Очевидно, але варто повторити: історія Мексики має один великий рубіж - до завоювання іспанцями і після.

Саме з тих доіспанських часів дійшов до сьогодення “Танець воладорів” (“тих, що літають”). Коли виник ритуал достеменно невідомо, хоча деякі вчені називають 1300 р. до н. е. Але відоме місце та причина його виникнення: землі сучасних штатів Веракрус та Пуебли, де мешкав народ тотонаків. Цей народ, хоч і був підкорений ацтеками, все ж “дотягнув” до перших іспанців, які його описали.

Оскільки тотонаки були землеробами, то головним богом для них був бог дощу. Легенда гласить, що якось сталась велика засуха, а з нею і голод, який забрав багато життів. Тоді один старий мудрець наказав цнотливим хлопцям знайти в лісі найвище дерево, зачистити гілки, щоб залишився тільки стовбур. Саме на верхівці стовбура, поближче до богів, мудрець запланував провести ритуал із танцями і музикою. До речі, це спрацювало і церемонію почали проводити щорічно як подяку.

На обтесаний стовбур кріпилася мотузкова драбина, щоб допомогти танцюристам піднятися, на верхівці облаштовувалося місце для підношення та воладора-музИки, який, бʼючи в барабан чи граючи на флейті, віддавав шану сонцю і привертав увагу дощового бога. Чотири танцюриста, яких ще називали птахами землі, одягнені у яскраві костюми та спеціальні шапочки, що нагадували чубату голову пташки, обмотавшись мотузками, падали головою вниз, повільно спускаючись навколо стовбура. Це падіння символізувало самий дощ.

У цьому ритуалі багато символів: чотири пташки як сторони світу, пʼята - центр землі; кожен воладор робить 13 обертів навколо стовбура, а їх четверо, то всього 52 оберта, що є кількістю тижнів у тотонакському календарі.

Сьогодні ця церемонія є нематеріальною спадщиною ЮНЕСКО, а отже її збереження і розвиток підтримуються, створені спеціальні школи для “пташок”. Важливо, що воладорами можуть бути тільки чоловіки. Були спроби тренувати жінок, однак, кілька нещасних випадків при спуску розцінили як погану вдачу і на жінок було накладено табу.

Оскільки ми вже почали про орчату, то варто розповісти і про агвас фрескас (буквально “свіжі води”) - дуже мексиканське явище на кожному базарі, просто на вулиці під навісом, в ресторанах, до обіду і вечері в оселях. Це вид прохолоджуючих напоїв на основі води, фруктів-ягід, зерна-насіння, квітів та цукру. Ну, і лід, звісно.

Звичайна картина на меркадо (базарі) - це близько десятка баняків з кольоровими водами. Люди є завжди. Можна купити або середнього розміру стакан (0.5 л) за 15 песо (30 грн) або вже великий (1 л). Із маленькими стаканчиками тут не граються.
Ну і ще цікавинка: на меркадо такерії з такос та інші кафешки продають тільки промислові напої в пляшках типу кока-коли і місцевих брендів, але ти сміливо можеш купити агву фреску в “агвафресочній” і прийти з нею обідати.

Найбільш популярні агви фрески:
- агва з Хамайки (agua de Jamaica);
- з лайму (часто з насінням чіа);
- з апельсину;
- з тамаринду;
- рисова орчата.

Хамайська агва інтригує, в голові малюється якась екзотична ягода з Ямайки, а насправді тут так називається каркаде, яке прийшло з Африки спочатку на Кариби (у тому числі Ямайку), із Карибів - у Центральну Америку (Мексику зокрема). Але назву суданська троянда отримала все ж з останнього пункту відправлення своєї “подорожі” 🧐🤓

І якщо орчата зʼявилася разом з іспанцями, то решта “вод” були ще за часів ацтеків, які, щоб підсмачити воду для пиття, дрібнили фрукти та перемелювали квіти. Також вже після іспанців почали додавати молоко, а вже геть пізніше і згущене молоко - агвас фрескас вийшли на новий рівень 🚀

І наостанок, в закладах сильно попрощє агву фреску готують з пакетика типу Юпі. Але нічого, головне, щоб була! 🤌

Частина друга.

🫡 І знову взято до виконання! Католицька церква в Мексиці якось намагалася трохи стримати цей процес, видали спеціальний гайд, нагадуючи, що це не просто лялька, вона виконує вищу роль, і тому не треба рядити Ісуса в костюмчик пожежника чи лікаря-педіатра. Що вже казати про тих, хто розмальовує ляльку в Бебі Йоду, Людину-павука чи Джокера (ці кажуть, що хочуть зробити Ісусика популярним серед молоді). Але все давно вийшло з-під контролю.

Що робити, якщо хрещений - ви?

У Мехіко є ціла вулиця, присвячена ніньйо діосам. Тут можна придбати все - від набору трусиків до вій. А ще супутні товари - корзини, коробки, стільці, крила тощо. І так, від найпишнішого вбрання до професійного (кухаря, шахтаря, офіціанта, маріячі, а також ковідного спеціаліста).

У цій історії прикметно, що окрім сьогодення тут також нашарувалися язичницькі мотиви: і про благословення на врожай, і про початок солярного календаря (тому Ісусика краще одягати в біле, щоб він увібрав і силу ацтецького сонячного бога).

Ну а після освячення святою водою щасливі віряни розбрідаються по домівках їсти тамалес (страва з кукурудзи на пару), які, до речі, теж має організувати “хрещений” Ісусика. І ставити ніньйо діоса у його нішу до наступного року.

А, у деяких храмах ще грають маріячі, а також запускають феєрверки. У церкві, куди ми ходили на службу, через це навіть знижено рейтинг. Але ж ми памʼятаємо, що це Мексика, тут не має бути нудно, навіть, якщо мова йде про серйозні і важливі речі.

📸 фото Ісусиків з лікарні, оселі, в пирозі та у вигляді Бебі Йоди і ко взяті з інтернету. Решта зроблені нами.

Частина перша

Канон про, канон+, канон турбо

Якщо ви опинилися на Стрітення (2 лютого) в Мексиці, йдіть бігом до церкви і знайте, вам крупно пощастило, бо якщо у світі існує певний канон святкування релігійного свята, то в Мексиці він буде канон про, канон+, канон турбо тощо. Головне - має бути пишно і нескучно.

Свято

Отже, Стрітення. Згідно Писання у цей день Діва Марія принесла немовля Ісуса до храму. З його народження якраз пройшло 40 днів.

🫡 Прийнято до виконання! У Мексиці у переддень цього свята віряни несуть до церкви на благословіння ляльок Ісусиків - різних розмірів, кольору шкіри, трепетно на руках, як маленьку дитину, чи у корзинах. Це можуть бути ляльки, які передаються з покоління в покоління, або ж вчора куплені. Біля нас у церкві було три покоління жінок з однієї сімʼї, у кожної - свій Ісусик: у бабусі - чорношкірий на стільці, у мами - нормальний такий великий Ісусик, а у доньки - маленький у чепурній корзинці.

Підготовка до свята

Протягом року Ісусики стоять у спеціальному місці (як у нас ікони) - в маленькій ніші чи алтарику, поруч склянка води і запалена свічка. Підготовка до Стрітення починається ще в грудні, власне, на Різдво. Тоді “немовля” колихають, співають і кладуть у домашній вертеп.

Важливий етап №2. Богоявлення (6 січня)

Цікаво, що ця дата святкується як Східною, так і Західною церквами, але святкують вони зовсім різні події: перша відзначає Хрещення Христа в річці Йордан, друга - прихід Трьох Мудреців (або Королів). Саме на це свято збирається вся родина і друзі, щоб зʼїсти королівський пиріг (Rosca de Reyes), в якому запікається маленька фігурка Ісусика. Кому цей сюрприз попадеться, то й і буде “хрещеним” ляльки протягом наступного року. У цієї людини відразу зʼявляється купа відповідальної роботи:

1. Якщо лялька не нова, має потертості чи щось зламалося (пальчик чи вії відпали), її треба віднести в спеціальну майстерню на “лікування”.
2. Обовʼязково купити нове вбрання, в якому Ісусика понесуть до церкви на Стрітення.