Клієнти у нас бувають постійні і зальотні.
Ну мало лі, може людина нашла шось, шо їй більше підходить, або їй взагалі не принципіально, де ремонтіруваться: побачив по дорогі автосервіс, заїхав. В наступний раз попадеться другий — заїде в другий. Такоє.
Цей із постоянних. Із тих, шо машини міняє регулярно, а автосервіс вибрав на довгі роки. Нам це,звичайно, приємно :)
Їздив він по ділам десь в Черкаську область і помітив, шо десь там около коллєктора якась желєзяка постукує, коли машину починає трясти. Мало лі шо там, вдруг ще машина стане і додому не доїдеш, рішив підстрахуваться та заїхав в мастєрську, шо йому по дорозі попалася. Об’яснив там свою проблему, залишив машину, а сам, поки машиною занімались, сходив в кафе поїсти, в телефон повтикав.
Через час забрав — все нормально, нічого не стукає. Розплатився і поїхав собі. Уже в Києві начав заміть, шо шось з машиною не теє. Не заїжаючи додому зразу до нас.
Поки він розказував передісторію, помітили, шо із капота просочується такий сизуватий димок. Так, чи радіатор там йому сільські умільці™ повредили і тосол потік?
Відкриваємо капот, дивимося, а дальше... ТРАХ-ТІБІДОХ! Джина визивали?! Буквально факелом взмєтнулося полум’я десь більше метра в висоту і стовп чорного диму. ТВОЮ Ж МАТЬ!!!
Руки самі все зробили, ноги самі все зробили, голова і сообразить не успіла, як огнєтушитєлєм все було потушено, даже і не помню, як я його схватив, як пломбу зірвав, воно все на автоматі.
Практіканти стоять, глаза по пять копійок, роти откриті, вони даже злякаться не успіли.
Одматюкались, короче, полізли дивиться, шо ж там за джин такий. Може він желанія виполняє. Біля випускного колектора щось чорне та обгоріле. Мабуть воно і горіло. Достаємо і починаємо матюкаться знову. Оказується, сільскі умільці™ шоб не цокотіло ото нашому клієнтові нічого під капотом вирішили проблему просто і елегантно — запихнули під металевий кожух колектора старий воздушний фільтр. Труби колектора розігрілися до внушитєльної температури, пластмаса з бумагою, ЄСТЄСТВЄННО, спочатку начали тліть, ну а потом спалахнули синім полум’ям. Я не представляю, це в якому состоянії треба бути, щоб таке учудить.
А проблема була — у тому місці, де кожух кріпився до корпуса, одлетіло креплєніє. Ну от кожух і теліпався та постукував. Такі дєла.
#історія
Ну мало лі, може людина нашла шось, шо їй більше підходить, або їй взагалі не принципіально, де ремонтіруваться: побачив по дорогі автосервіс, заїхав. В наступний раз попадеться другий — заїде в другий. Такоє.
Цей із постоянних. Із тих, шо машини міняє регулярно, а автосервіс вибрав на довгі роки. Нам це,звичайно, приємно :)
Їздив він по ділам десь в Черкаську область і помітив, шо десь там около коллєктора якась желєзяка постукує, коли машину починає трясти. Мало лі шо там, вдруг ще машина стане і додому не доїдеш, рішив підстрахуваться та заїхав в мастєрську, шо йому по дорозі попалася. Об’яснив там свою проблему, залишив машину, а сам, поки машиною занімались, сходив в кафе поїсти, в телефон повтикав.
Через час забрав — все нормально, нічого не стукає. Розплатився і поїхав собі. Уже в Києві начав заміть, шо шось з машиною не теє. Не заїжаючи додому зразу до нас.
Поки він розказував передісторію, помітили, шо із капота просочується такий сизуватий димок. Так, чи радіатор там йому сільські умільці™ повредили і тосол потік?
Відкриваємо капот, дивимося, а дальше... ТРАХ-ТІБІДОХ! Джина визивали?! Буквально факелом взмєтнулося полум’я десь більше метра в висоту і стовп чорного диму. ТВОЮ Ж МАТЬ!!!
Руки самі все зробили, ноги самі все зробили, голова і сообразить не успіла, як огнєтушитєлєм все було потушено, даже і не помню, як я його схватив, як пломбу зірвав, воно все на автоматі.
Практіканти стоять, глаза по пять копійок, роти откриті, вони даже злякаться не успіли.
Одматюкались, короче, полізли дивиться, шо ж там за джин такий. Може він желанія виполняє. Біля випускного колектора щось чорне та обгоріле. Мабуть воно і горіло. Достаємо і починаємо матюкаться знову. Оказується, сільскі умільці™ шоб не цокотіло ото нашому клієнтові нічого під капотом вирішили проблему просто і елегантно — запихнули під металевий кожух колектора старий воздушний фільтр. Труби колектора розігрілися до внушитєльної температури, пластмаса з бумагою, ЄСТЄСТВЄННО, спочатку начали тліть, ну а потом спалахнули синім полум’ям. Я не представляю, це в якому состоянії треба бути, щоб таке учудить.
А проблема була — у тому місці, де кожух кріпився до корпуса, одлетіло креплєніє. Ну от кожух і теліпався та постукував. Такі дєла.
#історія
Ієрархія на СТО
Власник СТО - чувак, як не особо шурупає, що і як. Десь намутив грошей, вкинув в станцію і в обладнання. Приходить розповідає всім про глобальний маркетинг, ліди, фідбеки і всякий непотрібний мотлох. На який момент закручувати свічки не знає.
Директор - як правило, лимарь, який нічого не робить, сидить за компом в кабінеті, щось трохи знає і розбирається, але ж він ДИРЕКТОР, значить має поважно ходити по офісу, дзвонити Петру Сергійовичу, інколи виходить в цех. Видає всім зарплату, якщо трапилось чудо, і є гроші в касі.
Майстер-приймальник - життям наляканий індивід, який не знає звідки прилетить, чи від директора, чи ключем від механіка, чи від клієнта. Наче трохи щось знає, в минулому слюсар-механік, але вже не марає руки, працює язиком і кнопає в комп'ютері.
Механік - ну це такі парні, як я. Ясна справа нормальні пацани, шарять як ремонтувати автівки, але не розуміють, чому так хреново працюють всі процеси на СТО. Буває, в сім'ї не без урода. Але таких, нормальний колектив швидко викурює на вулицю.
Маляр - вища каста в автобізнесі. Кладе на всіх, бо тільки він авторитет, ні директор, на власник йому не указ. Постійно хоче більше грошей, і через два дні після зарплатні йде за авансом, бо грошей знову немає. Кожен маляр приходить на СТО голий босий, потім купує шарпака і фарбує його, потім або звільняється, або продає шарпака і купує іншого, щоб знову фарбувати.
Електрик - як правило, трохи чумний чувак, зі своїми зехерами. Для нього всі інші тупі, бо він "гострий". Працює коли є робота, і не працює, коли роботи немає. Такий собі хіппі, може півдня сидіти, втикати і думати про глобальне.
Рихтувальник - дядько у віці, вже мудрий і розважливий. Знає що вміє, знає що хоче, авторитет на любому СТО, бо самих вийокуватих, може скрутити в ріг.
Моторист - просто жадібний механік, у якого остеохондроз. Думає, що робити капіталки вигідніше в плані грошей, і треба більше працювати головою вниз, ніж під підйомником, коли голова до верху.
Шиномонтажник - чувак руки-базуки, в плані шиномонтажу - БОГ, в плані прикрутити вихлопну трубу - повний профан.
Студент - інколи пишу про своїх, думаю ви знаєте які вони. Правильно... - ніякі. І що з них буде плані професійних навичок нікому не відомо. Але студенти мають бути, бо в середньому із ста, один буде толковий і перспективний.
Діліться з друзями, хай почитають, може впізнають колег чи співробітників.
#історія
Власник СТО - чувак, як не особо шурупає, що і як. Десь намутив грошей, вкинув в станцію і в обладнання. Приходить розповідає всім про глобальний маркетинг, ліди, фідбеки і всякий непотрібний мотлох. На який момент закручувати свічки не знає.
Директор - як правило, лимарь, який нічого не робить, сидить за компом в кабінеті, щось трохи знає і розбирається, але ж він ДИРЕКТОР, значить має поважно ходити по офісу, дзвонити Петру Сергійовичу, інколи виходить в цех. Видає всім зарплату, якщо трапилось чудо, і є гроші в касі.
Майстер-приймальник - життям наляканий індивід, який не знає звідки прилетить, чи від директора, чи ключем від механіка, чи від клієнта. Наче трохи щось знає, в минулому слюсар-механік, але вже не марає руки, працює язиком і кнопає в комп'ютері.
Механік - ну це такі парні, як я. Ясна справа нормальні пацани, шарять як ремонтувати автівки, але не розуміють, чому так хреново працюють всі процеси на СТО. Буває, в сім'ї не без урода. Але таких, нормальний колектив швидко викурює на вулицю.
Маляр - вища каста в автобізнесі. Кладе на всіх, бо тільки він авторитет, ні директор, на власник йому не указ. Постійно хоче більше грошей, і через два дні після зарплатні йде за авансом, бо грошей знову немає. Кожен маляр приходить на СТО голий босий, потім купує шарпака і фарбує його, потім або звільняється, або продає шарпака і купує іншого, щоб знову фарбувати.
Електрик - як правило, трохи чумний чувак, зі своїми зехерами. Для нього всі інші тупі, бо він "гострий". Працює коли є робота, і не працює, коли роботи немає. Такий собі хіппі, може півдня сидіти, втикати і думати про глобальне.
Рихтувальник - дядько у віці, вже мудрий і розважливий. Знає що вміє, знає що хоче, авторитет на любому СТО, бо самих вийокуватих, може скрутити в ріг.
Моторист - просто жадібний механік, у якого остеохондроз. Думає, що робити капіталки вигідніше в плані грошей, і треба більше працювати головою вниз, ніж під підйомником, коли голова до верху.
Шиномонтажник - чувак руки-базуки, в плані шиномонтажу - БОГ, в плані прикрутити вихлопну трубу - повний профан.
Студент - інколи пишу про своїх, думаю ви знаєте які вони. Правильно... - ніякі. І що з них буде плані професійних навичок нікому не відомо. Але студенти мають бути, бо в середньому із ста, один буде толковий і перспективний.
Діліться з друзями, хай почитають, може впізнають колег чи співробітників.
#історія
Крадіжка в автосервісі – справжня біда, і часто на підприємствах воно вважається нормою. Звичайно, я маю на увазі дрібне розкрадання, коли крадуть по крупному, тоді в цю справу вже втручаються правоохоронні органи. В автосервісах і автомайстерень без крадіжки теж не обходиться, деякі приклади можу привести з власного досвіду.
Крадіжка особистих речей і грошей
Нерідко автослюсарі беруть те, що погано лежить, у своїх же товаришів. Безумовно, такий вчинок низький, але люди всі різні, і нічого з цим не поробиш. Згадую, як влаштувався працювати в слюсарем на одне СТО, випадок стався, коли я відпрацював на підприємстві близько одного року.
Роздягальня у нас була на другому поверсі, одному або двом працівникам був закріплений металевий роздягальний ящик з двох відділень. Ми переодягалися удвох з моїм другом, відсік з чистим одягом всі робітники закривали під замок, нам порадили зробити також. Я під час роботи ніколи не носив із собою гроші, залишав гаманець в кишені штанів, а коли йшов обідати, купюри брав з собою. Ми отримували хорошу зарплату, і у мене завжди було в наявності гвиаень 200-300.
Один раз ми з Санею прийшли в обід за грошима, але в роздягальні їх не виявили. Найцікавіше, що гаманці були на місці, і замок висів. Ми переглянулися – обидва що-небудь переплутати не могли, і довіра один до одного у нас була не повна. Більше гаманців з грошима в роздягальні ми вже ніколи не залишали, довелося змінити свої звички.
Як-то в цехц довелося штовхати машину (вона була не на ходу), і коли ми її рухали, я відчув, як з кишені випав гаманець. Нічого, думаю, зараз ще штовхнемо 10 метрів, і я його підберу, адже поруч нікого поки не спостерігається. Обертаюся, бачу-гаманець лежить відкритий, грошей в ньому немає. Що говорити, професіонали!
Коли у нас в 2010 році почав працювати малярний цех, роздягальня так само була на другому поверсі, потрібно було підніматися по сходах. Будучи досвідчении, я хлопцям радив не залишати цінні речі, наводив приклади зі свого досвіду. Слід зазначити, що крадіжок було небагато, тільки один раз у Сергія пропали наручний годинник, злодюжку обчислити не вдалося.
Але іншого «злодія» ми вирахували швидко, він «тирив» їстівне. Хлопці часто приносили з собою обід, в місцевій їдальні годували огидно, і якщо сумка була відкрита, продукти з неї пропадали. Розкрадачем виявився місцевий рудий кіт, тому в подальшому всіх новачків попереджали, щоб вони надійно ховали свій обід.
Сторонні на території автосервісу
Наш автосервіс знаходився на території великого вантажного автопідприємства, і хоча в АТП велося відеоспостереження, а також був сторож, у нас була своя охорона, яка чергувала вночі і у вихідні. Сторонніх на територію ми намагалися не допускати, але клієнтів ж не виженеш. Один раз ми помітили, як двоє хлопців крутилися біля підйомника. Непрошених гостей ввічливо попросили покинути Автосервіс, але було вже пізно у мого напарника з верстака пропав досить дорогий телефон в чохлі, він по своїй безпечності поклав його на найвидніше місце.
А в цьому сервісі, де я зараз працюю, минулого року у майстра-приймальника зі столу сперли ноутбук і його особисту барсетку. По камерам подивились, просто тупо з вулиці зайшов пацан, зайшов в офіс, відключив ноутбук, взяв в рку барсетку і спокійно собі так вийшов, якраз в цей момент майстер приймальник був з клієнтом в цеху.
#історія
Крадіжка особистих речей і грошей
Нерідко автослюсарі беруть те, що погано лежить, у своїх же товаришів. Безумовно, такий вчинок низький, але люди всі різні, і нічого з цим не поробиш. Згадую, як влаштувався працювати в слюсарем на одне СТО, випадок стався, коли я відпрацював на підприємстві близько одного року.
Роздягальня у нас була на другому поверсі, одному або двом працівникам був закріплений металевий роздягальний ящик з двох відділень. Ми переодягалися удвох з моїм другом, відсік з чистим одягом всі робітники закривали під замок, нам порадили зробити також. Я під час роботи ніколи не носив із собою гроші, залишав гаманець в кишені штанів, а коли йшов обідати, купюри брав з собою. Ми отримували хорошу зарплату, і у мене завжди було в наявності гвиаень 200-300.
Один раз ми з Санею прийшли в обід за грошима, але в роздягальні їх не виявили. Найцікавіше, що гаманці були на місці, і замок висів. Ми переглянулися – обидва що-небудь переплутати не могли, і довіра один до одного у нас була не повна. Більше гаманців з грошима в роздягальні ми вже ніколи не залишали, довелося змінити свої звички.
Як-то в цехц довелося штовхати машину (вона була не на ходу), і коли ми її рухали, я відчув, як з кишені випав гаманець. Нічого, думаю, зараз ще штовхнемо 10 метрів, і я його підберу, адже поруч нікого поки не спостерігається. Обертаюся, бачу-гаманець лежить відкритий, грошей в ньому немає. Що говорити, професіонали!
Коли у нас в 2010 році почав працювати малярний цех, роздягальня так само була на другому поверсі, потрібно було підніматися по сходах. Будучи досвідчении, я хлопцям радив не залишати цінні речі, наводив приклади зі свого досвіду. Слід зазначити, що крадіжок було небагато, тільки один раз у Сергія пропали наручний годинник, злодюжку обчислити не вдалося.
Але іншого «злодія» ми вирахували швидко, він «тирив» їстівне. Хлопці часто приносили з собою обід, в місцевій їдальні годували огидно, і якщо сумка була відкрита, продукти з неї пропадали. Розкрадачем виявився місцевий рудий кіт, тому в подальшому всіх новачків попереджали, щоб вони надійно ховали свій обід.
Сторонні на території автосервісу
Наш автосервіс знаходився на території великого вантажного автопідприємства, і хоча в АТП велося відеоспостереження, а також був сторож, у нас була своя охорона, яка чергувала вночі і у вихідні. Сторонніх на територію ми намагалися не допускати, але клієнтів ж не виженеш. Один раз ми помітили, як двоє хлопців крутилися біля підйомника. Непрошених гостей ввічливо попросили покинути Автосервіс, але було вже пізно у мого напарника з верстака пропав досить дорогий телефон в чохлі, він по своїй безпечності поклав його на найвидніше місце.
А в цьому сервісі, де я зараз працюю, минулого року у майстра-приймальника зі столу сперли ноутбук і його особисту барсетку. По камерам подивились, просто тупо з вулиці зайшов пацан, зайшов в офіс, відключив ноутбук, взяв в рку барсетку і спокійно собі так вийшов, якраз в цей момент майстер приймальник був з клієнтом в цеху.
#історія
Відмочу ка я вам історію, просто так почитати.
Повертаючись до історії з животними под капотом, які залазять туда зімою гріться, находять там страшную кончину, а потом стають істочніком ужасного запаха в машині.
На цей раз «дєло зловонной машини» случилося ближче до літа (чи то в началі літа, зараз точно не вспомню). Женский автомобіль з двума дитячими автокреслами: одним поменьше, другим уже на дошкольника. Жалоба клієнтки «Очєнь плохо пахнєт в салонє».
Глянули під капотом — котів і мишей немає, немає і їх расчлєньонних останків. На всякий случай промили двіжок — воняє. Питаємо, чи включала вона кондиціонер — ні, каже, в цьому году ще не включала. Вирішили пока не чистить кондьор, щоб не викатувать клієнткі вартість заправки, а попробувать обійтися малими жертвами.
Познімали всі коври, давай дивитись під сидіння. Знайшли. На задньому сидінні поряд з тим автокріслом, шо для дитини постарше, між сідушкою та спинкою акуратно заховане надкушене варене яйце і трохи шкарлупок з крашанки. Колись воно було крашеним яєчком на Паску, а при ненадлєжащому хранєнії в условіях потепління перетворилося в опасну хімічну зброю. Не заставляйте дітей їсти того, шо їм не хочеться, а то можуть случаться сюрпризи 🚽
Вимили, провітрили. Рази зо три робили озонування салону, і наче перемогли проблему. Так і працюємо на СТО, і механіком, і дегустатором, і екстрасенсом, і працівником хімчистки.
#історія
Повертаючись до історії з животними под капотом, які залазять туда зімою гріться, находять там страшную кончину, а потом стають істочніком ужасного запаха в машині.
На цей раз «дєло зловонной машини» случилося ближче до літа (чи то в началі літа, зараз точно не вспомню). Женский автомобіль з двума дитячими автокреслами: одним поменьше, другим уже на дошкольника. Жалоба клієнтки «Очєнь плохо пахнєт в салонє».
Глянули під капотом — котів і мишей немає, немає і їх расчлєньонних останків. На всякий случай промили двіжок — воняє. Питаємо, чи включала вона кондиціонер — ні, каже, в цьому году ще не включала. Вирішили пока не чистить кондьор, щоб не викатувать клієнткі вартість заправки, а попробувать обійтися малими жертвами.
Познімали всі коври, давай дивитись під сидіння. Знайшли. На задньому сидінні поряд з тим автокріслом, шо для дитини постарше, між сідушкою та спинкою акуратно заховане надкушене варене яйце і трохи шкарлупок з крашанки. Колись воно було крашеним яєчком на Паску, а при ненадлєжащому хранєнії в условіях потепління перетворилося в опасну хімічну зброю. Не заставляйте дітей їсти того, шо їм не хочеться, а то можуть случаться сюрпризи 🚽
Вимили, провітрили. Рази зо три робили озонування салону, і наче перемогли проблему. Так і працюємо на СТО, і механіком, і дегустатором, і екстрасенсом, і працівником хімчистки.
#історія
Був у нас клієнт. Один раз свічки йому почистили, другий — тормозну систему прокачали. А третій раз приїхав до нас, та так, як наче ми йому братели і чи то на одному горшку в дитячому садку сиділи, чи то дітєй разом хрестили та центнер горілки разом випили.
Чувак, я тебе третій раз в глаза бачу, який я тобі Вовела? Неприятно, звичайно, ну ладно, перетерпим.
Приїхав робить предпродажну підготовку. Ну там шось почистить, щось помить, щось замінить . Кароч, марафєт навести. Ну то таке, діло звичайне. А поміж ділом він і заряжає, мол, надо би ще спідометр одкрутить в обраточку.
Ми йому акуратно так об’яснили, шо такой йухньою не займаємось, а він прилип все не унімається. «Ти панімаааєш, я єйо так за нармальниє деньгі нє прадаам». Ну нормально, да? Він півтора года на машині таксував, а тепер хоче продать як «нєбіта, нєкрашена, жена по суботам на фітнес єзділа». Нє, хай продає,звичайно, як хоче, то не наше діло сувати свого носа в діла клієнтів, так він же із нас хоче соучасніків зробити!
Щоб ми йому помогли якусь людину на@бать, яка, мєжду прочім, тоже може оказаться нашим клієнтом!
Отказали йому, короче, займаємося дальше своїми ділами. А він такий настирний, все не унімається. Названює «Ну как там ви, нє пєрєдумаді мнє памочь?». І гундить, і гундить. І нафік не пошлеш, і терпіти вже сили нема. В черговий раз телефонує. Розмова вийшла отака:
- Ну што ви, нє передумали там па маєму дєлу?
- Ну ти ж понімаєш, шо така робота тарифікується по отдєльній ставці?
- Ахаха, я так и думал, што дєло в дєньгаах. Сколька?
- Ну в тебе там скільки на спідометрі накапало?
- 82 тисячі.
- А скільки треба оставить?
- Тисяч питнадцать где-та.
- Тариф знаєш?
- Нєт, а сколька?
- По гривні за кілометр!
- Еммм.. Я падумаю.
Вроді одстав.
Лайк, якщо зробили все правильно.
Ретвіт, якщо треба було по три гривні за кілометр.
#історія
Чувак, я тебе третій раз в глаза бачу, який я тобі Вовела? Неприятно, звичайно, ну ладно, перетерпим.
Приїхав робить предпродажну підготовку. Ну там шось почистить, щось помить, щось замінить . Кароч, марафєт навести. Ну то таке, діло звичайне. А поміж ділом він і заряжає, мол, надо би ще спідометр одкрутить в обраточку.
Ми йому акуратно так об’яснили, шо такой йухньою не займаємось, а він прилип все не унімається. «Ти панімаааєш, я єйо так за нармальниє деньгі нє прадаам». Ну нормально, да? Він півтора года на машині таксував, а тепер хоче продать як «нєбіта, нєкрашена, жена по суботам на фітнес єзділа». Нє, хай продає,звичайно, як хоче, то не наше діло сувати свого носа в діла клієнтів, так він же із нас хоче соучасніків зробити!
Щоб ми йому помогли якусь людину на@бать, яка, мєжду прочім, тоже може оказаться нашим клієнтом!
Отказали йому, короче, займаємося дальше своїми ділами. А він такий настирний, все не унімається. Названює «Ну как там ви, нє пєрєдумаді мнє памочь?». І гундить, і гундить. І нафік не пошлеш, і терпіти вже сили нема. В черговий раз телефонує. Розмова вийшла отака:
- Ну што ви, нє передумали там па маєму дєлу?
- Ну ти ж понімаєш, шо така робота тарифікується по отдєльній ставці?
- Ахаха, я так и думал, што дєло в дєньгаах. Сколька?
- Ну в тебе там скільки на спідометрі накапало?
- 82 тисячі.
- А скільки треба оставить?
- Тисяч питнадцать где-та.
- Тариф знаєш?
- Нєт, а сколька?
- По гривні за кілометр!
- Еммм.. Я падумаю.
Вроді одстав.
Лайк, якщо зробили все правильно.
Ретвіт, якщо треба було по три гривні за кілометр.
#історія
Рубрика «Наши рукі не для скукі» або «Мастєрская Самодєлкіна с послєдующім передєлкіно».
Початок історії розказав нам Віталя прийомщік. Приїхала людина, спитала, в шо їй обійдеться замінити тормозні колодки, почула суму, покрутила носом і поїхала собі. Ну поїхала, та й поїхала, Віталя про нього через півгодини і забув, а я і не знав :)
Тільки на цьому діло не закончилося. Десь через неділю після першого візиту та людина знову приїхала і начала скаржитися, шо клинять тормоза. Віталя його узнав, спитав, чи це він спрашував про заміну колодок, і чи по ітогу їх замінили, чи нє. Клієнт сказав, шо да, він сам і замінив, бо мав час та натхнення. А вскорості почались проблеми.
Ну ок, зараз поглянемо, що там за проблеми. Заганяєм, розбираєм. Хм. Ну да, чого ж йому не клинить. Тормозні диски на перший погляд в нормальному стані. Дивимося всередину, а там живого міста не залишилося.
Як же так вийшло, що майже нові диски ухлудились до состоянія «покрасить і вибросить»? А цей клієнт наш, у якого уйма свободного часу і маса нерозтраченої енергії прифігачів колодки, причому обидві, зворотньою стороною.
Питаємо, чи горячітельних напітков і вєсєлящих газов перед установкою не приймав, отвічає, шо не, по тверезому ставив. Ну от чогось йому придумалось, що правильно так.
Зекономив, називається.
Добре, хоть до біди не дошло, бо неісправні тормоза — річ небезпечна.
Не будье як оцей наш клієнт, не шарите як, не робіть, краще дайте трохи грошей фахівцям, а самі йдіть заробляти, на тому, що добре вмієте і знаєте.
І взагалі, давайте діліться історірією, бо щось мало народу стало канал читати. Я вам гарантую, що за кожний репост, срок служби тормозних дисків на вашому авто збільшується в два, а то і в три рази. Правда-правда, ось скиньте історію друзям і провірте! 😎🤟
#історія
Початок історії розказав нам Віталя прийомщік. Приїхала людина, спитала, в шо їй обійдеться замінити тормозні колодки, почула суму, покрутила носом і поїхала собі. Ну поїхала, та й поїхала, Віталя про нього через півгодини і забув, а я і не знав :)
Тільки на цьому діло не закончилося. Десь через неділю після першого візиту та людина знову приїхала і начала скаржитися, шо клинять тормоза. Віталя його узнав, спитав, чи це він спрашував про заміну колодок, і чи по ітогу їх замінили, чи нє. Клієнт сказав, шо да, він сам і замінив, бо мав час та натхнення. А вскорості почались проблеми.
Ну ок, зараз поглянемо, що там за проблеми. Заганяєм, розбираєм. Хм. Ну да, чого ж йому не клинить. Тормозні диски на перший погляд в нормальному стані. Дивимося всередину, а там живого міста не залишилося.
Як же так вийшло, що майже нові диски ухлудились до состоянія «покрасить і вибросить»? А цей клієнт наш, у якого уйма свободного часу і маса нерозтраченої енергії прифігачів колодки, причому обидві, зворотньою стороною.
Питаємо, чи горячітельних напітков і вєсєлящих газов перед установкою не приймав, отвічає, шо не, по тверезому ставив. Ну от чогось йому придумалось, що правильно так.
Зекономив, називається.
Добре, хоть до біди не дошло, бо неісправні тормоза — річ небезпечна.
Не будье як оцей наш клієнт, не шарите як, не робіть, краще дайте трохи грошей фахівцям, а самі йдіть заробляти, на тому, що добре вмієте і знаєте.
І взагалі, давайте діліться історірією, бо щось мало народу стало канал читати. Я вам гарантую, що за кожний репост, срок служби тормозних дисків на вашому авто збільшується в два, а то і в три рази. Правда-правда, ось скиньте історію друзям і провірте! 😎🤟
#історія
Зробіть міні дешево і сердито!
Так можна коротко охарактеризувати деяких наших клієнтів. Точніше, несостоявшихся клієнтів.
Бо дешево і сердито ми не робимо! Якщо ремонт недорогий, ми за нього лишньої копійки не візьмемо, а якщо там серйозне поврєждєніе, тулить, вибачайте, на соплях ми не станем. Бо через місяць у вас оті соплі розваляться, а ми потом винуваті будем. І це добре, якщо машина просто стане і обійдеться без аварії. А якщо ні? Вибачте, репутація — це така вещь, шо заробляєш її роками, а просрать можно за один раз.
Стоїть тільки начать клепати машини, як отой Вовка із Тридєвятого царства пиріжки пік, і не успієш оглянуться, як до того «І так сойдєт» привикаєш, і воно стає твоїм девізом по жизні. А там ще трошки, і ти уже не перспективний автомеханік, а грузчик на базарі. Ще повзе, як охранніком в АТБ з такою репутацією візьмуть.
Приїжджав до нас пару місяців назад один мужик на Тойоті — руль у нього бочив і машину в сторону вело. Ми подивились машину: там крім сайлентблоків був ще прилічний ізнос амортизаторів і стійок, шото ще із серйозного (не помню вже, шо конкретно) і по мєлочі прилічний пучок.
Сайлентблоки йому порахували оригінальні, бо ставить в таком случаї ширпотрєб — це не уважать ни себе, ни клієнта. Сума там набігла довольно прилічна, но це ж, блін, і не Таврія, щоб ліпить в ній ремонт із гівна і палок!
Мужик поїхав і більше не приїхав.
Зробив десь в гаражах раза в три дешевше, де йому зробили тільки невеличку часть із того, шо треба було дєлать, відіму проблєму, на яку він і жалувався, устранили — руль не веде, правда, хтозна, чи надовго, може там скотчем склеїли, щоб дешевше вийшло :D А шо він дуже скоро приїде додєлувать то, шо сразу не став дєлать, так то ж уже не проблема тих хлопців.
Хотів дешевше — отримав. Ну і по ітогу воно всьо равно вийде дороще, та ще й потраченого часу вагон, но то вже «мєлкіє іздєржкі».
P.S. Це я до чого писав, бо приїхав той мужик по ітогу через місяць, поміняли йому все, зробили вже як треба, ізоленту відірвали і сайлентблоки чи то з парафіну, чи то з силікому, які йому десь там втюхали, ми успішно викруткою вийняли і оригінальні поставили.
Вартість ремонту не змінилась у нас особо, трохи запчастини подешевшали, бо у нас вже курс 24.... кажуть скоро курс по вісім буде знову і Янукович вернеться. Заживемо як раніше, жирно...
Але мужик, той, що я про нього розповідаю не заживе, бо всі гроші якимось охламонам пороздає. Не знаю на скільки його там в гаражах "обули", але вартість ремонту разом з нашим рахунком, мабуть, встала вдвіччі дорожчьою. Отаке.
#історія
Так можна коротко охарактеризувати деяких наших клієнтів. Точніше, несостоявшихся клієнтів.
Бо дешево і сердито ми не робимо! Якщо ремонт недорогий, ми за нього лишньої копійки не візьмемо, а якщо там серйозне поврєждєніе, тулить, вибачайте, на соплях ми не станем. Бо через місяць у вас оті соплі розваляться, а ми потом винуваті будем. І це добре, якщо машина просто стане і обійдеться без аварії. А якщо ні? Вибачте, репутація — це така вещь, шо заробляєш її роками, а просрать можно за один раз.
Стоїть тільки начать клепати машини, як отой Вовка із Тридєвятого царства пиріжки пік, і не успієш оглянуться, як до того «І так сойдєт» привикаєш, і воно стає твоїм девізом по жизні. А там ще трошки, і ти уже не перспективний автомеханік, а грузчик на базарі. Ще повзе, як охранніком в АТБ з такою репутацією візьмуть.
Приїжджав до нас пару місяців назад один мужик на Тойоті — руль у нього бочив і машину в сторону вело. Ми подивились машину: там крім сайлентблоків був ще прилічний ізнос амортизаторів і стійок, шото ще із серйозного (не помню вже, шо конкретно) і по мєлочі прилічний пучок.
Сайлентблоки йому порахували оригінальні, бо ставить в таком случаї ширпотрєб — це не уважать ни себе, ни клієнта. Сума там набігла довольно прилічна, но це ж, блін, і не Таврія, щоб ліпить в ній ремонт із гівна і палок!
Мужик поїхав і більше не приїхав.
Зробив десь в гаражах раза в три дешевше, де йому зробили тільки невеличку часть із того, шо треба було дєлать, відіму проблєму, на яку він і жалувався, устранили — руль не веде, правда, хтозна, чи надовго, може там скотчем склеїли, щоб дешевше вийшло :D А шо він дуже скоро приїде додєлувать то, шо сразу не став дєлать, так то ж уже не проблема тих хлопців.
Хотів дешевше — отримав. Ну і по ітогу воно всьо равно вийде дороще, та ще й потраченого часу вагон, но то вже «мєлкіє іздєржкі».
P.S. Це я до чого писав, бо приїхав той мужик по ітогу через місяць, поміняли йому все, зробили вже як треба, ізоленту відірвали і сайлентблоки чи то з парафіну, чи то з силікому, які йому десь там втюхали, ми успішно викруткою вийняли і оригінальні поставили.
Вартість ремонту не змінилась у нас особо, трохи запчастини подешевшали, бо у нас вже курс 24.... кажуть скоро курс по вісім буде знову і Янукович вернеться. Заживемо як раніше, жирно...
Але мужик, той, що я про нього розповідаю не заживе, бо всі гроші якимось охламонам пороздає. Не знаю на скільки його там в гаражах "обули", але вартість ремонту разом з нашим рахунком, мабуть, встала вдвіччі дорожчьою. Отаке.
#історія
Буває іноді, шо нам закидають, тіпа, ми не так робимо діагностику. От, мол, приїхали до офіціалів, вони сразу діагностику зробили і з’ясували, «шо у машини болить». А ви, такі-сякі дієте методом научного тика. Тіпа, тикаєте, в різні міста, поки не вгадаєте. Спішу де-кого розчарувати. Офіціали в важких випадках тоже действують методом тика, тільки ви про це не знаєте.
У офіціалів є склад з запчастинами. Якщо у майстра виникають сумніви у справності якоїсь деталі, він бере на складі нову, ставить її, перевіряє. Заработало? Значить воно. Нє? Віддає на склад і дивиться, шо ще може давать таку «клінічну картину». Робить чергове припущення і йде на склад за іншою деталлю. І так поки не несправність не усувається. Потом клієнт приїжджає, а він такий «У вас там то-то і то-то було».
У нас як? В більшості випадків діагноз ми ставимо, виходячи із особистого досвіду і знань. Ми знаємо, як себе ведуть самі поширені болячки у авто і частіше всього наші попередні діагнози підтверджуються при детальному вивченні «хворої». Але бувають случаються і складні випадки, коли з першого разу так і не визначиш. Ну це як в мєдицині.
Он у мого дядька обнаружили панкрєатіт. А він годів десять жалувався на серце і желудок. Врачі дивились серце і казали «не болить воно у вас», дивились шлунок і казали «ну да, є невеличкі проблеми». А коли вже сильно скрутило, стали перевірять по черзі: почки, печінку, дванадцятиперстну, знову шлунок. Так і дошли потіхоньку до поджелудочної. Тепер сидить дядько на дієті, не п'є, зато не болить.
Був случай з клієнткою на Тойоті. Вона до нас приїхала вже після того, як декілька раз діагностірувалась у офіціалів. Каже, шо машина на рівних оборотах веде себе нормально, а на розгоні добряче вібрує. Жіночка нервувала, побоюючись, що така поведінка машини може призвести до аварії. Машину кілька раз дивились тойотовські спєци і нічого не обнаружили.
Відкрив я капот, дивлюсь на двіжок, щоб удобніше було, уперся рукой об катушку запалення. (Діло було якраз после отого доща, коли переход на Щулявці затопило — це дуже важне уточнення!) Як же мене довбонула та котушка! Бодрящій удар током розставив все по своїм місцям.
Повертаюсь до клієнтки і кажу
- «Вам катушку міняти треба».
- Вона така «Кааак ви так сразу понялі?».
- Опит, кажу, і мастєрство.
Через півгодини з видом «Я бог всіх автомеханіків» здав клієнті роботу.
Так шо всяке буває. Іноді довбешся хто зна скільки і ніяк не найдеш причини, а іноді отсирівша катушка тобі сразу знак подає, мол требую заміну! А до тойотовців клієнтка, видно, по сухому приїжджала.
Мабуть,і це репостить не треба, хай мій секрет останеться поміж нами 🙃 А от якщо у вас тоже бували такі випадки “божествєнного провідєнія”, жміть “понравилось”, якщо не бувало ни разу, жміть на "удівльонного" колобка, а якщо хочете собі такі супер-способності, тисніть “сердечко”.
#історія
У офіціалів є склад з запчастинами. Якщо у майстра виникають сумніви у справності якоїсь деталі, він бере на складі нову, ставить її, перевіряє. Заработало? Значить воно. Нє? Віддає на склад і дивиться, шо ще може давать таку «клінічну картину». Робить чергове припущення і йде на склад за іншою деталлю. І так поки не несправність не усувається. Потом клієнт приїжджає, а він такий «У вас там то-то і то-то було».
У нас як? В більшості випадків діагноз ми ставимо, виходячи із особистого досвіду і знань. Ми знаємо, як себе ведуть самі поширені болячки у авто і частіше всього наші попередні діагнози підтверджуються при детальному вивченні «хворої». Але бувають случаються і складні випадки, коли з першого разу так і не визначиш. Ну це як в мєдицині.
Он у мого дядька обнаружили панкрєатіт. А він годів десять жалувався на серце і желудок. Врачі дивились серце і казали «не болить воно у вас», дивились шлунок і казали «ну да, є невеличкі проблеми». А коли вже сильно скрутило, стали перевірять по черзі: почки, печінку, дванадцятиперстну, знову шлунок. Так і дошли потіхоньку до поджелудочної. Тепер сидить дядько на дієті, не п'є, зато не болить.
Був случай з клієнткою на Тойоті. Вона до нас приїхала вже після того, як декілька раз діагностірувалась у офіціалів. Каже, шо машина на рівних оборотах веде себе нормально, а на розгоні добряче вібрує. Жіночка нервувала, побоюючись, що така поведінка машини може призвести до аварії. Машину кілька раз дивились тойотовські спєци і нічого не обнаружили.
Відкрив я капот, дивлюсь на двіжок, щоб удобніше було, уперся рукой об катушку запалення. (Діло було якраз после отого доща, коли переход на Щулявці затопило — це дуже важне уточнення!) Як же мене довбонула та котушка! Бодрящій удар током розставив все по своїм місцям.
Повертаюсь до клієнтки і кажу
- «Вам катушку міняти треба».
- Вона така «Кааак ви так сразу понялі?».
- Опит, кажу, і мастєрство.
Через півгодини з видом «Я бог всіх автомеханіків» здав клієнті роботу.
Так шо всяке буває. Іноді довбешся хто зна скільки і ніяк не найдеш причини, а іноді отсирівша катушка тобі сразу знак подає, мол требую заміну! А до тойотовців клієнтка, видно, по сухому приїжджала.
Мабуть,і це репостить не треба, хай мій секрет останеться поміж нами 🙃 А от якщо у вас тоже бували такі випадки “божествєнного провідєнія”, жміть “понравилось”, якщо не бувало ни разу, жміть на "удівльонного" колобка, а якщо хочете собі такі супер-способності, тисніть “сердечко”.
#історія