Мені доводиться переживати друге коло неолуддизму
Спочатку йдіть на вікі гляньте, хто такі луддити і неолуддити, бо шось більшість не знає, що це таке.
Так от, в 00х роках було стрімке зростання ринку персональних комп'ютерів, мобілок і інтернету. Тоді економіка склалась таким чином, шо комп вже могли собі дозволити всі люди середнього заробітку, якщо поставили б собі це за мету. Мені здається, доступність персональних десктопів хорошої комплектації була вища навіть ніж зараз.
Ну і звісно, це той час, коли стрімко з'являтись або розвиватись цифрові професії. Саме в 00х почалась з'являтись тотально комп'ютерна графіка в кіно і на ринок почали заходити цифрові дизайнери зі своїми фотошопами і ілюстраторами.
Для мене, як для людини, яка виросла на фантастичних кіно і серіалах, концепція персонального компа, або мобільного телефону, та і глобального інтернету видавалась неймовірно захопливою. Я радів розвитку технологій, оцим всім програмкам на компі, коли ти можеш із нічого створити картинку чи пісню. Тобто в моїх очах людина вийшла на новий рівень впливу на реальність - тепер перестало бути необхідним робити реальність із реальних об'єктів (грубо кажучи), достатньо було поклацати кнопочки і готово.
Але більша частина людей навколо цей мій захват не розділяла. Всюди навколо доносилась думка, що те що оце на компі зроблено - це не справжнє мистецтво. Для музики існував зневажливий термін "електронщина", а цифрові картинки навіть і не могли претендувати місце в терміні "мистецтво". Справжні художники пишуть на холсті, справжні кіно знімають без графіки, справжня музика грається інструментами. Ну а спілкуватись через інтернет текстом - це взагалі верхівка фріковства.
Йшли роки і нарешті світ вже забув цей стан тотального хейту цифрового продукту. Якось все це стало нормою, а всі ці професії чи митці зараз вміють користуватись цифровими продуктами навіть не замислюючись, що їх треба було тотально зневажати і хейтити ще років 20 назад.
Нарешті я міг жити без цього вічного конфлікту між своїм захватом технологіями і дебільними деграданськими снобіськими вздохами.
І тут настає 2023 рік із жпт3. І знову повертається цей кончений неолуддизм. Знову купа цих експертів із своєю мегаунікальною думкою, що робот ніколи не напише симфонію і не намалює картину. Зноу треба чекати років 10, допоки всі ці розумники почнуть тотально користуватись нейромережами не помічаючи цього. Дякую, що хоч років 5-10 дали відпочити від своїх суперважливих думок про те, які технології небезпечні, а синтетика гірша за натуральне.
Спочатку йдіть на вікі гляньте, хто такі луддити і неолуддити, бо шось більшість не знає, що це таке.
Так от, в 00х роках було стрімке зростання ринку персональних комп'ютерів, мобілок і інтернету. Тоді економіка склалась таким чином, шо комп вже могли собі дозволити всі люди середнього заробітку, якщо поставили б собі це за мету. Мені здається, доступність персональних десктопів хорошої комплектації була вища навіть ніж зараз.
Ну і звісно, це той час, коли стрімко з'являтись або розвиватись цифрові професії. Саме в 00х почалась з'являтись тотально комп'ютерна графіка в кіно і на ринок почали заходити цифрові дизайнери зі своїми фотошопами і ілюстраторами.
Для мене, як для людини, яка виросла на фантастичних кіно і серіалах, концепція персонального компа, або мобільного телефону, та і глобального інтернету видавалась неймовірно захопливою. Я радів розвитку технологій, оцим всім програмкам на компі, коли ти можеш із нічого створити картинку чи пісню. Тобто в моїх очах людина вийшла на новий рівень впливу на реальність - тепер перестало бути необхідним робити реальність із реальних об'єктів (грубо кажучи), достатньо було поклацати кнопочки і готово.
Але більша частина людей навколо цей мій захват не розділяла. Всюди навколо доносилась думка, що те що оце на компі зроблено - це не справжнє мистецтво. Для музики існував зневажливий термін "електронщина", а цифрові картинки навіть і не могли претендувати місце в терміні "мистецтво". Справжні художники пишуть на холсті, справжні кіно знімають без графіки, справжня музика грається інструментами. Ну а спілкуватись через інтернет текстом - це взагалі верхівка фріковства.
Йшли роки і нарешті світ вже забув цей стан тотального хейту цифрового продукту. Якось все це стало нормою, а всі ці професії чи митці зараз вміють користуватись цифровими продуктами навіть не замислюючись, що їх треба було тотально зневажати і хейтити ще років 20 назад.
Нарешті я міг жити без цього вічного конфлікту між своїм захватом технологіями і дебільними деграданськими снобіськими вздохами.
І тут настає 2023 рік із жпт3. І знову повертається цей кончений неолуддизм. Знову купа цих експертів із своєю мегаунікальною думкою, що робот ніколи не напише симфонію і не намалює картину. Зноу треба чекати років 10, допоки всі ці розумники почнуть тотально користуватись нейромережами не помічаючи цього. Дякую, що хоч років 5-10 дали відпочити від своїх суперважливих думок про те, які технології небезпечні, а синтетика гірша за натуральне.
Де в дніпровських медіа подивиться чому води нема?