кали в табі живе ті самі дві асабистості(вгадайте відео, якої блогерки я передивилась😄):

• вінницька інтеліґенція ✍️💅
• немирівське бидло 👁️🦷🏏(це тіпа штахета)🚬

зуб мудрості такий, а добрі день, а на тобі температуру, а пофік на твої плани 🙂

це як вчора була на прийомі в терапевтки, вона пульпує мені живіт і питає де болить. кажу, що ніде, а сама думаю, може, я вже так звикла до тої болі, що ці натискання мені взагалі нідочого 😅

шось не писала сюди давно, а боти вже атакують лайками по старих твітах, харош 🚬

шо ви? сподіваюсь добре 🤗❤️

якась сьогодні одна нервоцентифуга, але то таке.

зара, я пару рандомних твітів накидаю тут шоб агоритми поняли шо айм елайв, і піду спати, альоо

а взагалі, не доходять руки, щоб почистити всі соц мережі від непотрібних контактів, до кожного є якась прив'язка : а ось там мені лайкнули, а оце мояьностальгіч за 2016-м, таке собі тьфу.

Це і є уникаючий тип? 👀✍️хоча б я сказала, що він в мене ще тривожний

вкидаю вам зранку вірші в стрічку, бо шось тут забагато срачів.
.
.
уривок
©Катерина Калитко

спочатку я така, та це не депресивні фази, а авітаміноз, а потім купую білет на концерт пана Степана
хто є у Вроцлаві, теже приходьте - концерт благодійний ☺️😌✨

#Вроцлав #паліндром #Wrocław #palindrom

https://www.instagram.com/reel/DH-1gDut6xa/?igsh=MXQyMjQxdWI1YWJnag==

Свят Загайкевич і ШІішний матричний Дід Панас - рекомендації на які я заслужила від ют)

мені здається, що вони ведуть якусь розмову між собою 👀

.може, але не хоче.

і це частково було правдою 🚬

найсмішніше в ситуації з паном Стерненком, для мене, це те, що він в якомусь інтерв'ю розказував, що має охорону. тобто, людина заздалегідь дбає про свою безпеку, зважаючи на весь його бекґраунд.
і це ж яким довбограєм треба бути, щоб не розуміти цього, ну ліл

недавно згадувала, як була в Запоріжжі, то було взимку, тренінг для журналістів/ок як писати матеріали про лгбтк+ та людей зі СНІД/ВІЛ.

дорога була у/з через Дніпро, порт якого ввчері просто неймовірний!
чесно скажу, що спершу місто мені видалося досить сірим, непривітним в деяких моментах мені було соромно розмовляти українською(це був 2017), але це, звісно, змінилося після знайомства з цікавими прогресивними молодими людьми, які зробили невелику екскурсію, то ж я захотіла повернутися туди вже весною, але поки так і не склалося💔та вірю що  буде у Запоріжжі я вперше подивилася "Кіборгів", бачила як багато проводжають на перонах чоловіків до АТО, познайомилася з тренерами дит.⚽команди, які були чемпіонами при савєцкаму саюзі. вони годували мене пиріжками з м'ясом власного приготування, розказували, як об'їздили майже весь світ та заспокоювали мене, бо я дуже плакала, і через фільм і через воїнів АТО.

для мене Запоріжжя тоді видалося не сумним, воно видалося напрочуд живим – кордоном, який відділяв нас тоді від Донеччини – реальності про яку забували і не забували