А Болгарія передбачувано виграла Євробачення. Надобраніч.

https://youtu.be/EltgrumKJfk?si=Hr_fjmBvsxxh7o5x

performative male be like.

Офакаунт Болгарії в Інстаграмі вже оре з майбутнього Євробачення.

Оце тіпа крокоділ не відпускає з суботи.

Пітчфорк, покажи на рецензії, де тебе трогав Дрейк, що ти поставив йому таку оцінку.

Listening Stats в Spotify трошки покращилися. Тепер показує не тільки топ артиста і пісню, а ще й кількість прослуханих хвилин за тиждень загалом.

За цей поки отак, а за минулий було аж 650. Давно стільки музики не слухав (і не забивав, щоб про неї щось написати, але сьогодні буде).

Влад Лагода з Tember Blanche запускає сольний проєкт Bye Bye July. Перший трек, Ролі, вийде наступної пʼятниці.

Новий трек Nothing But Thieves.

https://youtu.be/Kcs-4EZSUW0?si=gPa52mgYamxKSfO2

На честь Дня вишиванки — про три нові українські альбоми коротко.

Тільки лінивий не порівняв новий альбом Hliborob із Morphine. Ці думки небезпідставні. Багато чого в Начувайся чутно від звуку культового гурту Марка Сендмена. З іншого боку, Hliborob більш мʼязисті, нахмурені та ударні, але й приставучі мелодії мають. Вони прості, але сильно клеються до вух. Єдиний нюанс, що тут є — тексти. Десь вони дуже хороші, а десь підхід до лірики відчувається доволі недбалим. При чому як хороші, так і погані моменти текстів можуть проявлятися протягом однієї пісні кілька разів. Але в цілому — на диво впевнений дебют, який можна вже завтра буде послухати на презентації в київському Mezzanine.

Hliborob — Гад

Далі — Hyphen Dash. I Was Afraid Of Stone Rooms відчувається логічним і необхідним продовженням дискографії для цього гурту. Джеми, імпровізації стали з очевидних причин їхньою сильною стороною. А після кількох років роботи над Late — допилюванням, кристалізацією, поліруванням — треба було просто побринчати, постукати, поклацати собі на радість і забути. Але забути вже не вийде, бо результатом цієї радості став I Was Afraid Of Stone Rooms. Всеосяжний і ні про що водночас. Із впевненим кроком, але без пункту призначення. Музика, яка може бути і присутня, і відсутня. Підходить і для фону, і для вдумливого прослуховування. Це ні добре, ні погано. Просто сам факт існування такого шматка роботи — класно само по собі.

Hyphen Dash — IWASR X

Закриєм все це діло новинкою від Ziferblat, яка викликала у мене доволі суперечливі враження. З одного боку, Меланхолія дуже добра з точки зору музики. Всі арт/прог атрибути є, але тепер в межах тривалості поп-пісень (3 хв). Через це альбом відчувається full action packed. Багато класних рішень і цікавих деталей, що пруть потоком. Але лірика катастрофічна і всі композиційні здобутки зводить на нуль. Чим далі в ліс — тим більше тексти не тримаються купи, втрачають train of thought, банально «крошаться», а місцями викликають пекучий крінж. Рефлексія щодо власних переживань — база створення пісень, але іноді треба вмикати внутрішній фільтр і розуміти, про що говорити, а про що ні. Це я про «Так зʼявилася пісня». Мало того, що це дивно, так ще й і недоречно в цей час.

Але Ромео і Джульєтта дійсно хіт, тут сперечатися нема про що.

Циферблат — Ромео і Джульєтта

Вітаю Арсенал з першим за 22 роки чемпіонством в АПЛ.

Новий трек у Лоли Янг.

https://www.youtube.com/watch?v=9iN4RlmISdU

Да ти їбанись. Рівно місяць минув зі срачу із Дарʼєю Лісіч, а вона все ще "не договорила" на цю тему, коли всім вже давно похуй. Ще й Мішу Неправильного на це діло підтягнула. Якщо ви раптом шукали нашого Дрейка, який все ніяк не вгомониться — от хороша кандидатура.

https://www.youtube.com/watch?v=TvaP0GM3Txc

Ще один іноземний привоз в часи війни!

Atlas Weekend 19 липня відвідає австралійський дует breathe. Грають соул, даунтемпо. Кажуть, що зробили для нас виняток і це буде їхні єдині концерт ицього року. Гратимуть також 17 липня у Львові.

А судячі з плейлистів, де вони є, до нас нарешті їдуть хорні співаки!

сєгодня ти іграєш джяз а завтра родіну продаш 🥴

У цей сонячний день розповім вам про три нових іноземні альбоми, бо щось пару тижнів цього не робив.

Мені подобається напрям, в якому рухається зараз Little Simz. Але ще більше подобається напрям, у якому вона рухається між альбомами — робить абсолютно несерйозне, але комерційне, веселе і качове музло. Іпішка Sugar Girl як раз підходить під цей опис. Ніби чорнова і недбала, але під цею копицею нойзових ефектів ховається хижість, колючість і бажання вкусити. Cімбі запросто могла б рвати жанрових конкурентів, якби хотіла, але ми всі знаємо, чому вона надає перевагу.

Little Simz — That’s a No No

Якщо продовжувати про шум, то варто згадати і про новий альбом Lip Critic — Theft World. Це ультимативний звуковий розйоб. Але у цьому випадку не знаю, чи можна це вважати за комплімент. Зараз здам трошки назад. Два роки тому дізнався про цей гурт, пробував слухати реліз Hex Dealer — і щось взагалі не витримав цього тиску. Цього разу Lip Critic трошки поспокійніше, що дає можливість пролізти через ці звукові хащі, ніби складені з робіт Clark та Oneothrix Point Never, і скласти про них якесь враження. А враження таке, що я на діджитал заводі, який ось-ось розиплеться на біти. Що мене найбільш дивує тут, то це вокал. Це варвево мелодекламує нудотний, високий голос з інтонаціями, як у Yard Act чи Dry Cleaning. І це створює в якомусь сенсі комічний ефект. Місцями слухати цікаво, але загалом не обовʼязково.

Lip Critic — Talon

І на останок найлегше, про що можна розповісти сьогодні — перший за бог знає скільки років альбом Marmozets. Найлегше, тому що і розповідати нема чого. Дуже радий, що гурт зібрався і вийшов з анабіозу, але з анабіозу не вийшов їхній саунд. В 2026 таке випускати якось дивно. Co.War.Dice. не поганий, а просто ніякий. Нового не пропонує, дещиця експерименту, яка тут є, не дуже і тупо ламає динаміку релізу, яка і без того ледь тримається серед цих повільних «тягни» та швидких «штовхай». Єдине, що дійсно сподобалося — несвідомий омаж на Late Of The Pier в треку нижче.

Marmozets — Cut Back