Доброго ранку та Благодаті Бога!

Важливо, щоб промосковитський Сіміон таки програв.
Румунія відіграє важливу роль в логістиці озброєння для СБО України.

У Румунії перемогу в першому турі президентських виборів здобув промосковитський кандидат Джордже Сіміон.

Він набрав 40,96% голосів виборців. Мер Бухареста Нікушор Дан — 20,99%.

Вони зійдуться у другому турі 18 травня.

Перше фото Magura V7, який озброєний AIM-9 Sidewinders. Такими збили два кацапольоти Су-30СМ над Чорном морем, — Naval News

Що ж це відбувається?)
ЗСУ почали новий прорив на Курщину в районі Тьоткіно, йдуть бої, - московитські змі

Хочете прикол?
В 2017 році я писав невеличку статтю, де зазначав це. Мало хто вірив в такий розвиток подій.
Потім в 2020 казав про це другу.

Але з активним використанням ChatGPT в 2023 ця гіпотеза стали вже для декого все більш реальною.
Чи вважаю я, що програмісти зникнуть? Ні. Чи всі лишаться? Ні.

Майбутнє буде стрімко змінюватись. З усіма + та -

#автотизація #ШІ



Айтішники під ударом: програмістів звільняють по всьому світу - штучний інтелект витісняє фахівців.

Попит на ІТ-спеціальності рекордно впав - із 2022 року великі компанії звільнили понад 630 тисяч програмістів. Причина - автоматизація та стрімке впровадження нейромереж, які виконують більшість завдань дешевше і швидше. З розвитком ШІ ситуація лише погіршуватиметься.

За останні два роки понад 27% посад програмістів у США були скорочені - це найгірший показник з 1980-х років. Глобальні технологічні компанії, включаючи Google, Meta, Amazon, Salesforce та Autodesk, скорочують тисячі співробітників, водночас інвестуючи в ШІ.

Ветерани, які повертаються до цивільного життя після тяжких поранень, стикаються не лише з відсутністю інклюзивності в міському просторі, а й з браком розуміння та підтримки з боку суспільства.

У новому випуску подкасту «У справах військових» ми говоримо про це з Владиславом Єщенком («Самурай»), який на фронті втратив зір і частково слух, та Віктором Чонговаєм («Чорнобиль»), який внаслідок поранення втратив обидві ноги. Вони поділилися своїм досвідом із ведучим Масі Найємом.

Одеса, тримайтесь((()))

11 років «Азову»: історія легенди

5 травня, 2014 рік. Після арештів та вʼязниць, відомого бою на Римарській, звільнення Харкова й перших пострілів війни група українських партизанів стає офіційним бойовим підрозділом.

Унікальні кадри тих історичних днів — сьогодні у відео.

«Чорні чоловічки» під командуванням Андрія Білецького отримали інсайдерську інформацію: дезорієнтовані турбулентністю в країні українські ВВ покинули свою базу у Бердянську. Для «Чорного корпусу» — це шанс заволодіти зброєю військової частини, яку вже розтягують росіяни й сепаратисти. І єдиний легальний спосіб її отримати — трансформуватися з партизанського загону в міліцейський. Для націоналістів, ультрасів, хуліганів, які ще вчора билися з міліцією, такий розвиток подій став несподіваним й іронічним. Але вже у перші дні існування як підрозділу МВС «чоловічки» прийняли кілька боїв і взяли в полон цілого міністра оборони так званої «днр». Так народжувався легендарний «Азов».

За місяць новостворений добровольчий підрозділ звільняє Маріуполь — згоду на авантюрну операцію Білецький вибиває у скептично налаштованого командування. З техніки — обшитий бронею «КАМАЗ», з важкого — ЗУ-шка та «Утьос». Серед бійців — 16–18-річні добровольці. Далі — звільнення Марʼїнки, Іловайськ, Широкине вересня 2014-го, Павлопіль-Широкинська операція лютого 2015-го та інші бої, просякнуті духом зухвалості.

Фронт оманливо стихнув. І цей час «Азов» використав для нарощення професіоналізму. Створено Військову школу ім. Коновальця, сержантські курси, систему рекрутингу та підготовки бійців. Зібраний з сотні націоналістів загін став одним з найпрофесійніших та найбоєздатніших. Батальйоном, полком, бригадою. Та «Азов» ніколи не був просто військовим підрозділом. Це — феномен, велика родина.

Під час вторгнення 2022-го підрозділ взяв лідерство у бою за Маріуполь, створивши легендарний гарнізон на «Азовсталі». Його ветерани відбивали наступ на Київщині, Харківщині, Запоріжжі, Херсонщині, Сумщині, Чернігівщині, Дніпропетровщині та організовували операції з порятунку побратимів в оточеному Приазов'ї. За своїх гинули й потрапляли в полон.

Пам’ятаємо всіх полеглих на цьому шляху. І заради них продовжуємо битися за свою країну. З річницею — кожного, хто був і залишається частиною азовської родини!

3ОШБр | Instagram | Facebook | YouTube | ab3.army| TikTok | Підтримай Третю штурмову🇺🇦

Доброго ранку та Благодаті Бога!

З усіма + та - цього, але це вже є. І варто розглянути поки саме +: можливості відновлення людей після війни та дати більш повноцінне життя тим, хто втратив певні функції.
Хоча й розумію, щоспершу подібні технології будуть достатньо вартісними.

Ілон Маск планує повертати зір за допомогою нейрочіпа: очікується, що перший пацієнт отримає імплант Blindsight протягом року

Підприємець розповів, що компанія Neuralink працює над технологією, здатною повернути зір людям із повною втратою зорових функцій. Пристрій підключається безпосередньо до зорової кори і здатний дати зір навіть незрячим від народження.

На стартових етапах візуалізація буде схожа на примітивну комп'ютерну графіку, проте згодом технологія має вийти на надлюдський рівень. У планах – імплантація 20-30 пацієнтам упродовж року.

У майбутньому компанія також планує допомогти пацієнтам із пошкодженнями хребта знову отримати можливість ходити.

6 травня в Україні відзначається День піхоти.
Як піхотинець в минулому, вітаю всю піхоту.
Піхота - це і арта, і оператори, і механи, коли тре пройтись/пробігтись...

Піхота - це про прогулянки під сонцем, дощем, снігом, градом та прильотами.
Піхота - це про бліндаж в кращому випадку і про окоп, вирву чи ямку, часто, наповненними водою, багнюкою, снігом, кригою, подружками-мишами иа крисами, а іноді скалапендрою чи навіть  прикантуженною гадюкою.

Піхота - це про швидкість вчасно впасти і вчасно піднятись.
Піхота - це про оборону та штурми.
Піхота - це про тих, хто нині має бути захищенний технологіями (дронами, нрк, мінними полями), оскільки захищає тих, хто за їх спинами.
Піхота, як казав мені в травні 2022 друг Фльор, - ті, хто має тримати рубежі, а для того, щоб вижити має копати, копати, "вкопуватись в центр Землі" і налагоджувати взамозв'язки з підрозділами поряд.

Піхота - це про брудні берці в багнюці, глині, крові, а також іноді  надання допомоги без перчаток, що заборонено, але бо немає часу.

Піхота - про мильний та содовий розчин, бо закидали газом...


Про цінність води: пляшки чи ковтка, струмок біля річки. Про щастя помитись... навіть застояною водою в набраній ванні в Сєвєродонецьку і розкіш прийняти гарячий чистий душ.

Піхота - це про мозолі, про лопату чи магазин замість лопати, про пісок, що обсипається при кожному прильоті та про чорнозем, глину і шлак, який ніяк не хоче піддаватись звичайній лопаті.

А ще піхота це про бути кмітливим - швидко адаптуватись та робити аналіз проведенних дій.

Піхота - про:
- 4.5.1?
- 4.5.0 (коли вас криють, але не попали).

Піхота - про здатність вчасно почути і зрозуміти вихід, а також звук пропелера дрону і спитати себе: з якої сторони.

Піхота про жарти і дурні історії, про хвилину вибігти і викопати "ямку" для "треба" і решта незручних історій.

Піхота - це про не дуже тактікульний вигляд, іноді схожий на безхатька, але точно з хатою, бо твоя хата тепер то поле, берег, острови, що в воді, посадки (дай Бог, не просто патики), прекрасні фешенебельні підвали, що тримають прильот поряд.

Піхота - це іноді про пофіг, як ти виглядаєш, в т.ч. в тилу, в яких ти не модних кросівках чи не з барбершопною бородою, не на тачці, за те з чистою совістю, з ще одним донатом на свій та дружній підрозділ.

Піхота - це, нажаль, про ПТСР, іноді замкненність, коли до тебе, здавалось би немає нікому діла, про кантузії, поранення і ампутації, про лікарні, шпиталі, ПНД, про близьких, які стали такими далекими та про незнайомих, які стали близькими, про деяких  маршрутчиків з їх "це що за посвічення?", "такий/така молодий/а а з УБД?", про думки, що тепер ти нікому, крім Бога нафіг не потрібен, а також про щирі обійми рідних, дітей, друзів та підтримку незнайомих. А ще про гарячий борщ, що ти їси вперше за місяці в волонтерському придорожньому кафе на Дніпропетровщині і усміхненних жінок та дівчат, яких, хтось побачить знову лише через місяці чи роки, а хтось ніколи...

Піхота - про похорони... та про поминки, на яких знайомишся з родиною побратима, згадуєш його веселим і ви часто з родиною стаєте з похмурих веселими, жартуєте і якимись рідними...

Там, де стоїть наша піхота - там не стоять ворожі чоботи вкупі з їх власниками.

Піхота - це про віру. В Бога і Його Благодать, в тих, хто поряд (і, що вони зроблять максимум, щоб витягти), в операторів дронів, що зараз максимально не допустять до тебе ворожих штурмовиків, в свою  арту та мінометку, яка вчасно і не в тебе запустить хоч один такий іноді дефіцитний "кабачок", в капеланів, що щиро підтримують і дають тобі цукерку, термос і настанову, в волонтерів, що привезуть щось смачненьке і тепле, дитячий малюнок, а іноді і деталі на корча без того, щоб знову скидатись, в українців, яким не пофіг, які не "втомились", які моляться і роблять все, щоб піхота "не сточилась", в сержантів, офіцерів, генералів і владу, які цінують і бережуть, навчають особовий склад, а не шукають можливості отримати зірочку чи зірку, фоточку для майбутніх виборців та для патріотичного пафосу.

Піхота - це про те, як іноді вночі одному бути в окопі, як заблукати під обстрілами і знайтись... або не знайтись.

З Днем піхоти!

Дякую кожному та кожній.
Жити, міцного здоров
Обійняв((()))

Царство Небесне - загиблим...

Слава Богу! Україні - перемогу!
Героям - повагу та підтримку!
Полоненим - Волю!
Загиблим - Світла Пам'ять!