Є два типи людей.
Перші, коли дізнаються про якийсь двіж, намагатися дізнатися деталі, вимоги мітингувальників, сформулювати свою позицію, щоб зрозуміти чи підтримають вони акцію, чи навпаки опонують їй.
Другі, коли дізнаються про якийсь двіж, приймають єдине рішення щодо цього - уникати центра міста в той день.
Перші, коли дізнаються про якийсь двіж, намагатися дізнатися деталі, вимоги мітингувальників, сформулювати свою позицію, щоб зрозуміти чи підтримають вони акцію, чи навпаки опонують їй.
Другі, коли дізнаються про якийсь двіж, приймають єдине рішення щодо цього - уникати центра міста в той день.
місто зимове схоже на справжню біду мою —
тихе, слизьке, одночасно віддане і закляте.
якби люди знали, про що я насправді думаю —
вони перестали б зі мною розмовляти.
вечір у цьому місті — щоб вийти на вулицю,
вдивлятись у перехожих — сумних, знесилених.
якби люди знали, що хтось ними тут милується,
вони намагались би бути завжди красивими.
сніг цього міста — нестриманий і пихатий —
розколює щит мого дому на два щити.
якби люди знали, як я не вмію чекати.
але ніхто про це й не підозрює — хіба що ти.
і тому хіба що тобі — найкращому з віддзеркалень —
можна довірити сни свої і страхи.
якби люди знали, що мене насправді лякає —
ніколи не пускали б мене на свої дахи.
не ділились би хвилюванням зі мною і ревнощами.
не питали б, що я збираюсь робити цієї зими.
бути поруч у великому місті значно приємніше.
але ніхто в цьому не зізнається.
навіть ми.
Тетяна Власова
тихе, слизьке, одночасно віддане і закляте.
якби люди знали, про що я насправді думаю —
вони перестали б зі мною розмовляти.
вечір у цьому місті — щоб вийти на вулицю,
вдивлятись у перехожих — сумних, знесилених.
якби люди знали, що хтось ними тут милується,
вони намагались би бути завжди красивими.
сніг цього міста — нестриманий і пихатий —
розколює щит мого дому на два щити.
якби люди знали, як я не вмію чекати.
але ніхто про це й не підозрює — хіба що ти.
і тому хіба що тобі — найкращому з віддзеркалень —
можна довірити сни свої і страхи.
якби люди знали, що мене насправді лякає —
ніколи не пускали б мене на свої дахи.
не ділились би хвилюванням зі мною і ревнощами.
не питали б, що я збираюсь робити цієї зими.
бути поруч у великому місті значно приємніше.
але ніхто в цьому не зізнається.
навіть ми.
Тетяна Власова
Forwarded from Мама в Телеграмі
Мені шкода, коли тобі говорять неприємне. Ти маєш право на усі свої безпечні прояви.
Суцільна відрижка
В прошлый рождественский сезон вышел праздничный ромком с Эмилией Кларк (которая Дейнерис). В кино на праздники я не дошла, хотя хотела. Ну знаете - когда то, что тебе интересно, отодвигаешь на второй план просто потому что. Посмотрела сейчас. Причем не за…
Крінжово читати свої російськомовні пости, але штош, це частина історії. Вчора поки доробляла адвент-калерндар, увімкнула собі на фон цю кіношку. Згадала її, бо Марьяша дивилася її в літаку. І знаєте, не до кінця погоджуюся з цим своїм відгуком, бо за ці півтора року часто цей фільм згадувала лише з теплом і захопленням. Якщо ви хочете різдвяну казку - гайда дивитися на нетфліксі!
Суцільна відрижка
В липні 2020 я зрозуміла, що не почуваюся щасливою зі своїм чоловіком і не хочу більше так жити. Я переїхала і спочатку відчула величезне полегшення - ніби з плечей впала гора. В серпні і вересні я була щасливою та наповненою. Ми вирішили розлучитися, і в…
За останній тиждень троє близьких друзів сказали мені речі, які можна вкласти у фразу "тебе забагато". Мова йшла про онлайн-присутність. Варто зазначити, що лише один з них є в мене в твітері, а двоє інших ще не бачать левової дози контенту 😂
Мені було це трохи сумно чути, вважаючи що в мене навіть щось типу контент-плану є - ну тобто я стараюся не робити більше одного поста на день в кожному комунікаційному каналі. Звичайно є ще спонтанні репости, але як на мене їх не так багато.
До речі, ставлю реплай на зимовий пост, в якому я знов рекомендую Last Christmas))) Так от, в тому пості є цитата: "Навіть заспамила вчора сторізами - наглядний симптом одужання)))" Це дійсно симптом. Я аналізувала архів інстаграму, і під час депресивних фаз мене і немає на радарах. Я пощу дуже рідко. Та навпаки споживаю контент тоннами, бо не можу особливо нічого робити і знаходитися наодинці зі своїми думками, тому "забиваю ефір" життям інших людей. А коли я щаслива - я хочу сама ділитися зі світом красою, думками, тим, що вважаю важливим.
Якщо вас дратує така поведінка - це ок. Ви вправі відписатися від будь-якої з моїх соцмереж, нічого не пояснюючи. Можливо, коли я помічу це, мені буде трохи сумно. Можливо я навіть спитаю вас про причини. Бо я адептка ask culture і надаю перевагу говорінню словами через рот, хоча і сама не завжди маю на те ресурс. А можливо я і не помічає, бо все ж не моніторю ретельно підписки. Хто зна.
А ще я дуже люблю фідбек. Лайки і реакції на сторіз - це дешевий дофамін, але мені дійсно цікаві і думки, які у вас викликає контент, яким я ділюся.
Висновок з цього приблизно такий: коли ви відчуваєте, що "мене забагато" - порадійте за мене (бо це означає, що мені зараз добре) і попіклуйтесь про себе (за потреби обмеживши мою онлайн видимість).
Мені було це трохи сумно чути, вважаючи що в мене навіть щось типу контент-плану є - ну тобто я стараюся не робити більше одного поста на день в кожному комунікаційному каналі. Звичайно є ще спонтанні репости, але як на мене їх не так багато.
До речі, ставлю реплай на зимовий пост, в якому я знов рекомендую Last Christmas))) Так от, в тому пості є цитата: "Навіть заспамила вчора сторізами - наглядний симптом одужання)))" Це дійсно симптом. Я аналізувала архів інстаграму, і під час депресивних фаз мене і немає на радарах. Я пощу дуже рідко. Та навпаки споживаю контент тоннами, бо не можу особливо нічого робити і знаходитися наодинці зі своїми думками, тому "забиваю ефір" життям інших людей. А коли я щаслива - я хочу сама ділитися зі світом красою, думками, тим, що вважаю важливим.
Якщо вас дратує така поведінка - це ок. Ви вправі відписатися від будь-якої з моїх соцмереж, нічого не пояснюючи. Можливо, коли я помічу це, мені буде трохи сумно. Можливо я навіть спитаю вас про причини. Бо я адептка ask culture і надаю перевагу говорінню словами через рот, хоча і сама не завжди маю на те ресурс. А можливо я і не помічає, бо все ж не моніторю ретельно підписки. Хто зна.
А ще я дуже люблю фідбек. Лайки і реакції на сторіз - це дешевий дофамін, але мені дійсно цікаві і думки, які у вас викликає контент, яким я ділюся.
Висновок з цього приблизно такий: коли ви відчуваєте, що "мене забагато" - порадійте за мене (бо це означає, що мені зараз добре) і попіклуйтесь про себе (за потреби обмеживши мою онлайн видимість).
Суцільна відрижка
Photo
Щорічно 1 грудня відзначається Всесвітній день боротьби зі СНІДом. Саме в цей день я була в стані паштета, але маю що сказати.
Коли я вчилася на першому курсі, весною я 3 тижні пролежала в лікарні. Бо мій перший статевий контакт був по пьяні і без захисту. Було дуже соромно потім з батьками вислуховувати всі діагнози. На щастя, я відбулася досить легко, і все, що я назбирала, було виліковне.
В 2021 році я веду достатньо активне статеве життя, і на щастя тепер я вже досить впевнена, щоб завжди наполягати на бар'єрній контрацепції і відмовлятися від пенетрації, якщо раптом партнер не погоджується на презервативи. До того ж це взагалі як на мене не просто дзвіночок, а тупо набат, що з такою людиною не варто взагалі мати щось спільне.
Крім того я регулярно, раз в 3-4 місяці, здаю аналізи на інфекції, що передаються статевим шляхом. Я ще не набралася того рівня впевненості, щоб просити про це партнерів, але може колись дійду і до цього. До речі, коли я сказала про це своїй гінекологині, вона здивувалася такому підходу, і сказала, що якщо секс захищений, то це зовсім не обов'язково. Але я контрол-фрік і надаю перевагу перестраховці.
На фото — результат мого експрес-тесту на ВІЛ, який я зробила влітку на Куражі. І хоч я регулярно контролюю своє статеве здоров'я, п'ять хвилин очікування результата були стресовими.
В Україні одна з 165 людей має ВІЛ-позитивний статус. Якщо ви перевірялися більше року тому - заплануйте аналіз на найближчий час. СНІД давно перестав бути хворобою наркоманів та геїв. Крім того, зараз навіть ВІЛ-позитивні люди можуть при потрібній терапії вести нормальне життя. Не зволікайте. Поставте питанням свого здоров'я найвищий пріорітет.
Коли я вчилася на першому курсі, весною я 3 тижні пролежала в лікарні. Бо мій перший статевий контакт був по пьяні і без захисту. Було дуже соромно потім з батьками вислуховувати всі діагнози. На щастя, я відбулася досить легко, і все, що я назбирала, було виліковне.
В 2021 році я веду достатньо активне статеве життя, і на щастя тепер я вже досить впевнена, щоб завжди наполягати на бар'єрній контрацепції і відмовлятися від пенетрації, якщо раптом партнер не погоджується на презервативи. До того ж це взагалі як на мене не просто дзвіночок, а тупо набат, що з такою людиною не варто взагалі мати щось спільне.
Крім того я регулярно, раз в 3-4 місяці, здаю аналізи на інфекції, що передаються статевим шляхом. Я ще не набралася того рівня впевненості, щоб просити про це партнерів, але може колись дійду і до цього. До речі, коли я сказала про це своїй гінекологині, вона здивувалася такому підходу, і сказала, що якщо секс захищений, то це зовсім не обов'язково. Але я контрол-фрік і надаю перевагу перестраховці.
На фото — результат мого експрес-тесту на ВІЛ, який я зробила влітку на Куражі. І хоч я регулярно контролюю своє статеве здоров'я, п'ять хвилин очікування результата були стресовими.
В Україні одна з 165 людей має ВІЛ-позитивний статус. Якщо ви перевірялися більше року тому - заплануйте аналіз на найближчий час. СНІД давно перестав бути хворобою наркоманів та геїв. Крім того, зараз навіть ВІЛ-позитивні люди можуть при потрібній терапії вести нормальне життя. Не зволікайте. Поставте питанням свого здоров'я найвищий пріорітет.
Може хтось хоче скласти компанію на 19 в Атлас на Жадана і собак сьогодні?
Forwarded from Choose Again 🇺🇦
Я абсолютно точно не знала зранку, що ввечері я буду з @kseniia_nosulenko на концерті, волати «наркомани на городі» та «мальви», бахнувши джинтоніку. But here we are xD
В моєму гуртожитку переважно жили студенти мех-мату, та епізодично траплялися і інші спеціалісти. Так на гітарних посиденьках на кухні іноді з'являлася дівчина, яка мені дуже подобалася. Вона була на кілька років старша і дуже красива - з прекрасною фігурою, в подертих джинсах та чорних футболках, з купою браслетів. Називали її "Рижая". Я дивилася на неї захопленими очима. Сама я вперше пофарбуюся в рудий лише через півтора роки.
"Вконтактє" в цієї пані лежали аудіо, де вона начитує вірші. Деякі - свої, деякі - чужі. І зараз я хочу розказати як раз про чужі. Саме від цієї пані я вперше почула Жадана. Це вірш "Жінки". Я не чула, щоб Сергій виконував його на читаннях, чи постив десь недавно, але для мене це - найулюбленіший його вірш. Додаю аудіо і окремо додам текстову версію.
Це ліричне прев'ю до того, що вчора я вперше попала на концерт Жадана і Собак.
Як не дивно, я почала слухати їх лише цього року. Я пам'ятаю, як на Різдво ввечері я йшла до порожньої квартири подруги, щоб полити квіти, поки вона у від'їзді, а потім збиралася на ковзанку. Я подзвонила привітати з Різдвом хрещеного, і він став розпитувати, чи я з чоловіком святкую, на що я повідомила йому про розлучення. Коли ми поговорили, я йшла порожньою зимовою вулицею, і мене накрила жахлива хвиля самотності, а в навушниках Спотіфай як раз рандомом приніс "Бухло". І я ця пісня змусила мене посміхнутися.
Потім познайомилася з рештою пісень, і офігіла з того, наскільки вони круті, особливо для цьогорічної мене. І вчора я нарешті попала на концерт. Абсолютно несподівано компанію склала мені чудова @UnaMiga, з якою на превеликий жаль в офлайні ми спілкуємося вкрай рідко, але слава телеграму, що хоча б віртуально we are in touch.
На концерті звичайно перевіряли сертифікати вакцинації, тому після того, як дісталася барної стійки, я зняла маску і більше не одягала. Я - концертна дитина, і дуже страждала під час пандемії. Я вже була на декількох концертах за останній час, але ТАКОЇ атмосфери я не пам'ятаю вже кілька років. Справжній рок-двіж.
Я дуже люблю танцювати, але натовп стояв достатньо щільненько, а ми ще й були на сходинках, тож це було небезпечно. Аж ось я побачила слем в центрі фан-зони. Я ніколи не розуміла цього явища, а пару місяців тому трохи про нього порозпитувала, і вирішила спробувати. Божечки, як це круто! Можна танцювати, не боячись, що ти когось задінеш - але і бути готовим, що тебе може задіти хтось. Проте всередині панує атмосфера поваги та підтримки. Коли хтось присідав зав'язати шнурки - його (чи її) обов'язково прикривали та страхували. Коли хтось падав - відразу піднімали. Коротше, я навіть не уявляла, що так можна.
Жадан і гурт запалювали нелюдськи. А під кінець з'явилися спеціальні гості - Брати Гадюкіни. Разом вони заспівали Рок-музиканта та Наркоманів на городі.
Ми з Крошкою навіть не змогли дослухати 2 останні пісні, бо коли після двох годин ми нарешті почули Мальви - ми зрозуміли, що всьо, наша мана на сьогодні закінчилася.
Цей концерт став феєричним фіналом такого чудового дня. Я вдячна всім, хто був поруч зі мною. Ви - чудові.
"Вконтактє" в цієї пані лежали аудіо, де вона начитує вірші. Деякі - свої, деякі - чужі. І зараз я хочу розказати як раз про чужі. Саме від цієї пані я вперше почула Жадана. Це вірш "Жінки". Я не чула, щоб Сергій виконував його на читаннях, чи постив десь недавно, але для мене це - найулюбленіший його вірш. Додаю аудіо і окремо додам текстову версію.
Це ліричне прев'ю до того, що вчора я вперше попала на концерт Жадана і Собак.
Як не дивно, я почала слухати їх лише цього року. Я пам'ятаю, як на Різдво ввечері я йшла до порожньої квартири подруги, щоб полити квіти, поки вона у від'їзді, а потім збиралася на ковзанку. Я подзвонила привітати з Різдвом хрещеного, і він став розпитувати, чи я з чоловіком святкую, на що я повідомила йому про розлучення. Коли ми поговорили, я йшла порожньою зимовою вулицею, і мене накрила жахлива хвиля самотності, а в навушниках Спотіфай як раз рандомом приніс "Бухло". І я ця пісня змусила мене посміхнутися.
Потім познайомилася з рештою пісень, і офігіла з того, наскільки вони круті, особливо для цьогорічної мене. І вчора я нарешті попала на концерт. Абсолютно несподівано компанію склала мені чудова @UnaMiga, з якою на превеликий жаль в офлайні ми спілкуємося вкрай рідко, але слава телеграму, що хоча б віртуально we are in touch.
На концерті звичайно перевіряли сертифікати вакцинації, тому після того, як дісталася барної стійки, я зняла маску і більше не одягала. Я - концертна дитина, і дуже страждала під час пандемії. Я вже була на декількох концертах за останній час, але ТАКОЇ атмосфери я не пам'ятаю вже кілька років. Справжній рок-двіж.
Я дуже люблю танцювати, але натовп стояв достатньо щільненько, а ми ще й були на сходинках, тож це було небезпечно. Аж ось я побачила слем в центрі фан-зони. Я ніколи не розуміла цього явища, а пару місяців тому трохи про нього порозпитувала, і вирішила спробувати. Божечки, як це круто! Можна танцювати, не боячись, що ти когось задінеш - але і бути готовим, що тебе може задіти хтось. Проте всередині панує атмосфера поваги та підтримки. Коли хтось присідав зав'язати шнурки - його (чи її) обов'язково прикривали та страхували. Коли хтось падав - відразу піднімали. Коротше, я навіть не уявляла, що так можна.
Жадан і гурт запалювали нелюдськи. А під кінець з'явилися спеціальні гості - Брати Гадюкіни. Разом вони заспівали Рок-музиканта та Наркоманів на городі.
Ми з Крошкою навіть не змогли дослухати 2 останні пісні, бо коли після двох годин ми нарешті почули Мальви - ми зрозуміли, що всьо, наша мана на сьогодні закінчилася.
Цей концерт став феєричним фіналом такого чудового дня. Я вдячна всім, хто був поруч зі мною. Ви - чудові.