Завтра Маомао забіру!!!!!

Правова шизофренія: як держава змушує нас благати про власні права

Уявіть ситуацію. Ви — вільний громадянин у вільній країні. У вас немає у власності нерухомості, бо ви не зобов'язані її мати. Ви живете у друга, дівчини чи орендуєте квартиру. Власник житла не хоче вас там реєструвати. І має на це абсолютне, стовідсоткове право — це його власність, він розпоряджається нею як хоче і вам нічим не зобов'язаний.

Ідеальна картина вільного суспільства, правда? А тепер спробуйте купити авто. Або отримати водійське посвідчення.

І тут система жорстко ставить підніжку: "А де реєстрація?"

В Україні досі існує дика правова колізія, яка перетворює громадян на заручників чужої нерухомості. Держава вимагає від тебе прописку, щоб ти міг реалізувати свої базові права. Але при цьому не гарантує тобі жодного незалежного механізму її отримання.

Давайте розберемо цей трикутник абсурду:
1. Я — громадянин. Мені прописка не потрібна. Я знаю, де я живу.
2. Власник квартири. Йому моя прописка нафіг не здалася, він не хоче зайвих рухів і має право сказати "ні".
3. Держава. Їй прописка потрібна, щоб мене ідентифікувати і контролювати.

Але замість того, щоб створити сервіс, де я просто декларую свою фактичну адресу, держава каже: "Це твої проблеми. Йди благай власника квартири, щоб він тебе зареєстрував".

Тобто держава прив'язує мої конституційні права до доброї волі третьої особи, яка мені нічого не винна. Якщо я не зможу вмовити іншу людину поставити галочку в ЦНАПі — система випльовує мене. Я не можу продати машину, не можу отримати послуги. Я випадаю з правового поля просто тому, що не володію бетонними стінами.

На папері стаття 24 Конституції України гарантує рівність і чітко забороняє дискримінацію за ознаками майнового стану або місця проживання. А профільні закони кричать: "Відсутність реєстрації не може бути умовою для обмеження прав і свобод!". На практиці чиновник у віконці показує тобі відомчу інструкцію, яка цей закон множить на нуль.

Це не просто застаріла бюрократія. Це інституційне приниження. Держава делегувала право вирішувати, чи є ти повноцінним громадянином, людям, у яких просто є документ на право власності. І поки ця колізія не опиниться в Конституційному Суді, ми й далі будемо грати в цю принизливу гру, випрошуючи дозвіл на власні права.

Є краща ситуація. Ти купив квартиру в новобудові, але не можеш її оформити на себе, бо нема прописки.

Із чату*

Фіга ви нарепостили, може петицію накатать?

Вахує

Друзи, нашу петицію апрувнули. Починаємо збирати підписи.

Головна мета ініціативи - захистити громадянську гідність та усунути штучний майновий ценз у наданні державних послуг.

Зараз система працює так: людина живе, працює, орендує квартиру. Коли виникає потреба отримати базову послугу - наприклад, переоформити транспорт чи отримати водійське посвідчення - держава вимагає офіційну реєстрацію місця проживання. Власник орендованої квартири цілком законно відмовляє, щоб уникнути зайвого бюрократичного навантаження. І на цьому процес для вас зупиняється.

Проблема тут навіть не в самій неможливості отримати реєстрацію. Суть у тому, що система ставить громадян без власного житла у дивну залежність від тих, хто цим майном володіє. Можливість реалізувати свої базові права опиняється в руках сторонньої людини, яка просто має квадратні метри.

Це повністю суперечить Основному Закону. Згідно зі статтею 24 Конституції України, конституційні права належать кожному на основі факту громадянства, і не можуть обмежуватися через майновий стан чи місце проживання.

Ми пропонуємо впровадити декларативний принцип та провести аудит послуг. Громадянин під власну відповідальність просто зазначає фактичну адресу проживання для комунікації з державою, без необхідності отримувати на це дозвіл третіх осіб.

Підписуємо 👇
https://petition.kmu.gov.ua/petitions/9798