Суцільна відрижка
55 subscribers
335 photos
48 videos
2 files
332 links
Download Telegram
Forwarded from КОНТЕКСТ
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
Какой крутой ролик про финал карантина выпустил Google!
Ще одне невеличке оповідання, яке розриває мене на хом'ячків.
Чергова журба
Forwarded from Omelyan News
Київська влада не цінує подарунки.

Нещодавно міський голова на чолі з цілою делегацією і не зважаючи на карантин привіз до Флоренції пам'ятник Тарасу Шевченку.

📌 Пам'ятник нині розташований в саду флорентійської Biblioteca delle Oblate – однієї з найбільших бібліотек в центрі міста, поруч зі всесвітньо відомим собором Санта-Марія-дель-Фйоре.

📸Влада зробила для себе чудову піар-кампанію, розмістивши багато повідомлень і фото у соціальних мережах та на телебаченні.

⚠️Але чомусь ніхто не згадав, що у 2015 році Флоренція зробила Києву аналогічний подарунок.
Йдеться про пам'ятник Данте з фігурою білого мармурового орла у ногах письменника , який був встановлений на початку парку Володимирська гірка, за Українським домом.

🔥Може тому, що італійський пам'ятник в Києві знівечений. Мармуровому орлу, який сидить біля ніг Данте, відбили голову ще минулого літа, і він стоїть безголовим досі. Голову орлу київські хулігани відбивали вже кілька разів.

З поваги до своїх італійських друзів, київська влада могла вже давно щось зробити, щоб відреставрувати пам’ятник.

❗️Як з’ясувалося, монумент Данте взагалі нічийний. Він не був на балансі ні в "Київзеленбуду", ні у департаменту культури КМДА, ні у Шевченківської РДА.
Тож, відновити пам’ятник немає кому.

Традиція обмінюватись пам’ятниками з містами-побратимами, яких у столиці 57, почалася ще з радянських часів.
І лише від останнього обміну пам’ятниками залишився осад.

Сподіваємось, що міський голова, крім піару, зможе знайти можливість і відновити подарунок флорентійців.
Щоб киянам не доводилось червоніти за такого господаря.
Сильмарили, які ми заслужили
Отримала сьогодні свої результати тесту на ВІЛ, сифіліс та гепатити. Нехай цей пост буде вам спонтанним нагадуванням регулярно здавати аналізи :) Я он більше 10 років тому провела пару тижнів в лікарні з букетом венеричних, і знаєте, never again.
Завтра нарешті розкажу, чому називаю мусорів мусорами.

А сьогодні раджу зацінити, що в мене новий краш (ну як новий, вже пару тижнів як))))

Рекомендую до перегляду другий випуск Роминого відеоблогу з-під домашнього арешту. Це дуже інформативні неповні 8 хвилин. Знадобиться всім, хто завтра казатиме мені, що не мусори винні, а система. Ну так ось в системі теж бубочки сидять на всіх рівнях.

А ще Рома робить чудовий історичний екскурс в часи автомайдану. У моїх близьких друзів тоді тітушки спалили машину.

https://youtu.be/EO5XNd3Y6Nc
Щойно в Намедни в блоці про Івлеєву 5-секундна вставка з мексиканського випуску Орла і Решки, де вона замовлє такоси. І я розревілася, бо хочу в Мексику =/
Юху, перша плазмодача - done. Хоч і в комерційному центрі, бо державні від мене носом крутять))
1. Западаю на пацана
2. З другої спроби долучаюся до нього в друзі на фб (першу заявку він довго не апрувив, я її кенсельнула і надіслала другу у вдалий час)
3. Пишу йому в месенджер - не читає вже кілька днів
4. До мене в друзі додається його батя (чи старший брат, хз) 😭

Ну йоба, чому на мене западають не ті малолєткі, що мені треба?

Пісня мого життя
https://youtu.be/z71aKDjaXYc
Спочатку я мало не просльозилася з цього.
А потім я побачила сторю про те, що альбому "Модель" океану ельзи 20 років. Звідти рядок про "Ми ховалися в будинках на Подолі", який тоді абсолютно нічого для мене не значив. Супроводжувалася сторя футажем з концерту, і зараз я просто реву, бо то дуже важко. Я не скажу, що я дотримуюся локдауну повністю - я навіть примудряюся ходити на якісь івенти. Але як же мені не вистачає повного стадіону, і розчинитися в музиці.
Радію, що коло моїх знайомств значно розширилося з березня. Тепер там є музиканти та поети. От Володимир - і до тих, і до інших, а ще й сексі бармен в Диктаті (до слова, як і всі бармени там) 😅 От свіжачок від нього.
Forwarded from Mals, tunnels and tools of all
Кожного, блять, разу
Ти вважаєш що ти програла.
Кожного, блять, разу...

В тебе крижина на очах вросла у щелепу ціпким матом
Цинічною обгорткою, всередині — цукерка з м‘ятою...

Теревеніти з подружкою:
замість курки — цигарки,
Замість битви — банки,
Замість болі — жарти й ґрати.

Замість віри — ютуб канали,
Замість чесності — холодні очі, де він/вона соромиться тобі сказати

І серед ночі у дивній напівтемряві си падші янголи загублених століть, не переживших і десятка хворобливих колін їх гордих батьків — лишившихся без голів, без хребтів, без хліба і без любові до один одного і так чи інакше

Замість віри — ютуб канали,
Замість чесності — холодні очі, де він/вона соромиться тобі сказати


Я ЛЮБЛЮ ТЕБЕ, МИЛА!
СЕ ТОБІ Я КАЖУ, БО НЕ ЗНАЮ ЯК СОБІ САМІЙ СКАЗАТИ!
Суцільна відрижка
Очень отозвался пост. Я часто говорю, но последнее время больше с сарказмом, что "я - жирная". "Жирная" не значит с ожирением, скорее это вечное (реально вечное, потому что я не помню когда мне нравилось на 100%) недовольство своим телом. Моя главная "проблемная"…
Ставлю реплай на минулорічний пост за темою.

Коли місяць тому фотографка прислала мені фотки з Мексики, я розплакалася. Я не знаю, що ви бачите тут. Але я тоді побачила стару товсту тітку. Але звичайно для такого враження має бути контекст.

Три роки тому, в січні 2018 я відпочивала на острові Санья, що в Китаї. Тоді в мене з собою була ця ж чорна з червоним орнаментом коротка сукня. І цьогорічні фотки з Тулуму викликали флешбеком спогади з Китаю. Там, три роки тому, я набагато стрункіша і виглядаю молодшою. І це усвідомлення викликало в мене сльози.

Продовження нижче.