Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
Класне коротке відео, про те, як може відчуватись наше емоційне дорослішання❤️
❤36🔥2🥰2👍1
Про антидепресанти та міфи навколо них
Привіт, друзі!
Хочу поговорити з вами про фармакологічне лікування депресії та тривожно-депресивних розладів, бо такої кількості діагностованих випадків я ще не бачила.
Одразу скажу, що якщо ми маємо справу з помірними проявами депресії епізодичного характеру, то в першу чергу показана терапія (КПТ метод), але якщо це середні та важкі прояви депресії або тривожно-деперсивного розладу, то за протоколами ВООЗ ми маємо розглянути комбіновані методи - терапія та фармакологічне лікування (антидепресанти).
В першу чергу, дуже рекомендую вам прочитати мій пост про депресію, там все докладно описано, і про ступіні і про причини виникнення і про первинну діагностику.
Але основна тема цього посту - антидепресанти і міфи навколо них.
Я вирішила нарешті написати про це, бо останнім часом, я веду просвітницьку роботу серед своїх друзів, що потребують допомоги, і серед клієнтів, які бояться фармакологічного лікування.
Найбільше, що мене злить в цій темі, це те, що багато страхів, які я чую - вони продиктовані спілкуванням з абсолютно некомпетентними людьми, які взагалі не розуміють принципів дії цього лікування і просто розповідають якісь середньовічні страшилки.
Привіт, друзі!
Хочу поговорити з вами про фармакологічне лікування депресії та тривожно-депресивних розладів, бо такої кількості діагностованих випадків я ще не бачила.
Одразу скажу, що якщо ми маємо справу з помірними проявами депресії епізодичного характеру, то в першу чергу показана терапія (КПТ метод), але якщо це середні та важкі прояви депресії або тривожно-деперсивного розладу, то за протоколами ВООЗ ми маємо розглянути комбіновані методи - терапія та фармакологічне лікування (антидепресанти).
В першу чергу, дуже рекомендую вам прочитати мій пост про депресію, там все докладно описано, і про ступіні і про причини виникнення і про первинну діагностику.
Але основна тема цього посту - антидепресанти і міфи навколо них.
Я вирішила нарешті написати про це, бо останнім часом, я веду просвітницьку роботу серед своїх друзів, що потребують допомоги, і серед клієнтів, які бояться фармакологічного лікування.
Найбільше, що мене злить в цій темі, це те, що багато страхів, які я чую - вони продиктовані спілкуванням з абсолютно некомпетентними людьми, які взагалі не розуміють принципів дії цього лікування і просто розповідають якісь середньовічні страшилки.
❤20🙏5👍4
Одразу кілька важливих уточнень:
1. Я буду писати тільки про клас антидепресантів SSRIs (зворотнього захоплення серотоніну) - це перша лінія вибору при депресіях та тривожно-депресивних розладах, 99%, що лікар пропише саме їх.
2. Антидепресанти призначає ВИКЛЮЧНО лікар-психіатр, ніяких самопризначень, благаю! Я, як психотерапевт, маю визначити попередній діагноз, а підтвердити та призначити лікування може тільки лікар. Якщо вам призначає антидепресанти гінеколог, нутріціолог, психолог, терапевт - ви йдете до психіатра за підтвердженням діагноза.
3. Необхідно дотримуватись плану лікування. Вам лікар дає схему лікування з чітким дозуванням, також у вас повинні бути щомісячні (на початку хочаб) зідзвони щодо почуттів і покращень. Якщо вам стало краще і ви через пару місяців самі вирішили просто припинити лікування - будь ласка, не робіть цього. Після таких випадків і народжуються історії «про страшні синдроми відміни». Все робиться під наглядом - і початок і завершення лікування.
4. Так, бувають випадки, коли препарат не підходить, вам його замінять, для цього і ведеться щомісячний чекінг стану. Так, є люди, резистентні для лікування антидепресантами (це індивідуальні особливсті організму). Я ще з такими випадками не зустрічалась, але за статистикою така ймовірність є - тоді психіатр пропонує інші види лікування.
5. Дослідження кажуть про те, що навіть якщо людина взагалі більше нічого не робить для поліпшення стану, окрім фармакологічного лікування, - вона все одно, з дуже великою долею ймовірності, відчує покращення, але наукові рекомендації підкреслюють, що психотерапія, соціальна підтримка, фізична активність і зміни в способі життя підсилюють ефективність антидепресантів в рази!
Наче все найголовніше перерахувала.
Тепер до головної теми.
Міф 1: Антидепресанти змінюють особистість і роблять людей «іншими»
Реальність:
Антидепресанти класу SSRIs не змінюють особистість. Вони впливають на рівень серотоніну в мозку, який відповідає за регулювання настрою, що допомагає людям краще справлятися з депресією. Дослідження показують, що ці препарати можуть допомогти людям повернутися до свого звичного «я», покращуючи настрій, зменшуючи тривожність і негативні думки. Тож ефект антидепресантів полягає в нормалізації емоційного стану, а не зміні особистості.
Міф 2: Антидепресанти викликають залежність
Реальність:
SSRIs не викликають залежності. На відміну від заспокійливих або снодійних препаратів (передаю палкий привіт гідазепаму), які можуть призводити до залежності, антидепресанти не формують фізичну або психологічну залежність. Проте різке припинення прийому може викликати симптоми відміни (головний біль, запаморочення, порушення сну), тому важливо знижувати дозу поступово під контролем лікаря.
Міф 3: Антидепресанти не ефективні, це просто «плацебо»
Реальність:
Антидепресанти класу SSRIs мають доведений позитивний вплив на покращення стану людей з помірною та важкою депресією. Дослідження, зокрема мета-аналізи (де аналізують велику кількість досліджень), показують, що SSRIs мають значну перевагу над плацебо у лікуванні клінічної депресії. SSRIs допомагають покращити настрій, сон, апетит і здатність концентруватися, але для легших форм депресії рекомендуються перш за все психотерапія та немедикаментозні методи.
Міф 4: Антидепресанти діють одразу, як тільки їх приймаєш
Реальність:
SSRIs зазвичай потребують часу, щоб досягти повного ефекту. Поліпшення зазвичай помітне через 2-4 тижні, а в деяких випадках – і через 6-8 тижнів регулярного прийому. Це пояснюється тим, що серотонінові рецептори в мозку поступово адаптуються до змін у рівнях серотоніну. Це один із факторів, який важливо обговорити з лікарем, щоб мати реалістичні очікування від лікування.
1. Я буду писати тільки про клас антидепресантів SSRIs (зворотнього захоплення серотоніну) - це перша лінія вибору при депресіях та тривожно-депресивних розладах, 99%, що лікар пропише саме їх.
2. Антидепресанти призначає ВИКЛЮЧНО лікар-психіатр, ніяких самопризначень, благаю! Я, як психотерапевт, маю визначити попередній діагноз, а підтвердити та призначити лікування може тільки лікар. Якщо вам призначає антидепресанти гінеколог, нутріціолог, психолог, терапевт - ви йдете до психіатра за підтвердженням діагноза.
3. Необхідно дотримуватись плану лікування. Вам лікар дає схему лікування з чітким дозуванням, також у вас повинні бути щомісячні (на початку хочаб) зідзвони щодо почуттів і покращень. Якщо вам стало краще і ви через пару місяців самі вирішили просто припинити лікування - будь ласка, не робіть цього. Після таких випадків і народжуються історії «про страшні синдроми відміни». Все робиться під наглядом - і початок і завершення лікування.
4. Так, бувають випадки, коли препарат не підходить, вам його замінять, для цього і ведеться щомісячний чекінг стану. Так, є люди, резистентні для лікування антидепресантами (це індивідуальні особливсті організму). Я ще з такими випадками не зустрічалась, але за статистикою така ймовірність є - тоді психіатр пропонує інші види лікування.
5. Дослідження кажуть про те, що навіть якщо людина взагалі більше нічого не робить для поліпшення стану, окрім фармакологічного лікування, - вона все одно, з дуже великою долею ймовірності, відчує покращення, але наукові рекомендації підкреслюють, що психотерапія, соціальна підтримка, фізична активність і зміни в способі життя підсилюють ефективність антидепресантів в рази!
Наче все найголовніше перерахувала.
Тепер до головної теми.
Міф 1: Антидепресанти змінюють особистість і роблять людей «іншими»
Реальність:
Антидепресанти класу SSRIs не змінюють особистість. Вони впливають на рівень серотоніну в мозку, який відповідає за регулювання настрою, що допомагає людям краще справлятися з депресією. Дослідження показують, що ці препарати можуть допомогти людям повернутися до свого звичного «я», покращуючи настрій, зменшуючи тривожність і негативні думки. Тож ефект антидепресантів полягає в нормалізації емоційного стану, а не зміні особистості.
Міф 2: Антидепресанти викликають залежність
Реальність:
SSRIs не викликають залежності. На відміну від заспокійливих або снодійних препаратів (передаю палкий привіт гідазепаму), які можуть призводити до залежності, антидепресанти не формують фізичну або психологічну залежність. Проте різке припинення прийому може викликати симптоми відміни (головний біль, запаморочення, порушення сну), тому важливо знижувати дозу поступово під контролем лікаря.
Міф 3: Антидепресанти не ефективні, це просто «плацебо»
Реальність:
Антидепресанти класу SSRIs мають доведений позитивний вплив на покращення стану людей з помірною та важкою депресією. Дослідження, зокрема мета-аналізи (де аналізують велику кількість досліджень), показують, що SSRIs мають значну перевагу над плацебо у лікуванні клінічної депресії. SSRIs допомагають покращити настрій, сон, апетит і здатність концентруватися, але для легших форм депресії рекомендуються перш за все психотерапія та немедикаментозні методи.
Міф 4: Антидепресанти діють одразу, як тільки їх приймаєш
Реальність:
SSRIs зазвичай потребують часу, щоб досягти повного ефекту. Поліпшення зазвичай помітне через 2-4 тижні, а в деяких випадках – і через 6-8 тижнів регулярного прийому. Це пояснюється тим, що серотонінові рецептори в мозку поступово адаптуються до змін у рівнях серотоніну. Це один із факторів, який важливо обговорити з лікарем, щоб мати реалістичні очікування від лікування.
❤16👍4🔥3
Міф 5: Антидепресанти потрібні на все життя
Реальність:
Не всі пацієнти, які розпочали прийом SSRIs, потребуватимуть їх довічно. Протоколи лікування депресії припускають, що тривалість прийому антидепресантів залежить від тяжкості, тривалості та частоти рецидивів депресії. Зазвичай курс лікування триває 6-12 місяців, а потім можливе поступове припинення під наглядом лікаря. Однак для людей з повторюваною депресією або хронічними симптомами може бути рекомендована довгострокова терапія.
Міф 6: Антидепресанти пригнічують емоції, роблять людей «беземоційними»
Реальність:
Деякі люди можуть відчувати «емоційне притуплення», особливо на початку лікування або при високих дозах. Однак це побічний ефект, і він не є універсальним. Якщо людина відчуває зниження емоційної чутливості, варто звернутися до лікаря для корекції дози або розгляду іншого препарату. Більшість людей відчувають лише поліпшення настрою та зниження тривожності, залишаючись емоційно активними.
Реальність:
Не всі пацієнти, які розпочали прийом SSRIs, потребуватимуть їх довічно. Протоколи лікування депресії припускають, що тривалість прийому антидепресантів залежить від тяжкості, тривалості та частоти рецидивів депресії. Зазвичай курс лікування триває 6-12 місяців, а потім можливе поступове припинення під наглядом лікаря. Однак для людей з повторюваною депресією або хронічними симптомами може бути рекомендована довгострокова терапія.
Міф 6: Антидепресанти пригнічують емоції, роблять людей «беземоційними»
Реальність:
Деякі люди можуть відчувати «емоційне притуплення», особливо на початку лікування або при високих дозах. Однак це побічний ефект, і він не є універсальним. Якщо людина відчуває зниження емоційної чутливості, варто звернутися до лікаря для корекції дози або розгляду іншого препарату. Більшість людей відчувають лише поліпшення настрою та зниження тривожності, залишаючись емоційно активними.
❤23🙏5🔥2
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
очікування в стосунках і міфи про безумовне прийняття
Привіт, друзі!
Як я вже писала в цьому пості, зараз проходжу річний курс у Отто Кернберга.
Він є представником психоаналітичної школи і мені дуже імпонує його підхід та погляд на стосунки в парі. А саме - те, що багато уваги приділяється темі обʼєктних стосунків, раннього розвитку і формування наших очікувань від партнера, через призму того, які базові потреби були закриті або не закриті в дитинстві, за допомогою батьків.
Я вирішила зібрати до купи всю цю інформацію і зробила табличку, яка допоможе вам подосліджувати, як особистий досвід в дитинстві, впливає на ваші дорослі стосунки і на очікування від партнера.
Також ця табличка наглядно покаже, різницю між потребами дитини, які забезпечуються батьками (безумовна любов, турбота, підтримка в розвитку) та потребами у партнерських стосунках, де важлива взаємна повага, підтримка (але з межами) і особиста відповідальність.
Привіт, друзі!
Як я вже писала в цьому пості, зараз проходжу річний курс у Отто Кернберга.
Він є представником психоаналітичної школи і мені дуже імпонує його підхід та погляд на стосунки в парі. А саме - те, що багато уваги приділяється темі обʼєктних стосунків, раннього розвитку і формування наших очікувань від партнера, через призму того, які базові потреби були закриті або не закриті в дитинстві, за допомогою батьків.
Я вирішила зібрати до купи всю цю інформацію і зробила табличку, яка допоможе вам подосліджувати, як особистий досвід в дитинстві, впливає на ваші дорослі стосунки і на очікування від партнера.
Також ця табличка наглядно покаже, різницю між потребами дитини, які забезпечуються батьками (безумовна любов, турбота, підтримка в розвитку) та потребами у партнерських стосунках, де важлива взаємна повага, підтримка (але з межами) і особиста відповідальність.
❤34🔥6👍2
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
про нейропластичність та чому не треба очікувати від себе швидких змін
Привіт, друзі!
Напередодні Нового Року, в час коли багато хто з нас підбиває підсумки та пише резолюції на новий рік - хочу нагадати вам про три ключові слова, що точно приведуть до змін - консистентність, послідовність, регулярність.
І три слова, що не дуже в цьому допоможуть - негайно, насильницьки, критикуючи.
А пояснить нам як все це працює - стара, відома нейропластичність!)
Привіт, друзі!
Напередодні Нового Року, в час коли багато хто з нас підбиває підсумки та пише резолюції на новий рік - хочу нагадати вам про три ключові слова, що точно приведуть до змін - консистентність, послідовність, регулярність.
І три слова, що не дуже в цьому допоможуть - негайно, насильницьки, критикуючи.
А пояснить нам як все це працює - стара, відома нейропластичність!)
❤28🙏5🔥2
Кожного разу, коли ви бачите рекламу або оголошення про те, як хтось обіцяє «похудєть вас за 2 тижні», «вивести зі співзалежних стосунків за три дні», «позбавити страху самотності за 3 сесії», та все таке інше - будь ласка, ставтеся до цього з обережністю.
Жодна вагома зміна не може відбутися негайно.
Одже, що таке нейропластичність і чому нам треба розуміти її принципи, щоб не сварити себе за «недостатньо швидкі зміни»?
Нейропластичність — це здатність мозку змінюватися протягом життя шляхом створення нових зв’язків між нейронами.
Емоційна або фізична травма може створювати негативні, глибокі нейронні зв’язки (причому робити це швидко) - наприклад, боятися сідати за кермо після аварії, не довіряти людям після зради, ставати занадто обережним після спортивної травми і т.д
Коли ж ми відновлюємося від емоційної чи фізичної травми, то мозок знову “переналаштовується” (але тепер вже повільно)- цей процес і є основою психологічного зцілення та навчання нових моделей поведінки.
Як це працює?
1. З’єднання нейронів (синаптична пластичність):
• Коли ми повторюємо певну думку або дію, нейрони, які активуються разом, утворюють міцніші зв’язки.
Наприклад, якщо людина регулярно думає негативно (“я не впораюсь”, «я невдаха», «мені завжди не щастить») - цей зв’язок стає сильнішим. Або людина, що потрапила в аварію і боїться сідати за кермо, уникаючи цього досвіду, закріплює свій страх (тобто не тестує реальність і не отримує новий досвід де вона НЕ потрапляє в аварію, кожного разу, коли керує авто).
2. Ослаблення старих зв’язків (синаптична “обривність”):
• Якщо не використовувати старі шляхи (наприклад, звичку хвилюватися або автоматичний негативний відгук на ситуацію), вони слабшають і втрачають силу. Цей процес називається “обриванням синапсів”. Ключ до “обривання” старих зв’язків — припинення їх активації. Наприклад, у дитинстві собака вкусила людину, і кожна зустріч із собаками викликала страх. Цей страх підтримується, якщо ви щоразу уникаєте собак. Якщо ж починати зустрічатися із собаками у контрольованих і безпечних ситуаціях (наприклад, спостерігати за ними здалеку, потім підходити ближче) то мозок починає бачити, що собаки — це не завжди небезпека. Нейронні зв’язки, які активували страх, поступово слабшають, якщо їх не “запускати”. Нові зв’язки (асоціація собак із безпекою) стають сильнішими.
3. Формування нових шляхів:
Нові дії, думки чи переживання формують нові шляхи, які з часом стають більш “прикладними”, якщо їх повторювати. Тому і кажу про консистентність і повторюваність - одного інсайту в терапії мало - далі починається систематичне закріплення навички.
І для закріплення:
1. Консистентність: намагайтесь діяти стабільно – кожного разу обирайте нову (яку б ви хотіли запровадити) реакцію або дію, навіть якщо це здається складним. Не вийшло - повторюйте далі, не зупиняйтесь, не бійтесь відкатів.
2. Послідовність: впроваджуйте зміни крок за кроком, від простого до складного.
3. Регулярність: 1% зусиль кожного дня - дає величезний буст через рік, не знецінюйте свої зусилля, навіть якщо вони здаються вам маленькими, найголовніше - регулярність. Повторення зміцнює нові нейронні зв’язки і робить їх автоматичними.
🌟
Жодна вагома зміна не може відбутися негайно.
Одже, що таке нейропластичність і чому нам треба розуміти її принципи, щоб не сварити себе за «недостатньо швидкі зміни»?
Нейропластичність — це здатність мозку змінюватися протягом життя шляхом створення нових зв’язків між нейронами.
Емоційна або фізична травма може створювати негативні, глибокі нейронні зв’язки (причому робити це швидко) - наприклад, боятися сідати за кермо після аварії, не довіряти людям після зради, ставати занадто обережним після спортивної травми і т.д
Коли ж ми відновлюємося від емоційної чи фізичної травми, то мозок знову “переналаштовується” (але тепер вже повільно)- цей процес і є основою психологічного зцілення та навчання нових моделей поведінки.
Як це працює?
1. З’єднання нейронів (синаптична пластичність):
• Коли ми повторюємо певну думку або дію, нейрони, які активуються разом, утворюють міцніші зв’язки.
Наприклад, якщо людина регулярно думає негативно (“я не впораюсь”, «я невдаха», «мені завжди не щастить») - цей зв’язок стає сильнішим. Або людина, що потрапила в аварію і боїться сідати за кермо, уникаючи цього досвіду, закріплює свій страх (тобто не тестує реальність і не отримує новий досвід де вона НЕ потрапляє в аварію, кожного разу, коли керує авто).
2. Ослаблення старих зв’язків (синаптична “обривність”):
• Якщо не використовувати старі шляхи (наприклад, звичку хвилюватися або автоматичний негативний відгук на ситуацію), вони слабшають і втрачають силу. Цей процес називається “обриванням синапсів”. Ключ до “обривання” старих зв’язків — припинення їх активації. Наприклад, у дитинстві собака вкусила людину, і кожна зустріч із собаками викликала страх. Цей страх підтримується, якщо ви щоразу уникаєте собак. Якщо ж починати зустрічатися із собаками у контрольованих і безпечних ситуаціях (наприклад, спостерігати за ними здалеку, потім підходити ближче) то мозок починає бачити, що собаки — це не завжди небезпека. Нейронні зв’язки, які активували страх, поступово слабшають, якщо їх не “запускати”. Нові зв’язки (асоціація собак із безпекою) стають сильнішими.
3. Формування нових шляхів:
Нові дії, думки чи переживання формують нові шляхи, які з часом стають більш “прикладними”, якщо їх повторювати. Тому і кажу про консистентність і повторюваність - одного інсайту в терапії мало - далі починається систематичне закріплення навички.
І для закріплення:
1. Консистентність: намагайтесь діяти стабільно – кожного разу обирайте нову (яку б ви хотіли запровадити) реакцію або дію, навіть якщо це здається складним. Не вийшло - повторюйте далі, не зупиняйтесь, не бійтесь відкатів.
2. Послідовність: впроваджуйте зміни крок за кроком, від простого до складного.
3. Регулярність: 1% зусиль кожного дня - дає величезний буст через рік, не знецінюйте свої зусилля, навіть якщо вони здаються вам маленькими, найголовніше - регулярність. Повторення зміцнює нові нейронні зв’язки і робить їх автоматичними.
🌟
❤44🙏5👍3
Буклет для підсумків року і планування наступного
Привіт, любі!
Вже за традицією, хочу лишити вам посилання на класний (і безкоштовний) ресурс для рефлексії року, що минає, та планування року наступного - YearCompass.
Сьогодні також буду перечитувати свій минулорічний буклет і починати заповнювати цьогорічний.
Для себе я беру такі фокуси уваги:
⁃ Що працювало для мене і на мене? Аналізуючи минулий рік, ми краще розуміємо, які ресурси нам допомогли подолати виклики, які стратегії були ефективними. Взаємодії з якими людьми були теплими і підтримуючими, а з якими вже давно варто було поставити крапку.
⁃ Що мене виснажувало? Усвідомлення “зливу енергії” допомагає уникнути повторення тих самих помилок. Також цікаво було подивитись як змінюється уявлення про класне дозвілля або класну рутину.
⁃ Аналіз поведінки: що я робила однаково в різних ситуаціях? Чи є повторювані помилки чи успішні стратегії? Рефлексія дозволяє їх помітити й свідомо змінювати.
⁃ Терапевтичний аналіз: дати собі час побачити “застарілі” реакції чи переконання, які варто змінити. Похвалити себе за нові усвідомлення, за послідовність дій.
Також я побачила як важливо розділяти сфери життя на які ми маємо вплив і які поза ним. Це і підкріплює наш проактивний життєвий наратив - незважаючи на всю буремність і нестабільність життя, я чітко можу побачити сфери на котрі я впливаю і результат яких я можу прогнозувати. Це дуже підтримує, особливо людей тривожних)
З прийдешніми святами, любі❤️
Привіт, любі!
Вже за традицією, хочу лишити вам посилання на класний (і безкоштовний) ресурс для рефлексії року, що минає, та планування року наступного - YearCompass.
Сьогодні також буду перечитувати свій минулорічний буклет і починати заповнювати цьогорічний.
Для себе я беру такі фокуси уваги:
⁃ Що працювало для мене і на мене? Аналізуючи минулий рік, ми краще розуміємо, які ресурси нам допомогли подолати виклики, які стратегії були ефективними. Взаємодії з якими людьми були теплими і підтримуючими, а з якими вже давно варто було поставити крапку.
⁃ Що мене виснажувало? Усвідомлення “зливу енергії” допомагає уникнути повторення тих самих помилок. Також цікаво було подивитись як змінюється уявлення про класне дозвілля або класну рутину.
⁃ Аналіз поведінки: що я робила однаково в різних ситуаціях? Чи є повторювані помилки чи успішні стратегії? Рефлексія дозволяє їх помітити й свідомо змінювати.
⁃ Терапевтичний аналіз: дати собі час побачити “застарілі” реакції чи переконання, які варто змінити. Похвалити себе за нові усвідомлення, за послідовність дій.
Також я побачила як важливо розділяти сфери життя на які ми маємо вплив і які поза ним. Це і підкріплює наш проактивний життєвий наратив - незважаючи на всю буремність і нестабільність життя, я чітко можу побачити сфери на котрі я впливаю і результат яких я можу прогнозувати. Це дуже підтримує, особливо людей тривожних)
З прийдешніми святами, любі❤️
❤🔥43❤11🔥5🤔2😍2🙏1🕊1
Що подивитись?
Я до вас з класною рекомендацією для перегляду в ці святкові дні.
Вже писала ось тут про перший сезон (там було про Юнгіанську концепцію зраненого цілителя), і от зараз вже повністю вийшов сезон другий.
Якщо вам хочеться подивитись щось дуже добре, веселе та в міру драматичне - не зволікайте)
В другому сезоні продовжується тема зцілення через стосунки та гумор, про те як важко зустрічатись з власними переживаннями і як важливо визнавати свою вразливість.
Мені сподобалось, що автори продовжили розвиток персонажів: додалась більш обʼємна картинка їх досвідів та минулого, стала більш зрозуміла мотивація рішень та вчинків (а я дуже люблю все розуміти:)))
Ну і, звісно, він дуже смішний)
Тож - це моя щира рекомендація.
Enjoy❤️
Я до вас з класною рекомендацією для перегляду в ці святкові дні.
Вже писала ось тут про перший сезон (там було про Юнгіанську концепцію зраненого цілителя), і от зараз вже повністю вийшов сезон другий.
Якщо вам хочеться подивитись щось дуже добре, веселе та в міру драматичне - не зволікайте)
В другому сезоні продовжується тема зцілення через стосунки та гумор, про те як важко зустрічатись з власними переживаннями і як важливо визнавати свою вразливість.
Мені сподобалось, що автори продовжили розвиток персонажів: додалась більш обʼємна картинка їх досвідів та минулого, стала більш зрозуміла мотивація рішень та вчинків (а я дуже люблю все розуміти:)))
Ну і, звісно, він дуже смішний)
Тож - це моя щира рекомендація.
Enjoy❤️
❤🔥25❤10🎉4👍2😍1
Останні новини
Привіт, любі!
Робота мене поглинула і назріла творча криза.
Тому сьогодні будемо віддавати свої голоси за теми наступних постів, котрі вам найбільше відгукуються. Якщо хочете написати щось своє, чого не буде в списку - you ’re always welcome.
Перейдемо до новин і спонтанних рекомендацій - за цей час закінчила декілька навчань, щось було нове і цікаве, щось не дуже, але у самурая нема цілі - тільки шлях (тут повинен бути мем про психологів, що вчаться все життя).
Наступного тижня буду на семінарі у Джеймса Голліса, я писала про нього в цьому пості, а в цьому - рекомендувала одну з його книжок.
Також мені дуже сподобався подкаст за його участі, на каналі Хубермана - отут можна подивитись.
З книжкових непсихологічних рекомендацій, прочитала книжку Марії Ріви «Моя мати - Марлєн Дітріх». Сумна ілюстрація того, як виховати людину невротичної організації. Але читати цікаво.
Перечитала також Сільвію Платт «під скляним ковпаком» - це напівбіографічний роман, котрий був виданий незадовго до її самогубства і в ньому дуже талановито і точно відтворюється стан людини, котра переживає депресію. Це книга не для легкого читання, але вона глибоко торкається душі.
Ну і з більш веселого, дуже раджу Нору Ефрон і її книгу - «я ненавиджу свою шию» (вона також написала сценарії до фільмів, котрі я дуже люблю - «коли гаррі зустрів саллі», «ті, що не сплять в сіеттлі», «джулі і джулія»). Для мене ця книжка відчувається, як розмова з щирою і дуже дотепною подругою, що не боїться розповідати про старіння, любов, стосунки, втрати, роботу і все таке інше) Гарний час наодинці з собою - гарантую!)
А з психологічних - цього місяця, рекомендувала кільком своїм клієнткам книжку Девіда Селані «Ілюзія кохання». Це глибоке структуроване дослідження феномену домашнього насильства та емоційної залежності. Дуже докладно і доступно описано, чому жінки часто повертаються до своїх кривдників, незважаючи на пережите насильство (хочеться порекомендувати цю книгу всім марафонщікам «вийди зі співзалежних стосунків за 5 днів»).
Тому, якщо ця тема для вас актуальна - дуже раджу, допоможе більш співчутливо ставитися до себе або до людей, що проходять цей досвід.
Добре, апдейт зробили, давайте голосувати)
Привіт, любі!
Робота мене поглинула і назріла творча криза.
Тому сьогодні будемо віддавати свої голоси за теми наступних постів, котрі вам найбільше відгукуються. Якщо хочете написати щось своє, чого не буде в списку - you ’re always welcome.
Перейдемо до новин і спонтанних рекомендацій - за цей час закінчила декілька навчань, щось було нове і цікаве, щось не дуже, але у самурая нема цілі - тільки шлях (тут повинен бути мем про психологів, що вчаться все життя).
Наступного тижня буду на семінарі у Джеймса Голліса, я писала про нього в цьому пості, а в цьому - рекомендувала одну з його книжок.
Також мені дуже сподобався подкаст за його участі, на каналі Хубермана - отут можна подивитись.
З книжкових непсихологічних рекомендацій, прочитала книжку Марії Ріви «Моя мати - Марлєн Дітріх». Сумна ілюстрація того, як виховати людину невротичної організації. Але читати цікаво.
Перечитала також Сільвію Платт «під скляним ковпаком» - це напівбіографічний роман, котрий був виданий незадовго до її самогубства і в ньому дуже талановито і точно відтворюється стан людини, котра переживає депресію. Це книга не для легкого читання, але вона глибоко торкається душі.
Ну і з більш веселого, дуже раджу Нору Ефрон і її книгу - «я ненавиджу свою шию» (вона також написала сценарії до фільмів, котрі я дуже люблю - «коли гаррі зустрів саллі», «ті, що не сплять в сіеттлі», «джулі і джулія»). Для мене ця книжка відчувається, як розмова з щирою і дуже дотепною подругою, що не боїться розповідати про старіння, любов, стосунки, втрати, роботу і все таке інше) Гарний час наодинці з собою - гарантую!)
А з психологічних - цього місяця, рекомендувала кільком своїм клієнткам книжку Девіда Селані «Ілюзія кохання». Це глибоке структуроване дослідження феномену домашнього насильства та емоційної залежності. Дуже докладно і доступно описано, чому жінки часто повертаються до своїх кривдників, незважаючи на пережите насильство (хочеться порекомендувати цю книгу всім марафонщікам «вийди зі співзалежних стосунків за 5 днів»).
Тому, якщо ця тема для вас актуальна - дуже раджу, допоможе більш співчутливо ставитися до себе або до людей, що проходять цей досвід.
Добре, апдейт зробили, давайте голосувати)
❤🔥19❤11🔥3👍1
Вісім чоловічих таємниць
Привіт, друзі!
Найближчими днями доредактую і опублікую обіцяний пост, що переміг в голосуванні - про рутину та ментальне здоровʼя.
А поки що хочу поділитись нотатками з семінара Джеймса Холліса, що пройшов позавчора (вся інформація буде про терапевтичний процес чоловіків, бо він спеціалізується саме на цій темі).
Вісім чоловічих «таємниць», котрі важливо враховувати в терапевтичний роботі (далі буде пряма мова Холліса):
1. Життя чоловіків настільки ж обмежене очікуваннями щодо ролі, як і життя жінок.
Жінки героїчно і послідовно кидають виклик гендерним ролям. Чоловіки — значно повільніші. Вони настільки глибоко закріплені в уявленнях про «справжнє чоловіче», що сама спроба поставити їх під сумнів — уже загроза чоловічості. Більшість сучасних чоловіків — у розгубленості й психологічному занепаді.
2. Життям чоловіків керує страх.
Протягом тисячоліть головне завдання чоловіків — приховувати свій страх. Вони живуть у постійній виставі, прикидаються, навіть самим собі брешуть. Справжня сміливість — не відсутність страху, а дія незважаючи на нього.
Мені хотілось би зустріти себе десятирічного, сказати йому: «Твої страхи — нормальні. Усі їх мають. Розслабся і радій життю». Йому це справді допомогло б.
3. Фемінінне має колосальну силу в психіці чоловіків.
Народжені від жінки, виховані жінками, але прагнуть стати «чоловіками», не маючи для цього моделей чи наставників. Їхнє становлення ускладнене ще більше після переходу від ремесел до офісів.
4. Чоловіки беруть участь у змові мовчання, щоб приглушити свою емоційну правду.
Уже до шести років хлопчик дізнається, що прояв емоцій — це небезпека. І він навчається мовчати. А згодом — і не відчувати.
5. Щоб покинути матір (і комплекс матері), чоловікові потрібно зазнати поранення.
Цей комплекс — не лише особиста мати, а вся структура залежності й регресії. Чоловіки прагнуть одночасно підтримки та звільнення. Тому ритуали ініціації в усіх культурах включали символічне поранення — щоб зрозуміти: все важливе потребує плати.
6. Життя чоловіків сповнене насильства, бо їхня душа була скалічена.
Їм бракує ресурсів для протесту. Багато хто відкладає дорослішання, бо не хоче повторювати долю батьків. Утікання в залежності — це спроба лікувати душу, яка кричить.
7. Кожен чоловік несе в собі глибоку тугу за батьком.
Багато хто в сльозах згадує батька в терапії. І часто вибачається, ніби зробив щось неправильне — бо порушив мовчанку. Але ця туга — один із ключів до зцілення.
8. Щоб зцілитись, чоловік має активувати в собі те, чого не отримав ззовні.
Жінки не можуть цього зробити за них. Але все більше чоловіків це розуміє. Глибока дружба, любов, розмова — усе це можливе, якщо перестати вважати вразливість слабкістю. Це акт мужності.
Питання, які можуть відкрити шлях до терапевтичного стосунку:
1.Що для тебе найскладніше в тому, щоб бути чоловіком?
2. Коли ти «закрився» від інших? Що тоді сталося?
3. Ти віриш, що маєш душу (яким би чином ти не розумів це слово) — чого вона хоче від тебе?
4. Чого ти найбільше хотів від свого батька і не отримав?
5. Що, на твою думку, тебе зцілить? Як ти можеш це здобути?
6. У чому тобі потрібно подорослішати?
7. Що приносить тобі радість, ентузіазм, сенс? Як це повернути в твоє життя?
Привіт, друзі!
Найближчими днями доредактую і опублікую обіцяний пост, що переміг в голосуванні - про рутину та ментальне здоровʼя.
А поки що хочу поділитись нотатками з семінара Джеймса Холліса, що пройшов позавчора (вся інформація буде про терапевтичний процес чоловіків, бо він спеціалізується саме на цій темі).
Вісім чоловічих «таємниць», котрі важливо враховувати в терапевтичний роботі (далі буде пряма мова Холліса):
1. Життя чоловіків настільки ж обмежене очікуваннями щодо ролі, як і життя жінок.
Жінки героїчно і послідовно кидають виклик гендерним ролям. Чоловіки — значно повільніші. Вони настільки глибоко закріплені в уявленнях про «справжнє чоловіче», що сама спроба поставити їх під сумнів — уже загроза чоловічості. Більшість сучасних чоловіків — у розгубленості й психологічному занепаді.
2. Життям чоловіків керує страх.
Протягом тисячоліть головне завдання чоловіків — приховувати свій страх. Вони живуть у постійній виставі, прикидаються, навіть самим собі брешуть. Справжня сміливість — не відсутність страху, а дія незважаючи на нього.
Мені хотілось би зустріти себе десятирічного, сказати йому: «Твої страхи — нормальні. Усі їх мають. Розслабся і радій життю». Йому це справді допомогло б.
3. Фемінінне має колосальну силу в психіці чоловіків.
Народжені від жінки, виховані жінками, але прагнуть стати «чоловіками», не маючи для цього моделей чи наставників. Їхнє становлення ускладнене ще більше після переходу від ремесел до офісів.
4. Чоловіки беруть участь у змові мовчання, щоб приглушити свою емоційну правду.
Уже до шести років хлопчик дізнається, що прояв емоцій — це небезпека. І він навчається мовчати. А згодом — і не відчувати.
5. Щоб покинути матір (і комплекс матері), чоловікові потрібно зазнати поранення.
Цей комплекс — не лише особиста мати, а вся структура залежності й регресії. Чоловіки прагнуть одночасно підтримки та звільнення. Тому ритуали ініціації в усіх культурах включали символічне поранення — щоб зрозуміти: все важливе потребує плати.
6. Життя чоловіків сповнене насильства, бо їхня душа була скалічена.
Їм бракує ресурсів для протесту. Багато хто відкладає дорослішання, бо не хоче повторювати долю батьків. Утікання в залежності — це спроба лікувати душу, яка кричить.
7. Кожен чоловік несе в собі глибоку тугу за батьком.
Багато хто в сльозах згадує батька в терапії. І часто вибачається, ніби зробив щось неправильне — бо порушив мовчанку. Але ця туга — один із ключів до зцілення.
8. Щоб зцілитись, чоловік має активувати в собі те, чого не отримав ззовні.
Жінки не можуть цього зробити за них. Але все більше чоловіків це розуміє. Глибока дружба, любов, розмова — усе це можливе, якщо перестати вважати вразливість слабкістю. Це акт мужності.
Питання, які можуть відкрити шлях до терапевтичного стосунку:
1.Що для тебе найскладніше в тому, щоб бути чоловіком?
2. Коли ти «закрився» від інших? Що тоді сталося?
3. Ти віриш, що маєш душу (яким би чином ти не розумів це слово) — чого вона хоче від тебе?
4. Чого ти найбільше хотів від свого батька і не отримав?
5. Що, на твою думку, тебе зцілить? Як ти можеш це здобути?
6. У чому тобі потрібно подорослішати?
7. Що приносить тобі радість, ентузіазм, сенс? Як це повернути в твоє життя?
❤🔥56❤26🙏4