В мене є інший канал (насправді не один, але мова не про те). В ньому немає підписників, лише я. Використовую його типу як Saved Messages, але певної тематики. Канал називаєтьчя "Что-то хорошее".

Я завела його ще в середині липня, коли намір йти від колшнього вже міцнішав, але не був остаточним. Туди я постила якісь фоточки, які типу недостатньо хороші для публікації в соцмережах, але які нагадували про теплі моменти. Інколи просто тезово фіксувала хороші спогади. А зараз прийшла ще одна ідея викорстання. Пересилаю туди повідомлення від друзів, коли вони мене хвалять. А також скидаю скріни коментів, коли пишуть щось хороше. В моменти провалу моралі планую до них повертатися і брати звідти ресурс.

Сама стараюся говорити людям хороше, якщо відчуваю це. Спостерігаю, як іноді вони від того змінюються на очах - ніби в них виростають крила. Ми живемо в дуже жорстокому і несправедливому світі, та іноді дати промінчик надії та любові дуже просто. Піклуйтеся про близьких.

Мої музичні смаки в дитинстві формувалися татом. Спочатку на вінілі, потім на CD-дисках та в mp-3 записах (касети я якось пропустила) я слухала Pink Floyd, Beatles, Dire Straits, Машину Времени, Кино, Чижа і тд. Про Pink Floyd є окрема історія - якби не цей гурт, мене не було б на світі.

Але я не про те. Вчора вечеряли з батьками в ресторані, святкуючи татів ДР. З колонок доносився ремікс LP, і я сказала, що так і не встигла поки що потрапити на її концерт, який перенесли з квітня 2020 на грудень, а потім кудись на 2021. Виявилося, що тато її не знає.

Сьогодні зранку поки готували з ним сніданок (а тато в мене має чорний пояс по сніданкам вихідного дня), я врішила побути діджеєм і вмикала йому по 2 пісні спочатку LP, потім Florence and the Machine (під неї в результаті снідали всією родиною), Of Monsters and Men та Zwyntar. Дуже прикольне відчуття, коли вже я ділюся своєю музикою))

А на ДР татові я подарувала квитки на квітневу Dakha Braha, сподіваюся китайська чума нам не завадить на нього потрапити))

Збираюся сюди, раптом хто складе компанію? Тре зареєструватися в гуглформі в події, бо є лише 15 місць
https://fb.me/e/1wB8WHjqu

Ася зараз знов зробила одну з моїх найулюбленіших футболок, я прям зараз в ній. Обожнюю її речі
https://t.me/AsyaCreative/4196

Якщо раптом хтось ще не розібрався, до чого двіж зі Стерненком, Телебачення Торонто дуже класно розклали по поличкам: https://www.youtube.com/watch?v=X09TPjTHDtE

Цьом під судом!

Хвилинка дегродського гумору 15-20 (?) річної давнини. Від Светлакова ще не нудить, Ярмольник ще молодий, а Абдулов ще живий. https://youtu.be/6jpStimWOrw

Хочу сюди, а не це от все

THIMC зібрала вішліст http://wishmindr.com/list/5jle (не забуваємо маркати як purchased, якщо це щось унікальне)

Про новий альбом Земфіри))
https://www.facebook.com/100044560140820/posts/277772477051422/

Мій трансатлантичний переліт менше, ніж за добу. Майже нічого не зібрано, вдома срач і ще тре зробити купу справ і роботи. А я прокрастиную.

Мій колишній чоловік вважав себе дохуя гумористом. І часто жартував (особливо на публіці) так, що мене ці жарти ображали. Про що я неодноразово давала фідбек. Він же казав, що в мене просто нема почуття гумору. Ну ок.

Напевно тому влітку мені так зайшов перший епізод подкасту "Без образ" https://radiopodil.org/podcasts/bez-obraz/ . Авторки розбирали, як деяким комікам вдається і бути смішними, і нікого не ображати. Це потребує певних зусиль, але цілком реально.

Тоді ж літом я почала дивитися стендап. Переважно російський, а зараз потрошку додаю український. Серед англійських класиків трохи слухала Карліна (заходить) і Луї Сі Кея (починала слухати виступ, в якому згадувалися утячі вагіни - можливо, обставини для того були не найкращі, а можливо просто не моє).

Серед російських стендаперів моя фаворитка - Юлія Ахметова. Нажаль її виступи виходять не часто. Ще люблю Поперечного (особливо жарти про політику; про гімно - не люблю). Слава Комісаренко хорош))) Довгополов норм. Є ще декілька, кого мені рекомендували, але я ще не дійшла.

Серед українців заходить Сергій Ліпко - він до речі один з авторів на Телебаченні Торонто. Додивилася щойно останній його сольник https://www.youtube.com/watch?v=LNa6KeKJT7o Я вибаглива до гумору, але тут тематика абсолютно всіх жартів - в межах норми (моєї). І більшість жартів - смішні. А ті, що не смішні - просто занадто життєві. Коротше рекомендую.

Раптом зберетеся офлайн на стендапчик - кличте мене.

Bad Romance вийшла 11 років, 4 місяці і 10 днів тому 🤯

https://open.spotify.com/track/0SiywuOBRcynK0uKGWdCnn?si=p6LSeKO6ST203gScc92i4Q

Рік тому десь в ці дати я збиралася летіти святкувати свій ДР у Відні. Там я мала зустрітися зі своїми друзями з Німеччини і Австрії. Юля (з Німеччини) перед тим всерйоз думала відмінити поїздку, бо їй загроза нової інфекції здавалася достатньо суттєвою. Я ж лише кепкувала з неї, обзиваючи панікершою, бо була впевнена, що ковід - чисто медійна історія.

Врешті решт, ми таки зібралися у Відні. Мене ще просили привезти з України антисептики - але їх тоді повигрібали не лише в Європі, а і у нас. Невдовзі вже в Україні любі подруги подарували в додаток до основного подарунку пляшечку цитрусового Mermaid, і це був дійсно вивело подарунок на дійсно лакшері левел.

Тоді я вперше відсвяткувала свій день народження за кордоном. Через тиждень після мого повернення в Україну був оголошений перший локдаун. Я була не права, і до Юлі варто було дослухатися. Але я рада, що ми тоді ризикнули.

Проминув рік. Ковід - нова реальність. В моєму житті все перевернулося з ніг на голову. Нова робота, нове помешкання, новий сімейний стан. Зараз я сиджу в Борисполі і скоро буду летіти через Франкфурт до сонячної Мексики, щоб зустріти свою нову декаду за Атлантикою. Штож. Це все дивно, але мені кайфово.

Сіла у Франкфурті

Я так люблю Німеччину 😭 аж шкодую трошки, що треба летіти далі. В літаку розуміла практично всі оголошення німецькою, в аеропорту - всі написи. На секьюріті чему такі позитивні німці, так ідеально черга організована - ацький контраст з борисполем. В кафехах буууулки! Шкода не знайшла своїх улюблених з полуницями, але все рівно ням. Красиві міські пейзажі на фотках. Deutschland, mein Herz in Flammen 💔🔥

Ще спостереження. До 2020 азіати і так всюди ходили в масках. Тепер вони бляхою ходять в повному хімзахисті 🙄

Сьогодні я провела день в неймовірно красивому містечку Сан-Мігель-де-Альенде. Я в захваті.

Запіню посилання на альбом
https://photos.app.goo.gl/tJJWFo2QZD286nRo6

Фоток купа, всі я постити не буду точно, але як же красиво!

Я не фактчекала, але цікаво

Производство пива было традиционно женским занятием вплоть до 1500-х, когда увидевшие упущенные бизнес-возможности мужчины не решили зачистить рынок и устранить конкурентов, обвинив варительниц пива... в колдовстве, сообщает журнал Смитсоновского института. На большинстве картин с "ведьмами", где женщины в шляпах помешивают что-то в котле, также на самом деле изображен процесс пивоварения, которым обычно занимались незамужние женщины и вдовы в поисках дополнительного заработка — пока за ними не пришла Инквизиция, поощряющая более строгие гендерные нормы и запрещающая колдовство. Чтобы избавиться от конкурента, достаточно было всего лишь сказать, что соседка варит не пиво, а какое-то зелье, кто там будет разбираться. Пивоварение стало опасным и большинству женщин пришлось покинуть бизнес чтобы не быть сожженными на костре. Конечно, не все мужчины верили в колдовство, но это не мешало им считать пивоварение "не женским" занятием. В 1500-х в некоторых английских городах женщинам стало напрямую запрещено варить пиво на продажу, потому что деликатный процесс брожения мог "отвлекать их от воспитания детей".
Несмотря на то, что предыдущие почти 7 тысяч лет от Египта до Скандинавии пиво традиционно варили женщины, сегодня тенденция пивоварения как "мужского", "маскулинного" бизнеса сохраняется даже в небольших крафтовых пивоварнях, где только в 4 случаях из 100 процессом на производстве заведуют женщины.