Важкі бої на околицях Покровська продовжуються, підарня дуже хотіла б прорив далі від міста, але наразі вдається стримувати.

Воєнна мудрість: якщо тиловий тупий майор чи полковник забагато бігає і пиздить, то отримає пизди і обісреться. Тилових генералів теж стосується. Запамʼятайте. Раночку всім.

До перемирʼя готові - готові гасити спроби підарів під його прикриттям десь пролізти.

Великоднє перемир’я продовжено не буде, — кремль.

Ніхто й не сумнівався, ублюдки. Але стежте там за своїм парадом на 9 травня, аби раптом нічого не прилетіло

Відбувся певний рейд наших сил і підарняві втратили дві важливі локації. Вони не очікували наших штурмів.

Підарня з 16:00 Великоднє перемирʼя не просто так хоче почати, а не ранком. Бо ранком вони обстріляли Крамік.

Вогню стало менше, але про повне перемирʼя не йдеться, підарня порушує місцями його на Сході, поряд.

Зрозуміло одне - не буде дня, коли війна в один момент завершиться. Вона буде тліти після оголошення припинення вогню, коли б це не сталось. То там, то там, тижнями, може місяцями. Такі великі війни в один день зараз не зупинити, хочеться в це вірити, звісно. Можливо, в тилу війна завершиться за день - припиняться удари з повітря і тил буде жити. А воїни на фронті до самої демобілізації будуть в небезпеці, хоча поняття безпеки тут зовсім інше, ніж там, далеко.

Зараз я чую здалеку бахи, їх менше, але вони є. Як і минулого року, в душі жевріє якась надія, але я не вірю їй.

Христос Воскрес!!! Бийтеся яєчками!

Підарня стягує війська на Сході, готуються до зеленки і спроб прориватися в напрямку Краміка і Словʼянська. Буде багато трупаків росіянських.

Не мають люди стільки часу проводити на позиціях, коли це нарешті зрозуміють?

Обідаємо генеральським салом з Полтавщини і грибною юшкою, говоримо про рибалку, хтось мав досвід на Дунаї, хтось на річці Псел, Південний Буг і Дніпро. Я говорю про мою рідну Десну, ночівлю там, заїзди на декілька діб. Зі мною є чоловік, який рибалив ще на радянський ленінград, я ж більше згадую, як ловив плотвичку і карпиків на фідер. В мене три вудки, чекають на мене вдома.

Є з нами пацик, який в Запоріжжі служив в 2023 році, і по вихідних вони з бойовими побратимами їздили на Дніпро.

Я сьорбаю ту юшку і ніби опиняюся не в цих східних руїнах, ніби завтра вихідні і я кладу палатку в свій рено меган, вудки, самогон, який гнала бабуся і їду.

Всі тут мріють. Всі мріють ще пожити. Пожити для себе, для рідних. Просто пожити. Війна - це лайно. Така війна як в нас триває вже купу років - це лайно для тих, хто бере в ній участь, бо вона щодня краде життя і час. Я ненавиджу війну, ненавиджу росіян, і такі тут кожен. Я правда ще не зустрічав людей, які кайфують від війни. Є бойові профі, для яких це робота і вони будуть цим заробляти після нашої війни десь далеко, якщо у нас не створять ПВК. Може в Африці. Але в тих, хто пішов чи кому довелося - всі її ненавидять. Кайфувати від війни можуть люди з далеких екранів, які ніколи не будуть сьорбати цю юшку з нами поряд. Але вони не відчують ніколи смак цього сала з чорним хлібом і юшкою на Сході, де кожна така хвилина немов телепорт у мирний час.

Відбили спробу штурму підарською групою з 13 людей, яка рухалась за Покровськ.

Словʼянськ, центр міста. На жаль, картина як і в Краматорську. Російська підарня, яка не може і не зможе дійти в своїх майбутніх спробах весняно-літніх штурмів до цих міст, буде їх бомбити. Як і Покровськ, і Констаху раніше. Втупу буде лупити КАБами, ФАБами по містах. На жаль, я констатую те, що є і як буде, ми це вже все проходили. Скажу, що бомби не замінять їх піхоту, яку ми будемо нищити.

Є така історія про тилового генерала, таких багато, який спалює бенз в службових авто на стоянці, аби набити лапу. Але цей ще й на посаді хорошій і дуже хоче стати відомим.

Підарня під Покровськом проповзла місцями, зараз викурити пробують пацики.

Так, підарня в Гришиному, але несе великі втрати досі. Деякі в норах, швидко риють, з цими важче, але підарня знищується і в Покровську, і в Гришиному.

🫡“Де мені скаже держава бути, там я буду”, — командир “Спецпідрозділу Тимура” ГУР в ексклюзивному інтерв’ю

В інтерв'ю Наталії Мосейчук командир “Спецпідрозділу Тимура” ГУР МО України Тимур розповів про “смерть” Дениса “White Rex” Капустіна, рейди воєнних розвідників вглиб рф, долю головного “вагнерівця” прігожина, а також бої на Кінбурнській косі та Запорізькій АЕС.

Ці епізоди — лише частина роботи легендарного підрозділу, як на фронті, так і далеко за його межами.

“Наше завдання, щоб росіянам і російським спецслужбам було погано всюди з того часу, як вони прийшли до нас. Нема такого в нас ставлення до війни — “скільки ми ще протримаємося”. “Скільки ще треба вбити противника, щоб вони зупинилися й пішли звідси” — ось так ми до цього ставимося”, — розповідає про свою мотивацію Тимур.

Ключові принципи формування підрозділів ГУР — рівність, братерство та повсюдна підтримка. Серед бійців — добровольці і з Заходу, і зі Сходу України, вихідці з рф та білорусі, які пліч-о-пліч воюють проти окупантів.

“У мене зараз стільки побратимів із Заходу України, скільки в мене за все життя, скільки я прожив в місті Донецьк, не було”, — каже Тимур.

Єдність — обов’язкова та конкретна цінність бійців “Тимура”. На Кінбурнській косі, коли підбили один із човнів, хлопці поверталися за своїми знову і знову:

“За ту ніч хлопці туди заходили 12 разів, знищили противника, зробили вогневий наліт — все, що треба було зробити”, — розповідає командир. “І зараз за цих хлопців я не задумуючись стоятиму до кінця, а вони за мене”.

👉Про глобальну логіку війни, роль України та те, чому, на думку Тимура, саме до України мають звертатися по гарантії безпеки — дивіться в повному інтерв’ю.

ГУР в інших соціальних мережах:
🔹Facebook 🔹YouTube 🔹 Viber
🔹Instagram 🔹Twitter 🔹 Threads
🔹 WhatsApp🔹 Telegram Bot
🔹 TikTok

Пощастило знати особисто, неймовірна честь. Обовʼязково подивіться.

Підарняшки росіянські хочуть до осені захопити Донбас, ми володіємо інформацією про всі їх плани, бачимо перекидання резервів, знаємо, де в них найбільше помре піхоти. Останнє знаємо тільки ми.