На днях листала фб і побачила пост про те, що у столиці з'явився новий притулок для постраждалих від домашнього насильства. І хай він маленький, всього на 15 жінок з дітьми, та це в 15 разів більше, ніж нуль.

І звичайно ж, під постом купа коментарів від чоловічих акаунтів, що шо за сексизм, от баби їх пиляють зранку до ночі, займаються психологічним насильством, а бідним хлопам навіть нема куди приткнутися, крім як на рибалку чи побухать в гаражі.

І мені стало так сумно - словами не передати.

Так, там в коментарях - купа ботів. та є і живі люди. Я походила по акаунтам. І от думаю: а вони ж серед нас. Купа чоловіків так думає, що а нєхуй його пиляти, хай баба сама розгрібається з своїми спиногризами. То ж її природне призначення. А буде пітюкати - то і в морду отримає, не треба доводити мужика. І якщо ви думаєте, що такого зараз нема - від'їдьте трохи від Києва і вийдіть зі своєї бульбашки.

Я от сходила недавно на "екскурсію" - та ну нахєр. І жінці справді нема куди податися, особливо якщо в неї діти і нуль власного житла. Це дуже красиво може виглядати в кіно: вона встала і просто в спідньому погнала на мороз, прихопивши лише документи, дітей/котів/собак і невеличку валізу.

Щороку від домашнього насильства помирає 600 людей, більшість з них - жінки. І це несмішна цифра.

А от деякі про насильство жартують. І нічого їм за це не є.

Мені пощастило: в сім'ї мене не били, як в інших. Наказували інакше: не помічали, не говорили зі мною, ставили в кут, де я могла стояти годинами - з дитинства була впертою, як осел. Правда, зараз вважаю, що моя наполегливість лише в плюс пішла. Якось вже в підлітковому віці мама замахнулася на мене віником, я відібрала і сказала, що ще раз - і я його зламаю об неї. Ще коли була зовсім малою, десь пішла гуляти без дозволу і коли повернулася, тато влупив мене по сраці гумовим тапком. До сих пір пам'ятаю, як пекла сідниця і як кілька тижнів сходив синець. Потім - лише кут як виховний процес. Ох, скільки я там віршів вивчила. І скільки молитв! Та все одно стояла на своєму.

І мені пощастило ще раз: в жодних стосунках жоден хлопець не піднімав на мене руку. Хоча я чула час від часу, що якщо жінка заслужила, то її можна і вдарити: ну там істерика в неї, чи зрадила. А так, звичайно ж, жінок не б'ють. І найгірше те, що я сама в це вірила.

Чому пишу, що пощастило? Бо це реально так. Бо, на жаль, ніхто на першому побаченні не скаже: "Я буду тебе принижувати і ламати твою самооцінку, наклепаю тобі дітей, ти кинеш роботу, будеш залежна від мене і за кожну провину - а вона завжди знайдеться - будеш замазувати синці або ховати їх під одягом".

15 жінок і три місяці - це катастрофічно мало. Та, можливо, це комусь з них дасть можливість таки повністю втекти. Бо, на жаль, частина жінок повертаються назад, в своє домашнє пекло.

І так, звичайно: "чоловіки теж потерпають від домашнього насильства". Тільки ви ж розумієте, що оті, під постом, зі своїм сексизмом і жіночим пилянням - це ніхуя не страдальці?

P.S. Якщо ви ще не підписали петицію щодо ратифікації Стамбульської конвенції, то зробіть це сьогодні.

P.P.S. Коли шукала інформацію для цього поста, натрапила на текст "Психологічне насильство: як розпізнати та врятуватися". Рекомендую.

#насильство

#comix #Yule #Saturnalia #Christmas

https://ko-fi.com/couldbeworse

Зроби собі кілька сексі-фото.

Можеш хоч зараз, телефоном. Можеш знайти фотографку, яка це зробить. Це не так важливо.

І тобі не обов’язково їх комусь відправляти: хай вони будуть лише для тебе.

Я жалкую, що свою першу майже ню-фотосесію зробила лише в 36. Постійно знаходилf причину: не готова, треба схуднути, вже пізно, ще рано, кому воно треба.

Тобі. Ці фото треба тобі. Коли матимеш на 10 років більше, ніж зараз, будеш тішитися, що зберегла цю мить.

А якщо захочеш пульнути комусь ці фото, то нагадаю головне правило: в одному кадрі не мають бути геніталії та обличчя. Ну або дуже впізнавані татуювання, родимки чи особливості.

Частину своїх голих фото я сама запостила. Добре, що моя професія творча і в президентки чи в політику не збираюся. Так що шантажувати мене ними не вийде:)

На жаль, поки жінка все ще ризикує, якщо виставляє своі голі фото. Тому роби це зважено, кицю.

#Matrix #quarantine

Твій дім там, де ти.

Я багато років винаймаю житло. І довгий час думала, що от буде власне, от тоді і буду його прикрашати. А поки можна жити і так.

А потім зрозуміла, що той прекрасний момент може і не настати. А я живу зараз.

Тому тепер мій дім там, де я: обживаю за кілька місяців кожну квартиру так, ніби збираюся тут жити все життя. Стелю скатертини на стіл, купую свічки, тримаю в шафі лише улюблений посуд.

Спробуй, раптом тобі сподобається:)

У тебе свій темп і він ок.

Дуже кльове інтерв'ю

​​#література #культура

Інше інтерв'ю. Мар’яна Савка («Видавництво Старого Лева»): про 20 років книговидання, езотерику та свободу бути собою

Володимир Анфімов поговорив співзасновницею та головною редакторкою Видавництво Старого Лева, а ще поетесою, письменницею і лідеркою «Тріо Мар’яничі» Мар'яною Савкою. 


▪ Як це – не маючи досвіду та капіталу заснувати видавництво, яка успішно працює ось уже 20 років? 
▪ Кохання і бізнес – чи вони сумісні?
▪ Чому так важливо реалізовувати дитячі мрії?
▪ Чи складно працювати з такою кількістю творчих людей довкола?

Підозрюю зараз посипляться повідомлення від мене, бо я з'явилася в онлайні :)

Розказую. Я лечу в Мексику. Я вже відвідувала цю країну весною, і закохалася в неї. Я хотіла повернутися туди осінню, але плани пішли по пизді. Тоді я почала мріяти про те, щоб полетіти на новий рік. Але до активних дій не переходила.

Є один відомий принцип, який говорить про те, що задача займає весь відведений на неї час. Певно я так не хотіла збиратися, що лишила собі на це менше трьох діб))) я купила квитки в середу в обід.

Отже зараз я приземлилася в Парижі. Тут мене чекає 3-годинна пересадка, а далі 12-годинний трансатлантичний рейс. Я лечу сама, і мені трохи страшно. Але і захопливо.

Якщо все складеться за моїм планом, я пробуду в Мексиці 3 тижні. Перша зупинка - Мехіко-сіті, де я планую провести час з моєю любою шкільною подругою. 15 років тому ми зустрічали новий рік разом, в зимовому таборі для олімпіадників, такі дві омежки, що ховалися в шафі з контрабандним пакетованим вином і пизженими з їдальні граненими стаканами. Протягом цих півжиття ми йшли різними дорогами, та неодмінно одна одну підтримували. Ми вже бачилися в Мексиці весною, та тоді я їхала туром, і програма була дуже насичена, тож ми дуже мало перетнулися. Сподіваюся, цей раз все надолужимо!

Побажайте мені удачі!

Ти можеш бути незадоволеною ситуацією, поведінкою людей, їхніми словами. Ти можеш відчувати роздратування чи гнів і продовжувати думати та діяти.

Дякую всім за підтримку! Все склалося просто чудово - я долетіла без пригод, мене пропустили на митниці, і в аеропорту мене зустріли Іннуся з сім'єю. Вони довезли мене до готелю і допомогли заселитися, та ще й вручили свіжозварений супчик в термосі! Дуже приємно відчувати таку турботу. Я щаслива, але втомлена, адже день в мене видався ну дуууууже довгий. Раптом кому цікаво - основний фотоархів буде тут: https://photos.app.goo.gl/sQeRzMf2ws5CfHE86

Помічай, будь ласка, як ти впливаєш на світ, робиш його кращим.

Ти маєш право на агресію.

На жаль, з дитинства нам усім розповідають, що треба бути хорошою дівчинкою і не виявляти своїх негативних почуттів. Тільки це все - хрінь собача.

Якось колишній мужчина в одній неприємній ситуації не захистив мене і самій не дав захиститись. Я довго проживала той момент: через сором і страх. А потім я прийняла ту свою внутрішню "базарну бабу" - саме так він мене називав. І полюбила її.

Бути агресивною - це нормально. Навіть якщо ти по життю - мила киця, в певні моменти ти можеш стати пантерою, яка відгризе голову до копчика.

І пішли вони всі в сраку, ти у себе - одна.

Я обожнюю цей подкаст, і зараз вийшов різдвяний спешал! Але можна слухати і з самого початку, бо рік тому, коли виходив перший сезон, він теж починався з різдвяних пісень.

​​​​#музика #культура

Музика з історіями. Малий різдвяний сезон. Епізод 1

The Ukrainians вже мають добру традицію проводити різдвяні свята в товаристві Ярослава Грицака. Цей рік – не виняток.

Пан Ярослав продовжує ділитися своїми знаннями про його найулюбленіше свято у році. Разом з ним ви помадруєте історією Різдва від древніх єгиптян через одомашнення колядок в XVI-XVIII столітті до сучасних фольк і рок версій святкових пісень.

I don't want to live on this planet anymore(((
⬇️

😱 На станції 🚇 «Лісова» намагалися вкрасти дефібрилятор, спрацювала сигналізація і крадій втік.

😞 Однак бокс зберігання пошкоджено. На час проведення ремонту, пристрій буде знаходитись у чергової по станції.

Сегодня меня носило по интернету опасное носило, и из списка личностей, которые составляют угрозу нацбезопасности (я не нашел там Поперечного и долго пересматривал знакомые литца, вы кстати знали, что оттуда выборочно поисключали чуваков, с которыми 95 квартал делает свои шоу и сериалы? обожаю политику) меня унесло к списку всех участниц группы ВИА Гра (я даже не знал, что у них резапуск был). И нашел — было несложно — историю, от которой меня чот начало потрясывать, щас пойду нервно курить. Дальше TW.

Одна из экс-участниц, выступавшая под псевдонимом Даша Медовая, в 2018 году пропала без вести, прямо перед очередным судом об опекунстве над дочерью. Ее бывший муж — по словам ее семьи и друзей абьюзер, который ее избивал и от которого она несколько раз пыталась сбежать, пока собственно не вернулась к родителям и не оформила развод. А еще по словам ее родителей, он напрямую на суде сказал, что можно ее больше не искать потому что ее нет в живых. При этом опекунство над ребенком теперь его, а родителям бывшей жены он общаться с внучкой не дает. Родители уже сколько лет пытаются найти Дашу (скорее в данном случае уже ее тело), и дело вообще никуда не движется.

Он же обвиняет Дашу в том, что она постоянно бросала дочь на родителей и куда-то уезжала, истерила, употребляла вещества и вообще вела себя неадекватно. А еще он ведет целую группу чуваков, силой отбирающих детей (они пишут, восстанавливающих справедливость) у бывших жен после разводов. С ним есть в сети статьи о том, какой он отличный батя, а его страница в фб — по факту дневник их с дочерью жизни (в комментах он пишет, что его бывшая спокойно себе живет, общается с бывшими знакомыми, и просто прячется от своих неадекватных родителей, которые вообще главные злодеи, которые удерживали ребенка в Херсоне). Вот тут длинная статья, где о самой Даше немного, зато как раз рассказывается подробно о вот этой группе. А в комментариях — перекличка чуваков оттуда.

И я сижу в ахуе.

Це пост для тих, хто шукає подарунки близьким у останній момент 🙂

До кінця року кажанокалендарі можна придбати за 300 гривень.

А3, зручна планувальна сітка, місце для нотаток, великоденки та багато зовсім не страшних кажанчиків.

Обіцяю оперативну відправку Новою поштою. Вйо за кажанчиками!

Дуже відгукається. І не тільки про "люблю", а і взагалі. Я дуже багато ваги надаю словам. І мені так боляче від того, що деякі мої близькі друзі сприймають написані чи сказано мною слова як щось шаблонне і нещире.