ЩО РІЗДВО ОЗНАЧАЄ ОСОБИСТО ДЛЯ КОЖНОГО З НАС?

Вітаю, шановні брати і сестри! Христос Народився! Славімо Його! Ось ми і увійшли в світлий Різдвяний простір, тож самий час поміркувати разом на цю святкову тему. А почати варто з простого запитання: що Різдво означає особисто для кожного з нас? Для когось – це запах мандаринів та блиск гірлянд на ялинці, для когось – дванадцять пісних страв на Святвечір, аромат узвару, смак куті та виглядання зірки на небі. Та чи стало Різдво для нас особливим простором нашої зустрічі з Богом?

https://www.youtube.com/embed/cRtLE6mtiCM

ПРО ТРИ ПРАЗНИКИ, ЩО ПРИЙШЛИ В ГОСТІ

Вітаю, дорогі брати і сестри, шановні друзі! Хочу одразу запитати: що цієї зими запам’яталося вам яскравіше: Новорічна ніч чи Різдво? ФредерІк БегбедЕр, режисер фільму «Кохання живе три роки», переконаний: «Найкращі свята – це ті, що відбуваються всередині нас». А Ернест Хемінгуей додає: «Свято потрібно постійно носити з собою». Нам, православним християнам, часто закидають: у вас що не день – то свято! Особливо актуальним це відчувається в січні місяці. В країні вже дехто повиносив на вулицю ялинки з опалими голками, а у православних «три празники прийшли в гості», та при цьому йти не збираються.

https://youtu.be/qSvGeWsbkzg

Обрезать сердце, а не плоть

В день памяти святителя Василия Великого обычно редко вспоминают о другом событии, которое сегодня отмечает Церковь – Обрезание Господне.

На 8-й день после рождения, согласно четкому указанию Священного Писания, каждого израильтянина-младенца мужского пола обрезывали. Этот акт должен был свидетельствовать о Завете, который Бог установил с «отцом верующих» Авраамом, а через него – со всем народом Израиля.

Воплотившийся Христос, по происхождению от Девы Марии, был частью народа Израиля, а значит и Он стал участником этого ритуала - обрезания. Зачем же нужно было подтверждать Завет между Богом и людьми столь болезненной процедурой, проводимой, тем более, с новорожденными младенцами?

Чтобы ответить на этот вопрос нужно вспомнить, что после грехопадения человек, в силу определенных способностей не замечать очевидное, становиться существом достаточно жестоким. Мы можем совсем не обращать внимания на страдания и боль других людей до тех пор, пока эти страдания не коснуться либо непосредственно нас самих, либо тех, кто нам действительно очень дорог. Отсюда – идея жертвоприношения, которая появилась сразу после того, как Адам и Ева были изгнаны из рая.

Отдавая Богу лучшее, что у нас есть – отдаем Ему часть самих себя. Библия предписывала приносить в жертву лучшего ягненка из стада – самого красивого и невинного. Почему? Потому что только через кровь невинной жертвы мы понимаем жестокость и бренность того мира, который был создан нами же, нашей волей, нашими поступками, нашими грехами и нашим безразличием. Исправить этот мир можно только в том случае, если мы сами станем другими – через покаяние и изменение ума. В этом и кроется смысл жертвы.

Маленький ребенок, еще не успевший согрешить сам, во время обрезания проливал свою кровь в подтверждение Завета с Богом и… за грехи всех тех, из-за которых этот Завет был разрушен. Тем самым, акт обрезания не только свидетельствовал о принадлежности к народу Божьему, но и взывал к покаянию, к изменению ума и мира.

В Новом Завете больше не проливается кровь младенцев. Потому что, после того как на Голгофе была пролита Кровь Богочеловека, ничего большего совершиться уже не может. Это означает, что мы должны и сегодня устанавливать с Богом личный Завет – не через обрезание плоти, а через обрезание сердца. «Итак обрежьте крайнюю плоть сердца вашего» (Втор. 10, 16), - говорит нам пророк Моисей, потому что, по слову апостола Павла, «не тот иудей, кто таков по наружности, и не то обрезание, которое наружно, на плоти; но тот иудей, кто внутренно таков, и то обрезание, которое в сердце, по духу, а не по букве: ему и похвала не от людей, но от Бога». (Рим. 2, 28-29).

Крещение: купаться или каяться?

Праздник Крещения Господня прочно связан в простонародном сознании с купанием в проруби или со святой водой, которую надо набрать в храме. Очевидно, что суть отмечаемого события заключается не в том, чтобы окунуться в прорубь или принести из храма воду. Сакраментальный смысл Крещения, как и всех других церковных праздников, в преображении человека, в изменении его жизни. Поэтому, главное не то, что совершается вне каждого из нас, а то, что происходит внутри.

Господь Иисус Христос говорит, что «Царство Божие внутри вас есть», а значит, никакие внешние предметы его заменить не могут. Да, в каком-то смысле, они дают реальное удостоверение присутствия Бога в жизни человека. Через воду, например, Творец посылает нам Свою Божественную благодать. Но, воспринять ее может только тот, кто приуготовлен к этому через Таинства Церкви – Покаяние и Причастие.

Другими словами, без внутренних усилий все внешние действия никакого преображающего эффекта иметь не будут. Богу нужно наше сердце. В этом смысл не только всякого праздника, но и жизни каждого, кто считает себя христианином.

Вместе с тем, принимая Крещение от святого Иоанна Предтечи, Спаситель не только указывает нам путь ко спасению, но и берет на Себя грехи всего мира. Что это означает?

Как-то, в разговоре с одним очень пожилым монахом, мне довелось услышать от него поразительные слова: «Каждый из нас – это исключительная личность в глазах Божьих. Такого другого человека, как я, никогда не было прежде и больше никогда не будет. Господь, как Абсолютная Любовь, любит нас безраздельно и совершенно. Это означает, что если бы кроме меня на земле не было другого человека, не было бы Адама и всех его потомков, то Христос пришел бы в этот мир, чтобы быть распятым лично за меня. Он и так сделал это. Потому что, взял на себя грехи всего мира. Мои, в том числе!»

Слова этого монаха, простые и вместе с тем исполненные глубокого смысла, говорят о той любви, Которую Господь проявляет к нам. Вся Его земная жизнь – это движение навстречу падшему человеку, это восстановление той связи, которая существовала между Богом и Адамом в раю, до грехопадения. Рождение, Крещение, Распятие, Воскресение, Вознесение и Пятидесятница – это некие ступени, вступая на которые мы можем подняться на ту высоту, куда нас зовет Господь.

И в этом смысле, каждый праздник должен быть шагом навстречу Тому, Кто уже все для нас сделал.

Скільки канонів потрібно прочитати, щоби підійти до Причастя ?

Отже, поговоримо сьогодні про те, як часто можна причащатися, чи можна причащатися на свята, як до цього готуватися, якою взагалі має бути підготовка до прийняття Таїнства Тіла і Крові Спасителя. І, зрештою, що саме є критерієм причастя в осудження?

https://youtu.be/jYNC4uSZuFI

Святой Марк Эфесский: нация или Христос?

В день, когда Православная Церковь отмечает память святого Марка Эфесского, конечно же, вспоминается его неумолимая позиция по отношению к унии с Католической церковью.

Напомним себе, что тогда на Флорентийском соборе, который проходил в Ферраре и во Флоренции в 1438—1445 годах, святитель Марк отказался подписывать соглашение, признававшее за догматическими нововведениями Католической церкви авторитет Священного Писания и Священного Предания.

Сегодня кажется, что его позиция – абсолютно естественна и очевидна. Более того, многие православные христиане уверены, что иначе он поступить просто не мог.

Но на самом деле мог. Он мог оправдать себя «пользой» для Церкви, «нуждой» для государства и «необходимостью» для народа. Ведь в то время вопрос признания католических догматов напрямую влиял на оказание военной помощи Византийской империи со стороны Римских пап. Другими словами, на чаше весов стояли интересы нации и правда Церкви. Святой Марк Эфесский выбрал второе.

Сегодня мы достаточно часто встречаемся с обвинениями в адрес Церкви, дескать, почему политические процессы никак не отражаются в ее жизни. Нас много в чем обвиняют. Но, все эти обвинения – беспочвенны. Не потому, что Церковь как-то участвует в политических процессах, а потому, что у Церкви совершенно иные задачи.

Эти задачи четко прописаны в Евангелии и изменению или коррекции не подлежат: «Ищите, прежде, Царствия Небесного, а все остальное приложится вам». Мы, верующие, призваны быть гражданами неба, призваны к Царствию Небесному, а не к борьбе за царство земное. К сожалению, слишком часто мы об этом забываем, и вместо того, чтобы стремиться в «объятия Отча», пытаемся создать рай на земле…

«Царство Мое не от мира сего», – говорит Христос. Это значит, что ни национальные, ни государственные, ни какие-либо другие интересы не могут быть выше того, о чем говорит Спаситель. «Покайтесь, ибо приблизилось к вам Царствие Небесное», которое «внутри вас есть». Вот тот императив, который должен определять нашу жизнь и всю нашу деятельность. Ничего другого, ничего «сверх» этого нам, верующим во Христа людям, не нужно.

Именно это отчетливо понимал святитель Марк Эфесский. Его жизнь, его подвиг – это попытка реализовать евангельский призыв к изменению ума (покаянию), без которого невозможно приобретение бесценного сокровища – Царствия Небесного.

СКІЛЬКИ КАНОНІВ ТА АКАФІСТІВ ПОТРІБНО ПРОЧИТАТИ, ЩОБ БУТИ ПЕРЕКОНАНИМИ У ТОМУ, ЩО МИ НА СТО ВІДСОТКІВ ГОТОВІ ТА ПРИЧАЩАЄМОСЯ «ДОСТОЙНО»?

Вітаю, дорогі брати і сестри, шановні друзі! Скільки канонів та акафістів потрібно прочитати, щоб бути переконаними у тому, що ми на сто відсотків готові та причащаємося «достойно»? А ще – яким було Правило перед Причастям у апостолів, скільки Причасних молитов читали святителі Іоанн Златоуст і Василій Великий, зрештою, як довго тривала підготовка до прийняття Святих Таїн у преподобної Марії Єгипетської?

https://youtu.be/H5qWKwOQ0Is

Встретить Господа

Если спросить у человека на улице, верит ли он в Бога, то в преобладающем большинстве случаев мы услышим ответ «да». Люди, в большинстве своем, верят в существование Того, Кто создал этот мир. Но, верят по-разному. Для одних Он – Высшая сила или Высший разум; для других – Абсолют или Начало; для третьих – Бог; и только для немногих – еще и Отец. Почему же мы так по-разному относимся к Творцу?

Наверное потому, что разность восприятия зависит от близости общения. Другими словами, чем ближе человек пытается быть к Богу, тем сильнее Он открывается ему.

Тот, кто не задумывается о вопросах бытия и своем месте в этом мире, будет допускать существование некой иррациональной силы, время от времени влияющей на него. Тот, кто способен увидеть рациональную структуру мира, кто может среди кажущегося хаоса усмотреть действие непреложных законов, – допустит существование Разума, устроившего наш мир. Тот, кто стремится понять «зачем» существует все, и существует ли это «все» вообще, будет обращать свой мысленный взор к Абсолюту. Но все эти люди, хотя и знают нечто о Боге, не знают Самого Бога и с Ним никогда не общались.

Потому что только тот, кто может говорить Ему «Отец», может надеяться на ответ. И Бог действительно отвечает.

Отвечает тогда, когда душа становится милосердной, когда ум очищается от беспокойства, когда сердце стаёт чистым. Встреча с Ним всегда меняет человека, потому что Бог отвечает нам, преображая нас.

Вот и сегодня мы вспоминаем Встречу, которая произошла около 2000 лет назад и изменила не только тех, кто участвовал в ней, но изменила весь мир. Почему? Потому что, Он до сих пор идет навстречу нам, продолжает искать нас и ждет, что мы придём.

Рано или поздно наша жизнь должна закончиться. И как бы хотелось, чтобы слова святого Симеона Богоприимца стали и нашими словами: «Ныне отпускаешь раба Твоего Владыко… ибо видели очи мои спасение Твое…» Тогда и смерть станет шагом навстречу Воскресению.

Блудный сын и Хлеб Жизни

В притче о блудном сыне, над смыслом которой Церковь предлагает нам поразмышлять во время подготовки к Великому посту, есть несколько важных, в духовном смысле, моментов.

Понятно, что по большому счету эта притча касается каждого из нас, так как своими грехами мы удаляемся от Бога, и только через покаяние можем вернуться к Нему обратно.

Также очевидно, что какими бы великими грешниками мы ни были – Бог все равно ждет нас и всегда готов простить и принять. Вопрос в другом – как долго может упорствовать человек в своем нежелании покаяться?

В притче процесс покаяния раскрывается через словосочетание «пришел в себя», и наступает он в определенный момент. Так, когда блудный сын растратил все деньги, которые взял у отца, «настал великий голод в той стране, и он начал нуждаться; и пошел, пристал к одному из жителей страны той, а тот послал его на поля свои пасти свиней; и он рад был наполнить чрево своё рожками, которые ели свиньи, но никто не давал ему. Придя же в себя, сказал: сколько наемников у отца моего избыточествуют хлебом, а я умираю от голода; встану, пойду к отцу моему и скажу ему: отче! я согрешил против неба и пред тобою и уже недостоин называться сыном твоим; прими меня в число наемников твоих. Встал и пошел к отцу своему» (Лк. 15, 14-20).

Другими словами, человек переосмыслил свое положение только придя в крайне бедственное состояние. Пока у него были деньги, он не думал об отце. И даже тогда, когда он начал нуждаться, то пошел не домой, а к одному из жителей того места, где жил. И только в тот момент, когда человек неимоверно проголодался (готов был есть пищу свиней) – он пришел в себя.

Что это означает? Конечно, можно было бы сказать, что к Богу обращаются только те, кто пережил какие-то проблемы. Или, потому нам и попускаются скорби, чтобы мы поверили в существование Творца. Но, смысл слов Христа намного глубже. Притча о блудном сыне – это притча не про проблемы, как причину веры в Бога, а про поиск Отца.

К Богу обращается тот, кто испытывает духовный голод. Жажда познания Истины, алкание Правды (вспомните Заповеди Блаженств) – вот то, что помогает человеку «прийти в себя». Только Христос может утолить эту жажду и этот голод. Этот тезис усиливается противопоставлением пищи свиней (рожков) и хлеба. То есть, из контекста притчи понятно, что поиск чего-то вне Христа – это пища, недостойная человека, духовный суррогат, «еда свиней».

С другой стороны, найти Истину, вернуться к Отцу – значит прийти в себя, найти свое подлинное «я». То есть, собой мы становимся только в единстве со Христом.

Поэтому, притча о блудном сыне - это рассказ о человеке, который вместо рожков выбрал хлеб. Хлеб Жизни. Теперь и нам остаётся сделать то же самое.

ВІД ЧАСІВ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ, ВІЙНА ЩЕ НЕ ДИВИЛАСЯ В ОЧІ УКРАЇНЦЯМ НАСТІЛЬКИ БЛИЗЬКО

Тему сьогоднішньої розмови не потрібно було шукати – вона сама гучно постукала в двері. А ми, відчинивши, відразу впізнали непрохану гостю по оскалу обличчя. Впізнали, незважаючи на те, що від часів Другої Світової, війна ще не дивилася в очі українцям настільки близько. З усіх боків, з усіх інформаційних джерел «б’є ключем» інформація про дати та час рішучого наступу, про різноманітні варіанти розвитку подій, про тактичні цілі та геополітичну стратегію. І можна було б їх не читати і міцніше спати, але як це зробити, коли батько забирає дитину зі школи, а вона перелякана від того, що над головою пролетів гелікоптер, майже зі сльозами на очах запитує: «Татку, а що вже війна почалася?» Та й про вміст «тривожної валізи» ми вже знаємо все. Але для мільйонів православних українців усе потужніше лунає запитання: ЩО МИ МАЄМО РОБИТИ ЯК ХРИСТИЯНИ? І ЩО З ЦЬОГО ПРИВОДУ КАЖЕ НАМ ЦЕРКВА?

https://youtu.be/bZdJyHH7PgA

⚡️Звернення Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Онуфрія до вірних та до громадян України.
Дорогі брати і сестри! Вірні нашої Української Православної Церкви!
Як Предстоятель Української Православної Церкви, звертаюся до вас та до всіх громадян України. Сталася біда. На превеликий жаль Росія розпочала військові дії проти України і в цей доленосний час закликаю вас не впадати в паніку, бути мужніми і проявити любов до своєї Батьківщини і один до одного. Закликаю вас перш за все до посиленої покаянної молитви за Україну, за наше військо і наш народ, прошу забути взаємні чвари і непорозуміння та об’єднатися любов’ю до Бога і до нашої Батьківщини.
В цей трагічний час ми виражаємо особливу любов та підтримку нашим воїнам, які стоять на сторожі та оберігають і захищають нашу землю і наш народ. Нехай Бог їх благословить і береже!
Відстоюючи суверенітет та цілісність України, ми звертаємось також до Президента Росії та просимо негайно припинити братовбивчу війну. Український і російський народи вийшли із Дніпровської купелі хрещення і війна між цими народами це повторення Каїнового гріха, який по заздрості убив свого рідного брата. Така війна не має виправдання ні у Бога, ні у людей.
Закликаю всіх до здорового глузду, який навчає нас вирішувати свої земні проблеми у взаємному діалозі та взаємному розумінні, і щиро надіюсь, що Бог простить нам наші гріхи і мир Божий запанує на нашій землі та у всьому світі!
+ Онуфрій,
Митрополит Київський і всієї України
Предстоятель Української Православної Церкви
На сайті: https://bit.ly/3t3D9Hx
На русском: https://bit.ly/3IkaB2H

⚡️ЗВЕРНЕННЯ СВЯЩЕННОГО СИНОДУ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ від 28 лютого 2022 року.
Возлюблені у Христі Преосвященні владики, отці, браття і сестри!
Дорогий Український Народе!
З великою скорботою і болем переживаємо те, що війна прийшла на нашу рідну українську землю. Важкі випробування спіткали всіх нас. Майже по всій території України тривають бойові дії між військами Російської Федерації та Збройними Силами України, гинуть воїни та мирні люди, росте кількість біженців. Приведення ядерної зброї в стан підвищеної бойової готовності взагалі гостро ставить під питання перспективу подальшого існування людства і цілого світу. В такій непростій ситуації закликаємо всіх бути мужніми, підсилити молитву та об’єднатися навколо захисту нашої Батьківщини.
Звертаючись сьогодні до всіх наших захисників, хочемо засвідчити, що ми шануємо вас і молимося за вас, адже ви, жертовно ризикуючи своїм життям, дієво свідчите про те, як можна прямо виконати слова Господа нашого Іісуса Христа: Немає більшої від тієї любові, якщо хто душу свою покладе за ближніх своїх (Ін. 15: 13).
Зі свого боку вкотре засвідчуємо, що Українська Православна Церква завжди підтримувала і підтримує державний суверенітет та територіальну цілісність України. Ми повністю розділяємо біль і страждання нашого народу. В ці відповідальні дні в усіх храмах та монастирях нашої Церкви лунають особливо посилені молитви за припинення війни та відновлення миру в Україні. З благословення Блаженнішого Митрополита Онуфрія, силами єпархій та монастирів надається всебічна допомога біженцям та всім, хто постраждав внаслідок бойових дій. Наші храми цілодобово відкриті для тих, хто потребує захисту під час обстрілів. Українська Православна Церква з кожним днем розширює місію з надання допомоги всім, хто цього потребує.
Усвідомлюючи особливу духовну відповідальність, звертаємось сьогодні до Святішого Патріарха Московського і всієї Русі Кирила. Ваша Святосте! Просимо Вас підсилити молитву за багатостраждальний український народ, сказати Ваше першосвятительське слово щодо припинення братовбивчого кровопролиття на українській землі і закликати керівництво Російської Федерації до негайного припинення бойових дій, що вже погрожують перетворитися на світову війну.
Також звертаємось до Президента України Володимира Олександровича Зеленського та Президента Російської Федерації Володимира Володимировича Путіна. Від імені багатомільйонної пастви Української Православної Церкви, просимо Вас зробити все можливе, щоб покласти край гріху збройного протистояння двох наших братніх народів і почати переговорний процес. Ця жахлива війна вже завдала важкого удару взаєминам між українським та російським народами. Якщо кровопролиття не буде негайно припинено, прірва між нашими народами може залишитися навічно.
Український Народе, браття і сестри! Маємо надію, що здоровий глузд переможе, і ця війна скоро скінчиться. Просимо кожного з вас зберігати мир між собою та не піддаватись на провокації. Надавайте один одному допомогу, бережіть один одного. Також важливо не розпалювати ворожнечу між собою. Тільки у єдності наша сила. Молимо Господа, щоб Він просвітив правителів світлом Своєї благодаті. Віримо, що чоловіколюбний Господь прийме наш молитовний труд, простить нам гріхи наші. І в найближчому часі мир Божий знову запанує на нашій благословенній українській землі!
На сайті: https://bit.ly/3ItVVON

⚡️В усіх храмах і монастирях УПЦ 4 березня буде звершено молебень за встановлення миру в Україні.
З благословення Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Онуфрія у п’ятницю 4 березня 2022 року о 12:00 в усіх храмах і монастирях Української Православної Церкви буде звершено молебень за встановлення миру в Україні.
Молебень буде завершений дзвоном, а в тих місцевостях, де це буде можливим — хресним ходом.
Звертаємо увагу, що дзвонити в Церковні дзвони лише в тому випадку, якщо це не буде розцінено як сигнал тривоги.
Відповідний циркуляр Київської Митрополії був надісланий усім єпархіальним Преосвященним 2 березня, повідомляє Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ.

Подаруйте дітям мирне небо!

Війна – це завжди зло. І жодні наміри війни не можуть виправдати це зло. І тому, що гинуть воїни, які захищають рідну землю, на якій вони народилися і зросли. І тому, що гинуть мирні жителі, в квартири яких блискавкою влітають снаряди, які закривають їм очі назавжди. А перш за все тому, що війна забирає життя маленьких дітей. Колись великий російський письменник Феодор Михайлович Достоєвський поставив перед собою питання про те, чи вартує благо всього світу хоч єдиної сльозинки дитини? І сьогодні, з огляду на те, що відбувається, ми можемо сказати – ні, не вартує.

Внаслідок військових дій Російської Федерації на території нашої Батьківщини, згідно офіційних даних, станом на 1 березня 2022 року, загинуло 16 дітей. Дітей, які вже ніколи не стануть Гоголями, Шевченками, Українками та Франками. Дітей, які ніколи не повторять відомі на весь світ спортивні досягнення Баюл та Бубки, Шевченка та Усіка. Дітей, які навіть не отримали шансу на свідоме молодече, квітуче життя. А скільки дитячих сердець перестало битися на Донбасі протягом останніх 8 років жахливої та безжальної війни…

Від самого початку бойових дій на сході нашої держави Українська Православна Церква жодного разу не мовчала. Ми чітко засвідчили свою позицію – ми за мир і проти війни! За цю позицію нам довелося багато перетерпіти, чимало постраждати, але ми від неї не відмовилися ні на мить. Цієї ж позиції Українська Православна Церква дотримується і сьогодні – ми і досі непорушно проти війни, проти щоденних вбивств чи то військових, чи тим більше мирних жителів. І ця позиція нашої Церкви диктується виключно цінністю людського життя, відбирати яке може тільки один Господь, Який і подарував його людині.

Якою б не була мета цієї війни, сьогодні вже чітко зрозуміло одне – вона згуртувала всіх без виключення українців. Так склалося історично, що всі ми різні, але коли на нас нападають, то ми стаємо єдиними. Ми не претендуємо на чуже, але до останнього боремося за своє. І останні дні не тільки всьому світові, але навіть і нам самим ще раз це показали. І ми не знаємо що буде завтра, але ми знаємо що робити сьогодні. «Любіть ворогів ваших, благословляйте тих, хто проклинає вас, добро творіть тим, хто ненавидить вас і моліться за тих, хто кривдить і переслідує вас» (Мф. 5, 44). І молімося за свою рідну Батьківщину, військо і народ наш, і мирне небо над головою!

Сьогодні - Прощена неділя. За традицією Церкви, православні християни в цей день просять прощення один у одного.
На жаль, ми все більше звиклись до того, що слова "прости мене, і я прощаю" стали буденними або ж взагалі формальними у нашому житті. Але за останні 9 днів, що ми прожили у стані війни, кожен з нас став іншим, глибоко переосмисливши себе і все навколо себе.
Звучатиме зовсім не привабливо, але сьогодні смерть дуже близько поміж нами ходить. Очевидно, що наше земне життя може обірватися в будь-яку мить. А тому, і слово «прости» набуває свого справжнього сакрального значення. Наразі ми вже свідомі того, що воно може стати останнім.
Тому, відчуваючи у цей благословенний день відповідальність за все сказане, скоєне та пережите, прошу у кожного з вас прощення за мої слова чи дії, які могли спричинити душевну біль чи стати причиною осуду.
Бог нехай простить і помилує всіх нас!

Польська Православна Церква закликає російську владу припинити війну.
Архієрейський Собор Польської Православної Церкви закликає владу Росії на чолі з президентом припинити військові дії в Україні. Про це йдеться у витязі з ухвали Архієрейського Собору Польської Православної Церкви від 22 березня 2022 року.
Священний Собор єпископів, у відповідь на поточну ситуацію в Україні, заявляє: «24 лютого 2022 року несподівано на українські землі вторглися російські війська, і почалися бойові дії. Настав важкий час братовбивчих боїв, які тривають донині. В результаті було зруйновано нормальне життя громадян, гине багато невинних людей, прогресує деградація церковного та суспільного життя. Знищуються матеріальні блага: храми, пам’ятники, критична інфраструктура та житлові будинки».
Далі у документі йдеться: «Священний Архієрейський Собор Польської Автокефальної Православної Церкви, керуючись біблійною істиною, закликає владу Російської Федерації на чолі з президентом припинити військові дії в Україні, вважаючи їх злими і незрозумілими. Важко зрозуміти причини боротьби двох братніх православних і слов’янських народів між собою. Не руйнуймо те, що залишили нам Батьки і Матері, починаючи з Хрещення князем Володимир».
Також єпископи дякують Предстоятелю Польської Православної Церкви Блаженнішому Саві за попередній лист до Святішого Патріарха Московського і всієї Русі Кирила із закликом сприяти закінченню бойових дій, які веде російська армія в Україні та висловити своє заперечення проти кровопролиття.
«Боже Великий і Могутній, дай Україні і всім нам мир!», – моляться єпископи Польської Православної Церкви.
На сайті: https://bit.ly/3qn0tPV