А потім я побачила сторю про те, що альбому "Модель" океану ельзи 20 років. Звідти рядок про "Ми ховалися в будинках на Подолі", який тоді абсолютно нічого для мене не значив. Супроводжувалася сторя футажем з концерту, і зараз я просто реву, бо то дуже важко. Я не скажу, що я дотримуюся локдауну повністю - я навіть примудряюся ходити на якісь івенти. Але як же мені не вистачає повного стадіону, і розчинитися в музиці.

Радію, що коло моїх знайомств значно розширилося з березня. Тепер там є музиканти та поети. От Володимир - і до тих, і до інших, а ще й сексі бармен в Диктаті (до слова, як і всі бармени там) 😅 От свіжачок від нього.

Кожного, блять, разу
Ти вважаєш що ти програла.
Кожного, блять, разу...

В тебе крижина на очах вросла у щелепу ціпким матом
Цинічною обгорткою, всередині — цукерка з м‘ятою...

Теревеніти з подружкою:
замість курки — цигарки,
Замість битви — банки,
Замість болі — жарти й ґрати.

Замість віри — ютуб канали,
Замість чесності — холодні очі, де він/вона соромиться тобі сказати

І серед ночі у дивній напівтемряві си падші янголи загублених століть, не переживших і десятка хворобливих колін їх гордих батьків — лишившихся без голів, без хребтів, без хліба і без любові до один одного і так чи інакше

Замість віри — ютуб канали,
Замість чесності — холодні очі, де він/вона соромиться тобі сказати


Я ЛЮБЛЮ ТЕБЕ, МИЛА!
СЕ ТОБІ Я КАЖУ, БО НЕ ЗНАЮ ЯК СОБІ САМІЙ СКАЗАТИ!

Реплай на інший минулорічний пост за темою.

Я почала думати про своє тіло тоді і зараз. Я не пам'ятаю, щоб в той період активно займалася фізухою. Можливо якийсь Just Dance хіба що. Ну ладно, не виключаю, що в той період могли бути домашні тренування якісь. Але точно пам'ятаю (і трекер NRC це підтверджує), як через пару місяців після тих фоток, в березні, відкрила біговий сезон, і навіть 1.5 км не пробігла - так мені було холодно і тяжко. А що зараз? Я бігаю 10км зимою в -10 градусів на абсолютному ізічі. Я вже рік займаюся йогою. Я катаю на веліку 70км за два дні, і мені абсолютно ок. Тобто моє тіло зараз виконує складніші навантаження, і почуває себе добре.

Я поділилася цими думками зі своєю терапевткою, і коли говорила, знов не змогла стримати сліз. Вона запропонувала мені ще одну вправу, якою я хочу з вами поділитися. Вона запропонувала мені згадати, що в мене було тоді, і що є зараз. Про тіло я описала вище.

Що ще в мене було? Я була в шлюбі. Пам'ятаю свої відчуття конкретно в тій поїздці - намагалася "обслужити та задовольнити" Саню в усьому, почувала багато провини. Що зараз? Постійного партнера я не маю, і мені з цим чудово. Сексуальна потреба хоч і не повністю, але достатньо задоволена. І в центрі мого світу - саме я, а не інша людина, яка мене не цінує.

Що ще? Тоді я працювала в укрнеті. Там була чудова команда (привіт всім, хто читає)))), але сам проект, умови роботи, менеджмент - дно. Що в мене зараз? Не скажу, що все ідеально, але я виросла як БА. До того ж маю регулярні планові релізи (привіт, 2фа!). Ну і зп в 1.5 рази вище, ніж тоді.

Власне ця вправа допомогла мені в прийнятті. Ми не можемо вплинути на час - він йде незалежно від наших бажань. Наші тіла змінюються, і це - закони природи. Я можу сфокусуватися і додати в своє життя ще більше фізухи, а також змінити свій раціон. Але я вибираю свій духовний комфорт. В переважній більшості випадків я люблю своє тіло, відображення в дзеркалі та на фотках. Але епізодично, коли накатує журба, рефлексія допомагає. Всім бодіпозитив.

Подруга попросила дати їй рекомендацій подкастів. Ну я підійшла фундаментально до питання, тому розшарю свій список, можливо комусь стане в нагоді. Далі пряма мова))

1. В першу чергу рекомендую Радіо Поділ. В них багато подкастів на різні теми.
1.1. Мій улюблений напевно Антропоцешо (можно узагальнити, що це подкаст про екологію, але це не зовсім так).
1.2. Ще дуже люблю їх подкаст Без образ, особливо випуски про гумор та шльондрування. Нажаль нових випусків давно не було і навряд чи будуть, але старі кльові.
1.3. Кажан по київськи починався як карантинний вісник, але другий сезон - взагалі про Київ і його складові, в тому числі в історичному розрізі - про водний транспорт та заводи. Скоро мають бути нові епізоди.
1.4 Новий подкаст Радіо Поділ Здоровий інтерес, в якому Павло Ковтонюк (був заступником Уляни) розповідає про ковід. Перший випуск був про технології виготовлення вакцин, і чим вони відрізняються. Другий - про те, як різні країни боролися з пандемією, і наскільки це було успішно. Третій - про антивакцинаторів.
1.5. Тобі можливо буде цікаво Взяла і прочитала - він про літературу від Богдани Неборак. Ще про літературу (але вже не від Радіо Поділ):
2. Станція 451 (тут специфічна подача, фоном не дуже заходить, мені треба прям вникати ). Можна починати з будь-якого епізоду.
3. Акустика тіней (не слухала, але хвалять)
4. Люблю Подкаст Підкаст, я отут про них розповідала. Але якщо в тебе запит саме на щось освітнє, то навряд чи зайде, бо це більше як щотижневі новинні дайджести. Хоча в них була рубрика "Розбір", там наприклад про Сороса непоганий випуск був. Рекомендую слухати останній епізод (бо новини актуальніші останні), або вибирати саме рубрику "Розбір" зі старих.
5. Сподобався подкаст Як ми кохалися від етнологині Ірини Ігнатенко. Вона з різних аспектів розглядає інтимне життя українців в давнину)) Там і розбір пісень, звичаїв тощо. Мені було цікаво слухати.
6. Від The Ukrainians ще чудовий подкаст від історика Ярослава Грицака Музика з історіями. Він починався на різдвяні свята, тому перші випуски присвячені колядкам, але далі є багато чого про рок і взагалі світові хіти. Дуже люблю.
7. Раз вже зачепила тему музики, то зараз як раз слухаю подкаст Wind of Change (англомовний) про історію створення пісні Scorpions. Це тупо детектив, автор намагається довести гіпотезу, що пісню спродюсували спецслужби для того, щоб розвалити Берлінську стіну і совок)) Слухати треба підряд, бо там як серіал.

Люблю подкасти-інтерв'ю. Серед моїх фаворитів наступні:

8. Інше інтерв'ю - розмови з різними прикольнми українцями. Люблю прям всі, особливо сподобалося з Майклом Щуром та диригенткою Оксаною Линів.
9. Її подкаст - інтерв'ю з прикольними українками від Wonderzine. На дачці у Христі слухала черговий епізод з матиматекинею Оленою Ванєєвою. Там вона дуже мило розповідає про свого викладача з Дніпровського мех-мату, який складав своїм дітям казочки про дифури: "Маленька Похідна пішла в лісочок...". Я відразу про Геру з Людою подумала)))
10. Mincultpryvit - подкасти-інтерв'ю з різноманітними українськими культурними діячами від кримсько-татарського режисера Нарімана Алієва. Окремо стоїть інтерв'ю з його мамою, де вони розмовляють про кримських татар взагалі.
11. Говорить Жадан - інтерв'ю Жадана з всякими відомими людьми. Буває прикольно, але мене дратують радійні вставки постійні. Коротше на любителя.

Тепер всяке різне:
12. На межі - документальний про українок, які опинилися в Сирії під час війни. Дуже тяжкий, я до кінця не дослухала. Може колись. Слухати варто підряд з 1 епізоду.
13. Хватит, отут про нього писала, російськомовний подкаст від відомої феміністки. Теж місцями тяжкий, але важливий.
14. Секс как есть - дуже смішний подкаст від освітнього проекту Vpershe. Там небагато випусків, але вони довгі і смішні

Саме по освітнім подкастам спробуй подивитися Куншт. Я слухала від них "Буде тобі наука" - неоднозначне враження. Там просто зачитують освітні статті в аудіоформаті, і не завжди це вдало. Але бувало цікаво. Крім того там ще є Проект інтелект, але я не слухала.

Дуже сподобався твіттерський жарт: Кива захистив дисертацію, а ти блядь умираєш через синдром самозванця.

Контекст: https://t.me/novinach/12621

Рекомендую всім до перегляду новий випуск відеоблогу Романа Ратушного.

Мені дуже подобається контент, який робить Роман.

Так сталося, що з 2012 року я була практично поза політикою. В онлайні трооошечки активніше, особливо з часів 2019 року. А в офлайн повернулася лише 2 місяці тому. На це були певні причини, але якби тоді мені (та декому з мого оточення) попався б такий контент, я не виключаю, що моє повернення в процес створення громадянського суспільства в моїй країні відбулося б значно раніше.

В цьому випуску наводяться чудові (насправді жахливі) приклади аваківського свавілля і briefly розказується про справу #freeriff. Якщо ви щось чули краєм вуха, і давно хотіли розібратися що до чого - подивіться цей випуск. Це лише 10 хвилин вашого часу, але я впевнена, що це дійсно quality time.

Розревілася щойно під час того, як читала історію Паши, співзасновника Радіо Поділ (яке я піарю на кожному кроці як всі могли помітити). Для того є певний контекст.

В останні дні липня 2020 я втекла від чоловіка, з яким жила 8 років. Через те, що він був ватніком, і при цьому достатньо правим, я з 2012 року була практично поза політикою, хоча мене дуже розривало зсередини від усього, що відбувалося в країні.

Так співпало, що в цей переламний період Радіо Поділ стало невід'ємною частинкою мого життя. Я почала патронити їх на третій день, як стала жити сама. Тоді я ще гадки не мала, що буде далі з моїм життям та шлюбом, але починала спілкуватися з Пашею саме в форматі патреонівської спільноти - мали кілька зум-колів як 1-1, так і групових з іншими патронами.

Потім прийшов вересень, стало остаточно зрозуміло, що я розлучаюся, я переїхала в нову квартиру і стала жити сама вперше в своєму житті. І Радіо Поділ був зі мною весь той час. Потім контент на РП закінчився і я стала жадібно поглинати інші подкасти, але то інша історія.

Завдяки РП я переглянула своє ставлення до Подолу (може колись розкажу детальніше, зараз не про це). Але читаючи сьогодні той пост в Жителях Києва, я зрозуміла, що вплив РП і Пашин зокрема на мене був набагато ширшим. Мені здається, що я багато років тонула, а зараз винирнула на поверхню води і не можу надихатися свіжим повітрям. Я просто офігеваю з того, які люди існують поруч зі мною (це переважно про спільноту РП та інших хіпстерів та міських божевільних). Інколи мені стає дуже боляче від того, скільки часу важливі речі проходили повз мене, і стає сумно, бо надолужити то все важко. Приблизно таке відчуття в мене було в 2016, коли я прийшла в рольовий рух - я не розуміла, як настільки близьке мені по інтересам комьюніті існувало стільки років так поруч, і одночасно абсолютно окремо від мене.

Мені дуже відгукається теми, про які Паша пише в пості. Про темп Києва, про громадянську позицію, про самотність та боротьбу.

Не знаю, як завершити цей потік свідомості. Може такий контекст допоможе комусь зрозуміти той шлях, по якому я йду останні 9 місяців.

Купила на серпень квиточок на космос-табір, може ще хтось збирається?

Я от сьогодні вирішила, що на суд по Філу не піду, бо трошечки не вивожу останнім часом.
Вечір, прилітають фотки 💔
це ж просто кккомбо

Інсайт, який зловила на сесії з терапевткою сьогодні. Можливо моє зашкалююче лібідо зараз наслідок незадоволеної потреби в близькості (фізчній, але не лише інтимній). Я реально живу сама вперше за 30 рочків, і з одного боку неймовірно кайфую від цього, а з іншого виявилося, що фізична близькість (банальні обнімашки та доторки) - гігієнічний фактор: коли вона є, сприймаєш це як належне. А коли вона зникають - починаються вопросіки.

PS: що я бля тільки не роблю, щоб не працювати 🤬

Spotify видав пісню https://open.spotify.com/track/77XwQEPxhY65b8rPszET9u?si=dd529e30fe204645 , і я відчуваю себе забіякою-прем'єр-міністром!

Багато я знає, що я - подкаст-залежна :)

Недавно мої улюблені Радіо Поділ випустили чудовий подкаст "Здоровий інтерес" з Павлом Ковтонюком (широкій публіці може бути відомий як заступник Уляни Супрун). Подкаст цей про ковід. Перший випуск був про технології виготовлення вакцин, другий - про стратегії подолання пандемії в різних країнах. Не буду переказувати наступні - просто рекомендую до прослуховування, бо це якісно зроблений добірний контент: https://radiopodil.org/podcasts/uhc/

Але подкасти - це лише форма. Ті подкасти, що обираю для себе я - про певний майндсет та комьюніті (більше іншомовних слів в одному реченні!). І саме через це бонусна рекомендація :) Павло Ковтонюк працює зараз в Українському центрі охорони здоров'я. В них є щотижнева розсилка про ковід, на яку можна підписатися через форму: http://eepurl.com/huQmNP.

Формат щотижневої розсилки по такій непростій темі - дуже екологічний. Завдяки йому спадає необхідність судомно переглядати новини та вишукувати інформацію в нормальних джерелах. Тут в зручний для нас час можна розмірено почитати, яка довгострокова статистика по захворюваності, гостпіталізаціям та вакцинації. Щоденні цифри нажаль не дають нічого, крім тривоги.

Тому рекомендую свідомо ставитися до інформації, яку ви споживаєте. Слухайте Радіо Поділ та читайте UHC :)

Спотіфай дивно побудував плейліст по обраній пісні 😅

Втома, місячні, спецефекти від вакцини - кккомбо. Попереду 3 години сну і 5-6 годин по поганим дорогами на тачці. До речі, Погані дороги в кіно з 20 травня 😅

Як сказала Христя: "Христос воскрес, і Боуі воскресне!"
Зі святом))

Я блядь свою маму дуже люблю, але щойно в нас була напевно найвідвертіша розмова (ну як розмова - крик?) за мої 30 років. Достатньо хуйово почуваюся, закрилася у ванній, поки всі ще тусять на вулиці, реву. Розумію, що без таких розмов марно сподіватися на якесь покращення, але тут і зараз почуваюся пздц жахливо.

Коли я приїжджаю до батьків, ми з татом ділимося одне з одним музикою. От сьогоднішнє відкриття: https://youtu.be/CGb-O98PpxM
Це 1 трек, але рекомендую весь паризький концерт. 1000 музикантів грають одночасно на стадіоні. Це і так розрив мозку, а в карантин - ще й серця.

А ще вчора поперебирала трохи татових вінілів