​​🍂 Про то как сексизм убивает

В либеральном как бы светском Израиле, когда я хожу в килте, я замечаю реакции людей. Чаще всего, если реакция эта вообще есть, они задумчиво поглядывают. Но иногда обсуждают или подходят и в открытую говорят, что это круто. А порой спрашивают — почему ты носишь юбку?

Ещё недавно моим основным ответом была фраза «Потому что я могу». В этом была толика вызова и толика констатации факта — а с какого перепугу мне что-то должно мешать? Ведь если что-то мешает законной мелочи вроде надевания на себя сраного куска ткани, то это что-то очевидно должно быть обоссано и сожжено.

Вчера в Казахстане подросток пришёл на бал-маскарад своей элитной школы в костюме Гари Поттера. И в юбке. Его не только не пустили, но ещё и отчитали при других в жёсткой форме и в формате «Есть незыблемые правила в обществе, и одно из них — мальчик не должен носить юбки». Потом его отвели на профилактическую беседу с психологом.

А потом парень выпрыгнул с 11 этажа.

Ну и, конечно, школа ни при чем, события по версии перепуганных чинуш не только не связаны, но и вообще вымышлены. К психологу никого не водили, а юбки никакой на парне не было — откуда в Казахстане такое гейство? Не носят мальчики юбки, потому что это унизительно.

И пока школа старательно разыгрывает карту «А был ли мальчик», школьники в соцсетях говорят — был. Мальчик был, и его не стало из-за прошловековых убеждений в том, что для мужчины любое проявление женственности унизительно, а для женщины любое проявление мужественности недопустимо.

А что такое в сущности мужественность? Женственность? Я думаю, что мужественной или женственной может быть только конфигурация половых органов. А кусок ткани и даже поведение не может поменять биологический пол или сделать из человека сверхчеловека. Если б мог, то человечество давно бы колонизировало Марс.

Но нет, чуда не происходит: суперштаны не избавляют нас от тупой политики, дискриминации, расизма, гомофобии, харассмента, коррупции и домашнего насилия. Тогда в чем прикол? Тем более что и юбки не могут превратить людей в существ второго сорта. По крайней мере не должны. Хотя некоторым людям это надо доказывать на примере, потому что самим им, взрослым и солидным, страшно провести над собой такой эксперимент. И кому-то приходится это делать вместо них.

Горько, что общество меняют не профессиональные спецы в коридорах власти, а подростки — такие слабые и незащищенные. Но все равно идущие вперёд и потому такие сильные. Молодежь Казахстана сейчас шатает скрепы всего СНГ. И я горжусь тем, что именно эти люди будут строить наше завтра. Там, где все просрали наши родители и почти просрали мы, наши дети должны преуспеть.

И самое малое, как я могу им помочь — не мешать. И потому на вопрос «Почему ты носишь юбку?» я буду отвечать вот так — потому что я должен. Должен нашим детям. И по-хорошему должен каждый мужчина.

Если ему, конечно, не слабо.

Який же петхаус топ. Купувала коту лежанку, а вона йому щось не зайшла. Лишила відгук на сайті (я там практично для всіх товарів лишаю), так вони мені перетелефонували, порозпитували і запропонували оформити повернення. Я постійно замовляю у них корм та інші ніштяки, тож при наступному замовленні просто віддам курьєру, а вони зроблять мені відповідну знижку. Ну от як можна мати такий кльовий сервіс?

Десь з зими я по рекомендації Сві натрапила на канал Ці блядські історії. Чудова сорокарічна пані любить секс і весело пише про це. В мене не завжди з нею співпадають погляди, але переважно вони у нас в одній площині. От сподобалася її остання колонка.

Я без 9 днів вже рік як офіційно розлучена. Повернувшись минулого року з РАЦСу з офіційним папірцем, що я тепер вільна жінка, я відразу встановила собі тіндер. Я не хотіла (і досі не хочу) стосунків, але потреба в фізичному контакті в мене є. В мене повен ящик різноманітних іграшок, але жоден вібратор не вміє цілуватися.

Тоді мій захід в тіндері був не надто успішнй. Мене відразу заспотав колишній колега (Саня, привіт), стався метч з однією знайомою, ну і було декілька метчів з якимись рандомними людьми. Писати першою в мене ресурсу не було, і мені теж ніхто не написав - так і висіли ті мертві метчі. Я посвайпала чуваків пару днів, і забила. Апку не видаляла, але мене аж вилогінило через неактивність.

Потім я валялася в депресії (будемо вже називати речі своїми іменами). А з лютого все понеслося само собою, і потреба в тіндері відпала.

Літом стався новий депресивний епізод. Сил на офлайнове життя практично не було. На початку вересня я збиралася їхати на вихідні в Амстер, і вирішила таки знайти там собі якийсь one night stand. Я чітко написала в біо, що хочу, і після відключення авіарежиму відразу активувала свій профіль. А ще я проплатила собі преміум, щоб не витрачати час і обрати вже з тих, хто лайкнув мене. Ця тема до речі дуже піднімає самооцінку. Мені її підказав один хлопець, який зараз в щасливому шлюбі з дівчиною, з якою познайомився саме в тіндері.

Не знаю, чи то західні холпці сміливіші, чи причина в тому, що я прямо написала, чого хочу, але багато хто писав відразу. Я ж обрала одного з них, і почала з ним спілкуватися та домовлятися про зустріч. Але казала мені мудра жінка: "Не клади всі яйця в один кошик". Коротше, з типом ми так і не зустрілися, бо він жив не сам, і кликав мене до себе о півначетверту ранку. Але в Амстері я просто прекрасно потусила.

Повернувшись з поїздки, я ще пару тижнів регулярно проводила в тіндері час. В біо я лишила лише два прапорця: 🇺🇦🏳️‍🌈. План був за їх допомогою відсіяти ватників та праворадикалів. Знову мене полайкали деякі знайомі. Але це окрема тема. Наші чуваки знов навіть після метчів практично не писали самі. Але переписувалася з багатьма іноземцями (не турками звичайно), вчила їх, що правильно Kyiv, not Kiev. Був один швед-ларпер))) Навіть мала зустрітися з деким. Але стався Нодленд, з якого я привезла кота, і мені стало абсолютно не до рандомних чуваків))) Потреба в фізичній близькості все ще є, але ресурсу на спілкування з ноунеймами - нема.

Такий от в мене тіндер досвід.

Прозрачный запах первого мороза
чуть лучше, чем хотелось бы, знаком.
Но осень не даётся в малых дозах –
она шарашит сразу, целиком.
И ходишь, ошарашенный, по краю
Бездонных луж и бесполезных слёз.
И снова чувство – да, я умираю,
На этот раз похоже, что всерьёз.
А впрочем, нет.
Живу, на самом деле
В густом тумане призрачно-лесном.
Такая нынче странная неделя –
Безвременье, приправленное сном.
И ветки ломки, и нечетки снимки.
Зажгли огни холодные дворы.
И мир двоится в невесомой дымке
Магической самайновой поры.

Мы снова жжем октябрьские свечи
И снова пьем янтарное вино.
Мир хрупок, и никто, увы, не вечен,
И зыбки тени всех ушедших, но
Пока рука твоей рукой согрета,
Пока костёр не прогорел дотла,
Они стоят вон там, за кругом света,
И им тепло от нашего тепла.
(c) @skladbische
#skladno #стихопсихотерапия

Маю пару вільних годин на Подолі, раптом хто хоче перетнутися - пишіть

Завтра на 16 годину потрібна асистентка на гелоуінсткий фотосет нєв лісі на русанівці. Раптом хтось зможе допомогти?

Працювала вчора з двома чарівницями. Ліда в рекордно короткий строк зробила мені прекрасний відьомський мейк, а Таіс творила магію крізь об'єктив

Сегодня красила невероятную @kseniia_nosulenko на фотосет с @loonycam . С ее разрешения делюсь первой красотой - девы, вы просто огонь 🔥

боже, ну хоч би один комент хоч від когось. Мда. Відчуваю себе посередністю і сірістю. Заїбала ця потреба зовнішньої валідації того, що я ок.

Дом мой больше не крепость, но крепость - я.
Поутру стынет изморозь ноября.
Дочь испугалась, жмется, сопит под бок.
В шорохе слышится поступь нездешних ног.

Я просыпаюсь трижды:
От жара, крика и зова
Чувствую: там, за окнами, скачут ловы.
В снах моих черный дым подступает к пальцам:
Не выходи за порог, инея не касайся.

Страх убивает разум, сомненья - душу.
Спи, моя милая, зов из окна не слушай.
Сердцем, собою, телом плету защиту.
Сила приходит к тем, кто к себе открыты.

Смелость приходит к тем, кто боялся в прошлом.
Сны могут быть тревожны - но ты проснешься.
Солнце снова взошло даже первого ноября.
Дом мой - большая крепость, и это - я.

(С) Аленэ

Шукаю компанію на цю середу, 20-00, на концерт Kulshenka Band. Вхід безкоштовний по попередній реєстрації, послухати можна тут: https://open.spotify.com/artist/4kUHhXm6tx1lMi1RdqDQgu

Фронтвуман бенду - колишня учасниця тріо Panivalkova. Концерт на Січових стрільців 37

І також шукаю компанію на чт на літ вечір https://facebook.com/events/s/411-%D1%82%D0%B5%D1%82%D1%8F%D0%BD%D0%B0-%D0%B2%D0%BB%D0%B0%D1%81%D0%BE%D0%B2%D0%B0-%D1%96-%D0%B2%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%BB%D1%8C-%D0%BC%D1%83/1235452010262254/

Я недавно відкрила для себе вірші Тетяни Власової, мені вони дуже відгукаються, тому хочу почути вживу. Хлопця не читала, не знаю що він пише. Знаю, що в чт івент пам'яті Катерини Гандзюк, та я сподіваюся по-іншому до нього долучитися. Тож якщо хтось хоче приєднатися - пишіть

Жовтень був топ. Вже другий місяць збираю таку відяшку задопомогою апки 1 Second Everyday. Вона допомагає помічати прикольні речі навколо навіть в дні, коли здається, що тебе оточує одна рутина.

Щоб ви розуміли, ще на проекті є Annika. А ще не до дурму, але просто смішно, є чувак з прізвищем Szopko.

А я нагадаю, що сьогодні о 19 на Поштовій площі вшанують пам'ять Каті Гандзюк. Я сама підійду вже після 21, щоб лишити біля мурала з її цитатою свічку та квіти. Згадайте Катю сьогодні. https://linktr.ee/katya_hzkh