Одна з моїх головних мов любові - подарунки. Бо мама так мене виховала. Вона завжди створювала навколо подарунків ритуал, який давав стільки радості в дитинстві.

Я пам’ятаю, як в грудні 2017 моє фінансове становище нарешті дозволило мені підготувати друзям новорічні дрібнички. Яке ж це мені принесло задоволення!

Останнім часом я багато порівнюю себе зараз і рік тому. На День Святого Миколая в 2020 я все ще була в пост-ковідній депресії, і не мала сил нічого готувати для близьких, та відповідно і нічого не очікувала. Гниючи зранку в ліжку я отримала дзвінок від подруги дитинства, яка сказала, що Святий Миколай радив мені визирнути на сходову клітку. Там мене чекав пакунок з дуже дуже милими подарунками. Я не пам’ятаю весь його вміст, та я пам’ятаю, як ррозревілася від рзчулення, бо цей прояв турботи так був потрібен мені в той момент.

Цей рік для моєї подруги був непростий. Прямо зараз вона в дуже тяжкому моральному стані. І я дуже сподіваюся, що той пакуночок від Миколая, який він передав цьогоріч мною для неї, трошки зігріє її в цей дощовий ранок.

Всіх зі святом, котани :)

Ти важлива для світу.

Може, сьогодні тобі здається, що це не так. Та повір: все, що ти робиш, все, що переживаєш, має сенс.

Так, часами буває боляче. Ти буваєш розгублена і не знаєш, куди іти. Це нормально. Зупинки потрібні: так ти дивишся на шлях, який вже пройшла і шукаєш той, куди тобі треба.

Я постою з тобою поруч, добре?

Скоро підіб'ю книжкові підсумки 2021, а поки що зверніть увагу на цей роман. So far одна з найулюбленіших книжок: https://www.facebook.com/kseniia.nosulenko/posts/3094721930753427

Тиждень тому побачила оці листівки та інший мерч, прям дуже тішуся з них. Зацініть і ви))

Магазин: https://www.instagram.com/theytoldme_shop/
Приколяси: https://www.instagram.com/ttm_ua/

Ти можеш проявляти ті почуття, які нині в тобі.

Подумай, що ти хочеш поїсти завтра на сніданок. Так, саме сьогодні:)

Уяви, що снідатимеш з найкращою людиною в своєму житті. І ти хочеш її пригостити.

І ні, ти не зобов'язана давитися кіноа та авокадо, якщо не любиш їх. Тільки хай буде в твоїй тарілці багато різного: каша, яйця, риба чи м'ясо, трохи зелені, овочі, кілька горішків. Візьми до кави чи чаю шматочок шоколаду, якщо любиш. Або поріж хурму.

А найкраща людина - це ти.
❤️

Говори «ні» стільки разів, скільки необхідно саме тобі.

На днях листала фб і побачила пост про те, що у столиці з'явився новий притулок для постраждалих від домашнього насильства. І хай він маленький, всього на 15 жінок з дітьми, та це в 15 разів більше, ніж нуль.

І звичайно ж, під постом купа коментарів від чоловічих акаунтів, що шо за сексизм, от баби їх пиляють зранку до ночі, займаються психологічним насильством, а бідним хлопам навіть нема куди приткнутися, крім як на рибалку чи побухать в гаражі.

І мені стало так сумно - словами не передати.

Так, там в коментарях - купа ботів. та є і живі люди. Я походила по акаунтам. І от думаю: а вони ж серед нас. Купа чоловіків так думає, що а нєхуй його пиляти, хай баба сама розгрібається з своїми спиногризами. То ж її природне призначення. А буде пітюкати - то і в морду отримає, не треба доводити мужика. І якщо ви думаєте, що такого зараз нема - від'їдьте трохи від Києва і вийдіть зі своєї бульбашки.

Я от сходила недавно на "екскурсію" - та ну нахєр. І жінці справді нема куди податися, особливо якщо в неї діти і нуль власного житла. Це дуже красиво може виглядати в кіно: вона встала і просто в спідньому погнала на мороз, прихопивши лише документи, дітей/котів/собак і невеличку валізу.

Щороку від домашнього насильства помирає 600 людей, більшість з них - жінки. І це несмішна цифра.

А от деякі про насильство жартують. І нічого їм за це не є.

Мені пощастило: в сім'ї мене не били, як в інших. Наказували інакше: не помічали, не говорили зі мною, ставили в кут, де я могла стояти годинами - з дитинства була впертою, як осел. Правда, зараз вважаю, що моя наполегливість лише в плюс пішла. Якось вже в підлітковому віці мама замахнулася на мене віником, я відібрала і сказала, що ще раз - і я його зламаю об неї. Ще коли була зовсім малою, десь пішла гуляти без дозволу і коли повернулася, тато влупив мене по сраці гумовим тапком. До сих пір пам'ятаю, як пекла сідниця і як кілька тижнів сходив синець. Потім - лише кут як виховний процес. Ох, скільки я там віршів вивчила. І скільки молитв! Та все одно стояла на своєму.

І мені пощастило ще раз: в жодних стосунках жоден хлопець не піднімав на мене руку. Хоча я чула час від часу, що якщо жінка заслужила, то її можна і вдарити: ну там істерика в неї, чи зрадила. А так, звичайно ж, жінок не б'ють. І найгірше те, що я сама в це вірила.

Чому пишу, що пощастило? Бо це реально так. Бо, на жаль, ніхто на першому побаченні не скаже: "Я буду тебе принижувати і ламати твою самооцінку, наклепаю тобі дітей, ти кинеш роботу, будеш залежна від мене і за кожну провину - а вона завжди знайдеться - будеш замазувати синці або ховати їх під одягом".

15 жінок і три місяці - це катастрофічно мало. Та, можливо, це комусь з них дасть можливість таки повністю втекти. Бо, на жаль, частина жінок повертаються назад, в своє домашнє пекло.

І так, звичайно: "чоловіки теж потерпають від домашнього насильства". Тільки ви ж розумієте, що оті, під постом, зі своїм сексизмом і жіночим пилянням - це ніхуя не страдальці?

P.S. Якщо ви ще не підписали петицію щодо ратифікації Стамбульської конвенції, то зробіть це сьогодні.

P.P.S. Коли шукала інформацію для цього поста, натрапила на текст "Психологічне насильство: як розпізнати та врятуватися". Рекомендую.

#насильство

#comix #Yule #Saturnalia #Christmas

https://ko-fi.com/couldbeworse

Зроби собі кілька сексі-фото.

Можеш хоч зараз, телефоном. Можеш знайти фотографку, яка це зробить. Це не так важливо.

І тобі не обов’язково їх комусь відправляти: хай вони будуть лише для тебе.

Я жалкую, що свою першу майже ню-фотосесію зробила лише в 36. Постійно знаходилf причину: не готова, треба схуднути, вже пізно, ще рано, кому воно треба.

Тобі. Ці фото треба тобі. Коли матимеш на 10 років більше, ніж зараз, будеш тішитися, що зберегла цю мить.

А якщо захочеш пульнути комусь ці фото, то нагадаю головне правило: в одному кадрі не мають бути геніталії та обличчя. Ну або дуже впізнавані татуювання, родимки чи особливості.

Частину своїх голих фото я сама запостила. Добре, що моя професія творча і в президентки чи в політику не збираюся. Так що шантажувати мене ними не вийде:)

На жаль, поки жінка все ще ризикує, якщо виставляє своі голі фото. Тому роби це зважено, кицю.

#Matrix #quarantine

Твій дім там, де ти.

Я багато років винаймаю житло. І довгий час думала, що от буде власне, от тоді і буду його прикрашати. А поки можна жити і так.

А потім зрозуміла, що той прекрасний момент може і не настати. А я живу зараз.

Тому тепер мій дім там, де я: обживаю за кілька місяців кожну квартиру так, ніби збираюся тут жити все життя. Стелю скатертини на стіл, купую свічки, тримаю в шафі лише улюблений посуд.

Спробуй, раптом тобі сподобається:)

У тебе свій темп і він ок.

Дуже кльове інтерв'ю

​​#література #культура

Інше інтерв'ю. Мар’яна Савка («Видавництво Старого Лева»): про 20 років книговидання, езотерику та свободу бути собою

Володимир Анфімов поговорив співзасновницею та головною редакторкою Видавництво Старого Лева, а ще поетесою, письменницею і лідеркою «Тріо Мар’яничі» Мар'яною Савкою. 


▪ Як це – не маючи досвіду та капіталу заснувати видавництво, яка успішно працює ось уже 20 років? 
▪ Кохання і бізнес – чи вони сумісні?
▪ Чому так важливо реалізовувати дитячі мрії?
▪ Чи складно працювати з такою кількістю творчих людей довкола?

Підозрюю зараз посипляться повідомлення від мене, бо я з'явилася в онлайні :)

Розказую. Я лечу в Мексику. Я вже відвідувала цю країну весною, і закохалася в неї. Я хотіла повернутися туди осінню, але плани пішли по пизді. Тоді я почала мріяти про те, щоб полетіти на новий рік. Але до активних дій не переходила.

Є один відомий принцип, який говорить про те, що задача займає весь відведений на неї час. Певно я так не хотіла збиратися, що лишила собі на це менше трьох діб))) я купила квитки в середу в обід.

Отже зараз я приземлилася в Парижі. Тут мене чекає 3-годинна пересадка, а далі 12-годинний трансатлантичний рейс. Я лечу сама, і мені трохи страшно. Але і захопливо.

Якщо все складеться за моїм планом, я пробуду в Мексиці 3 тижні. Перша зупинка - Мехіко-сіті, де я планую провести час з моєю любою шкільною подругою. 15 років тому ми зустрічали новий рік разом, в зимовому таборі для олімпіадників, такі дві омежки, що ховалися в шафі з контрабандним пакетованим вином і пизженими з їдальні граненими стаканами. Протягом цих півжиття ми йшли різними дорогами, та неодмінно одна одну підтримували. Ми вже бачилися в Мексиці весною, та тоді я їхала туром, і програма була дуже насичена, тож ми дуже мало перетнулися. Сподіваюся, цей раз все надолужимо!

Побажайте мені удачі!

Ти можеш бути незадоволеною ситуацією, поведінкою людей, їхніми словами. Ти можеш відчувати роздратування чи гнів і продовжувати думати та діяти.

Дякую всім за підтримку! Все склалося просто чудово - я долетіла без пригод, мене пропустили на митниці, і в аеропорту мене зустріли Іннуся з сім'єю. Вони довезли мене до готелю і допомогли заселитися, та ще й вручили свіжозварений супчик в термосі! Дуже приємно відчувати таку турботу. Я щаслива, але втомлена, адже день в мене видався ну дуууууже довгий. Раптом кому цікаво - основний фотоархів буде тут: https://photos.app.goo.gl/sQeRzMf2ws5CfHE86