Ладно русаки за ту пісню сраки рвуть, але коли військові наші то це взагалі крінж, я єбу, ото не чекав.

Розвідка Ноєм, те що ти не бачиш загрози в пісні бо не слухаєш її, це не значить, що вона несе загрозу поколінням 10-14-16 років, і на це підарня і працює. Звідси і Юнармія і вся хуйня, бо коли ти будеш старий дід, чкщо будеш живий, тобі жити з тими, хто дає цій пісні мільйони охоплень в ютубі зараз, і школа наша йобана, і Мінкульт нічорта з цим не робить, добре шо хоч хтось це робить.

До справи перейду. З Курщини новини вчора були хороші, зара підарня намагається змінити ситуацію і пацики там воюють активно, аби втримати зайняте.

Багато хейту на ТЦК, диверсій, СБУ потрібно посилити роботу, як не крути, і Сухопутці. Те що роблять МО і інші структури по реформі - це добре.

В мене було таке ж питання сьодні, і ще в багатьох людей.

Офіційний акаунт міністерства культури та стратегічних комунікацій з бюджетом понад 10 млрд гривень на цей рік, відчуваєте його роботу?

Скажу, що на ЛБЗ поменшало зіткнень з підарнею в порівнянні з січнем-груднем, і стало менше КАБ.

Мене не запросили, добре що батю Вереса взяли.

Брат Лелека, який був у полоні підарні, потрапив туди з Азовсталі, повернувся і далі служить. Мені казали, що буде надзвичайно емоційна з ним розмова і треба аби побачили її якомога більше людей. Бо яким є життя після полону, що відчувають пацики, як з ними працюють і чому не працюють, кароч, дивіться, скидайте знайомим, просувайте на максималці, бо про історії життя і психологічного почуття полону в нас майже не говорять в країні, а мають кричати, і не хочеться аби всім стало похуй.

https://youtu.be/_R_fAYFEpP4?si=ML2ZXh745GHo5XR9

По Торецьку - він досі повністю підарами не окупований.

Закріпитися у деяких руїнах підарня не може і сьогодні, і деякі частини міста в сірій зоні.

На Краматорщині стало менш спокійно кажуть, ніж в мене поруч, бо там якраз підарня посилила удари.

ГУР працює.

Хто ще не дивився, подивіться брата Лелеку, дуже емоційно, киньте своїм рідним, побратими теж підтримайте - тут про полон і життя після. Багато з нас через це проходять, і багато з нас після війни взагалі шукатимуть сенс життя. Розшарте пацики і дами, для мене і для Лелеки.

https://youtu.be/_R_fAYFEpP4?si=ML2ZXh745GHo5XR9

Сьогодні пацикам на Лиманському напрямку важко дуже.

На околиці Покровська ломляться дрг підарків, відстрілюють пацики.

Курська область, з корейців ліплять групи по 40-50 людей і кидають на убой.

У підарні вистачає ресурсів затягувати дороги сіткою від дронів, як в Часіку.

І тут виникає питання. Людей бракує, все впирається в людей, а хто ще окрім військових може займатися таким. Підрядники, мабуть, не сильно хочуть, інженерні хіба, але що там по людях я гребу.