Блудный сын и Хлеб Жизни

В притче о блудном сыне, над смыслом которой Церковь предлагает нам поразмышлять во время подготовки к Великому посту, есть несколько важных, в духовном смысле, моментов.

Понятно, что по большому счету эта притча касается каждого из нас, так как своими грехами мы удаляемся от Бога, и только через покаяние можем вернуться к Нему обратно.

Также очевидно, что какими бы великими грешниками мы ни были – Бог все равно ждет нас и всегда готов простить и принять. Вопрос в другом – как долго может упорствовать человек в своем нежелании покаяться?

В притче процесс покаяния раскрывается через словосочетание «пришел в себя», и наступает он в определенный момент. Так, когда блудный сын растратил все деньги, которые взял у отца, «настал великий голод в той стране, и он начал нуждаться; и пошел, пристал к одному из жителей страны той, а тот послал его на поля свои пасти свиней; и он рад был наполнить чрево своё рожками, которые ели свиньи, но никто не давал ему. Придя же в себя, сказал: сколько наемников у отца моего избыточествуют хлебом, а я умираю от голода; встану, пойду к отцу моему и скажу ему: отче! я согрешил против неба и пред тобою и уже недостоин называться сыном твоим; прими меня в число наемников твоих. Встал и пошел к отцу своему» (Лк. 15, 14-20).

Другими словами, человек переосмыслил свое положение только придя в крайне бедственное состояние. Пока у него были деньги, он не думал об отце. И даже тогда, когда он начал нуждаться, то пошел не домой, а к одному из жителей того места, где жил. И только в тот момент, когда человек неимоверно проголодался (готов был есть пищу свиней) – он пришел в себя.

Что это означает? Конечно, можно было бы сказать, что к Богу обращаются только те, кто пережил какие-то проблемы. Или, потому нам и попускаются скорби, чтобы мы поверили в существование Творца. Но, смысл слов Христа намного глубже. Притча о блудном сыне – это притча не про проблемы, как причину веры в Бога, а про поиск Отца.

К Богу обращается тот, кто испытывает духовный голод. Жажда познания Истины, алкание Правды (вспомните Заповеди Блаженств) – вот то, что помогает человеку «прийти в себя». Только Христос может утолить эту жажду и этот голод. Этот тезис усиливается противопоставлением пищи свиней (рожков) и хлеба. То есть, из контекста притчи понятно, что поиск чего-то вне Христа – это пища, недостойная человека, духовный суррогат, «еда свиней».

С другой стороны, найти Истину, вернуться к Отцу – значит прийти в себя, найти свое подлинное «я». То есть, собой мы становимся только в единстве со Христом.

Поэтому, притча о блудном сыне - это рассказ о человеке, который вместо рожков выбрал хлеб. Хлеб Жизни. Теперь и нам остаётся сделать то же самое.

ВІД ЧАСІВ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ, ВІЙНА ЩЕ НЕ ДИВИЛАСЯ В ОЧІ УКРАЇНЦЯМ НАСТІЛЬКИ БЛИЗЬКО

Тему сьогоднішньої розмови не потрібно було шукати – вона сама гучно постукала в двері. А ми, відчинивши, відразу впізнали непрохану гостю по оскалу обличчя. Впізнали, незважаючи на те, що від часів Другої Світової, війна ще не дивилася в очі українцям настільки близько. З усіх боків, з усіх інформаційних джерел «б’є ключем» інформація про дати та час рішучого наступу, про різноманітні варіанти розвитку подій, про тактичні цілі та геополітичну стратегію. І можна було б їх не читати і міцніше спати, але як це зробити, коли батько забирає дитину зі школи, а вона перелякана від того, що над головою пролетів гелікоптер, майже зі сльозами на очах запитує: «Татку, а що вже війна почалася?» Та й про вміст «тривожної валізи» ми вже знаємо все. Але для мільйонів православних українців усе потужніше лунає запитання: ЩО МИ МАЄМО РОБИТИ ЯК ХРИСТИЯНИ? І ЩО З ЦЬОГО ПРИВОДУ КАЖЕ НАМ ЦЕРКВА?

https://youtu.be/bZdJyHH7PgA

⚡️Звернення Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Онуфрія до вірних та до громадян України.
Дорогі брати і сестри! Вірні нашої Української Православної Церкви!
Як Предстоятель Української Православної Церкви, звертаюся до вас та до всіх громадян України. Сталася біда. На превеликий жаль Росія розпочала військові дії проти України і в цей доленосний час закликаю вас не впадати в паніку, бути мужніми і проявити любов до своєї Батьківщини і один до одного. Закликаю вас перш за все до посиленої покаянної молитви за Україну, за наше військо і наш народ, прошу забути взаємні чвари і непорозуміння та об’єднатися любов’ю до Бога і до нашої Батьківщини.
В цей трагічний час ми виражаємо особливу любов та підтримку нашим воїнам, які стоять на сторожі та оберігають і захищають нашу землю і наш народ. Нехай Бог їх благословить і береже!
Відстоюючи суверенітет та цілісність України, ми звертаємось також до Президента Росії та просимо негайно припинити братовбивчу війну. Український і російський народи вийшли із Дніпровської купелі хрещення і війна між цими народами це повторення Каїнового гріха, який по заздрості убив свого рідного брата. Така війна не має виправдання ні у Бога, ні у людей.
Закликаю всіх до здорового глузду, який навчає нас вирішувати свої земні проблеми у взаємному діалозі та взаємному розумінні, і щиро надіюсь, що Бог простить нам наші гріхи і мир Божий запанує на нашій землі та у всьому світі!
+ Онуфрій,
Митрополит Київський і всієї України
Предстоятель Української Православної Церкви
На сайті: https://bit.ly/3t3D9Hx
На русском: https://bit.ly/3IkaB2H

⚡️ЗВЕРНЕННЯ СВЯЩЕННОГО СИНОДУ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ від 28 лютого 2022 року.
Возлюблені у Христі Преосвященні владики, отці, браття і сестри!
Дорогий Український Народе!
З великою скорботою і болем переживаємо те, що війна прийшла на нашу рідну українську землю. Важкі випробування спіткали всіх нас. Майже по всій території України тривають бойові дії між військами Російської Федерації та Збройними Силами України, гинуть воїни та мирні люди, росте кількість біженців. Приведення ядерної зброї в стан підвищеної бойової готовності взагалі гостро ставить під питання перспективу подальшого існування людства і цілого світу. В такій непростій ситуації закликаємо всіх бути мужніми, підсилити молитву та об’єднатися навколо захисту нашої Батьківщини.
Звертаючись сьогодні до всіх наших захисників, хочемо засвідчити, що ми шануємо вас і молимося за вас, адже ви, жертовно ризикуючи своїм життям, дієво свідчите про те, як можна прямо виконати слова Господа нашого Іісуса Христа: Немає більшої від тієї любові, якщо хто душу свою покладе за ближніх своїх (Ін. 15: 13).
Зі свого боку вкотре засвідчуємо, що Українська Православна Церква завжди підтримувала і підтримує державний суверенітет та територіальну цілісність України. Ми повністю розділяємо біль і страждання нашого народу. В ці відповідальні дні в усіх храмах та монастирях нашої Церкви лунають особливо посилені молитви за припинення війни та відновлення миру в Україні. З благословення Блаженнішого Митрополита Онуфрія, силами єпархій та монастирів надається всебічна допомога біженцям та всім, хто постраждав внаслідок бойових дій. Наші храми цілодобово відкриті для тих, хто потребує захисту під час обстрілів. Українська Православна Церква з кожним днем розширює місію з надання допомоги всім, хто цього потребує.
Усвідомлюючи особливу духовну відповідальність, звертаємось сьогодні до Святішого Патріарха Московського і всієї Русі Кирила. Ваша Святосте! Просимо Вас підсилити молитву за багатостраждальний український народ, сказати Ваше першосвятительське слово щодо припинення братовбивчого кровопролиття на українській землі і закликати керівництво Російської Федерації до негайного припинення бойових дій, що вже погрожують перетворитися на світову війну.
Також звертаємось до Президента України Володимира Олександровича Зеленського та Президента Російської Федерації Володимира Володимировича Путіна. Від імені багатомільйонної пастви Української Православної Церкви, просимо Вас зробити все можливе, щоб покласти край гріху збройного протистояння двох наших братніх народів і почати переговорний процес. Ця жахлива війна вже завдала важкого удару взаєминам між українським та російським народами. Якщо кровопролиття не буде негайно припинено, прірва між нашими народами може залишитися навічно.
Український Народе, браття і сестри! Маємо надію, що здоровий глузд переможе, і ця війна скоро скінчиться. Просимо кожного з вас зберігати мир між собою та не піддаватись на провокації. Надавайте один одному допомогу, бережіть один одного. Також важливо не розпалювати ворожнечу між собою. Тільки у єдності наша сила. Молимо Господа, щоб Він просвітив правителів світлом Своєї благодаті. Віримо, що чоловіколюбний Господь прийме наш молитовний труд, простить нам гріхи наші. І в найближчому часі мир Божий знову запанує на нашій благословенній українській землі!
На сайті: https://bit.ly/3ItVVON

⚡️В усіх храмах і монастирях УПЦ 4 березня буде звершено молебень за встановлення миру в Україні.
З благословення Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Онуфрія у п’ятницю 4 березня 2022 року о 12:00 в усіх храмах і монастирях Української Православної Церкви буде звершено молебень за встановлення миру в Україні.
Молебень буде завершений дзвоном, а в тих місцевостях, де це буде можливим — хресним ходом.
Звертаємо увагу, що дзвонити в Церковні дзвони лише в тому випадку, якщо це не буде розцінено як сигнал тривоги.
Відповідний циркуляр Київської Митрополії був надісланий усім єпархіальним Преосвященним 2 березня, повідомляє Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ.

Подаруйте дітям мирне небо!

Війна – це завжди зло. І жодні наміри війни не можуть виправдати це зло. І тому, що гинуть воїни, які захищають рідну землю, на якій вони народилися і зросли. І тому, що гинуть мирні жителі, в квартири яких блискавкою влітають снаряди, які закривають їм очі назавжди. А перш за все тому, що війна забирає життя маленьких дітей. Колись великий російський письменник Феодор Михайлович Достоєвський поставив перед собою питання про те, чи вартує благо всього світу хоч єдиної сльозинки дитини? І сьогодні, з огляду на те, що відбувається, ми можемо сказати – ні, не вартує.

Внаслідок військових дій Російської Федерації на території нашої Батьківщини, згідно офіційних даних, станом на 1 березня 2022 року, загинуло 16 дітей. Дітей, які вже ніколи не стануть Гоголями, Шевченками, Українками та Франками. Дітей, які ніколи не повторять відомі на весь світ спортивні досягнення Баюл та Бубки, Шевченка та Усіка. Дітей, які навіть не отримали шансу на свідоме молодече, квітуче життя. А скільки дитячих сердець перестало битися на Донбасі протягом останніх 8 років жахливої та безжальної війни…

Від самого початку бойових дій на сході нашої держави Українська Православна Церква жодного разу не мовчала. Ми чітко засвідчили свою позицію – ми за мир і проти війни! За цю позицію нам довелося багато перетерпіти, чимало постраждати, але ми від неї не відмовилися ні на мить. Цієї ж позиції Українська Православна Церква дотримується і сьогодні – ми і досі непорушно проти війни, проти щоденних вбивств чи то військових, чи тим більше мирних жителів. І ця позиція нашої Церкви диктується виключно цінністю людського життя, відбирати яке може тільки один Господь, Який і подарував його людині.

Якою б не була мета цієї війни, сьогодні вже чітко зрозуміло одне – вона згуртувала всіх без виключення українців. Так склалося історично, що всі ми різні, але коли на нас нападають, то ми стаємо єдиними. Ми не претендуємо на чуже, але до останнього боремося за своє. І останні дні не тільки всьому світові, але навіть і нам самим ще раз це показали. І ми не знаємо що буде завтра, але ми знаємо що робити сьогодні. «Любіть ворогів ваших, благословляйте тих, хто проклинає вас, добро творіть тим, хто ненавидить вас і моліться за тих, хто кривдить і переслідує вас» (Мф. 5, 44). І молімося за свою рідну Батьківщину, військо і народ наш, і мирне небо над головою!

Сьогодні - Прощена неділя. За традицією Церкви, православні християни в цей день просять прощення один у одного.
На жаль, ми все більше звиклись до того, що слова "прости мене, і я прощаю" стали буденними або ж взагалі формальними у нашому житті. Але за останні 9 днів, що ми прожили у стані війни, кожен з нас став іншим, глибоко переосмисливши себе і все навколо себе.
Звучатиме зовсім не привабливо, але сьогодні смерть дуже близько поміж нами ходить. Очевидно, що наше земне життя може обірватися в будь-яку мить. А тому, і слово «прости» набуває свого справжнього сакрального значення. Наразі ми вже свідомі того, що воно може стати останнім.
Тому, відчуваючи у цей благословенний день відповідальність за все сказане, скоєне та пережите, прошу у кожного з вас прощення за мої слова чи дії, які могли спричинити душевну біль чи стати причиною осуду.
Бог нехай простить і помилує всіх нас!

Польська Православна Церква закликає російську владу припинити війну.
Архієрейський Собор Польської Православної Церкви закликає владу Росії на чолі з президентом припинити військові дії в Україні. Про це йдеться у витязі з ухвали Архієрейського Собору Польської Православної Церкви від 22 березня 2022 року.
Священний Собор єпископів, у відповідь на поточну ситуацію в Україні, заявляє: «24 лютого 2022 року несподівано на українські землі вторглися російські війська, і почалися бойові дії. Настав важкий час братовбивчих боїв, які тривають донині. В результаті було зруйновано нормальне життя громадян, гине багато невинних людей, прогресує деградація церковного та суспільного життя. Знищуються матеріальні блага: храми, пам’ятники, критична інфраструктура та житлові будинки».
Далі у документі йдеться: «Священний Архієрейський Собор Польської Автокефальної Православної Церкви, керуючись біблійною істиною, закликає владу Російської Федерації на чолі з президентом припинити військові дії в Україні, вважаючи їх злими і незрозумілими. Важко зрозуміти причини боротьби двох братніх православних і слов’янських народів між собою. Не руйнуймо те, що залишили нам Батьки і Матері, починаючи з Хрещення князем Володимир».
Також єпископи дякують Предстоятелю Польської Православної Церкви Блаженнішому Саві за попередній лист до Святішого Патріарха Московського і всієї Русі Кирила із закликом сприяти закінченню бойових дій, які веде російська армія в Україні та висловити своє заперечення проти кровопролиття.
«Боже Великий і Могутній, дай Україні і всім нам мир!», – моляться єпископи Польської Православної Церкви.
На сайті: https://bit.ly/3qn0tPV

"Святое Божие Откровение учит нас ясно, что само по себе оружие на войне не помогает. Что же тогда помогает?

Помогает абсолютно только Божия сила. Бог же помогает верующим, чистым и праведным одолеть неверующих, нечистых и неправедных.

Чтобы помогать одним против других, Бог не употребляет всей полноты Своей силы, которою бы Он мог в одно мгновение уничтожить все миры, и средства Его часто бывают в глазах людей совсем ничтожными, до смешного незначительными".

Святитель Николай Сербский

Сегодня стало известно, что за время войны РФ против Украины вынужденными переселенцами стали уже 4,3 миллиона украинских детей.
Из них более 1,8 миллиона детей выехали за пределы нашей Родины, а 2,5 миллиона детей были перемещены в другие регионы страны.

Это огромная цифра. И не только по той причине, что по информации ЮНИСЕФ в нашей стране проживает всего 7,5 миллиона детей (то есть, более половины из них остались без постоянного места проживания). А в первую очередь потому, что сознание самых беззащитных маленьких граждан Украины уже омрачено войной, страданиями и слезами.

Война – это всегда зло. И самыми уязвимыми перед ее лицом становятся старики, женщины и дети. Они больше всего нуждаются в нашей защите и помощи.

В эти дни все мы в один голос призываем руководство РФ прекратить кровопролитную войну. Но мы также должны не забывать, что мирное небо над головами наших детей зависит не только от силы оружия, но и от нашей общей молитвы.

Бог всегда там, где слезы, боль и страдания. И сегодня Бог с нами, на нашей земле. Он в подвалах Харькова, на улицах Чернигова, Изюма и Донецка. Он в каждом месте, где гремят выстрелы и не утихают канонады. Он не хочет этой страшной войны, потому что наш Бог – это Бог мира.

Апостол Павел в Первом послании к Фессалоникийцам оставил такие слова: «Сам же Бог мира да освятит вас во всей полноте, и ваш дух и душа и тело во всей целости да сохранится без порока в пришествие Господа нашего Иисуса Христа» (1 Фес. 5, 23). Этого освящения и попросим мы у Него. Ведь мир всегда там, где сила Господня.

Христиане должны понять одну вещь – Евангелие не служит оправданию какой-либо идеологии. Идеология, сколько бы не опиралась на цитаты из Евангелия, всегда только о земле, только о земном и материальном. Евангелие же – это призыв к Царствию Небесному.

В этом контексте, совершенно прав святитель Феофан Затворник, который пишет: "Наше крещение нас спасает и служит разделительною стеною между темною сатанинскою областью греха и мира и светлостию жизни о Христе".

Хорошо бы некоторым, именующим себя христианами, вспомнить об этом.

Выдержки из текста книги Притч:

«Праведность ведет к жизни, а стремящийся к злу стремится к смерти своей.

Мерзость пред Господом – коварные сердцем; но благоугодны Ему непорочные в пути.

Можно поручиться, что порочный не останется ненаказанным; семя же праведных спасется.

Желание праведных есть одно добро, ожидание нечестивых – гнев.

Иной сыплет щедро, и ему еще прибавляется; а другой сверх меры бережлив, и однако же беднеет.

Благотворительная душа будет насыщена, и кто напояет других, тот и сам напоен будет.

Кто удерживает у себя хлеб, того клянет народ; а на голове продающего – благословение.

Кто стремится к добру, тот ищет благоволения; а кто ищет зла, к тому оно и приходит.

Добрый приобретает благоволение от Господа; а человека коварного Он осудит.

Не утвердит себя человек беззаконием; корень же праведников неподвижен.

Коснись нечестивых несчастие – и нет их, а дом праведных стоит»…

Эти слова, как видим, можно разделить на две части. Первая говорит о праведниках, которых сохранит Господь, и нечестивцах, которые не останутся ненаказанными.

Вторая говорит о милосердии, щедрости и доброте, которые привлекают к себе благоволение Божие.

Праведность и милосердие – вот в чем сегодня мы можем и должны преуспеть. Идти путем праведной жизни, быть отзывчивыми на страдания и горе других людей – вот то, что поможет устоять нашему дому. Нашей Украине.

«Если на земле таковы почести мученикам, то по отшествии отсюда какие венцы сплетаются на небесах святым их главам? Если прежде воскресения такова слава их, то каково будет сияние их после воскресения? Подлинно, щедр и человеколюбив Бог; но не поэтому только ожидают мучеников великие почести, а и потому, что Он – должник их…
 
Если за ненавидевших Его Он распялся и пролил кровь, то чего не сделает для тех, которые пролили кровь свою за Его исповедание?…
 
Чествование же мучеников не только в том, чтобы приходить к ним, но еще прежде этого в том, чтобы соревновать их мужеству».
 
Святитель Иоанн Златоуст. Похвала мученику Иулиану Тарсийскому (память 28 марта).

Багато хто думає, що для порятунку людині необхідно звершувати якісь надлюдські подвиги. Однак Господь настільки милостивий, що буває, і за один покаяний зойк може удостоїти Царства Небесного. Згадаймо Розсудливого розбійника.

Ось і преподобний Парфеній Київський, пам'ять якого Церква вшановує сьогодні, казав: «Врятуватися, друже мій, скрізь можна. Тільки бійся світу: він не приваблює, а відволікає від Бога. Молись, частіше молись… Думай про спасіння душі твоєї: хоч думай тільки, а справа прийде сама собою…».

Начебто нічого складного, а водночас, хоча б думати про свій порятунок, про спасіння своєї душі – справжній подвиг. І якби всі ми частіше думали про це, то й зла у світі було б менше.

«Бог есть радость, Бог есть то, что радует, Бог сама радость. И потому-то при мысли о Боге, при радовании о Нем забываются все радости другие... И не радости только тогда забываются, а все, даже страдания всякие забываются, не чувствуются и не мешают Богу радоваться.

Те, которые радуются Богу с апостолом, говорят: Кто отлучит нас от любви Божией, то есть от радости о Боге, скорбь, или теснота, или гонение, или голод, или нагота, или опасность, или меч?.. Ни смерть, ни жизнь, ни Ангелы, ни Начала, ни Силы... ни другое какое-либо творение не может отлучить нас от любви Божией во Христе Иисусе, Господе нашем (Рим.8, 35, 38–39).

Не скорби если у тебя нет земных радостей, если иногда и самого необходимого не хватает, не скорби…

Только помни, что есть Бог, есть будущая жизнь, – вспомни это, и обрадуется душа твоя, и никакой радости тебе не будет нужно, потому что с тобой будет сама радость – Бог».

Прот. Родион Путятин. Слово в день памяти преп. Алексия Человека Божия (30 марта).

«Все зло в мире происходит от того, что нет Божественного просвещения. Когда Божественного просвещения нет, человек находится во мраке. Тогда один говорит: «Пойдем сюда», другой говорит: «Нет, я хорошо знаю, лучше сюда пойдем», третий: «Туда», четвертый: «Сюда». Каждый думает, что правильно идти туда, куда считает он.

Иными словами, все хотят добра, но находятся в помутнении и не могут прийти ко взаимопониманию. Если бы помутнения не было, то они бы не ругались: ясно видели бы, какой путь лучше, и вместе шли бы к нему…»
 
Преподобный Паисий Святогорец

Цими днями у Верховній Раді України з’явилися кілька законопроєктів, спрямованих на заборону Української Православної Церкви, а також на фактичне унеможливлення її діяльності на території нашої Держави.

Зрозуміло, що ініціаторами подібних законопроєктів виступають вороги Церкви, які намагаються використати час війни для досягнення власних інтересів. Крім того, набагато легше займатися спекуляціями на релігійному ґрунті, ніж реально допомагати Україні захищати кожен клаптик своєї землі у війні проти Росії.

Як свідчить історія, використання релігійної тематики задля підняття власного політичного іміджу, насправді, нічого корисного не принесе ні політикам, ні, тим більше, Державі та її народу.

Подібні законопроєкти, а також дії, спрямовані проти віруючих Української Православної Церкви, створюють напругу в суспільстві, призводять до конфліктних ситуацій, зрештою, служать на користь тим, хто не хоче бачити єдину і міцну Україну.

Систематичні захоплення храмів УПЦ, агресивна риторика в ЗМІ та соцмережах по відношенню до УПЦ та її віруючих – все це сіє тільки розбрат та провокує громадянське протистояння.

Закликаємо всіх українців до миру та взаємопорозуміння, а політиків - до виважених слів, дій та рішень, особливо в чутливих питаннях, які стосуються Церкви.

Пам'ятаймо слова апостола Павла: «Не обманюйтеся, Бог осміяний бути не може. Бо що тільки людина посіє, те саме й пожне» (Гал. 6, 7).

Верующие во Христа, по слову святителя Феофана Затворника, «оставляют отца своего – самость, распиная ее самоотвержением; оставляют род свой – свои личные греховные склонности, страсти и привычки, распявши их решимостью неуклонно во всем следовать страстеубийственным заповедям Господним; оставляют землю свою, всю область греховную, мир, со всеми его требованиями, распиная его решимостью быть для него чуждым, хотя бы для этого необходимо было потерпеть не только потери в имуществе и весе общественном, но и самую смерть».
 
Мы же, к сожалению, чаще всего не хотим оставить все это, а продолжаем держаться за него, даже став христианами. Отсюда несоответствие того, что говорит Евангелие и того, что говорит наше сердце и что происходит в нем. Жизнь по Евангелию можно выстроить только если воспринимать Священное Писание не как текст для цитации, но как слова Самого Господа. То есть, Евангелие – это не литературный памятник, а инструкция к жизни, требующая практического, а не теоретического применения.