недозволених направленнях.Представляє щось середнє між спортивним металевим шарніром і сайлент блоком.
А ось як раз це слово з німецького і перекладається як гумовий підшипник.
Граната, частина Шарніра Рівних Кутових швидкостей, жаргонного шуруза.Взяв в руки цю залізяку, завжди ловлю себе на думці що мимоволі очима шукаю фашистський танк.
Яйця! От якщо взяти два сайлент блока і приварити один до другого.Засуньте цю конструкцію в стабілізатор поперечної стійкості ваз 2108-09 вийде конструкція, що нагадує те, що висить у чоловіків між ніг.
Знову ж, велика річ уява!
А якщо взяти яйця, і щоб уникнути еротичних фантазій цицькастих дівчат з соковитими губами і хтивими думками, приварити один до одного через палку.Вийдуть кісточки.Теж застосовуються в стабілізаторі поперечної стійкості, просто конструкція трохи інша.
#історія
Штани, принципом схожі на реальні штани.Одна труба, переходяща в дві.По розумному приймальна труба. Людина яка придумала назви мала дуже розширені горизонти свідомості.
Гуммілагер.майже теж саме що сайлентблок, але за рахунок особливої конструкції, він якраз не дозволяє, підвісці "гуляти" в недозволених направленнях.Представляє щось середнє між спортивним металевим шарніром і сайлент блоком.
А ось як раз це слово з німецького і перекладається як гумовий підшипник.
Граната, частина Шарніра Рівних Кутових швидкостей, жаргонного шуруза.Взяв в руки цю залізяку, завжди ловлю себе на думці що мимоволі очима шукаю фашистський танк.
Яйця! От якщо взяти два сайлент блока і приварити один до другого.Засуньте цю конструкцію в стабілізатор поперечної стійкості ваз 2108-09 вийде конструкція, що нагадує те, що висить у чоловіків між ніг.
Знову ж, велика річ уява!
А якщо взяти яйця, і щоб уникнути еротичних фантазій цицькастих дівчат з соковитими губами і хтивими думками, приварити один до одного через палку.Вийдуть кісточки.Теж застосовуються в стабілізаторі поперечної стійкості, просто конструкція трохи інша.
#історія
В житті трапляються різні ситуації. Хтось різко злітає вгору, а потім стрімко падає з тієї вершини, розсипаючи пір'я та втрачені ілюзії. А хтось тихо сам гребе.
Еверестів, може,і не підкорює, а ось на свою Говерлу років за декілька забереться.
Був у нас Андрюха - прийшов, як і я, звичайним автомеханіком. Ні, ну як звичайним? Ви ж то в курсі справи, що я - особистість така собі унікальна, а ось Андрюха - обраний😁
Рукожопів у нас не тримають, тож автомеханіком Андрюха був толковим. Коли звільнилося місце майстра-приймальника, тут Андрійко подумав і сказав, що в механіках працювати у нього болить спинонька, рученьки терпнуть, злипаються віченьки... Хоча, ні, про віченьки то трохи інше. Ніженьки напружені і взагалі чого б його ото не взяти на місце майстра-приймальника.
Ну керівництво наше собі подумало! А і справді, чого б не взяти? Хлопець толковий, у нас взагалі заохочують кар'єрні амбіції працівників, бо що то за солдат, що не мріє стати генералом?
Ну от і пішов Андрюха на підвищення. І так у нього стало все виходити, що коли наші запустили нову філію, Андрюху, точніше вже Андрія Григоровича, запросили туди керівником.
Отакий от кар'єрний ріст.
А я поки на своєму місці, тож приїжджайте , а то і мене в директори заберуть, у кого ремонтуватись тоді будете?🤣
#історія
Еверестів, може,і не підкорює, а ось на свою Говерлу років за декілька забереться.
Був у нас Андрюха - прийшов, як і я, звичайним автомеханіком. Ні, ну як звичайним? Ви ж то в курсі справи, що я - особистість така собі унікальна, а ось Андрюха - обраний😁
Рукожопів у нас не тримають, тож автомеханіком Андрюха був толковим. Коли звільнилося місце майстра-приймальника, тут Андрійко подумав і сказав, що в механіках працювати у нього болить спинонька, рученьки терпнуть, злипаються віченьки... Хоча, ні, про віченьки то трохи інше. Ніженьки напружені і взагалі чого б його ото не взяти на місце майстра-приймальника.
Ну керівництво наше собі подумало! А і справді, чого б не взяти? Хлопець толковий, у нас взагалі заохочують кар'єрні амбіції працівників, бо що то за солдат, що не мріє стати генералом?
Ну от і пішов Андрюха на підвищення. І так у нього стало все виходити, що коли наші запустили нову філію, Андрюху, точніше вже Андрія Григоровича, запросили туди керівником.
Отакий от кар'єрний ріст.
А я поки на своєму місці, тож приїжджайте , а то і мене в директори заберуть, у кого ремонтуватись тоді будете?🤣
#історія
Я вже мабудь розказував, що до нас зараз практиканти на практику прийшли. Молоді, зелені, може і я колись такий безтолковий був. Хтось все розпитує, все роздивляється, за все хватається, під руки лізе, мішає, но видно, що старається.
А хтось стоїть собі, як засватаний з таким видом, будто його підняти підняли, а розбудити забули. А то буває ще з таким виразом обличчя, будто він тут нас усім одолженіє зробив, так сказать, ясне сонечко освіщає своєю присутністю наші убогі стіни. Не понімаю я таких.
Ну не нравиться тобі робота, чого мучиться? Іди собі десь охоронником в секонді устарюйся. Бо щоб взяли охоронником в серйозну фірму, треба мати відповідку фізичну форму і хоча би якусь воєнну підготовку.
Та і взагалі — бути автомеханіком, то ціла життєва філософія, а не як ото деякі думають, що можливість по-бистрому бабла зрубать. Треба любить машини, машини треба уміть слухать і розуміти так, як ви розумієте людей.
А якщо йти в нашу професію тільки щоб гроші зароблять, отоді і получаються такі долбодятли, про яких ходять різні історії: то руки у них ростуть откуда попало, то клієнтів обманюють. Короче всім, хто в роздумах: легких грошей в автосервісі немає, тут мало того, що пахать треба, треба іще і уміти соображать, володіти особливим складом ума і не кривими руками.
А з практикантом, отим, що із шустрих, була сьогодні хохма. Крутиться він біля Віталі, а той якраз двіжок одного Лексуса дивиться. З движком там щось непонятно, по першому осмотру так і не понять.
- Ну, - каже Віталя, - прийдеться вияснять причину несправності емпірічєским мєтодом.
- Яким, яким?? - практикант аж словами поперхнувся, ,
- ВАМПІРІЧЄСКИМ???!!!
#історія
А хтось стоїть собі, як засватаний з таким видом, будто його підняти підняли, а розбудити забули. А то буває ще з таким виразом обличчя, будто він тут нас усім одолженіє зробив, так сказать, ясне сонечко освіщає своєю присутністю наші убогі стіни. Не понімаю я таких.
Ну не нравиться тобі робота, чого мучиться? Іди собі десь охоронником в секонді устарюйся. Бо щоб взяли охоронником в серйозну фірму, треба мати відповідку фізичну форму і хоча би якусь воєнну підготовку.
Та і взагалі — бути автомеханіком, то ціла життєва філософія, а не як ото деякі думають, що можливість по-бистрому бабла зрубать. Треба любить машини, машини треба уміть слухать і розуміти так, як ви розумієте людей.
А якщо йти в нашу професію тільки щоб гроші зароблять, отоді і получаються такі долбодятли, про яких ходять різні історії: то руки у них ростуть откуда попало, то клієнтів обманюють. Короче всім, хто в роздумах: легких грошей в автосервісі немає, тут мало того, що пахать треба, треба іще і уміти соображать, володіти особливим складом ума і не кривими руками.
А з практикантом, отим, що із шустрих, була сьогодні хохма. Крутиться він біля Віталі, а той якраз двіжок одного Лексуса дивиться. З движком там щось непонятно, по першому осмотру так і не понять.
- Ну, - каже Віталя, - прийдеться вияснять причину несправності емпірічєским мєтодом.
- Яким, яким?? - практикант аж словами поперхнувся, ,
- ВАМПІРІЧЄСКИМ???!!!
#історія
Клієнти до нас як правило приїжджають, а цей прибіг.
Вбігає і з порогу кричить: «Хлопці, рятуйте, у мене за углом машина стала, а я на ній кабанчика на продажу везу!».
Живого, питаєм, кабанчика (ну ось тільки свиней нам тут ще не хватало), отвічає: «Та нє, уже роздєланаго — м’ясо, сало, голова».
Ну уже легше. Віталя прийомщик питає, що, мол, з машиною трапилось, і чи стала вона намертво, чи ще може якось самостійно передвигаться.
Клієнт розказує, що живе у селі під Києвом (село не буду називати, а то получится, що колєг обсуждаю), вчора перед тим, як на базар їхать, йому мєстні слєсаря коробку перебрали. Сьогодні затемно він виїхав, щоб з утра торговлю начать, до Києва доїхав без приключєній.
А по Києву почалось: переключєніе скоростєй вийожується, машина виє, наче зграя вовків, а метрів за двісті от нас він вообще остановився і побоявся дальше їхать, казалось, що коробка щас розірветься, або з під капота випригне.
Ну, кажемо, іди за машиною та їдь нею до нас, двісті метрів в твоїй ситуації погоди не зроблять.
Пішов, приїжджає минут через десять.
Грохотало так, що можно було подумать, будто Троєщина на нас войной пішла і їх танки уже форсірували лівий берег. В общем, лягушонка в коробчонкі приїхала.
Поки він до нас ходив, його жінка зловила таксі, вони перегрузили туди кабанчика і вона поїхала торгувать.
Клієнт помітно нєрвнічає — одна жінка з торговлею не справиться, йому треба на базар як можноскоріше. Питає, чи може він нам оставить машину, і чи здєлаєм ми її до вечера.
Каже «Хлопці, я вас прошу, зробіть усе по-человєческі, а я вам заплатю, скільки треба. Можу зараз гроші на запчастини оставить». Поки він коло нас бігав і кошельком розмахував, ми успіли відкрутить пробку для зливання масла і впевнитись, що поставили правильний діагноз, як тільки почули рьов цієї «коробчонки». В коробці сухо — сільські умільці уработалися так, шо тупо не залили в коробку масло.
Клієнт уже прийомщику гроші всунуть питається, мол, «бєріте-беріте, мнє не жалко» і в срочном порядкові умотать на базар кабанчиком торгувать.
Ми йому, мол, батя, ти куриш? Сходи на вулицю покури, воздухом минут десять подихай, всьо образується, і кабанчік з жінкою од тебе не втечуть. Залили масло, позвали клієнта. Кажемо, всьо, забирай свій транспорт, їзжай, може ще жінку по путі догониш, якщо вони десь в тянучку попали.
Мужик дивиться на нас очманіло і недовірливо. «Як так забирай? Ви шо, робити нічого не будете». Довго матюкався, як узнав, в чому там діло було, сказав, що піде шкури з умєльців™ здере і зробить барабан.
Наші постоянні клієнти в курсі, шо у нас таких проколів просто не може бути. Тому що 2х2=4, а в у нас в сервісі ніколи такої фігні не утнуть — це аксіома, така от #історія
Вбігає і з порогу кричить: «Хлопці, рятуйте, у мене за углом машина стала, а я на ній кабанчика на продажу везу!».
Живого, питаєм, кабанчика (ну ось тільки свиней нам тут ще не хватало), отвічає: «Та нє, уже роздєланаго — м’ясо, сало, голова».
Ну уже легше. Віталя прийомщик питає, що, мол, з машиною трапилось, і чи стала вона намертво, чи ще може якось самостійно передвигаться.
Клієнт розказує, що живе у селі під Києвом (село не буду називати, а то получится, що колєг обсуждаю), вчора перед тим, як на базар їхать, йому мєстні слєсаря коробку перебрали. Сьогодні затемно він виїхав, щоб з утра торговлю начать, до Києва доїхав без приключєній.
А по Києву почалось: переключєніе скоростєй вийожується, машина виє, наче зграя вовків, а метрів за двісті от нас він вообще остановився і побоявся дальше їхать, казалось, що коробка щас розірветься, або з під капота випригне.
Ну, кажемо, іди за машиною та їдь нею до нас, двісті метрів в твоїй ситуації погоди не зроблять.
Пішов, приїжджає минут через десять.
Грохотало так, що можно було подумать, будто Троєщина на нас войной пішла і їх танки уже форсірували лівий берег. В общем, лягушонка в коробчонкі приїхала.
Поки він до нас ходив, його жінка зловила таксі, вони перегрузили туди кабанчика і вона поїхала торгувать.
Клієнт помітно нєрвнічає — одна жінка з торговлею не справиться, йому треба на базар як можноскоріше. Питає, чи може він нам оставить машину, і чи здєлаєм ми її до вечера.
Каже «Хлопці, я вас прошу, зробіть усе по-человєческі, а я вам заплатю, скільки треба. Можу зараз гроші на запчастини оставить». Поки він коло нас бігав і кошельком розмахував, ми успіли відкрутить пробку для зливання масла і впевнитись, що поставили правильний діагноз, як тільки почули рьов цієї «коробчонки». В коробці сухо — сільські умільці уработалися так, шо тупо не залили в коробку масло.
Клієнт уже прийомщику гроші всунуть питається, мол, «бєріте-беріте, мнє не жалко» і в срочном порядкові умотать на базар кабанчиком торгувать.
Ми йому, мол, батя, ти куриш? Сходи на вулицю покури, воздухом минут десять подихай, всьо образується, і кабанчік з жінкою од тебе не втечуть. Залили масло, позвали клієнта. Кажемо, всьо, забирай свій транспорт, їзжай, може ще жінку по путі догониш, якщо вони десь в тянучку попали.
Мужик дивиться на нас очманіло і недовірливо. «Як так забирай? Ви шо, робити нічого не будете». Довго матюкався, як узнав, в чому там діло було, сказав, що піде шкури з умєльців™ здере і зробить барабан.
Наші постоянні клієнти в курсі, шо у нас таких проколів просто не може бути. Тому що 2х2=4, а в у нас в сервісі ніколи такої фігні не утнуть — це аксіома, така от #історія
Із сєрії «і сміх, і гріх».
Історія ця трапилась з мужичком середього віку, а зовсім не з сексуального вида молоденькою блондинкою. Я не сексіст, еслі шо, но чаще всього іменно молоднькі дєвушки дуже слабо розбираються в тєхніці, тому як правило і попадають на розводку.
На цей раз не повезло на вид вполнє солідному дядькові. Діло було в пару тижнів тому, клієнт жалувався, шо у нього не робить кондиціонер.
Важне уточнення: машина була куплена півроку назад, в октябрі.
Відкриваємо капот, дивимося всередину.
І де, питаємо, кондиціонер та й взагалі компрессор?
Клієнт починає псіхувать. Як це так, ви спеціалісти, як це ви не знаєте, де кондиціонер?
«Ну покажіть його, єслі ви знаєте, де він у вас, ми кондиціонера тут не бачимо! Може у вас його немає?» Клієнт уже криком кричить, мол, шо ми йому голову морочимо. Ну це так, в літературному варіанті, бо там було про поступатєльно-возвратниє двіженія з мозгами.
Зовем Дєниса, керівника нашого. Після деяких переговорів (опускаєм нецензурную брань і прочіє компліменти, якими обсипав нас благодарний клієнт) ситуація прояснилась.
Дядько купив з рук машину. Заплатив як за «авто с кондиціонером». Продавець йому даже продемонстрував кнопку со сніжинкой, при нажатії на яку в салон дуло холодне повітря.
Питаємо: «Провіряли?» – «Обізатєльно!» – «Довго провіряли?» – «Та нє, - каже,- руку підставив, холодним дує, і нормально» – «Ну передавайте привіт продавцю — сніжинку він наклеїв на кнопку обдува лобового скла. В окрябрі погода уже прохладна, перше время воздух с обдува іде холодний».
Короче нічого він не поняв і суті розводу не допер...
Порадили йому, якщо він нам не довіряє, заїхать в любий автосервіс (лучше не один) і спросить у мастєров, шо то за кнопка.
Він, конєшно, пробував звонить продавцю прямо із мастєрской, но півроку вже прошло. В трубці сказали «пішитє пісьма, абонент – не абонент». Поїхав він від нас, сильно матюкаясь. ХЗ, чи приїде ще, но лучше не нада, сильно нєрвний.
Нє, так-то ми любому клієнтові раді, даже нєрвному, так шо приїжджайте ремонтіруваться, ну тільки не сильно матюкайтесь при цьому ;)
А коли авто купуєте, то хоч почитайте щось про конкретну модель або подивітся обзори на ютубчику.
#історія
Історія ця трапилась з мужичком середього віку, а зовсім не з сексуального вида молоденькою блондинкою. Я не сексіст, еслі шо, но чаще всього іменно молоднькі дєвушки дуже слабо розбираються в тєхніці, тому як правило і попадають на розводку.
На цей раз не повезло на вид вполнє солідному дядькові. Діло було в пару тижнів тому, клієнт жалувався, шо у нього не робить кондиціонер.
Важне уточнення: машина була куплена півроку назад, в октябрі.
Відкриваємо капот, дивимося всередину.
І де, питаємо, кондиціонер та й взагалі компрессор?
Клієнт починає псіхувать. Як це так, ви спеціалісти, як це ви не знаєте, де кондиціонер?
«Ну покажіть його, єслі ви знаєте, де він у вас, ми кондиціонера тут не бачимо! Може у вас його немає?» Клієнт уже криком кричить, мол, шо ми йому голову морочимо. Ну це так, в літературному варіанті, бо там було про поступатєльно-возвратниє двіженія з мозгами.
Зовем Дєниса, керівника нашого. Після деяких переговорів (опускаєм нецензурную брань і прочіє компліменти, якими обсипав нас благодарний клієнт) ситуація прояснилась.
Дядько купив з рук машину. Заплатив як за «авто с кондиціонером». Продавець йому даже продемонстрував кнопку со сніжинкой, при нажатії на яку в салон дуло холодне повітря.
Питаємо: «Провіряли?» – «Обізатєльно!» – «Довго провіряли?» – «Та нє, - каже,- руку підставив, холодним дує, і нормально» – «Ну передавайте привіт продавцю — сніжинку він наклеїв на кнопку обдува лобового скла. В окрябрі погода уже прохладна, перше время воздух с обдува іде холодний».
Короче нічого він не поняв і суті розводу не допер...
Порадили йому, якщо він нам не довіряє, заїхать в любий автосервіс (лучше не один) і спросить у мастєров, шо то за кнопка.
Він, конєшно, пробував звонить продавцю прямо із мастєрской, но півроку вже прошло. В трубці сказали «пішитє пісьма, абонент – не абонент». Поїхав він від нас, сильно матюкаясь. ХЗ, чи приїде ще, но лучше не нада, сильно нєрвний.
Нє, так-то ми любому клієнтові раді, даже нєрвному, так шо приїжджайте ремонтіруваться, ну тільки не сильно матюкайтесь при цьому ;)
А коли авто купуєте, то хоч почитайте щось про конкретну модель або подивітся обзори на ютубчику.
#історія
Сміявсь. Приїхав клієнт ремонтіруваться. Я його машиною не займався, не знаю, що у нього там було, але була якась дрібниця, яку зробили при ньому.
Він до нас вобще в обідню перерву приїхав і чекав в кімнаті для клієнтів. Я туди заглянув, бо позвонила моя клієнтка, яка зранку була, і сказала, шо загубила перчатку, і може це трапилось десь у нас на сервісі.
Захожу, а там отой дядько сидить, розложився з судочком, а в судочку деруни зі сметаною. Такого я за п’ять років роботи ще не бачив :D Ну просто фестиваль дерунів! Наче в Коростені побував.
Кстаті, щодо Коростеня і фестиваля дерунів. У цьому році я там не був, а в минулому була у мене там довольно цікава бесіда. Розбалакались зі знайомим. Спєрва у нас розмова зайшла вобще про "врачєй і врачєбну" солідарность.
Потім все перетікло у плоскість, чи є професіональна солідарність у автомеханіків. Ну в смислі не з тими, з ким ти в одній команді робиш, а з тими, хто, по ідеї, твої прямі конкуренти.
Я тоді так і не зміг йому нічого однозначно сказать, а після того часто думав на цю тему. Бізнес у нас такий, шо далеко не всі ми друг другу конкуренти.
Є багато смєжніків. Ну і, допустім, яка може буть у нас конкуренція з автосервісом із Херсона або Тернополя? І чи повинні ми покривати перед клієнтами явний брак та різні «косяки» таких хлопців? Чи це буде цехова солідарність, в якій ми, получається, допомогаємо другим мастєрам обманювать клієнта?
Другий варіант (прям, як в школі на контрольной :D) — це коли коє хто починає лить в вуха клієнтам різні гадості про конкурентів. Таке чаще буває у тих, хто сам робить толком нічого не вміє і не хоче, а мріє числиться крутим майстром.
Хотя случається, шо грішать цим і в дорогих сервісах. Нечесна конкуренція це називається. Ну шо тут обсуждать — нечесне, воно і єсть нечесне. І навряд чи клієнтам стає розраховувати на чесність по відношенню до себе, бо з чого комусь буть отут чесним, а отут — нє?
І от де тут золота середина? Як так правильно поступать, щоб і не обсирать колєг, і бути чесними з клієнтами?
Как говоріцца, ВСЬО СЛОЖНО.
Я всетаки за чесність. Бо як відомо, за правду в ніс не б'ють.
#історія
Він до нас вобще в обідню перерву приїхав і чекав в кімнаті для клієнтів. Я туди заглянув, бо позвонила моя клієнтка, яка зранку була, і сказала, шо загубила перчатку, і може це трапилось десь у нас на сервісі.
Захожу, а там отой дядько сидить, розложився з судочком, а в судочку деруни зі сметаною. Такого я за п’ять років роботи ще не бачив :D Ну просто фестиваль дерунів! Наче в Коростені побував.
Кстаті, щодо Коростеня і фестиваля дерунів. У цьому році я там не був, а в минулому була у мене там довольно цікава бесіда. Розбалакались зі знайомим. Спєрва у нас розмова зайшла вобще про "врачєй і врачєбну" солідарность.
Потім все перетікло у плоскість, чи є професіональна солідарність у автомеханіків. Ну в смислі не з тими, з ким ти в одній команді робиш, а з тими, хто, по ідеї, твої прямі конкуренти.
Я тоді так і не зміг йому нічого однозначно сказать, а після того часто думав на цю тему. Бізнес у нас такий, шо далеко не всі ми друг другу конкуренти.
Є багато смєжніків. Ну і, допустім, яка може буть у нас конкуренція з автосервісом із Херсона або Тернополя? І чи повинні ми покривати перед клієнтами явний брак та різні «косяки» таких хлопців? Чи це буде цехова солідарність, в якій ми, получається, допомогаємо другим мастєрам обманювать клієнта?
Другий варіант (прям, як в школі на контрольной :D) — це коли коє хто починає лить в вуха клієнтам різні гадості про конкурентів. Таке чаще буває у тих, хто сам робить толком нічого не вміє і не хоче, а мріє числиться крутим майстром.
Хотя случається, шо грішать цим і в дорогих сервісах. Нечесна конкуренція це називається. Ну шо тут обсуждать — нечесне, воно і єсть нечесне. І навряд чи клієнтам стає розраховувати на чесність по відношенню до себе, бо з чого комусь буть отут чесним, а отут — нє?
І от де тут золота середина? Як так правильно поступать, щоб і не обсирать колєг, і бути чесними з клієнтами?
Как говоріцца, ВСЬО СЛОЖНО.
Я всетаки за чесність. Бо як відомо, за правду в ніс не б'ють.
#історія
#історія
На Фольцвагенах єсть така фігня — як приходиться знімать амортизатори, починаються довгі та тривалі прелюдії. Опора стойки тримається на трьох болтах, які тупо не викручуються.
Чого не викручуються? А того шо інженери Фольца вирішили використовувать болти, які набагато длініші, чим потрібно. Ну от так їм захотілось. І получається, що десь дві треті частини болта тупо торчать в повітрі біля колеса, вони нічим не закриті і собирають на себе всю пилюку, бруд та воду.
Ота неприкрита частина забивається ржавчиною та багнюкою, все оце добро трамбується та штибується між різьбою і з часом різьби практично не залишається.
Ну тобто теоретично вона десь там є, але під таким плотним «культурним слоєм», що провернуть її уже нереально. І от перед тобою всього три болта, а колготні з ними — на півдня. І висвердлюєш їх, і випилюєш, а як глянуть по результатам роботи, так і дивитись ні на що. «Чим ти, Вова, з утра до обіду займався?» – «А я три болтіка викручував» – «Тфу ти, срамота!» Так і стидно комусь сказати, їй богу :D
Як ви думаєте, нащо інженери Фолькса взяли такі длінні болти:
Лайк – лічні комплекси (проблеми у них з розміром).
Шестерня – шо на склад завезли, те і приспособили.
Робот – спеціально, щоб ти, Вовела, колупався і удовольствіє получав.
На Фольцвагенах єсть така фігня — як приходиться знімать амортизатори, починаються довгі та тривалі прелюдії. Опора стойки тримається на трьох болтах, які тупо не викручуються.
Чого не викручуються? А того шо інженери Фольца вирішили використовувать болти, які набагато длініші, чим потрібно. Ну от так їм захотілось. І получається, що десь дві треті частини болта тупо торчать в повітрі біля колеса, вони нічим не закриті і собирають на себе всю пилюку, бруд та воду.
Ота неприкрита частина забивається ржавчиною та багнюкою, все оце добро трамбується та штибується між різьбою і з часом різьби практично не залишається.
Ну тобто теоретично вона десь там є, але під таким плотним «культурним слоєм», що провернуть її уже нереально. І от перед тобою всього три болта, а колготні з ними — на півдня. І висвердлюєш їх, і випилюєш, а як глянуть по результатам роботи, так і дивитись ні на що. «Чим ти, Вова, з утра до обіду займався?» – «А я три болтіка викручував» – «Тфу ти, срамота!» Так і стидно комусь сказати, їй богу :D
Як ви думаєте, нащо інженери Фолькса взяли такі длінні болти:
Лайк – лічні комплекси (проблеми у них з розміром).
Шестерня – шо на склад завезли, те і приспособили.
Робот – спеціально, щоб ти, Вовела, колупався і удовольствіє получав.