Що подивитись?
Привіт, любі!
Сьогодні хочу порадити дуже добре та тепле кіно, що стане вам у нагоді, коли захочеться відволіктися.
А також розповім про концепцію рекетних та автентичних почуттів.
Почнемо з кіно.
Це фільм «Привіт, Джулі» («Flipped» в оригіналі) від режисера Роба Райнера, що також зняв мої улюблені «Коли Гаррі зустрів Саллі» та «Історія про нас» (їх також дуже раджу, якщо ще не дивились).
Мені дуже подобається, коли людина може просто розповісти про складне, як на мене, це і є справжня майстерність.
Привіт, любі!
Сьогодні хочу порадити дуже добре та тепле кіно, що стане вам у нагоді, коли захочеться відволіктися.
А також розповім про концепцію рекетних та автентичних почуттів.
Почнемо з кіно.
Це фільм «Привіт, Джулі» («Flipped» в оригіналі) від режисера Роба Райнера, що також зняв мої улюблені «Коли Гаррі зустрів Саллі» та «Історія про нас» (їх також дуже раджу, якщо ще не дивились).
Мені дуже подобається, коли людина може просто розповісти про складне, як на мене, це і є справжня майстерність.
❤29❤🔥2👍1
Це історія про дружбу, сімʼю, стосунки та сміливість бути собою.
Мені дуже імпонує головна героїня - Джулі. Для мене вона приклад напрочуд цільної та безстрашної особистості, що не боїться бути чесною та незручною, несхожою на інших. Також вона дуже класно ілюструє приклад людини, що проявляє свої автентичні емоції.
А от батько її друга - яскравий антагоніст, що використовує рекетні стратегії в комунікації з іншими.
Користуючись нагодою, розкажу трошки про автентичні та рекетні почуття.
В транзакційному аналізі автентичні почуття та рекетні почуття - це два важливі концепти, що відносяться до взаємодії між людьми та їх комунікації.
Автентичні почуття - це почуття, які є внутрішньою реакцією на поточну ситуацію, виражаються відкрито і є істинніми для нашої особистості. Коли ми їх виражаємо, це відбувається відверто, без масок або прихованого змісту.
Наприклад, якщо ви відчуваєте смуток, радість, образу або незадоволення - ви не приховуєте цього. Якщо в компанії хтось жартує над вами з будь-якого приводу (зовнішній вигляд/розумові здібності/ваша безпорадність або навпаки гіперконтроль) - і ви приховуєте свій біль і смієтеся разом з іншими - це приклад неавтентичної реакції, тобто відчуваєте ви одне, а демонструєте зовсім інше. Після такого спілкування ви будете відчувати дуже сильне емоційне виснаження.
Важливо відчувати себе з'єднаним зі своїми емоціями і розуміти їх значення для вас.
Рекетні почуття - це маніпулятивні або несправедливі емоційні реакції, що використовуються з метою контролю або отримання вигоди від інших людей. Вони можуть включати: загрози, обвинувачення, використання провини або виклик сильних емоцій, щоб вплинути на поведінку іншої людини.
Наприклад, коли людина використовує образу або почуття провини, щоб змусити когось зробити те, що вона хоче, це є прикладом рекетних почуттів.
Рекетні почуття можуть бути шкідливими для стосунків, оскільки вони порушують довіру, викликають оборонні реакції та погіршують якість комунікації, також можуть призводити до дисфункціональних стосунків та нездорової динаміки.
Основною різницею між автентичними та рекетними почуттями є їхнє походження та спосіб вираження. Автентичні почуття є внутрішньою реакцією на реальну ситуацію, виражаються відкрито та безпосередньо, а рекетні почуття використовуються як маніпуляційний інструмент для отримання вигоди або контролю над іншими.
Мені дуже імпонує головна героїня - Джулі. Для мене вона приклад напрочуд цільної та безстрашної особистості, що не боїться бути чесною та незручною, несхожою на інших. Також вона дуже класно ілюструє приклад людини, що проявляє свої автентичні емоції.
А от батько її друга - яскравий антагоніст, що використовує рекетні стратегії в комунікації з іншими.
Користуючись нагодою, розкажу трошки про автентичні та рекетні почуття.
В транзакційному аналізі автентичні почуття та рекетні почуття - це два важливі концепти, що відносяться до взаємодії між людьми та їх комунікації.
Автентичні почуття - це почуття, які є внутрішньою реакцією на поточну ситуацію, виражаються відкрито і є істинніми для нашої особистості. Коли ми їх виражаємо, це відбувається відверто, без масок або прихованого змісту.
Наприклад, якщо ви відчуваєте смуток, радість, образу або незадоволення - ви не приховуєте цього. Якщо в компанії хтось жартує над вами з будь-якого приводу (зовнішній вигляд/розумові здібності/ваша безпорадність або навпаки гіперконтроль) - і ви приховуєте свій біль і смієтеся разом з іншими - це приклад неавтентичної реакції, тобто відчуваєте ви одне, а демонструєте зовсім інше. Після такого спілкування ви будете відчувати дуже сильне емоційне виснаження.
Важливо відчувати себе з'єднаним зі своїми емоціями і розуміти їх значення для вас.
Рекетні почуття - це маніпулятивні або несправедливі емоційні реакції, що використовуються з метою контролю або отримання вигоди від інших людей. Вони можуть включати: загрози, обвинувачення, використання провини або виклик сильних емоцій, щоб вплинути на поведінку іншої людини.
Наприклад, коли людина використовує образу або почуття провини, щоб змусити когось зробити те, що вона хоче, це є прикладом рекетних почуттів.
Рекетні почуття можуть бути шкідливими для стосунків, оскільки вони порушують довіру, викликають оборонні реакції та погіршують якість комунікації, також можуть призводити до дисфункціональних стосунків та нездорової динаміки.
Основною різницею між автентичними та рекетними почуттями є їхнє походження та спосіб вираження. Автентичні почуття є внутрішньою реакцією на реальну ситуацію, виражаються відкрито та безпосередньо, а рекетні почуття використовуються як маніпуляційний інструмент для отримання вигоди або контролю над іншими.
❤25
Чи були, серед близьких, випадки алкогольної залежності?
Anonymous Poll
35%
Так, в тата
9%
Так, в мами
10%
Так, у близьких родичів з якими жили разом
25%
Так, у близьких родичів з якими жили окремо
33%
Ні, не було
❤5😢3
ДДА (дорослі діти алкоголіків)
Привіт, друзі! Сьогодні хочу поговорити з вами про складну, але важливу тему, а саме - про те, як впливає на дитину зростання в десфункційній сім’ї, де батьки або близькі родичі мають якийсь з видів залежності.
Частіше за все, ми говоримо про алкоголізм, але я б розширила цей список, тому що труднощі, що проходить сім’я, будуть дуже схожі, і якщо це залежність від алкоголю і якщо від наркотиків або від азартних ігор тощо.
На цей пост мене надихнула робота з однією з моїх клієнток, сміливістю і хоробрістю якої я захоплююсь, і дуже хочу підтримати її на цьому шляху та показати, що вона не одна.
Привіт, друзі! Сьогодні хочу поговорити з вами про складну, але важливу тему, а саме - про те, як впливає на дитину зростання в десфункційній сім’ї, де батьки або близькі родичі мають якийсь з видів залежності.
Частіше за все, ми говоримо про алкоголізм, але я б розширила цей список, тому що труднощі, що проходить сім’я, будуть дуже схожі, і якщо це залежність від алкоголю і якщо від наркотиків або від азартних ігор тощо.
На цей пост мене надихнула робота з однією з моїх клієнток, сміливістю і хоробрістю якої я захоплююсь, і дуже хочу підтримати її на цьому шляху та показати, що вона не одна.
❤20🔥1
Починаємо.
Чому ми називаємо такі сім’ї дисфункційними? Бо життєвий цикл сім’ї починає вибудовуватись навколо залежності, від цього залежить настрій, стан та благополуччя всіх членів родини.
Як ми можемо відрізнити дитину, що зростає в звичайній сім’ї від тієї, що зростає в дисфункційній?
В дисфункційних сім’ях діти дуже швидко, я б навіть сказала - аварійно, дорослішають. Умовно, дитина починає розуміти правила, ще до того як гра почалась. Вони такі ж діти як і інші, тільки нема там безтурботності, практично нема довіри до світу, в обіцянки, людям. Такі діти зустрічаються з відповідальністю, до якої ні емоційно ні функціонально не могли бути готові. По суті, що таке травмуючи подія для дитини? Це стресова ситуація, для коректної адаптації і опрацювання якої, в дитини ще нема необхідної кількості ресурсів.
Досить часто, діти в таких сім’ях стають дуже відповідальними, намагаються все робити правильно, їх люблять вчителі, вони намагаються все тримати під контролем (через ту кількість напруги, яку вони відчувають вдома), піклуються про інших (бо звикли це робити вдома), слухняні, адаптивні та «зручні».
Інша категорія - бунтарі. Через втрату відчуття безпеки, недовіру до дорослих, до батьків, що постійно порушують обіцянки. Відчувають дуже багато напруги, тому намагаються всім доступними їм засобами її позбутися.
Дуже багато безнадійності та недовіри, бо люди що мали залежних родичів знають, що обіцянки які були дані ввечері, зранку вже не будуть дотримані. «От завтра я точно не п’ю і ми поїдемо на річку/в кіно/за новими черевичками». Але, звісно, ніхто нікуди так і не поїде.
Такі діти дуже часто стикаються з розчаруваннями і несправедливими звинуваченнями, бо залежні батьки ще мають звичку просити про допомогу, про піклування, бо їм погано в похміллі і взагалі все це через дитину. Просто вони для неї стараються, переживають багато стресу, працюють. Треба ж якось і «розслаблятись». І отут починається страшна пастка - дитина починає відчувати неадекватну провину, починає припускатися думки, що дійсно, вона ж повинна взагалі то бути вдячна, вона не має права засмучуватись, вона не має права ображатись. Це прерогатива інших. Як ви вважаєте, чи вплине це потім на її партнерськи стосунки? На вибудовування зв’язку з іншими людьми?
Інша травмуюча складова - це парентифікація. Коли діти і батьки міняються місцями. Це діти годують батьків в похміллі, це діти намагаються їх задобрювати та веселити, щоб не було так тривожно поруч зі злим і депресивним дорослим, це діти готують їжу і просять батьків хоч щось поїсти бо їм страшно за їх здоров’я, це діти, що вночі прокидаються і перевіряють чи взагалі дихає тато або мама, бо в них абстинентний синдром і здається, що вони помирають.
Будь-який психотерапевт вам скаже, що оця травма парентифікацією є однією з найскладніших в роботі з клієнтом.
Далі йде сором. Постійне відчуття сорому. Бо от яка несправедливість - п’ють батьки, а соромно дітям. Соромно, що хтось побачить, соромно що будуть про це розповідати, соромно бачити засуджуючи погляди сусідів. Причому це може бути абсолютно зразкова, заможна сім’я. Є досить багато прикладів високофункіональних алкоголіків, про залежність яких знають тільки члени родини, інші можуть тільки здогадуватись. Тоді в такій сім’ї дуже багато страху - а раптом всі дізнаються.
Такі діти втрачають спонтанність, через постійний стан невизначеності, їм стає важко спілкуватись з однолітками, вони не розуміють їх безтурботності і, як наслідок, відчувають себе не в своїй тарілці.
Чому ми називаємо такі сім’ї дисфункційними? Бо життєвий цикл сім’ї починає вибудовуватись навколо залежності, від цього залежить настрій, стан та благополуччя всіх членів родини.
Як ми можемо відрізнити дитину, що зростає в звичайній сім’ї від тієї, що зростає в дисфункційній?
В дисфункційних сім’ях діти дуже швидко, я б навіть сказала - аварійно, дорослішають. Умовно, дитина починає розуміти правила, ще до того як гра почалась. Вони такі ж діти як і інші, тільки нема там безтурботності, практично нема довіри до світу, в обіцянки, людям. Такі діти зустрічаються з відповідальністю, до якої ні емоційно ні функціонально не могли бути готові. По суті, що таке травмуючи подія для дитини? Це стресова ситуація, для коректної адаптації і опрацювання якої, в дитини ще нема необхідної кількості ресурсів.
Досить часто, діти в таких сім’ях стають дуже відповідальними, намагаються все робити правильно, їх люблять вчителі, вони намагаються все тримати під контролем (через ту кількість напруги, яку вони відчувають вдома), піклуються про інших (бо звикли це робити вдома), слухняні, адаптивні та «зручні».
Інша категорія - бунтарі. Через втрату відчуття безпеки, недовіру до дорослих, до батьків, що постійно порушують обіцянки. Відчувають дуже багато напруги, тому намагаються всім доступними їм засобами її позбутися.
Дуже багато безнадійності та недовіри, бо люди що мали залежних родичів знають, що обіцянки які були дані ввечері, зранку вже не будуть дотримані. «От завтра я точно не п’ю і ми поїдемо на річку/в кіно/за новими черевичками». Але, звісно, ніхто нікуди так і не поїде.
Такі діти дуже часто стикаються з розчаруваннями і несправедливими звинуваченнями, бо залежні батьки ще мають звичку просити про допомогу, про піклування, бо їм погано в похміллі і взагалі все це через дитину. Просто вони для неї стараються, переживають багато стресу, працюють. Треба ж якось і «розслаблятись». І отут починається страшна пастка - дитина починає відчувати неадекватну провину, починає припускатися думки, що дійсно, вона ж повинна взагалі то бути вдячна, вона не має права засмучуватись, вона не має права ображатись. Це прерогатива інших. Як ви вважаєте, чи вплине це потім на її партнерськи стосунки? На вибудовування зв’язку з іншими людьми?
Інша травмуюча складова - це парентифікація. Коли діти і батьки міняються місцями. Це діти годують батьків в похміллі, це діти намагаються їх задобрювати та веселити, щоб не було так тривожно поруч зі злим і депресивним дорослим, це діти готують їжу і просять батьків хоч щось поїсти бо їм страшно за їх здоров’я, це діти, що вночі прокидаються і перевіряють чи взагалі дихає тато або мама, бо в них абстинентний синдром і здається, що вони помирають.
Будь-який психотерапевт вам скаже, що оця травма парентифікацією є однією з найскладніших в роботі з клієнтом.
Далі йде сором. Постійне відчуття сорому. Бо от яка несправедливість - п’ють батьки, а соромно дітям. Соромно, що хтось побачить, соромно що будуть про це розповідати, соромно бачити засуджуючи погляди сусідів. Причому це може бути абсолютно зразкова, заможна сім’я. Є досить багато прикладів високофункіональних алкоголіків, про залежність яких знають тільки члени родини, інші можуть тільки здогадуватись. Тоді в такій сім’ї дуже багато страху - а раптом всі дізнаються.
Такі діти втрачають спонтанність, через постійний стан невизначеності, їм стає важко спілкуватись з однолітками, вони не розуміють їх безтурботності і, як наслідок, відчувають себе не в своїй тарілці.
❤17😢5👍3🔥1
Також дуже розхитуючим фактором є абсолютна непередбачуваність залежних батьків. Дитина постійно знаходиться в напрузі, готова до того, що вона в будь-який момент може стати в чомусь винною. Тобто звикає до ситуації де близька людина каже одне, а робить абсолютно інші речі. Каже, що любить і одразу ж сварить та ображає, щось обіцяє і ніколи не виконує, несправедливо звинувачує в чомусь і ніколи не вибачається. Такі діти так бояться невиконаних обіцянок, що навчаються нічого не хотіти. Бо боляче розчаровуватись. А потім ми маємо справу з дорослими, яким реально складно відповісти на питання - чай чи кава? В кіно чи в кафе? На море чи в гори? Вони дійсно не знають, чого їм хочеться, ця сфера почуттів стає заблокованою.
Риси, які ви можете помітити в собі, якщо ви жили з залежними батьками:
1. Відсутня система координат, нема розуміння які почуття ок, а які не дуже. Нема розуміння, що таке норма, в стосунках, взаємодії з іншими. Багато внутрішньої напруги та недовіри до інших.
2. Важко починати нові справи та доводити їх до кінця. Через те що батьки постійно щось обіцяли, але не виконували - цей патерн просто не зформувався. Нібито обіцянки і так вже достатньо.
3. Схильність до того, щоб казати неправду, навіть якщо в цьому нема ніякого сенсу або вигоди. Тому що життя з залежною людиною - це життя в брехні. Треба брехати іншим та робити вигляд, що все ок, стикатися з тим що батьки кажуть неправду іншим, п’яний тато або мама розказують своєму керівнику що просто 5 раз за місяць хворіють на застуду і т.д. Тобто брехня стає просто звичкою.
4. Постійне знецінення себе, дуже розвинений внутрішній критик, що зневажливо коментує всі ваші плани, дії та починання. Чорно-біле мислення.
5. Дуже важко веселитись, сформована звичка бути серйозним.
6. Труднощі у вибудовуванні близьких стосунків. Стосунки в сім’ї були дисфункційні, тобто ця модель не була робочою. Багато страху бути покинутим. Тому є схильність до порушення своїх кордонів, для того, щоб за будь-яку ціну зберегти того хто поруч.
7. Гострі реакції на зміни, які складно контролювати. Через те що в дитинстві було багато невизначеності та небезпеки, вибудовується схильність до гіперконтролю, бажання передбачити все і до всього підготуватися, щоб зберегти себе. Коли ж щось йде не за планом, може відбуватися дуже сильна дезадаптація.
8. Відчуття відстороненості та ізольованості, «я не такий як інші».
9. Дуже велика лояльність до інших, навіть якщо вони цього не заслуговують. Через те що є складність з вибудовуванням близьких стосунків, якщо вже з’являється людина, що не кидає та не йде, їй готові вибачати абсолютно все. І зради, і токсичність, і несправедливе ставлення.
З чого починати, якщо хочеться стати вільним від цього?
Починайте потрошку розбиратися в цій темі: читати, ходити на групи, ділитись досвідом (список літератури та контакти груп я надам в кінці посту). Для чого? Щоб почало приходити розуміння - ви не одні, ви не погані, ваші почуття важливі, ваш сором - він неадекватний, соромитися нема чого. Таким чином відбувається нормалізація ваших станів та валідизація почуттів, без розподілу на правильні і неправильні, прийнятні і неприйнятні. Дуже терапевтично - бачити, що ще багато людей проходять через той самий досвід, відчувають біль, розпач, провину. Але продовжують свій шлях зцілення.
Також дуже раджу звертатись за допомогою до психотерапевтів, які спеціалізуються саме на роботі з залежностями, розуміють цей механізм та процеси, з якими стикається людина.
Якщо вам або вашим близьким потрібна допомога, в Україні функціонує група анонімних алкоголіків, можете перейти за цим посиланням.
Також є чудова програма для дорослих дітей алкоголіків, з живими та онлайн зустрічами і купою корисної інформації. ЇЇ можна знайти тут.
Частіше за все, людина з алкогольною або наркотичною залежністю, має супутній депресивний розлад, тому без лікаря психіатра-нарколога не обійтись, бо потрібна медикаментозна терапія, щоб людина могла пережити абстинентний синдром та вийти з депресивного епізоду. Якщо будуть потрібні контакти - напишіть мені в особисті.
Риси, які ви можете помітити в собі, якщо ви жили з залежними батьками:
1. Відсутня система координат, нема розуміння які почуття ок, а які не дуже. Нема розуміння, що таке норма, в стосунках, взаємодії з іншими. Багато внутрішньої напруги та недовіри до інших.
2. Важко починати нові справи та доводити їх до кінця. Через те що батьки постійно щось обіцяли, але не виконували - цей патерн просто не зформувався. Нібито обіцянки і так вже достатньо.
3. Схильність до того, щоб казати неправду, навіть якщо в цьому нема ніякого сенсу або вигоди. Тому що життя з залежною людиною - це життя в брехні. Треба брехати іншим та робити вигляд, що все ок, стикатися з тим що батьки кажуть неправду іншим, п’яний тато або мама розказують своєму керівнику що просто 5 раз за місяць хворіють на застуду і т.д. Тобто брехня стає просто звичкою.
4. Постійне знецінення себе, дуже розвинений внутрішній критик, що зневажливо коментує всі ваші плани, дії та починання. Чорно-біле мислення.
5. Дуже важко веселитись, сформована звичка бути серйозним.
6. Труднощі у вибудовуванні близьких стосунків. Стосунки в сім’ї були дисфункційні, тобто ця модель не була робочою. Багато страху бути покинутим. Тому є схильність до порушення своїх кордонів, для того, щоб за будь-яку ціну зберегти того хто поруч.
7. Гострі реакції на зміни, які складно контролювати. Через те що в дитинстві було багато невизначеності та небезпеки, вибудовується схильність до гіперконтролю, бажання передбачити все і до всього підготуватися, щоб зберегти себе. Коли ж щось йде не за планом, може відбуватися дуже сильна дезадаптація.
8. Відчуття відстороненості та ізольованості, «я не такий як інші».
9. Дуже велика лояльність до інших, навіть якщо вони цього не заслуговують. Через те що є складність з вибудовуванням близьких стосунків, якщо вже з’являється людина, що не кидає та не йде, їй готові вибачати абсолютно все. І зради, і токсичність, і несправедливе ставлення.
З чого починати, якщо хочеться стати вільним від цього?
Починайте потрошку розбиратися в цій темі: читати, ходити на групи, ділитись досвідом (список літератури та контакти груп я надам в кінці посту). Для чого? Щоб почало приходити розуміння - ви не одні, ви не погані, ваші почуття важливі, ваш сором - він неадекватний, соромитися нема чого. Таким чином відбувається нормалізація ваших станів та валідизація почуттів, без розподілу на правильні і неправильні, прийнятні і неприйнятні. Дуже терапевтично - бачити, що ще багато людей проходять через той самий досвід, відчувають біль, розпач, провину. Але продовжують свій шлях зцілення.
Також дуже раджу звертатись за допомогою до психотерапевтів, які спеціалізуються саме на роботі з залежностями, розуміють цей механізм та процеси, з якими стикається людина.
Якщо вам або вашим близьким потрібна допомога, в Україні функціонує група анонімних алкоголіків, можете перейти за цим посиланням.
Також є чудова програма для дорослих дітей алкоголіків, з живими та онлайн зустрічами і купою корисної інформації. ЇЇ можна знайти тут.
Частіше за все, людина з алкогольною або наркотичною залежністю, має супутній депресивний розлад, тому без лікаря психіатра-нарколога не обійтись, бо потрібна медикаментозна терапія, щоб людина могла пережити абстинентний синдром та вийти з депресивного епізоду. Якщо будуть потрібні контакти - напишіть мені в особисті.
❤33
Рекомендую літературу, якщо захочеться більше розібратись в цьому всьому:
Клод Штайнер «Ігри в які грають алкоголіки»
Джоан Войтіц «Дорослі діти алкоголіків. Сім’я, робота, відносини»
Джоан Войтіц, Алан Гарнер «Життєві навички для дорослих дітей алкоголіків»
Також, мені б дуже хотілося дестигматизувати цю тему, тому що, дітей залежних людей, як я вже говорила, дуже часто супроводжує почуття сорому. Мені дуже хочеться, щоб ви відчули, що ви не одні, багато людей можуть вас зрозуміти і розділити цей біль.
Я буду дуже вдячна, якщо ви поділитесь своїми історіями один з одним, але розумію, що це дуже чутлива тема, тож я зробила анонімну форму для зворотнього зв’язку, де ви можете приватно написати про свій досвід.
Форму ви можете знайти за оцим посиланням (там може запросити авторизуватись чи вести пошту - нічого цього не робіть, ваша відповідь запишеться і без авторизації і лишиться анонімною, все ок).
Згодом, я зберу ваші історії і опублікую одним постом. Мені здається, це може стати дуже терапевтичним досвідом і ви отримаєте багато підтримки.
Обіймаю кожну та кожного, хто стикнувся з цим досвідом.
Клод Штайнер «Ігри в які грають алкоголіки»
Джоан Войтіц «Дорослі діти алкоголіків. Сім’я, робота, відносини»
Джоан Войтіц, Алан Гарнер «Життєві навички для дорослих дітей алкоголіків»
Також, мені б дуже хотілося дестигматизувати цю тему, тому що, дітей залежних людей, як я вже говорила, дуже часто супроводжує почуття сорому. Мені дуже хочеться, щоб ви відчули, що ви не одні, багато людей можуть вас зрозуміти і розділити цей біль.
Я буду дуже вдячна, якщо ви поділитесь своїми історіями один з одним, але розумію, що це дуже чутлива тема, тож я зробила анонімну форму для зворотнього зв’язку, де ви можете приватно написати про свій досвід.
Форму ви можете знайти за оцим посиланням (там може запросити авторизуватись чи вести пошту - нічого цього не робіть, ваша відповідь запишеться і без авторизації і лишиться анонімною, все ок).
Згодом, я зберу ваші історії і опублікую одним постом. Мені здається, це може стати дуже терапевтичним досвідом і ви отримаєте багато підтримки.
Обіймаю кожну та кожного, хто стикнувся з цим досвідом.
❤39👍1
Я майстерно прилаштувала цей святковий капелюшок до фото, з нагоди того, що сьогодні мій День Народження)
Якщо ви захочете мене привітати, буду дуже рада вашим донатам:
сюди - Medhelp Dnipro (вони підтримують лікарів та лікарні, які надають допомогу пораненим. Наразі збирають кошти на забезпечення стабілізаційних підрозділів, що знаходяться на передовій).
або сюди - Повернись живим (ну тут не треба представляти)
або на будь-який збір, що вам до серця🤍
І, як завжди, я дуже радію коли ви ділитесь моїм каналом з друзями або в соціальних мережах)
Дякую, що ви зі мною
Цьом!❤️
Якщо ви захочете мене привітати, буду дуже рада вашим донатам:
сюди - Medhelp Dnipro (вони підтримують лікарів та лікарні, які надають допомогу пораненим. Наразі збирають кошти на забезпечення стабілізаційних підрозділів, що знаходяться на передовій).
або сюди - Повернись живим (ну тут не треба представляти)
або на будь-який збір, що вам до серця🤍
І, як завжди, я дуже радію коли ви ділитесь моїм каналом з друзями або в соціальних мережах)
Дякую, що ви зі мною
Цьом!❤️
❤52
Що почитати (та подивитись)
Сьогодні хочу порадити кльову книжку, а також її не менш чудову екранізацію (а так стається, коли адаптацію сценарію робить сам автор книги, як в цьому випадку:)
«Добре бути тихонею» Стівена Чбоскі (в оригіналі «The Perks of Being a Wallflower»).
Книжка про підлітка на ім’я Чарлі, який, у формі листування, розповідає про своє життя, страхи, надії та розчарування.
Він проходить досить складні етапи самоідентифікації, вчиться дружити та кохати, стикається з буллінгом та вчиться бути сміливим і чесним. Дуже кльово і правдиво передані почуття головного героя, його внутрішні конфлікти та переживання.
Для мене - це зворушлива історія дорослішання та проживання дуже різних досвідів, і щасливих і трагічних.
За настроєм, книжка нагадує мені «Над прірвою у житі» Селінджера, а Чарлі - це такий собі Холден Колфілд, тільки вже в 21 сторіччі.
Якщо казати про фільм, мені здається, це дуже вдала екранізація, класно передані настрій та атмосфера, а також чудовий акторський склад.
Є деякі розбіжності з книгою, але некритичні, як на мене.
І мені дуже подобається фраза, що звучить у фільмі, вона дійсно життєва і правдива: «we accept the love we think we deserve» (ми приймаємо любов, на яку, як нам здається, ми заслуговуємо).
Гарний привід замислитись над тим, яку любов ми дійсно вважаємо справедливою та прийнятною для себе.
А, ну і ще, ви реально офігієте від фіналу.
Сьогодні хочу порадити кльову книжку, а також її не менш чудову екранізацію (а так стається, коли адаптацію сценарію робить сам автор книги, як в цьому випадку:)
«Добре бути тихонею» Стівена Чбоскі (в оригіналі «The Perks of Being a Wallflower»).
Книжка про підлітка на ім’я Чарлі, який, у формі листування, розповідає про своє життя, страхи, надії та розчарування.
Він проходить досить складні етапи самоідентифікації, вчиться дружити та кохати, стикається з буллінгом та вчиться бути сміливим і чесним. Дуже кльово і правдиво передані почуття головного героя, його внутрішні конфлікти та переживання.
Для мене - це зворушлива історія дорослішання та проживання дуже різних досвідів, і щасливих і трагічних.
За настроєм, книжка нагадує мені «Над прірвою у житі» Селінджера, а Чарлі - це такий собі Холден Колфілд, тільки вже в 21 сторіччі.
Якщо казати про фільм, мені здається, це дуже вдала екранізація, класно передані настрій та атмосфера, а також чудовий акторський склад.
Є деякі розбіжності з книгою, але некритичні, як на мене.
І мені дуже подобається фраза, що звучить у фільмі, вона дійсно життєва і правдива: «we accept the love we think we deserve» (ми приймаємо любов, на яку, як нам здається, ми заслуговуємо).
Гарний привід замислитись над тим, яку любов ми дійсно вважаємо справедливою та прийнятною для себе.
А, ну і ще, ви реально офігієте від фіналу.
❤38👍3
Про когнітивні викривлення
Привіт, любі!
Сьогодні підготувала для вас табличку, в якій наведені приклади найпоширеніших когнітивних викривлень, з якими ми стикаємось протягом життя. Трохи згодом напишу пост про те що з цим робити, але для початку давайте визначимось, які з них в нас є.
То ж, що це таке когнітивні викривлення (або когнітивні спотворення)?
Привіт, любі!
Сьогодні підготувала для вас табличку, в якій наведені приклади найпоширеніших когнітивних викривлень, з якими ми стикаємось протягом життя. Трохи згодом напишу пост про те що з цим робити, але для початку давайте визначимось, які з них в нас є.
То ж, що це таке когнітивні викривлення (або когнітивні спотворення)?
❤15🔥2
Це перебільшені помилки мислення, до яких, час від часу усі ми схильні, особливо коли перебуваємо у стані емоційного збудження.
В цілому вони відображають нормальні коливання у наших стилях оброблення інформації, а проблемою стають лише тоді, коли викривлення стають хронічними або надмірними.
Наприклад, у поданому нижче переліку викривлень перше - «дихотомічне мислення» - стиль мислення «все або нічого», який не включає можливої наявності відтінків сірого. Цей тип оброблення інформації зростає з рівнем стресу, однак, він може бути доцільним, коли ми перебуваємо під загрозою.
Якщо машина звертає в мій бік, цілком логічно, що я думаю «життя або смерть» і швидко повертаю кермо в іншу сторону - нелогічним було б втрачати дорогий час, розмірковуючи про менш драматичні варіанти.
Проте, якби це був мій звичний спосіб реагування на помірно стресові ситуації, то, ймовірно, у мене могла б розвинутись проблема, повʼязана
з тривогою.
Тобто, частіше за все, когнітивне викривлення вказує нам не на конкретну об’єктивну ситуацію (неупереджений зв’язок з реальністю), а на наш спосіб/наратив/звичку реагувати на неї тим чи іншим чином.
Табличка містить чотири групи когнітивних викривлень: екстремальне мислення, вибіркова увага, покладання на інтуіцію і самозвинувачення.
Можете виділити собі з якими думками ви стикаєтесь частіше за все в кризових або помірно кризових ситуаціях, і також можете одразу спробувати проаналізувати (вже постфактум) наскільки правдиві ці думки були, чи дійсно вони відповідали ситуації.
В цілому вони відображають нормальні коливання у наших стилях оброблення інформації, а проблемою стають лише тоді, коли викривлення стають хронічними або надмірними.
Наприклад, у поданому нижче переліку викривлень перше - «дихотомічне мислення» - стиль мислення «все або нічого», який не включає можливої наявності відтінків сірого. Цей тип оброблення інформації зростає з рівнем стресу, однак, він може бути доцільним, коли ми перебуваємо під загрозою.
Якщо машина звертає в мій бік, цілком логічно, що я думаю «життя або смерть» і швидко повертаю кермо в іншу сторону - нелогічним було б втрачати дорогий час, розмірковуючи про менш драматичні варіанти.
Проте, якби це був мій звичний спосіб реагування на помірно стресові ситуації, то, ймовірно, у мене могла б розвинутись проблема, повʼязана
з тривогою.
Тобто, частіше за все, когнітивне викривлення вказує нам не на конкретну об’єктивну ситуацію (неупереджений зв’язок з реальністю), а на наш спосіб/наратив/звичку реагувати на неї тим чи іншим чином.
Табличка містить чотири групи когнітивних викривлень: екстремальне мислення, вибіркова увага, покладання на інтуіцію і самозвинувачення.
Можете виділити собі з якими думками ви стикаєтесь частіше за все в кризових або помірно кризових ситуаціях, і також можете одразу спробувати проаналізувати (вже постфактум) наскільки правдиві ці думки були, чи дійсно вони відповідали ситуації.
🔥13❤9🙏1
про наші міста ❤️
Привіт, любі!
Я вже скучила)
Брала собі канікули від навчання, проведення лекцій і написання постів, та за цей час з’їздила додому, в Дніпро.
Тому сьогодні в нас буде не психологічний формат.
Давайте трошки поспілкуємось)
Вас тут вже багацько, і мені дуже цікаво звідки ви, з якого міста чи селища. І взагалі буде супер, якщо трошки напишете і про рідне місто і про ті міста, що є для вас знаковими та важливими, та що нам всім точно треба відвідати, якщо ми там опинимось?) Фоточки також вітаються) Давайте трошки розширемо один одному географічну обізнанність про рідну країну.
Може ще й спогади в нас будуть збігатись і виявиться, що ми їздили в одне й те саме село до бабусь і дідусів)
Привіт, любі!
Я вже скучила)
Брала собі канікули від навчання, проведення лекцій і написання постів, та за цей час з’їздила додому, в Дніпро.
Тому сьогодні в нас буде не психологічний формат.
Давайте трошки поспілкуємось)
Вас тут вже багацько, і мені дуже цікаво звідки ви, з якого міста чи селища. І взагалі буде супер, якщо трошки напишете і про рідне місто і про ті міста, що є для вас знаковими та важливими, та що нам всім точно треба відвідати, якщо ми там опинимось?) Фоточки також вітаються) Давайте трошки розширемо один одному географічну обізнанність про рідну країну.
Може ще й спогади в нас будуть збігатись і виявиться, що ми їздили в одне й те саме село до бабусь і дідусів)
❤26❤🔥3🔥3👍1