Деякі люди не можуть впоратись зі своїм життям або перестають бачити сенс у ньому.

Це ніколи не є приводом для самогубства.

Ми зібрали для вас поради на випадок, якщо ви розпізнали у близької людини думки про самогубство

Один з моїх найулюбленіших твітер акаунтів https://twitter.com/ua_antirecord

Побачила щойно охуєнні фотки Марго, і зловила себе на думці, що хочу парний персонажний фотосет. Не знаю, з ким, не знаю, в яких образах (в мене дууууже туго з креативом). Але раптом хтось має якусь ідею і хотів би зі мною втілити - пишіть))

вона виклала ще сторі, і я не стрималася, і написала, що:
1. Не всі чоловіки України - захисники.
2. Не всі захисники України - чоловіки.
3. Серед захисників/-ць України є не лише військові.
4. Не всі захисники України українці і не всі українці - захисники України.
(копірайт не мій, але дуже влучно сформульовано)

Ніч після першої гри в якості ігротеха виглядає так 😅

Мені треба на SlutWalk: https://t.me/truefeminist/749

До слова, пару тижнів тому я чекала таксі з подругою на Хрещатику (Лерон, привіт), була вдягнена в бігові кросівки, сірі чоловічі джинси (так, вони скіні, але в амстерському магазі всі жіночі були ультра-скіні і короткі) і застібнуту чорну куртку, без мейку, волосся зібране. Так от, якийсь алкаш, не соромлячись, підійшов і почав лапати мене за зад. Я спочатку охуїла, а потім дала йому по обличчю. З собою мала балончик. Він з'їбався і цим все закінчилося, але йопта, скільки ще таких випадків.

Хочу сьогодні ввечері в кіно на "Людину, що продала свою шкіру", "Острів проклятих", Бонда, Шан-Чі або Венома. Хтось складе компанію?

Сходила на "The Man Who Sold His Skin". В центрі сюжету - сірійський біженець, який продає свою спину митцю як арт-об'єкт. Я двічі бачила трейлер перед іншими фільмами, і хотіла подивитися, та це кіно перевершило всі мої очікування. По-перше, це візуальний оргазм. Оператор-постановник - просто боженька, бо кожен кадр - витвір мистецтва. По-друге - сценарій прекрасний. Я обожнюю завершені історії, і тут я прям помилувалася задумкою. Ну і звичайно теми, що піднімаються, дають їжу для роздумів. Дуже рекомендую!

Вчора я вже вдруге взяла участь у відновленні графіті "Кому дзвонити, коли вбиває поліція?" Моя мотивація в цьому випадку схожа до причин, чому ходжу на прайд - допоки це графіті будуть замальовувати, і паралельно з'являтимуться новини про поліцейське насилля - я буду серед тих, хто намалює меседж знов. Фарби хвате. Під час цього арт-перформансу я тушу з прекрасними людьми, вчора наприклад був лідер одного з українських гуртів, на концерті якого я відривалася цього літа. Якщо хтось хоче приєднатися наступного разу (а я впевнена, що він буде) - let me know.

God of war на пк, нарешті, йохоххо!

На моєму новому проекті попахує Дурмштранзьком цирком