Підсумовуючи цю історію, спростимо розвиток подій:

Британці, колонізувавши Індію, називали карі усі індійські страви, які містили спеції. Згодом вони зробили свій універсальний мікс спецій, імітуючи індійські масали, - карі порошок. Британські моряки додавали карі порошок в страву, яку згодом підгледіли і перебрали собі японці. Вуаля, карі - національна страва Японії.

Бонусна історія.
Коли ми були в Кіото, наш хост дуже здивувався, коли ми спитали, де на районі можна поїсти каре райсу. Він звик радити заклади із сашимі та морепродуктами, а не такою простецькою їжею для робочого люду. Дарма. Часто soul food набагато цікавіший, ніж розпіарені страви, про які знімають передачі та висвітлюють блогери.

В Індії дуже багато людей і її населення стрімко зростає. У суспільстві досі існують пережитки кастової системи, які впливають на життя громадян, хоч у Конституції закріплено протилежне. Тому важливо, щоб у кожного було своє маленьке місце у цьому хаосі, важливою є робота і робота буває різною. Але для пересічного індійця - святе діло ставитися до неї відповідально, не запізнюватись, належно працювати і носити свою уніформу, яке б місце в цій системі ти не посідав. І тому в Joseph барі гості так здивувались нашим недопалкам в кишенях, ніби ми забираємо чужий хліб.

📹мій улюблений офіціант в одному з барів в Мумбай💅

Переоцінила я ставлення також і до своєї роботи бартендеркою. В Гоа ми зустрілися з Трішею, давньою подругою Адама і однією з кращих бартендерок в Індії. Раніше вона працювала в ресторані Bombay Canteen, який з року в рік фігурує в топах кращих ресторанів Індії, а зараз Тріша займається виробництвом джину Hapusa і Greater Than, на дистилерії яких у нас була екскурсія. Я казала їй, як захоплююсь її підходом до роботи за баром, роботі з гостями і шляхом в індустрії і як мені сподобалось працювати разом з барменами в Slow Tide. Це була суцільна підтримка і професіоналізм з їх боку. Вона пояснила це тим, що стати барменом в Індії - це свідомий вибір і довге навчання для того, хто пішов цим шляхом. І в плані відповідальності, насправді, немає різниці, чи ти вариш масалу на вулиці, чи працюєш в барі з Топ-50 Азії, наприклад.

📹 Історія Тріші

https://www.youtube.com/watch?v=lECTuAUEjak&ab_channel=VishayKhol

Duke Restaurant and Store

Якщо ви раптом опинитеся в Мумбай, то рано чи пізно доля закине вас у Бандра Вест - історично християнський район, який зараз є доволі молодіжно-хіпстерським. По вайбу – мумбайський Поділ, якщо можна так сказати. І ми там жили.

Серед всього розмаїття модних і вщент забитих кафешок є одне місце, де можна смачно і прям дуже недорого поїсти, та ще й зі смислом.

Взагалі, в Індії вражає тяглість суспільних традицій. Ця тяглість не оминула і сферу харчування. Популярні стрит-фуд ятки, до яких в черзі стоїть пів міста, працюють у четвертому-п‘ятому поколінні. І якщо на розі дідусь розливає лаймову содову, то ймовірно, що до нього тут це робив ще його дідусь. Менше з тим. Я якось писала про іконічний парський ресторан у Мумбай Britania&Co, якому виповнилось 100 років, але герой сьогоднішньої розповіді трохи молодший. Duke restaurant and Store був відкритий у 1947 році, тобто йому стільки ж років, скільки незалежній Індії. Він знаходиться обабіч шумної вулиці Chapel road у Бандрі Вест. Уперше ми прийшли в Duke з дороги поїсти на ніч.

Атмосфера у місця - як у нічного ларька, в якому є все. Смажений рис, морозиво, цигарки, яскраві дитячі цукерки, шампунь, великий холодильник з холодними ліманадами, маленьке вінонечко на кухню прямо за твоїм столиком, з якого тільки видно вогонь і чутно крики. І скромний офіціант в тапочках. Тільки пива нема. Гості здебільшого мусульмани.

Кухня теж переважно мусульманська тому свинини, понятно, немає. Але є багато страв з курки, яловичини і баранини, в тому числі популярна індо-китайська їжа типу chilli chicken. І навіть доставка є. Ми брали beef noodles, той самий chilli chicken, egg roll (були різні у Адама і Ніни) і…….✨CHICKEN LOLLIPOPS✨
Усе було дуже-дуже смачно, але вони….
Курячі лоліпопси стали хітом того вечора і багатьох наступних. Ми з Лєрою ходили по них вночі ще декілька разів. Потрібно зазначити, що Лєра – вегетаріанка, яка вирішила в Індії тимчасово їсти і рибу, і мнясо, бо нащо тоді оце все? І по-моєму, на лоліпопсах усі її гештальти були закриті. Так і бачу: нічна шумна вуличка, непримітний спершу ресторанчик. І ми ідемо за лоліпопсами. І за thums up’ом, звісно. Романтика.

Сьогодні день народження засновниці цього каналу @ninaantosh, тому вчора сходили в ресторан Masque. Так, ми знову в Індії. Більше для відпустки цього разу, але все одно будуть пости: про мусони (бо зараз мусони), про мусонні овочі (бо зараз мусони) та інше (наприклад, про Masque, який у цьому році став першим рестораном Індії, який пробрався в топ-100 ресторанів світу). Залишайтеся з нами 🙏🏼